вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"10" листопада 2021 р. м. Київ Справа № 911/1141/21
Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Бойко О.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом
фізичної особи-підприємця Клименок Юрія Олексійовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )
до
товариства з обмеженою відповідальністю «Дата Офіс» (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Нова ІІ, буд. 4, кв. 10, код 40503708)
фізичної особи-підприємця Федорця Максима Сергійовича ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 )
приватного підприємства «Осан» (61106, м. Харків, бульвар Івана Каркача, буд. 2-А, код 30426905)
про стягнення збитків та грошових коштів
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явився;
від відповідачів: не з'явились;
16.04.2021 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця Клименок Юрія Олексійовича (далі по тексту - позивач/ФОП Клименок Ю.О.) до товариства з обмеженою відповідальністю «Дата Офіс» (далі по тексту - відповідач 1/ТОВ «Дата Офіс»), фізичної особи-підприємця Федорця Максима Сергійовича (далі по тексту - відповідач 2/ФОП Федорець М.С.), приватного підприємства «Осан» (далі по тексту - відповідач 3/ПП «Осан»), в якій позивач просив суд:
- зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Дата Офіс» та фізичну особу-підприємця Федорця Максима Сергійовича повернути фізичній особі-підприємцю Клименок Юрію Олексійовичу безпідставно набуте майно, яке належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 31.12.2019, а саме: візок гідравлічний АС-П/13 у кількості 4 штуки; знищувач комах 308Е CRICRI у кількості 1 штука; комплект м'якої меблі; маршрутизатор Mikrotik RB0211 UAS-RM у кількості 1 штука; револьвер «Сафарі» у кількості 2 штуки; складська система LogiMat у кількості 2 штуки; термінал збору даних Motorola WT 4090, стандартна батарея у кількості 68 штук; термінал збору даних ТЗД МС 9090G з ручкою, 802, 11 a/b/g, лазерний сканер, кольоровий екран у кількості 24 штуки; термінал збору даних ТЗД МС 9090G з ручкою, 802, 11 a/b/g, лазерний сканер, кольоровий екран 64 Мб, 53, у кількості 1 штуки; термінал збору даних Motorola WT 4090, стандартна батарея, наручне кріплення, посилений акумулятор у кількості 11 штук; термінал МС 3190 у кількості 1 штука; ТЗД МС 9190 G з ручкою, 802, 11 a/b/g, лазерний сканер, кольоровий екран 64 Мб, 53 клавіші, Windows CE 5 у кількості 2 штуки; штабелер гідравлічний з ручним підйомом Skiper SKJ 10-16 у кількості 1 штука; штабелер електричний OM CL 10.5 DX 3600 у кількості 1 штука; штабелер електричний OM CL 10.5 SX 3600 у кількості 1 штука; штабелер електричний OM CNS-14 SX 3600 у кількості 1 штука; штабелер електричний OM CL 10.5.ac SX 3600 у кількості 1 штука; компресор гвинтовий на ресивері TIDY20 у кількості 1 штука; проект мультипак; проект оборотная тара у кількості 1 штука;
- стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Дата Офіс» та фізичної особи-підприємця Федорця Максима Сергійовича на користь фізичної особи-підприємця Клименок Юрія Олексійовича збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 12049200,00 гривень;
- стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Дата Офіс» та фізичної особи-підприємця Федорця Максима Сергійовича на користь фізичної особи-підприємця Клименок Юрія Олексійовича моральну шкоду у розмірі 100000,00 гривень;
- витребувати від приватного підприємства «Осан» на користь фізичної особи-підприємця Клименок Юрія Олексійовича рухоме майно, а саме: Logimat 812 0224 A1; Logimat 812 0224 A2; Logimat 812 0224 B1; Logimat 812 0224 A1 (шкафи склади).
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 31.12.2019, укладеного між ПрАТ «Альба Україна» та ФОП Клименок Юрієм Олексійовичем, останнім набуто у власність рухоме майно, згідно переліку наведеного у додатку № 1 до вказаного договору. Фактична передача майна, як стверджує позивач, відбулась у січні 2020 року, що підтверджується відповідним Актом приймання-передачі майна складеного на підставі договору купівлі-продажу рухомого майна від 31.12.2019.
Надалі, як вказує позивач, придбане ним за договором купівлі-продажу рухомого майна від 31.12.2019 майно передано на зберігання у складські приміщення, які орендувало ТОВ «Дата Офіс» за адресами: склад № 1: м. Бориспіль, вул. С. Оврашка, 1; склад № 2: с. Глибоке, вул. Окружна, 24 В; склад № 3: гараж № 659 в кооперативі «Схід» в м. Бориспіль; склад № 4: будинок і гараж за адресою: м. Бориспіль, вул. С. Петлюри, 28; склад № 4: квартира в м. Бориспіль по вул. Лютневій, 50 за № 187. Водночас, як зазначає позивач, передача рухомого майна відбувалась без будь-яких попередніх договорів між сторонами.
Також, за доводами позивача, обставини передачі рухомого майна, яке останнім придбано за договором купівлі-продажу рухомого майна від 31.12.2019 на вищезазначені складські приміщення, встановлено у кримінальному провадженні № 12020110100001679 від 04.09.2020.
Проте, через протиправні та незаконні дії ФОП Федорця Максима Сергійовича, який одночасно є засновником ТОВ «Дата Офіс», позивачу було обмежено доступ до власного майна та станом на день звернення із розглядуваним позовом, як зазначає позивач, ТОВ «Дата Офіс» протиправно утримує частину майна належного позивачу та здійснює незаконне розпорядження цим майном.
Незаконну реалізацію майна належного позивачу, останній підтверджує актом звірки ПП «Осан» та ФОП Федорець М.С., згідно якого, на переконання позивача, останній 25.01.2020, 02.03.2020, 11.05.2020 та 02.07.2020 продав ПП «Осан» частину рухомого майна, придбаного позивачем згідно договору купівлі-продажу цього майна від 31.12.2019, на загальну вартість 3600000,00 гривень.
З огляду на наведені обставини, позивач вважає, що через протиправні дії ТОВ «Дата Офіс» та ФОП Федорець М.С., він позбавлений можливості володіти та розпоряджатися належним йому майном, а тому позивач, посилаючись на ст. ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України, просить суд зобов'язати ТОВ «Дата Офіс» та ФОП Федорець М.С. повернути безпідставно набуте майно.
Вимоги про витребування майна від приватного підприємства «Осан», із посиланням на приписи ст. ст. 387, 388 Цивільного кодексу України, позивач обґрунтовує тим, що ФОП Федорець М.С. без будь-яких яких правових підстав відчужив на користь ПП «Осан» частину рухомого майна, що належить позивачу, що є підставою для витребування в судовому порядку від набувача цього майна на користь його власника - позивача у справі.
Поряд із тим, позивач зазначає, що у зв'язку з незаконним збереженням майна, останній позбавлений можливості належним чином виконати свої зобов'язання за договором поставки від 06.01.2020 № 06/01/2020, укладеного між ФОП Клименок Ю.О. та ТОВ «Автонова-Д Плюс», внаслідок чого зазнав збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 360000,00 євро, що на день подання позову еквівалентно 12049200,00 гривень.
Крім того, як вказує позивач, через протиправні дії ТОВ «Дата Офіс» та ФОП Федорця М.С. йому завдано моральної шкоди, яка позивачем оцінена у 100000 гривень.
Одночасно із пред'явленням позову позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом: 1) накладення арешту на майно (згідно переліку наведеного у заяві); 2) заборони ТОВ «Дата Офіс» та ФОП Федорець Максиму Сергійовичу відчужувати та/або вчиняти будь-які дії щодо переходу права власності на майно; 3) передачі на відповідальне зберігання фізичній особі-підприємцю Клименок Юрію Олексійовичу рухоме майно, згідно переліку наведеного у пунктах 1, 2 заяви; 4) накладення арешту на майно та грошові кошти, які належать ТОВ «Дата Офіс» та ФОП Федорець Максиму Сергійовичу в межах пред'явлених вимог щодо стягнення майнової та немайнової шкоди у розмірі 12149200 гривень.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.04.2021 заяву ФОП Клименок Юрія Олексійовича про забезпечення позову задоволено частково та вжито заходів забезпечення позову шляхом визначеним заявником у заяві, окрім вимоги про накладення арешту на майно та грошові кошти, які належать ТОВ «Дата Офіс» та ФОП Федорець Максиму Сергійовичу.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/1141/21 та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.05.2021.
На адресу суду 14.05.2021 та 17.05.2021 від відповідачів надійшли відзив на позов, за змістом яких відповідачі заперечують пред'явленні позовні вимоги та просять суд відмовити у задоволенні позову.
До суду 27.05.2021 від позивача надійшла відповідь на відзиви, у яких позивач заперечує наведені у відзивах доводи відповідачів.
Цього ж дня позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.
На адресу суду 31.05.2021 від позивача надійшла заява про зміну предмета позову, яку ухвалою суду від 09.06.2021, із занесенням до протоколу судового засідання, прийнято до розгляду.
Згідно поданої заяви позивач доповнив свої позовні вимоги та, окрім заявлених вимог, просив суд стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Дата Офіс» та фізичної особи-підприємця Федорця Максима Сергійовича на свою користь грошові кошти у розмірі 2950000 гривень, наданих відповідачу 2 згідно розписок від 01.06.2019 та від 08.10.2019.
Вказана заява обґрунтована тим, що 01.06.2019 згідно розписки Клименком Юрієм Олексійовичем надано у борг Федорцю Максиму Сергійовичу 450000 гривень, а 08.10.2019 згідно розписки надано у борг 2500000 гривень. Позивач вказує, вказані грошові кошти надано Федорцю Максиму Сергійовичу на розвиток бізнесу, закупівлю обладнання і придбання та транспортних засобів. Своєю чергою, як вказує позивач, Федорець Максим Сергійович зобов'язався використати кошти за цільовим призначенням, передати автомобіль на баланс ТОВ «Дата Офіс» та надати Клименку Юрію Олексійовичу генеральне доручення з правом перереєстрації обох автомобілів.
Як зазначає позивач надані у борг відповідачу 2 грошові кошти останній зобов'язався повернути не пізніше 01.06.2020 активами ТОВ «Дата Офіс», однак будь-яких дій спрямованих на повернення боргу відповідачем вчинено не було.
З огляду на невиконання Федорцем Максимом Сергійовичем своїх зобов'язань за розписками від 01.06.2019 та від 08.10.2019, позивач звернувся із заявою про зміну предмета позову та просив суму боргу за розписками стягнути солідарно з ТОВ «Дата Офіс» та ФОП Федорця М.С.
Також, 31.05.2021 позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій позивач просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно, яку ухвалою суду від 03.06.2021 задоволено частково.
09.06.2021 до суду від відповідача 1 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.
09.06.2021 до суду від позивача надійшло клопотання про витребування від ТОВ «Регно Дистриб'юшн» та ПП «Осан» додаткових доказів, яке ухвалою суду від 07.07.2021 задоволено та витребувано від ТОВ «Регно Дистриб'юшн» та ПП «Осан» додаткові докази, які необхідні для об'єктивного розгляду спору у справі та встановлення всіх її обставин.
07.07.2021 до суду від представника ТОВ «Дата Офіс» надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів та клопотання про призначення судово-технічної експертизи у справі, яке згодом представник відповідача не підтримував та не наполягав на задоволенні вказаного.
12.07.2021 позивачем подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.
20.07.2021 та 02.08.2021 до суду, на виконання вимог ухвали від 07.07.2021, від ПП «Осан» та ТОВ «Регно Дистриб'юшн» надійшли витребувані судом документи.
На адресу суду 01.09.2021 від представника відповідача 1 надійшло клопотання про витребування від ТОВ «ССІ Шефер» додаткових доказів, яке ухвалою суду від 01.09.2021 задоволено.
Цього ж дня представником відповідача 1 подано клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ТОВ «Автонова-Д Плюс», у задоволенні якого ухвалою суду від 01.09.2021, із занесенням до протоколу судового засідання, відмовлено.
09.09.2021 до суду від Північного апеляційного господарського суду, як помилково направлене, надійшло клопотання представника відповідача 1 про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.
До суду 27.09.2021 від ТОВ «ССІ Шефер» надійшла заява щодо неможливості виконання останнім вимог ухвали суду від 01.09.2021.
На адресу суду 03.11.2021 від представника відповідача 2 надійшли письмові пояснення щодо пред'явлених позовних вимог.
03.11.2021 представник позивача звернувся до суду із заявою про відмову від частини позовних вимог, а саме від вимог про зобов'язання ТОВ «Дата Офіс» та ФОП Федорця Максима Сергійовича повернути безпідставно набуте майно та від вимог про витребування з незаконного володіння ПП «Осан» безпідставно набутого рухомого майна.
Ухвалою суду від 03.11.2021 судом прийнято відмову ФОП Клименок Юрія Олексійовича від позову в частині позовних вимог про зобов'язання ТОВ «Дата Офіс» та ФОП Федорця Максима Сергійовича повернути безпідставно набуте майно та від вимог про витребування з незаконного володіння ПП «Осан» безпідставно набутого рухомого майна та в цій частині провадження у справі № 911/1141/21 закрито.
Отже враховуючи, що позивач відмовився від позовних вимог в частині вимог про витребування від відповідачів рухомого майна та така відмова прийнята судом, то подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням позовних вимог про солідарне стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Дата Офіс» та фізичної особи-підприємця Федорця Максима Сергійовича: збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 12049200,00 гривень; завданої моральної шкоди у розмірі 100000,00 гривень; грошових коштів у розмірі 2950000 гривень, наданих відповідачу 2 згідно розписок від 01.06.2019 та від 08.10.2019.
Підготовче судове засідання у справі неодноразово судом відкладалося та остаточно ухвалою суду від 13.10.2021 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті на 03.11.2021.
В судовому засіданні 03.11.2021 судом оголошено перерву у розгляді справи по суті до 10.11.2021.
В судове засідання 10.11.2021 представники сторін не з'явились.
У відповідності до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Фізичною особою-підприємцем Клименок Ю.О. (покупець) та ПрАТ «Альба-Україна» (продавець) 31.12.2019 укладено договір купівлі-продажу (далі - договір купівлі-продажу від 31.12.2019), за умовами п. 1.1. якого на умовах даного договору та на підставі протоколу про проведення аукціону № 360934 від 31.12.2019, надалі - протокол, продавець зобов'язується передати у власність покупця рухоме майно (обладнання, меблі тощо) в кількості 126 одиниці згідно переліку (Додаток № 1). Місцезнаходження майна: м. Бориспіль, вул. Шевченка, 100.
Згідно пунктів 1.2., 1.3. договору купівлі-продажу від 31.12.2019 продавець гарантує, що майно, яке є предметом продажу за даним договором, належить йому на праві власності. Відповідно до протоколу № 360934 проведення аукціону від 31.12.2019 ТОВ «Електронні торги України», продаж майнових активів здійснюється за 93170,22 гривень. Зазначена ціна є остаточною та не підлягає будь-яким змінам.
Пунктами 2.1., 2.2. договору купівлі-продажу від 31.12.2019 передбачено, що передача майна продавцем і прийняття його покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна, та оформляється актом приймання-передачі, що підписується сторонами. Право власності на майно переходить від продавця до покупця після отримання майна та підписання сторонами акту приймання-передачі.
Розрахунок за майно, згідно даного договору, здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів в сумі, визначеній в п. 1.3. даного договору, на розрахунковий рахунок продавця, у строки визначені протоколом про результати проведення аукціону. Гарантійний внесок у сумі 10563,46 грн сплачений покупцем, зараховується до ціни продажу майна. Покупець та продавець підтверджують, що станом на момент підписання цього договору, грошові кошти у розмірі 82606,76 грн сплачені покупцем (розділ 3 договору купівлі-продажу від 31.12.2019).
Додатком № 1 до договору купівлі-продажу від 31.12.2019 сторони оформили перелік рухомого майна, що є предметом договору.
Позивач вказує, що фактична передача майна, яка є предметом договору купівлі-продажу від 31.12.2019, відбулася у січні 2020 року, що підтверджується підписанням Акту приймання-передачі майна до договору купівлі-продажу рухомого майна від 31.12.2019.
При цьому суд зазначає, на підтвердження вказаної обставини позивачем в перебігу розгляду справи не надано до суду вказаного акту.
06.01.2020 ФОП Клименок Ю.О. (постачальник за договором) та ТОВ «Автонова-Д Плюс» (покупець за договором) укладено договір поставки № 06/01/2020 (далі - договір № 06/01/2020), згідно якого постачальник зобов'язується поставити покупцю у власність товар, найменування, асортимент, технічні характеристики, кількість та ціна якого зазначено у відповідних специфікаціях та/або рахунках до договору, які є невід'ємною частиною договору (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його в порядку та на умовах цього договору (пункт 1.1. договору № 06/01/2020).
Пунктом 3.1., 3.2. договору № 06/01/2020 встановлено, що ціна товару, який підлягає передачі, визначається сторонами у відповідних специфікаціях та/або рахунках до договору. Загальна сума (сукупна вартість) договору складається із загальної вартості товару, переданого покупцю за весь період дії договору.
Згідно із п. 5.1. договору № 06/01/2020 постачальник зобов'язується передати товар покупцю не пізніше 5 календарних днів з моменту здійснення передоплати покупцем, якщо товар знаходиться на складі постачальника.
Постачальник зобов'язується забезпечити поставку товару у строки, встановлені п. 5.1 цього договору (пп. 6.3.1. договору № 06/01/2020).
Згідно додатку № 1 до договору № 06/01/2020 сторонами погоджено найменування, кількість та ціну товару, який продавець має передати покупцю, а саме: система LogiMat А1, у кількості - 1 штука, вартістю 90000 євро (без ПДВ); система LogiMat А2, у кількості - 1 штука, вартістю 90000 євро (без ПДВ); система LogiMat В1, у кількості - 1 штука, вартістю 90000 євро (без ПДВ); система LogiMat В2, у кількості - 1 штука, вартістю 90000 євро (без ПДВ). Загальна сума згідно додатку становить 360000,00 євро (без ПДВ).
Враховуючи, що позивач відмовився від вимог про зобов'язання ТОВ «Дата Офіс» та ФОП Федорця Максима Сергійовича повернути безпідставно набуте рухомого майна та про витребування з незаконного володіння ПП «Осан» рухомого майна, то суд розглядає вимоги позивача про солідарне стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Дата Офіс» та фізичної особи-підприємця Федорця Максима Сергійовича: збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 12049200,00 гривень; моральної шкоди у розмірі 100000,00 гривень; грошових коштів у розмірі 2950000 гривень, наданих відповідачу 2 згідно розписок від 01.06.2019 та від 08.10.2019.
Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів збитків у вигляді упущеної вигоди та моральної шкоди позивач посилається на те, що придбане ним у ПрАТ «Альба Україна» на підставі договору купівлі-продажу від 31.12.2019 рухоме майно, передано на зберігання у орендовані ТОВ «Дата Офіс» складські приміщення, а саме: склад № 1: м. Бориспіль, вул. С. Оврашка, 1; склад № 2: с. Глибоке, вул. Окружна, 24 В; склад № 3: гараж № 659 в кооперативі «Схід» в м. Бориспіль; склад № 4: будинок і гараж за адресою: м. Бориспіль, вул. С. Петлюри, 28; склад № 4: квартира в м. Бориспіль по вул. Лютневій, 50 за № 187. При цьому, позивач стверджує, що передача придбаного ним рухомого майна відбувалась за домовленістю сторін без укладання будь-яких правочинів.
Водночас факт передачі майна на орендовані ТОВ «Дата Офіс» приміщення, позивач підтверджує показами свідків - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також обставинами встановленими у кримінальному провадженні № 12020110100001679 від 04.09.2020, що підтвердженні ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04.09.2020 у справі № 359/6865/20.
Як вказує позивач йому стало відомо, що частина переданого ним на зберігання майна у приміщення, які орендувало ТОВ «Дата Офіс», згодом була відчужена директором товариства Федорцем М.С. на користь третіх осіб, зокрема на користь ПП «Осан», а інша частина майна без будь-яких правових підстав перебуває у незаконному володінні ТОВ «Дата Офіс» та Федорця М.С .
Обставину щодо відчуження майна на користь третіх осіб позивач підтверджує, зокрема складеним між ПП «Осан» та ФОП Федорцем М.С. актом звірки.
В розрізі наведених обставин позивач вказує, що ним, як постачальником, та ТОВ «Автонова-Д Плюс», як покупцем, 06.01.2020 укладено договір поставки № 6/01/2020, за змістом якого позивач виступаючи у якості постачальника зобов'язався поставити покупцю у власність товар, а саме - системи LogiMat Al за ціною 90000 євро у кількості 4 штук, а покупець зобов'язався прийняти цей товар і оплатити його в порядку та на умовах визначених договором.
Однак, за твердженнями позивача, незаконні дії ТОВ «Дата Офіс» та ФОП Федорця М.С., які проявилися у вигляді незаконного збереження майна належного позивачу, порушили права останнього щодо вільного розпорядження рухомим майном, що позбавило позивача можливості виконати свої зобов'язання покладені на нього умовами укладеного з ТОВ «Автонова-Д Плюс» договору поставки № 6/01/2020 щодо поставки товару та отримати прибуток від реалізації цього договору.
Таким чином, позивач вказує на те, що протиправні дії ТОВ «Дата Офіс» та ФОП Федорця М.С. призвели до понесення позивачем збитків у вигляді упущеної вигоди, розмір якої становить 360000,00 євро, що на день подання позову еквівалентно 12049200 гривень.
Крім того, позивач посилається на те, що через незаконні дії ТОВ «Дата Офіс» та ФОП Федорця М.С., які проявилися у вигляді незаконного збереження майна належного позивачу, фізичне та моральне здоров'я позивача суттєво підірвано, принижено його ділову репутацію серед бізнес партнерів та в очах оточуючих його працівників, чим заподіяно позивачу моральну шкоди, яка ним оцінена у розмірі 100000 гривень.
Наведені вище обставини стали підставою для звернення позивача до суду із розглядуваним позовом із вимогою, з урахуванням заяви про часткову відмову від позову, про солідарне стягнення з ТОВ «Дата Офіс» та ФОП Федорця М.С. збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 12049200 гривень та спричиненої моральної шкоди у розмірі 100000 гривень.
Також позивач, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просить солідарно стягнути з ТОВ «Дата Офіс» та ФОП Федорця Максима Сергійовича на свою користь грошові кошти у розмірі 2950000 гривень, наданих у борг відповідачу 2 згідно розписок від 01.06.2019 та від 08.10.2019.
В обґрунтування позову в цій частині, позивач посилається на те, що 01.06.2019 згідно розписки Клименком Юрієм Олексійовичем надано у борг Федорцю Максиму Сергійовичу 450000 гривень на розвиток бізнесу, закупівлю обладнання і придбання автомобілю, а 08.10.2019 згідно розписки у борг надано також 2500000 гривень на розвиток підприємницької діяльності Федорця Максима Сергійовича та ТОВ «Дата Офіс», зокрема, на закупівлю обладнання та транспортних засобів - другого автомобілю VW Passat. Своєю чергою, як вказує позивач, Федорець Максим Сергійович зобов'язався використати кошти за цільовим призначенням, передати автомобіль на баланс ТОВ «Дата Офіс» та надати Клименку Юрію Олексійовичу генеральне доручення з правом перереєстрації обох автомобілів.
Як зазначає позивач надані у борг Федорцю Максиму Сергійовичу грошові кошти останній зобов'язався повернути не пізніше 01.06.2020 активами ТОВ «Дата Офіс», однак будь-яких дій спрямованих на повернення боргу відповідачем вчинено не було.
З огляду на невиконання Федорцем Максимом Сергійовичем своїх зобов'язань за розписками від 01.06.2019 та від 08.10.2019, позивач звернувся до суду із вимогою про солідарне стягнення з ТОВ «Дата Офіс» та ФОП Федорця М.С. грошових коштів у розмірі 2950000 гривень.
ТОВ «Дата Офіс» та ФОП Федорець М.С. заперечуючи проти позову зазначили, що твердження позивача про те, що останній є власником рухомого майна, яке є договором купівлі-продажу від 31.12.2019, є безпідставними та доказово не підтвердженими, адже на підтвердження вказаної обставини позивачем не надано до суду ні акту приймання-передачі цього майна, ні доказів його повної оплати.
Відповідачі вказують, що позивачем у відповідності до вимог процесуального закону, не доведено факту передачі рухомого майна, придбаного ним на підставі договору купівлі-продажу від 31.12.2019, на зберігання у орендовані ТОВ «Дата Офіс» приміщення.
Крім того, відповідачі стверджують, що згідно договору поставки № 6/01/2020 від 06.01.2020, на який посилається позивач обґрунтовуючи розмір упущеної вигоди, підлягало передачі на користь покупця майно, яке не є тотожним майну придбаному позивачем за договором купівлі-продажу від 31.12.2019, а саме згідно договору поставки № 6/01/2020 від 06.01.2020 позивач зобов'язався на користь ТОВ «Автонова-Д» поставити системи LogiMat А1 у кількості 4 шт., при цьому з договору купівлі-продажу від 31.12.2019 вбачається, що позивач придбав складську систему LogiMat у кількості 2 штук.
Відтак, враховуючи, що позивачем не надано доказів, які підтверджують факт набуття у власність позивачем рухомого майна, передачі останнім та прийняття його ТОВ «Дата Офіс» на зберігання цього майна, а також з огляду на відсутність між ФОП Клименок Ю.О., ТОВ «Дата Офіс» та ФОП Федорець М.С. будь-яких правовідносин, що у сукупності, на переконання відповідачів, свідчить про недоведеність позивачем причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідачів, про які стверджує позивач, та шкодою, про відшкодування якої заявлено позовні вимоги.
До того ж відповідачі вказують, що позивачем не доведено факту спричинення неправомірними діями відповідачів моральної шкоди.
Щодо вимог позивача про солідарне стягнення з ТОВ «Дата Офіс» та ФОП Федорця М.С. грошових коштів у розмірі 2950000 гривень, за розписками від 01.06.2019 та від 08.10.2019, то ТОВ «Дата Офіс» посилаючись на ст. 20 Господарського процесуального кодексу України вказує, що заявлені вимоги не підлягають розгляду у порядку господарського судочинства, оскільки розписки складені між фізичними особами. До того ж станом на дату складення розписки від 01.06.2019 у Клименка Юрія Олексійовича був відсутній статус підприємця.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
За загальним правилом, визначеним статтею 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно зі ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України визначені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, зокрема визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки - шкоди (збитків); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
При цьому саме на позивача покладено обов'язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07.05.2020 у справі № 510/5100/19, від 12.05.2020 у справі № 910/7127/19, від 04.08.2020 у справі № 925/1478/16.
Виходячи із наведеного, суд зазначає, що збитки мають правову природу, яка не ототожнюється з будь-якими сумами, які особа повинна сплатити у зв'язку з виконанням умов договору, оскільки під збитками слід розуміти реальну втрату матеріальних цінностей, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, або втрата доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. При цьому, збитки не є санкцією заздалегідь визначеного розміру. Тягар доведення наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди покладається на позивача, який повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Тобто упущена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний дохід.
Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже, на позивача покладений обов'язок доведення факту спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, у вигляді упущеної вигоди (доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене).
З матеріалів справи слідує, що наявність упущеної вигоди (не отриманого доходу) та її розмір позивач обґрунтовує тим, що через протиправні дії ТОВ «Дата Офіс» та ФОП Федорця М.С., він був позбавлений можливості виконати покладені на нього умовами договору № 06/01/2020 обов'язки, адже придбане ним майно незаконно утримувалось відповідачами. У зв'язку з чим позивач зазначає, що був позбавлений можливості здійснити на користь ТОВ «Автонова-Д Плюс» поставку обумовленого договором № 06/01/2020 товару, внаслідок чого позивач не отримав очікуваного доходу від реалізації договору, розмір якого становить 360000,00 євро, що станом день подання позову еквівалентно 12049200,00 гривень.
Отже на позивача покладено обов'язок, серед іншого, довести належність йому права на майно, факт набуття його у власність та фактичне володіння майном, яке є предметом договору купівлі-продажу рухомого майна від 31.12.2019.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень суд зазначає, що згідно із ч. 3 ст. 386 Цивільного кодексу України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Згідно зі статями 316, 317, 321 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Отже оскільки набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, з'ясуванню судом, зокрема, підлягає те, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на майно.
Згідно ч. 1 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже з наведених вище положень законодавства слідує, що укладення договору купівлі-продажу майна є підставою набуття права власності на відповідне майно та за загальним правилом момент набуття такого права визначається моментом передання майна.
З умов п. п. 2.1., 2.2. укладеного позивачем та ПрАТ «Альба Україна» договору купівлі-продажу рухомого майна від 31.12.2019 слідує, що передача майна продавцем і прийняття його покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна, та оформляється актом приймання-передачі, що підписується сторонами. Право власності на майно переходить від продавця до покупця після отримання майна та підписання сторонами акту приймання-передачі.
Таким чином, умовами договору купівлі-продажу від 31.12.2019 передбачено момент переходу права власності від продавця покупцю, який, окрім відповідного оформлення договору купівлі-продажу цього майна, визначений моментом підписання акту приймання-передачі, що відповідає нормам статті 334 Цивільного кодексу України.
Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.
Згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
За змістом п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 2.5 вказаного Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Проте у матеріалах справи відсутні як акт приймання-передачі майна, оформлений на виконання умов договору купівлі-продажу від 31.12.2019, так і будь-які інші первинні документи, з яких можна було б дійти висновку, що позивач набув у власність майно визначене договором та таке майно фактично перебувало у володінні позивача.
Таким чином, наразі суд позбавлений можливості встановити факт набуття у власність та надання у розпорядження позивача рухомого майна, що було предметом договору купівлі-продажу від 31.12.2019.
Також позивач вказує, що придбане ним за договором купівлі-продажу від 31.12.2019 майно за усною домовленістю було передано на зберігання у орендовані ТОВ «Дата Офіс» приміщення, що підтверджується показами свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 а також матеріалами кримінального провадження № 12020110100001679.
Судом ретельно досліджено вказані доводи позивача та надані на їх підтвердження докази, у зв'язку з чим суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 936 Цивільного кодексу України визначено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Положеннями ч. 1 ст. 937 Цивільного кодексу України встановлено, договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.
Отже, за змістом ч. 1 ст. 937 Цивільного кодексу України, за відсутності оформлення домовленості сторін у формі єдиного документа вимога щодо письмової форми договору буде вважатися дотриманою у разі наявності підписаного зберігачем документа, що підтверджує прийняття речі на зберігання.
Суд наголошує, що документом, який може підтверджувати передачу відповідачеві майна на відповідальне зберігання, є акт приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін. У такому акті має бути наведено перелік майна, його кількість, вартість та комплектність для належної ідентифікації переданого на зберігання майна. Складання акта приймання-передачі майна на відповідальне зберігання із зазначенням усіх необхідних відомостей про майно насамперед спрямовано на захист інтересів позивача як власника майна, оскільки повернення майна зі зберігання здійснюється відповідно до переліку майна, зазначеного у такому акті.
Втім судом не встановлено, а позивачем не доведено факту виникнення між позивачем, ТОВ «Дата Офіс» та ФОП Федорцем М.С. зобов'язальних відносин зберігання майна, яке як стверджує позивач набуто ним у власність на підставі договору купівлі-продажу від 31.12.2019, в тому числі і системи LogiMat у кількості 4 шт., зокрема актів приймання-передачі майна, розписок про прийняття на зберігання, та не встановлено того факту, що саме придбане позивачем майно перебувало у орендованих ТОВ «Дата офіс» приміщеннях.
Отже, суд дійшов висновку, що доводи позивача щодо передачі на зберігання ТОВ «Дата Офіс» та будь-якого рухомого майна належним чином в перебігу розгляду справи доведені не були.
Водночас, суд не приймає до уваги посилання позивача на покази свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 викладені у відповідних заявах, які на його думку додатково підтверджують факт передачі майна на зберігання у орендовані ТОВ «Дата Офіс» приміщення, адже з огляду на положення ч. 2 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків. А також з огляду на те, що подані заяви не відповідають вимогам частини 2 статті 88 Господарського процесуального кодексу України щодо форми заяви свідка, оскільки не містять підтвердження про обізнаність свідка зі змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань.
Враховуючи викладене вище у сукупності суд констатує, що наявними у матеріалах справи доказами позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту набуття у власність рухомого майна придбаного ним за договором купівлі-продажу від 31.12.2019, а також факту передання цього майна на зберігання ТОВ «Дата Офіс», тому наразі суд не може дійти беззаперечного висновку щодо факту передання майна на зберігання ТОВ «Дата Офіс» та стверджувати про те, що дії відповідачів призвели до позбавлення позивача права володіти майном.
Крім того, посилання позивача на те, що обставини щодо факту передання майна на зберігання у орендовані ТОВ «Дата Офіс» приміщення встановленні в рамках кримінального провадження № 12020110100001679, про що зазначено в ухвалі Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04.09.2020 у справі № 359/6865/20, судом оцінюються критично, адже обставини, встановлені органами досудового слідства у матеріалах кримінального провадження без наявного обвинувального вироку суду у кримінальному провадженні, в силу вимог ч. 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не є обов'язковими для суду при розгляді цієї справи, а сам лише факт існування кримінального провадження не впливає на результати розгляду даної справи.
Як вже зазначалося судом наявність упущеної вигоди (не отриманого доходу) та її розмір позивач пов'язує протиправними діями ТОВ «Дата Офіс» та ФОП Федорця М.С., які позбавили позивача змоги виконати покладені на нього умовами договору № 06/01/2020 обов'язки щодо поставки товару на користь ТОВ «Автонова-Д Плюс».
На підтвердження понесених збитків пов'язаних з упущеною вигодою у розмірі 12049200,00 гривень позивачем долучено до матеріалів справи копію договору поставки від 06.01.2020 № 06/01/2020, додатку № 1 до цього договору, в якому узгоджено найменування та вартість товару за договором та специфікацію.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 Господарського кодексу України прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.
Вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.
Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а могли б бути ним реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Тобто, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу.
У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Натомість наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу не є підставою для його стягнення.
Такі висновки наведено у постанові Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 923/700/17, від 11.11.2019 у справі № 904/7601/17, від 12.11.2019 у справі № 910/9278/18, 12.08.2020 у справі № 910/15883/14, від 27.08.2019 у справі № 910/9095/18, від 26.02.2020 у справі № 914/263/19.
Як зазначалося судом вище позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що позивач набув право власності на рухоме майно, яке є предметом договору купівлі-продажу від 31.12.2019, що таке майно перебувало у володінні позивача, як і не доведено позивачем, що в подальшому майно було передано на зберігання ТОВ «Дата Офіс».
А тому у суду відсутні підстави стверджувати про те, що відповідачами вчинено будь-які протиправні дії, які призвели до позбавлення позивача можливості виконати взяті на себе зобов'язання за договором № 06/01/2020, що своєю чергою свідчить про недоведеність позивачем, що будь-які дії відповідачів стали наслідком невиконання позивачем своїх обов'язків за договором № 06/01/2020.
Разом з цим вимога позивача про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди обґрунтована лише власними припущеннями позивача про можливість отримання ним доходу внаслідок виконання своїх зобов'язань за договором поставки від 06.01.2020 № 06/01/2020.
Суд зазначає, що розрахунки позивача є теоретичними та побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу за звичайних обставин та не підтверджені відповідними документами, що свідчили про конкретний розмір прибутку, який міг і повинен був отримати позивач.
Серед іншого позивачем не доведено того, що за наслідком укладення договору поставки № 06/01/2020, такий договір дійсно був виконаний іншою стороною цього договору (ТОВ «Автонова-Д Плюс») в частині розрахунків, того, що можливе перебування майна у володінні відповідачів призвело до наслідків повного невиконання позивачем взятих на себе зобов'язань за договором, не доведено і того яких заходів вжито позивачем спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань за договором.
Відтак вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів збитків у вигляді упущеної вигоди ґрунтуються на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними доказами, які б свідчили, що саме неправомірні дії відповідачів є єдиною і достатньою причиною понесення позивачем таких збитків та підтверджували б реальність понесення ним збитків пов'язаних з упущеною вигодою у розмірі 12049200,00 гривень, що свідчить про наявність лише теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу.
Отте суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідачів збитків у розмірі 12049200,00 гривень як сума очікуваного доходу (прибутку), є необґрунтованими, не доведеними належними доказами та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачів заданої позивачу моральної шкоди у розмірі 100000гривень, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
У ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України).
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами ст. 1167 Цивільного кодексу України, відповідно до ч. 1 якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Аналогічну правову позицію викладено Верховний Судом у постанові від 02.07.2020 у справі № 910/11621/16.
Суд вважає, що шкода має реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та їй спричинена моральна шкода, повинна довести як розмір такої шкоди, так і факт їх понесення.
При цьому моральна шкода не є санкцією заздалегідь визначеного розміру. Тягар доведення наявності і обґрунтування розміру моральної шкоди покладається на позивача, який повинен довести, що він зазнав певних моральних страждань, які безпосередньо пов'язані із неправомірними діями відповідача та стали єдиною і достатньою причиною, що їх спричинила.
Суд вважає, що правові підстави для задоволення вимог позивача про відшкодування моральної шкоди у розмірі 100000 гривень відсутні, з огляду на недоведеність факту спричинення йому моральної шкоди у заявленій сумі, тому відмовляє у задоволенні позову в цій частині.
Щодо вимог позивача про солідарне стягнення з ТОВ «Дата Офіс» та ФОП Федорця М.С. грошових коштів у розмірі 2950000 гривень, наданих у борг Федорцю М.С. згідно розписок від 01.06.2019 та від 08.10.2019, суд дійшов висновку про закриття провадження в цій частині з наступних мотивів.
У матеріалах справи наявні розписки від 01.06.2019 та від 08.10.2019, які підписані Федорцем М.С. , та на яких наявна печатка ТОВ «Дата Офіс».
Так, за змістом розписки від 01.06.2019 Федорець Максим Сергійович отримав від Клименок Юрія Олексійовича грошові кошти в сумі 2500000,00 грн на розвиток бізнесу, зокрема закупівлю обладнання та транспортних засобів. Зобов'язався використати кошти виключно за цільовим призначенням та через рік (не пізніше 1.06.2020) повернути позику активами підприємства ТОВ «Дата Офіс».
За змістом розписки від 08.10.2019 Федорець Максим Сергійович отримав від Клименок Юрія Олексійовича грошові кошти в сумі 450000,00 грн на придбання другого автомобілю VW Passat. Згідно вказаної розписки Федорець Максим Сергійович зобов'язався використати кошти за цільовим призначенням, поставити на баланс ТОВ «Дата Офіс» та надати Клименок Юрію Олексійовичу генеральне доручення з правом перереєстрації обох автомобілів VW Passat, а у випадку невиконання вищевказаних умов зобов'язався повернути грошові кошти або транспортні засоби, на придбання яких отримано кошти.
Суд зазначає, що судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (п. 1); інші справи у спорах між суб'єктами господарювання (п. 15).
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 42 Конституції України встановлено право кожного на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).
Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
В силу приписів статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Положеннями ст. 24 Цивільного кодексу України визначено, що людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
Здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (ст. 25 Цивільного кодексу України).
Частинами 1, 2 статті 50 Цивільного кодексу України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. 2. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.
Громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється (ч. 1, 3 ст. 128 Господарського кодексу України).
Згідно з частиною 8 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
З аналізу наведених вище норм права слід дійти висновку, що фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус «фізична особа - підприємець» сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
Отже, наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи - підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 2-7615/10, від 05.06.2018 у справі № 522/7909/16-ц, від 15.05.2019 у справі № 904/10132/17, від 27.11.2019 у справі № 340/385/17, від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц.
Зі змісту розписок від 01.06.2019 та від 08.10.2019 слідує, що Федорець Максим Сергійович отримав від Клименок Юрія Олексійовича грошові кошти у загальному розмірі 2950000 гривень.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Дослідивши зміст наданих позивачем розписок суд дійшов висновку, що позивачем не доведено того, що договір позики, укладений між ним та Федорцем Максимом Сергійовичем , є господарським, навпаки як слідує з цих розписок грошові кошти надавалися Федорцю Максиму Сергійовичу як фізичній особі, а не як підприємцю.
З огляду на викладене вище суд не може дійти висновку, що правовідносини, які виникли між Клименком Ю.О. та Федорцем М.С. є такими, що виникли під час укладання правочину при здійсненні господарської діяльності.
Пунктом 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Тому суд дійшов висновку, що провадження у справі № 911/1141/21 підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України в частині позовних вимог про солідарне стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Дата Офіс» та фізичної особи-підприємця Федорця Максима Сергійовича 2950000,00 гривень боргу за розписками від 01.06.2019 та 08.10.2019.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
З урахуванням встановлених судом обставин, та оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, суд відносить на позивача.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову (ч. 9 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про повну відмову у задоволенні позову фізичної особи-підприємця Клименок Юрія Олексійовича, з метою недопущення порушення прав та охоронюваних законом інтересів учасників справи, суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Київської області від 19.04.2021 у справі № 911/1141/21.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 145, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Провадження у справі в частині позовних вимог про солідарне стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Дата Офіс» та фізичної особи-підприємця Федорця Максима Сергійовича 2950000,00 гривень боргу за розписками від 01.06.2019 та 08.10.2019 закрити.
2. У задоволенні позову фізичної особи-підприємця Клименок Юрія Олексійовича відмовити.
3. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Київської області від 19.04.2021 у справі № 911/1141/21.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 16.12.2021.
Суддя Р.М. Колесник