Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"05" червня 2007 р. Справа № 52/219-07
вх. № 5992/4-52
Суддя господарського суду Білоусова Я.О.
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
прокурора - Чопко М.П., за посвідченням № 132 від 28.11.2003р.;
позивача - Лук"яненко В.О., за дорученням № 08-11/3052/2-06 від 28.12.2006р.;
3-ї особи - Ткаченко Т.В., за дорученням № 7964 від 29.12.2006р.;
відповідача - Іванова О.П., за дорученням № 2 від 04.06.2007р.
розглянувши справу за позовом Прокурора Жовтневого району м. Харкова в особі Харківської міської ради, м. Харків 3-я особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору- Харківське міське управління земельних відносин, м. Харків
до ТОВ Українсько-китайської фірми "Джен-фен", м. Харків
про звільнення та повернення земельної ділянки
Прокурор в інтересах державив в особі позивача звернувся до господарського суду із позовною заявою, в якій просить зобов'язати відповідача привести у приданий для використання стан земельну ділянку за адресою: м. Харків, ріг пров. Пермській і вул. Абрамівська, та повернути її за належністю Харківській міській раді.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідач користується земельною ділянкою без оформлення правоустановчих документів та укладення договору оренди земельної ділянки.
В судовому засіданні прокурор та представник позивача підтримали заявлений позов в повному обсязі.
Представник 3-ї особи також підтримав вимоги заявленого позову.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (вх.11238), серед документів, наданих в обгрунтування до відзиву на позовну заяву розпорядження Голови Жовтневої районної ради № 250 від 05.06.2000р. та ордер виконкому Управління споживчого ринку Харківської міської ради.
Заслухавши пояснення прокурора, представників позивача, 3-ї особи, а також відповідача, дослідивши докази по справі, суд встановив наступне.
Головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель управління земельних відносин Харківської міської ради шляхом проведення обстеження земельних ділянок виявлено, що відповідач використовує земельну ділянку площею 0,0006 га для експлуатації та обслуговування торгівельного кіоску за адресою: м. Харків, ріг пров. Пермській і вул. Абрамівська, без правовстановлюючих документів, чим порушує вимоги ст. 125 Земельного кодексу України, про що був складений акт від 12.07.2006 року № 1278/06.
Прокурор, отримавши вказану інформацію, дійшов висновку про порушення інтересів держави в особі позивача та подав відповідний позов.
Матеріали справи свідчать, що фактично відповідач використовує земельну ділянку під кіоском ріг пров. Пермській і вул. Абрамівська у м. Харкові. Правовою підставою для розміщення відповідачем кіоску на зазначеній земельній ділянці є ордер № 06-42к-1384/240 та розпорядження Голови Жовтневої районної ради № 250 від 05.06.2000р. Суд дослідивши ордер та матеріали справи встановив, що ордер був виданий Управлінням споживчого ринку виконавчого комітету Харківської міської ради на підставі розпорядження № 629 від 20.10.1994 року Жовтневої райради м. Харкова і як зазначено у ордері на підставі Рішення МВК від 16.04.2003 року № 379.
Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.
Жовтнева районна рада м. Харкова приймаючи рішення та розпорядження про видачу ордеру на право здійснення торгівлі і закріплення торгівельного місця ріг пров. Пермській і вул. Абрамівська у м. Харкові діяла у межах своїх повноважень при наявності достатньої компетенції.
Порядок розміщення об'єктів торгівлі визначений Правилами роботи дрібнороздрібної торговельної мережі, затвердженими наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України № 369 від 08 липня 1996 року, відповідно до яких розміщення пунктів дрібно роздрібної мережі здійснюється господарюючим суб'єктом з письмового дозволу місцевого органу державної виконавчої влади (органу місцевого самоврядування) та за погодженням з органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду, пожежної охорони та архітектури (п. 16).
Аналіз наведеної норми, дає підстави суду стверджувати, що дозволом в розумінні вказаних Правил, є ордер, який відповідає вимогам Правил.
Відповідно до п. 17 вказаних Правил дозвіл може бути анульований відповідним органом державної влади (місцевого самоврядування) у разі систематичного порушення працівниками пунктів дрібно роздрібної торгівельної мережі вимог законодавства, цих Правил та інших нормативних актів. Інших підстав для анулювання дозволу діючим законодавством не передбачено.
Розпорядженням Голови Жовтневої районної ради № 250 від 05.06.2000р., пунктом 1 якого зазначено необхідність проведення демонтажу та перенесення кіосків згідно з дислокацією торгівельний кіоск було перенесено на пров. Пермьский - вул. Абрамівська у м. Харкові. (Пунком 2 Дислокації зазначено про перенос кіоску фірми "Джен-Фен", що знаходився по вул. Полтавський шлях - пров. Пермський на нове місце розташування: пров. Пермьский - вул. Абрамівська).
Як вбачається із матеріалів справи, не дивлячись на те, що ордер не продовжений відповідачем, дозвіл не анульовано, рішення та розпорядження на підставі яких видавався ордер є чинними.
Таким чином, земельна ділянка за вказаною адресою зайнята відповідачем з дозволу відповідних органів влади, в зв'язку з чим посилання прокурора та позивача про самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки, є помилковими. Ордер дає право відповідачеві використовувати відведену земельну ділянку під кіоском на праві тимчасового користування до анулювання ордеру. В зв'язку з чим, суд вважає, що ордер є одним із правових титулів на право тимчасового користування земельною ділянкою під кіоском.
Крім того, вирішуючи спір, суд враховує також наступні конституційні принципи.
Згідно з частиною третьою статті 41 Конституції України громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ця конституційна гарантія не може тлумачитися як така, що заперечує державний захист інших визнаних майнових прав громадян (крім права власності) або обмежує можливості такого захисту прав землекористувачів, набутих свого часу відповідно до чинного на той час законодавства.
Таким чином, стосовно користування відповідачем земельною ділянкою під кіоском діє механізм захисту, гарантований Конституцією України.
Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) по справі N 1-17/2005 від 22 вересня 2005 року визначено, що згідно зі статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена. Конституція України (стаття 13) не виключає можливості для громадян користуватися землею на визначених у законі різних правових титулах, гарантуючи при цьому громадянам право власності на землю (п. 5.2. мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України).
Земельним кодексом України в редакції від 13 березня 1992 року та від 25 жовтня 2001 року забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, пожиттєвого спадкового володіння або тимчасового користування. При цьому в будь-якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв'язку з непереоформленням правового титулу.
Така правова позиція знайшла своє закріплення в Рішенні Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) по справі N 1-17/2005 від 22 вересня 2005 року.
Підтвердженням того, що зміна законодавства щодо регулювання земельних відносин не призводить до зміни титулів права на землю, зокрема з ордеру на договір оренди, є також і дії Виконавчого комітету Харківської міської ради, який після набрання чинності новим Земельним кодексом України прийняв рішення № 419 від 19.05.2004 року, що стало підставою для продовження дії ордеру для відповідача.
Відповідно до п. 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо регулювання земельних відносин.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що на пленарному засіданні Харківської міської ради вирішувалося питання про припинення користування відповідачем земельною ділянкою під кіоском за адресою: ріг пров. Пермській і вул. Абрамівська у м. Харкові, яка була надана, як вище встановлено судом, відповідно до законодавства, що діяло на час надання дозволу на розміщення кіоску на земельній ділянці. Це дає підстави суду вважати, що прокурор передчасно, на підставі лише акту обстеження земельної ділянки, без проведення належної, комплексної та повної перевірки, дійшов висновку, що порушені права позивача - Харківської міської ради.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
В задоволені позову відмовити.
07.06.07
Суддя Білоусова Я.О.