ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
Адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua
Рішення
"18" листопада 2021 р. м. Ужгород Справа № 907/75/21
За позовом Фізичної особи - підприємця Шпільмана Степана Сергійовича, м. Ужгород Закарпатської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Позика", м. Київ
з участю у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Наталії Станіславівни, м. Київ та Приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Кохана Павла Івановича, м. Мукачево Закарпатської області
про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису № 41643 від 22.12.2020 року,
Суддя господарського суду - Пригара Л.І.
Секретар судового засідання - Тягнибок К.О.
представники:
Позивача - не з'явився
Відповідача - не з'явився
Третіх осіб - не з'явилися
СУТЬ СПОРУ: Фізичною особою - підприємцем Шпільманом Степаном Сергійовичем, м. Ужгород Закарпатської області заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Позика", м. Київ про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису № 41643 від 22.12.2020 року. Ухвалою суду від 23.03.2021 року до участі у справі № 907/75/21 залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хару Наталію Станіславівну, м. Київ, та Приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Кохана Павла Івановича, м. Мукачево Закарпатської області.
Позивач просить суд задоволити подану ним позовну заяву в повному обсязі, обґрунтовуючи заявлені вимоги тим, що приватним нотаріусом під час вчинення оспорюваного виконавчого напису не дотримано вимог статті 88 Закону України "Про нотаріат". Зазначає, що в межах існуючих між сторонами правовідносин відсутні підстави для визнання наявної суми заборгованості безспірною, оскільки наведене не підтверджено первинними бухгалтерськими документами (платіжними дорученнями, меморіальними ордерами, розписками, чеками тощо), а відповідач, у свою чергу, ухиляється від покладеного на нього обов'язку доказування в цій частині. В додаткових поясненнях у справі, поданих до суду 05.10.2021 року, звертає увагу на те, що кредитний договір, за яким у позивача виникла заборгованість, не посвідчений нотаріально, а відтак, вчинений приватним нотаріусом виконавчий напис є незаконним та таким, що не підлягає виконанню.
В судове засідання, призначене для розгляду справи по суті, позивач не з'явився, причин неявки суду не повідомив. Разом з тим, поданою заявою б/н від 04.10.2021 року (вх. № 02.3.1-02/7033/21 від 05.10.2021 року) просив суд розглянути дану справу без його участі за наявними в останній матеріалами.
Відповідач не скористався наданим йому процесуальним законом правом на подання відзиву на позовну заяву, в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив. Із заявами та клопотаннями до суду не звертався.
Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений своєчасно та належним чином (ухвали суду було надіслано на його офіційну юридичну адресу, повідомлення про їх вручення долучені до матеріалів справи), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.
Треті особи процесуальним правом на подання письмових пояснень щодо позову не скористались, на виклик суду, будучи своєчасно та належним чином повідомленими, жодного разу не з'явились.
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Згідно зі ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача, відповідача, а також третіх осіб, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.
Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи,
суд встановив:
06.02.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (кредитодавцем, відповідачем у справі) та Фізичною особою - підприємцем Шпільманом Степаном Сергійовичем (позичальником, позивачем у справі) було укладено Договір № 066100-ЛВ1-002 про надання кредиту (надалі - Договір), згідно з яким кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 40 000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити плату за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Кредит надається строком на 16 тижнів, де першим днем є дата списання коштів з рахунку кредитодавця (п. 2 Договору).
Строк дії Договору - з дати його підписання та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором, але не пізніше, ніж до 28.05.2020 року (п. 3 Договору).
Пунктом 4 Договору встановлено, що проценти за користування кредитом за цим Договором є фіксованими та становлять 1,13474000 процентів за кожен день користування кредитом. Протягом строку кредитування, визначеного у Договорі, проценти за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за фактичне число календарних днів користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту.
Відповідно до п. 5 Договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом із урахуванням наступних умов: позичальник здійснює погашення заборгованості по кредиту шляхом сплати обов'язкових щотижневих платежів, які він зобов'язаний здійснювати регулярно не пізніше дат, установлених графіком платежів, що наведений у п. 6 Договору (пп. 5.1.). Мінімальна сума обов'язкового щотижневого платежу для позичальника визначається графіком платежів, що наведений у п. 6 Договору, але у будь-якому разі не може бути менше 4 550 грн. (пп. 5.2.).
При цьому, сторонами у п. 6 Договору погоджено графік обов'язкових платежів, з якого вбачається, що позичальник повинен здійснювати регулярні платежі на погашення кредиту і в загальному обсязі має повернути кредитодавцю 72 800 грн., з яких 40 000 грн. - основна сума кредиту та 32 800 грн. - проценти за користування кредитом.
У разі прострочення позичальником строків сплати обов'язкових платежів, визначених Договором, кредитодавець може нарахувати штраф на суму прострочених загальних платежів у розмірі 5% процентів за кожний календарний день прострочення, включаючи день погашення, виходячи із наявної суми прострочених загальних платежів на початок календарного дня (п. 7 Договору).
За матеріалами справи судом встановлено, що 22.12.2020 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. вчинено виконавчий напис № 41643 про стягнення з ФОП Шпільмана Степана Сергійовича на користь ТОВ "Бізнес Позика" заборгованості в розмірі 49 574 грн., з яких: 28 471 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту згідно з договором № 066100-ЛВ1-002 від 06.02.2020 року; 20 353 грн. - прострочена заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом; 750 грн. - плата за вчинення нотаріусом виконавчого напису.
22.01.2021 року за заявою стягувача Приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Коханом П.І. відкрито виконавче провадження № 64251833 із примусового виконання виконавчого напису № 41643 від 22.12.2020 року, що підтверджується копією відповідної постанови, наявною в матеріалах справи.
Вищезазначений виконавчий напис від 22.12.2020 року позивач - ФОП Шпільман С.С. - вважає таким, що не підлягає виконанню, оскільки при його вчиненні не дотримано вимог ст. 88 Закону України "Про нотаріат"; сума заборгованості, на яку вчинено виконавчий напис, не є безспірною, а сам кредитний договір, укладений між сторонами, не посвідчений нотаріально.
Оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про нотаріат", нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина 1 статті 39 Закону України "Про нотаріат").
Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595 (надалі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат"). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України "Про нотаріат" та Глава 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат", для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначені умови вчинення виконавчих написів, зокрема, відповідно до приписів цієї статті, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 Розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1. пункту 2 Глави 16 Розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, в якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2. пункту 2 Глави 16 Розділу ІІ Порядку).
Підпунктами 3.2., 3.5. пункту 3 Глави 16 Розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 (надалі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому, останній не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами, ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріуси здійснюють виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме в такому розмірі.
Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису, про порушення кредитних зобов'язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити відповідну вимогу в судовому порядку або ж виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.
У даному контексті суд також звертає увагу на те, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості, як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 Цивільного кодексу України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат", захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Вищенаведена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10.10.2018 року у справі № 405/1015/17.
Таким чином, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Аналогічну правову позицію підтримала Велика Палата Верховного Суду у постановах від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц та від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17.
Верховний Суд у постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже, не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
З матеріалів справи вбачається, що укладений між позивачем та ТОВ "Бізнес Позика" кредитний договір № 066100-ЛВ1-002 від 06.02.2020 року та в подальшому наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, а тому, в даному випадку суд констатує фактичне недотримання умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
21 вересня 2021 року Велика Палата Верховного Суду в рамках справи № 910/10374/17 досліджувала питання щодо вирішення виключної правової проблеми у застосуванні норм, викладених у статті 88 Закону України "Про нотаріат", та, зокрема, дійшла аналогічного висновку про те, що кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Крім того, із поданих до суду доказів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі; також у матеріалах справи не знайшов свого підтвердження факт повідомлення приватним нотаріусом чи відповідачем ФОП Шпільмана С.С. про наявність вказаної заборгованості та висування останніми вимог щодо її погашення.
Належних та допустимих у розумінні ст. ст. 76-77 ГПК України доказів додержання приватним нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису та безспірності розміру заборгованості за кредитним договором № 066100-ЛВ1-002 від 06.02.2020 року відповідачем суду не надано, у зв'язку з чим суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.
З врахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю.
Судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2 270 грн. підлягають покладенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задоволити повністю.
2. Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 22.12.2020 року, вчинений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, та зареєстрований в реєстрі за № 41643, щодо стягнення з Фізичної особи - підприємця Шпільмана Степана Сергійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Позика" заборгованості в сумі 49 574 грн.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Позика", вул. Генерала Алмазова, будинок 13, оф. 524, м. Київ, 01133 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 41084239) на користь Фізичної особи - підприємця Шпільмана Степана Сергійовича, АДРЕСА_1 (код ЄДРЮОФОПтаГФ НОМЕР_1 ) 2 270 (Дві тисячі двісті сімдесят гривень) грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
4. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
5. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повне судове рішення підписано 16.12.2021 року.
Суддя Пригара Л.І.