Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"06" грудня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3735/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Хотенця П.В.
при секретарі судового засідання Гаврильєву О.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи - підприємця Куліченко Валентина Михайловича, м. Харків
до Державного підприємства "Українське державне аерогеодезичне підприємство", м. Київ
про стягнення 238638,95 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Терпелюк Є.В., ордер № 1045393 від 18.06.2021 року
відповідача - не з'явився
Позивач - Фізична особа - підприємець Куліченко Валентин Михайлович, м. Харків звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Українське державне аерогеодезичне підприємство", м. Київ, в якому просить суд стягнути з відповідача 238638,95 грн. заборгованості за договором № 068/2018 від 02 квітня 2018 року. В позовній заяві міститься клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 вересня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження; вказано, що справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначено підготовче засіданні на 11 жовтня 2021 року на 15 годин.
Протокольної ухвали суду від 11 жовтня 2021 року, на підставі статтей 177, 181, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовче засідання на 28 жовтня 2021 року на 11:30 годин.
25 жовтня 2021 року через канцелярію суду, Державним підприємством "Українське державне аерогеодезичне підприємство" подано клопотання (вхідний № 25008) про зменшення судових витрат, яке суд приймає та долучає до матеріалів справи.
Протокольної ухвали суду від 28 жовтня 2021 року, на підставі статтей 177, 181, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовче засідання на 18 листопада 2021 року на 12:20 годин.
Протокольною ухвалою суду від 18 листопада 2021 року, на підставі пункту 3 частини 2 статті 185, статті 232 Господарського процесуального кодексу України закрито підготовче провадження та призначено справи до судового розгляду по суті на 06 грудня 2021 року на 15:40 годин.
Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неприбуття не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань, про що свідчать долучені до матеріалів справи зворотні поштові повідомлення.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
02 квітня 2018 року між Фізичною особою підприємцем Куліченко Валентином Михайловичем (позивачем) та Східним державним підприємством геодезії, картографії та геоінформатики укладено договір N068/2018 на виконання вишукувальних робіт.
20 січня 2020 року між позивачем та Державним підприємством "Українське державне аерогеодезичне підприємство" в особі Східної регіональної філії Державним підприємством "Українське державне аерогеодезичне підприємство" укладено додаткову угоду № 1 до договору N068/2018 на виконання вишукувальних робіт від 02 квітня 2018 року.
Відповідно до пункту 1.1 договору замовник доручив, а виконавець зобов'язувався виконати у відповідності до умов договору інженерно-геологічні вишукування по трасам теплових мереж третьої черги будівництва, наведених у "Таблиці нумерації та назви ділянок" поз.: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 53, 54, 55, 56.
Узгоджена сторонами ціна договору складала 275928,00 грн.
Згідно узгодженого сторонами календарного плану робіт (додаток № 4 до договору), позивач розпочав виконання робіт у день початку фінансування.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач своє зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, своєчасно та у відповідності до його умов здійснив інженерно-геологічні вишукування по трасам теплових мереж третьої черги будівництва, наведених в "Таблиці нумерації та назви ділянок" поз.: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 53, 54, 55, 56, про що сторонами складені акти здачі-прийняття виконаних робіт № 1 від 25 червня 2018 року, № 2 від 11 червня 2018, № 3 від 11 червня 2018 року, № 4 від 11 червня 2018 року, № 5 від 11 червня 2018, № 6 від 25 червня 2018 року, № 7 від 06 серпня 2018 року, № 8 від 25 червня 2018 року, № 9 від 25 червня 2018 року, № 10 від 01 червня 2018 року, № 11 від 25 червня 2018 року, № 12 від 02 липня 2018 року, № 13 від 06 серпня 2018 року, № 14 від 01 червня 2018 року, № 15 від 01 червня 2018 року, № 16 від 02 липня 2018 року, № 17 від 02 липня 2018 року, № 18 від 02 липня 2018 року, № 19 від 02 липня 2018 року, № 20 від 06 серпня 2018 року.
Загальна сума виконаних робіт за вищезазначеними актами складає 275928,00 грн.
Відповідач свої зобов'язання в частині перерахування позивачу грошових коштів за договором виконав не в повному обсязі, у зв'язку із чим утворилась заборгованість актами здачі-прийняття робіт № 1 від 25 червня 2018 року у сумі 3372,00 грн, № 6 від 25 червня 2018 року у сумі 12331,00 грн, № 7 від 06 серпня 2018 року у сумі 19976,00 грн, № 8 від 25 червня 2018 року у сумі 12285,00 грн, № 9 від 25 червня 2018 року у сумі 12285,00 грн, № 10 від 01 червня 2018 року у сумі 12285,00 грн, № 12 від 02 липня 2018 року у сумі 12285,00 грн, № 13 від 06 серпня 2018 року у сумі 19796,00 грн, № 16 від 02 липня 2018 року у сумі 12331,00 грн, № 17 від 02 липня 2018 року у сумі 12285,00 грн, № 18 від 02 липня 2018 року у сумі 19796,00 грн, № 19 від 02 липня 2018 року у сумі 12285,00 грн, № 20 від 06 серпня 2018 року у сумі 19796,00 грн. Загальна сума складає 180 928,00 грн.
Сума заборгованості підтверджується Актом звіряння взаємних розрахунків, складеним між Фізичною особою - підприємцем Куліченко Валентином Михайловичем та головою комісії з реорганізації Східного державного підприємства геодезії, картографії та геоінформатики від 22 червня 2021 року, згідно якого підтверджено заборгованість відповідача за договором № 068/2018 від 02 квітня 2018 року у сумі 180928,00 грн.
Також позивачем станом на 10 вересня 2021 року здійснено розрахунок 3% річних у сумі 17061,95 грн. та інфляційних втрат у сумі 40649,00 грн.
Таким чином заборгованість відповідача перед Фізичною особою - підприємцем Куліченко Валентином Михайловичем складає суму у розмірі 238538,95 грн.
Пунктом 2 наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №13 від 10 січня 2019 року установлено, що Державним підприємством "Українське державне аерогеодезичне підприємство" є правонаступником майнових прав і обов'язків Східного державного підприємства геодезії, картографії та геоінформатики.
З матеріалів справи вбачається, що додатковою угодою № 1 від 20 січня 2020 року до договору № 068/2018 від 02 квітня 2018 року відповідні пункти щодо замовника викладено у новій редакції, замінено сторону договору Східне державне підприємство геодезії, картографії та геоінформатики на правонаступника - Державне підприємство "Українське державне аерогеодезичне підприємство" в особі його відокремленого підрозділу - Східної регіональної філії Державним підприємством "Українське державне аерогеодезичне підприємство".
За умовами зазначеної додаткової угоди Східне державне підприємство геодезії, картографії та геоінформатики реорганізовано шляхом приєднання до Державного підприємства "Українське державне аерогеодезичне підприємство" шляхом створення 15 травня 2019 року Східної регіональної філії Державного підприємства "Українське державне аерогеодезичне підприємство" на правах філії (іншого відокремленого підрозділу).
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Згідно статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до частин 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 523 Цивільного кодексу України якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за грошовим зобов'язанням за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язан із зміною місця виконання.
Відповідно до частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання із порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статтей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.
Позивач також просить покласти на відповідача витрати на професійну правову допомогу в сумі 9000,00 грн.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем в якості надання професійної правничої допомоги адвокатом надана копія договору про надання професійної правничої допомоги № 18/06/2021-1 від 18 червня 2021 року, укладеного між Фізичною особою - підприємцем Куліченко Валентином Михайловичем (замовником) та Адвокатським бюро "Євгенія Терпелюка" в особі директора Терпелюка Євгенія Володимировича (виконавцем) згідно пункту 1.1. якого виконавець в порядку та на умовах, визначених вказаним договором та чинним законодавством України, без обмеження повноважень зобов'язується надавати замовникові правову допомогу. Згідно пункту 1.2. договору на підтвердження факту надання виконавцем замовнику юридичних послуг відповідно до умов цього договору, складається Акт прийому-передачі наданих послуг. Відповідно пункту 4.2. договору розмір гонорару визначається погодинно в залежності від обсягу виконаних виконавцем послуг згідно Акту прийому-передачі наданих послуг, складного на умовах, визначених пунктом 1.2 договору. Також до матеріалів справи, позивачем в якості надання професійної правничої допомоги адвокатом надані: Акт 10/09-26 від 10 вересня 2021 року приймання передачі наданих послуг за договором про надання професійної правничої допомоги № 18/06/2021-1 від 18 червня 2021 року та рахунок на оплату №10/09-26 від 10 вересня 2021 року.
Таким чином, досліджуючи надані представником Фізичної особи - підприємця Куліченко Валентина Михайловича надані докази для встановлення факту надання адвокатом - Терпелюком Євгенієм Володимировичем професійної правничої допомоги Фізичній особі - підприємцю Куліченко Валентину Михайловичу у даній справі.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Витрати, понесені відповідачем в даній справі на професійну правову допомогу адвоката, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
За приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, при розподілі судових витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу адвокатом, має виходити з конкретних особливих обставин справи, з доказів, поданих заявником клопотання про розподіл судових витрат, які можуть свідчити про підставність різних сум коштів, що потрачені заявником на правничу допомогу.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 стаття 126 Кодексу). У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Кодексу). Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (частина 6 статті 126 Кодексу).
Тобто, за наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача, відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 у справі № 922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Зазначена позиція суду щодо застосування статті 129 Господарського процесуального кодексу України узгоджується із позицією Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, та позицією касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1785/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 908/374/19, від 25 червня 2019 року.
Згідно частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. Даний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі № 910/8682/18 від 14 листопада 2018 року від якого об'єднана палата у постанові від 03 листопада 2019 року у справі №922/445/19 не відступила через відмінність у нормативно-правовому регулюванні.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.
Враховуючи конкретні обставини справи, суд, детально проаналізувши всі докази, зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тощо, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Державного підприємства "Українське державне аерогеодезичне підприємство" 9000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на відповідача покладається судовий збір у розмірі 3579,95 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 183, 194, 195, 196, 201, 208-210, 217, 218, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства "Українське державне аерогеодезичне підприємство" (03150, м. Київ, вул.. Велика Васильківська, буд. 69, код ЄДРПОУ 04722078) на користь Фізичної особи - підприємця Куліченко Валентина Михайловича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 238638,95 грн. заборгованості за договором № 068/2018 від 02 квітня 2018 року, 9000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 3579,95 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Повне рішення складено "16" грудня 2021 р.
Суддя П.В. Хотенець