Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"07" грудня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3955/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Хотенця П.В.
при секретарі судового засідання Гаврильєву О.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКС ІНВЕСТМЕНТ ЕНД МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП", м. Харків
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", м. Київ , 2.Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), м. Харків , 3. Основ'янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), м. Харків
про зняття арешту
за участю представників сторін:
позивача - Левченко М.М., директор за витягом від 24.10.2018 року
відповідачів - 1. не з'явився, 2.не з'явився, 3. не з'явився
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЕКС ІНВЕСТМЕНТ ЕНД МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП", м. Харків звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідачів - 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", м. Київ, 2. Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), м. Харків 3. Основ'янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), м. Харків, в якому просить суд зняти арешт з нерухомого майна - квартири №64 загальною площею 30,2 кв.м. за адресою: Садовий проїзд, 10-А у м. Харкові, накладений згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17 липня 2013 року, винесеної старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Пугач Н.В. у виконавчому провадженні №38911224, номер запису про обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 1701954 та зняти арешт з нерухомого майна - квартири №64 загальною площею 30,2 кв.м. за адресою: Садовий проїзд, 10-А у м. Харкові, накладений згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01 квітня 2014 року, винесеної державним виконавцем Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Кононенко Р.В. у виконавчому провадженні №42783583, номер запису про обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 5224611. В позовній заяві міститься клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 жовтня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження; вказано, що справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначено підготовче засіданні на 28 жовтня 2021 року на 10:20 годин.
23 жовтня 2021 року через канцелярію суду, Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" подано клопотання (вхідний № 24841) про розгляд справи без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", яке суд задовольняє та долучає до матеріалів справи.
23 жовтня 2021 року через канцелярію суду, Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" подано відзив (вхідний № 24842) на позовну заяву, який суд приймає та долучає до матеріалів справи.
28 жовтня 2021 року через канцелярію суду, Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЕКС ІНВЕСТМЕНТ ЕНД МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП" подано клопотання (вхідний 3 25275) про долучення до матеріалів справи інформаційної довідки № 281045552 від 25 жовтня 2021 року з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна. Суд, задовольняє клопотання та долучає до матеріалів справи, надані документи.
Протокольною ухвалою суду від 28 жовтня 2021 року, на підставі статтей 177, 181, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовчого засідання на 09 листопада 2021 року на 11 годин.
Протокольною ухвалою суду від 09 листопада 2021 року, на підставі статтей 177, 181, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовчого засідання на 17 листопада 2021 року на 14:40 годин.
Протокольною ухвалою суду від 17 листопада 2021 року, на підставі пункту 3 частини 2 статті 185, статті 232 Господарського процесуального кодексу України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07 грудня 2021 року на 11:30 годин.
Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.
Представник першого відповідача у судове засідання не з'явився, у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог не заперечує.
Представник другого відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неприбуття не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань, про що свідчать долучені до матеріалів справи зворотні поштові повідомлення.
Представник третього відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неприбуття не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань, про що свідчать долучені до матеріалів справи зворотні поштові повідомлення.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
На підставі укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЕКС ІНВЕСТМЕНТ ЕНД МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП" 15 червня 2021 року договору факторингу №15/06/2021/2 та договору відступлення прав вимоги за договором іпотеки №РCL- 701/904/2007 від 15 жовтня 2007 року, останнє набуло прав кредитора та іпотекодержателя нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 (квартира), що належала боржникові - ОСОБА_1 .
13 вересня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЕКС ІНВЕСТМЕНТ ЕНД МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП" на задоволення своїх вимог іпотекодержателя в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України "Про іпотеку" на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, викладеного у пункті 6.4. Іпотечного договору, прийняло у власність зазначену квартиру та здійснило державну реєстрацію права власності на неї, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №274351094 від 10 вересня 2021 року.
Під час реєстрації права власності на квартиру з'ясувалось, що арешт, на майно боржника - ОСОБА_1 , зокрема квартири, накладений 18 липня 2013 року користь Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" на підставі постанови Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні №38911224 не було знято виконавчою службою, хоча 10 лютого 2014 року виконавчий документ було повернуто стягувачеві на підставі постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві.
Окрім того, 03 квітня 2014 року Основ'янсько-Слобідським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (колишня назва Комінтернівський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції) також накладено арешт на зазначену квартиру на користь Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", в рамках виконавчого провадження №42783583. Дане виконавче провадження завершено, про що 23 червня 2014 року винесено постанову про повернена виконавчого документа стягувачу.
Оскільки позивач набув права власності на квартиру вже після завершення виконавчого провадження та не є його учасником в розумінні статті 14 Закону України "Про виконавче провадження" та не має права звернутись до державного виконавця з вимогами про звільнення майна з-під арешту, позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (який є правонаступником Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк"), як стягувача у виконавчому провадженні, з проханням здійснити дії по усуненню перешкод в здійсненні позивачем його права власності на квартиру.
20 вересня 2021 року позивач отримав відповідь від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", яким останній повідомив, що виконавчий документ, на виконання якого були відкриті виконавчі провадження №38911224, №42783583 в рамках яких накладено арешти на квартиру, повернуто стягувачу, після чого його повторно до виконання пред'явлено не було. Відповідно до Інформації, яка міститься в Автоматизованій системі виконавчого провадження, відкриті виконавчі провадження відсутні, а отже державний виконавець не може здійснювати жодних виконавчих дій поза межами виконавчого провадження. Крім того, відповідно до частини 1 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Таким чином запропоновано позивачу звернутися з відповідним позовом до суду.
Згідно частини 1 статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
В даному випадку майно набуто позивачем на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, викладеним у відповідному застереженні в договорі іпотеки, а саме пункту 6.4. договору в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".
Відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.
Так само й стаття 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зазначає, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.
При цьому, відповідно до пункту 7 частини 4 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно не є підставою для відмови в державній реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33 - 38 Закону України "Про іпотеку". Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.
Отже, позивач, як фінансова установа, що є іпотекодержателем квартири, в порядку, встановленому статтями 35 та 37 Закону України "Про іпотеку" набув право власності на квартиру, на підтвердження чого до позовної заяви додано копії договору відступлення прав вимоги за договором іпотеки №РСL-701/904/2007 від 15 жовтня 2007 року, дублікату договору іпотеки №РСL-701/904/2007 від 15 жовтня 2007 року, витягу з ДРРП №261690288 від 15 червня 2021 року, інформації з ДРРП №274351094 від 10 вересня 2021 року.
Матеріали справи свідчать про те, що позивачем на підтвердження дотримання процедури, встановленої Законом України "Про іпотеку" також надано копії повідомлення боржника про порушення умов основного зобов'язання в порядку статті 35 Закону України "Про іпотеку", направлені боржникам.
Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею першою Першого протоколу до Конвенції. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також пропорційним публічному інтересу.
У справі "Споррінг і Льонрот проти Швеції" Європейський суд з прав людини звернув увагу, що принцип мирного володіння майном для держави означає не лише обов'язок утримуватись від дій, що можуть призвести до втручання у право особи на мирне володіння майном, а й певних позитивних дій, які необхідні та є умовами мирного володіння, що випливає з того, що держава зобов'язана гарантувати кожному, хто перебуває під юрисдикцією, права та свободи, визначені в розділі І Конвенції.
Згідно частини 1 статті 317 та частини 1 статті 319 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном, які він здійснює на свій розсуд
Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена лише у випадку і порядку, встановлених законом. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно частин 1 та 2 статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутись до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинена певних дій для запобігання такому порушенню.
Одним із способів захисту права власності є гарантована статтею 391 цього Кодекс можливість власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування т розпорядження своїм майном.
Спеціальні підстави законного обмеження особи у реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами Закону України "Про виконавче провадження", а саме відповідно до статті 57 зазначеного Закону (в редакції, що діяла на момент відкриття виконавчого провадження) арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Правова природа арешту майна не змінилася і з прийняттям нині чинного Закону України "Про виконавче провадження".
Арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками проведення виконавчих дій, якими закінчується виконавче провадження. Зі змісту статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" (статті 50 в редакції, чинній на момент чинності виконавчого провадження) витікає, що у разі закінчення виконавчого провадження арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Суд вважає, що хоча відповідно до зазначеного закону повернення виконавчого документа стягувачеві не є підставою для закриття виконавчого провадження, але з інформаційної довідки про виконавче провадження видно, що воно завершене, а отже виконавець мав вчинити певні дії щодо зняття арешту з майна.
З матеріалів справи вбачається, що станом на сьогодні зобов'язання боржника перед первісним кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" повністю погашені шляхом передачі останнім своїх вимог новому кредитору -Товариству з обмеженою відповідальністю "АЛЕКС ІНВЕСТМЕНТ ЕНД МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП", який, в свою чергу повністю задовольнив свої вимоги шляхом прийняття предмета іпотеки у власність в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".
Тож з моменту завершення виконавчого провадження, а згодом й погашення боргу, втрачається легітимна мета арешту майна як втручання у конвенційне право особи на мирне володіння ним - збереження речей і матеріальних цінностей для забезпечення можливості виконання виконавчого документу, тим більше, що станом на сьогодні боржник у правовідносинах не існує, а також змінився власник предмету обтяження.
Отже, після настання зазначених подій відповідне втручання фактично набуває свавільного характеру, й заінтересована особа правомірно розраховує на його припинення. Адже утвердження й забезпечення прав і свобод та надання особі ефективного засобу юридичного захисту від їх порушень з огляду на положення статті 3 Конституції України, статті 13 Конвенції є головним обов'язком держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.
Водночас способів захисту права власника або іншого володільця, порушеного внаслідок неприйняття під час закінчення виконавчого провадження рішення про скасування арешту майна, в означеній ситуації закон не передбачає.
Із завершенням виконавчого провадження арешт майна став публічним обтяженням права власності, підстави для подальшого існування якого відпали. При цьому можливість застосування специфічного порядку скасування такого обтяження Законом України "Про виконавче провадження" не передбачена.
Підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини визначені частиною 4 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження". В усіх інших, не передбачених цією нормою, випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (частина 5 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження")
Із огляду на зазначене, суд вважає, що арешт майна в даному випадку із заходу забезпечення виконавчих дій перетворився на неправомірне обмеження права особи користуватися належним їй майном.
Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на відповідача покладається судовий збір у розмірі 4540,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 183, 194, 195, 196, 201, 208-210, 217, 218, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Зняти арешт з нерухомого майна - квартири №64 загальною площею 30,2 кв.м. за адресою: Садовий проїзд, 10-А у м. Харкові, накладений згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17 липня 2013 року, винесеної старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Пугач Н.В. у виконавчому провадженні №38911224, номер запису про обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 1701954.
Зняти арешт з нерухомого майна - квартири №64 загальною площею 30,2 кв.м. за адресою: Садовий проїзд, 10-А у м. Харкові, накладений згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01 квітня 2014 року, винесеної державним виконавцем Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Кононенко Р.В. у виконавчому провадженні №42783583, номер запису про обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 5224611.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 28-Д) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКС ІНВЕСТМЕНТ ЕНД МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП" (61105, м. Харків, пр. Гагаріна, 181, оф. 12) 1513,33 грн судового збору.
Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (61023, м. Харків, вул.. Мироносицька, 99) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКС ІНВЕСТМЕНТ ЕНД МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП" (61105, м. Харків, пр. Гагаріна, 181, оф. 12) 1513,33 грн судового збору.
Стягнути з. Основ'янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (61005, м. Харків, майдан Захисників України, буд. 7/8) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКС ІНВЕСТМЕНТ ЕНД МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП" (61105, м. Харків, пр. Гагаріна, 181, оф. 12) 1513,33 грн судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Повне рішення складено "16" грудня 2021 р.
Суддя П.В. Хотенець