ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
Адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua
Рішення
"18" листопада 2021 р. м. Ужгород Справа № 907/738/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Малодівицьке хлібоприймальне підприємство”, с. Обичів Прилуцького району Чернігівської області
до відповідача Державного підприємства “Агропромислова фірма “Леанка”, смт. Середнє Ужгородського району Закарпатської області
про стягнення 1 546 522 грн. 07 коп., в тому числі 1 194 172 грн. 89 коп. суми неповернутої фінансової допомоги, 249 584 грн. 88 коп. інфляційних нарахувань та 102 764 грн. 30 коп. трьох процентів річних,
Суддя господарського суду - Пригара Л.І.
Секретар судового засідання - Тягнибок К.О.
представники:
Позивача - не з'явився
Відповідача - не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю “Малодівицьке хлібоприймальне підприємство”, с. Обичів Чернігівської області заявлено позов до відповідача Державного підприємства “Агропромислова фірма “Леанка”, смт. Середнє Ужгородського району Закарпатської області про стягнення 1 546 522 грн. 07 коп., в тому числі 1 194 172 грн. 89 коп. суми неповернутої фінансової допомоги, 249 584 грн. 88 коп. інфляційних нарахувань та 102 764 грн. 30 коп. трьох процентів річних.
Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема, стверджує, що відповідач своєчасно не виконав умови Договору про надання поворотної фінансової допомоги № 18/12-ФД-НА/Л від 18.12.2015 року із змінами до нього, Договору відступлення права вимоги № 2018-НА/МХПП від 24.09.2018 року та Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог № 2018-Л/МХПП від 27.09.2018 року в частині взятих на себе договірних зобов'язань щодо повернення поворотної фінансової допомоги оплати, за прострочення сплати якої позивачем додатково нараховано до стягнення з відповідача суму 249 584 грн. 88 коп. інфляційних нарахувань та 102 764 грн. 30 коп. трьох процентів річних.
Клопотанням б/н від 18.11.2021 року позивач просив розглянути дану справу без участі уповноваженого представника позивача за наявними у справі матеріалами.
Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов в порядку ст. 165 ГПК України, на виклик суду жодного разу не з'явився. Із заявами та клопотаннями до суду не звертався.
Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвали суду було надіслано на його офіційну юридичну адресу, повідомлення про вручення ухвал долучені до матеріалів справи), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Згідно приписів ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь - якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.
Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи,
суд встановив:
18.12.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Наташа-Агро” (позикодавцем) та Державним підприємством “Агропромислова фірма “Леанка” (позичальником, відповідачем у справі) укладено Договір про надання поворотної фінансової допомоги № 18/12-ФД-НА/Л (надалі - Договір).
Відповідно до розділу 1 Договору, в порядку та на умовах передбачених Договором, позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти. Поворотна фінансова допомога - це сума грошових коштів в національній валюті України, передана у користування на визначений строк відповідно до Договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсації - як плати за користування такими коштами.
Поворотна фінансова допомога надається повністю або частинами в національній валюті України в сумі 329 000 грн. Поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі, тобто, плата за користування грошовими коштами (в тому числі відсотки) не стягується. Поворотна фінансова допомога надається до 10 грудня 2016 року шляхом внесення позикодавцем грошових коштів до каси позичальника (у готівковій формі), та/або перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок позичальника, зазначений у реквізитах (у безготівковій формі). Поворотна фінансова допомога використовується для потреб позичальника відповідно до статутних цілей його діяльності (розділ 2 Договору).
Згідно п.п. 3.1., 3.2. Договору, поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 18 грудня 2016 року включно. Повернення грошових коштів проводиться позичальником у готівковій формі шляхом видачі грошових коштів позикодавцю з каси та/або у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок позикодавця.
Даний договір відповідно до п. 8.1. вступає в силу з моменту його підписання і скріплення печатками сторін та діє до 18 грудня 2016 року, а в частині взятих на себе зобов'язань, в тому числі грошових - до їх повного виконання.
Додатковою угодою № 1 від 28.11.2016 року до Договору сторонами внесено зміни у п.п. 2.1., 2.3., 3.1. та 8.1. та викладено їх у наступній редакції: “п. 2.1. Поворотна фінансова допомога надається окремими частинами в національній валюті України. Сума поворотної фінансової допомоги складає 1 885 727 грн. 89 коп.”; “п. 2.3. Поворотна фінансова допомога надається до 30 грудня 2016 року шляхом внесення позикодавцем грошових коштів до каси позичальника (у готівковій формі), та/або перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок позичальника зазначений у реквізитах (у безготівковій формі)”; “п. 3.1. Поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 18 грудня 2017 року включно”; “п. 8.1. Даний договір вступає в силу з моменту його підписання і скріплення печатками сторін та діє до 18 грудня 2017 року, а в частині взятих на себе зобов'язань, в тому числі грошових - до їх повного виконання. Договір може бути достроково розірваний за домовленістю сторін у порядку, передбаченому чинним законодавством”.
На виконання умов Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю “Наташа-Агро” перерахувало на рахунок Державного підприємства Агропромислова фірма “Леанка” суму в розмірі 1 885 727 грн. 89 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 6877 від 29.12.2015 року на суму 329 000 грн., № 10971 від 19.12.2016 року на суму 30 000 грн., № 10973 від 20.12.2016 року на суму 1 526 727 грн. 89 коп.
24.09.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Наташа-Агро" (первісним кредитором) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Малодівицьке хлібоприймальне підприємство” (новим кредитором, позивачем у справі) укладено Договір відступлення права вимоги № 2018-НА/МХПП, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до боржника на загальну суму 1 885 727 грн. 89 коп., належне первісному кредитору на підставі Договору про надання поворотної фінансової допомоги № 18/12-ФД-НА/Л від 18.12.2015 року, укладеного між первісним кредитором та боржником (п. 1.1. Договору).
Відповідно до п. 1.1.1. Договору, боржник в основному договорі - Державне підприємство “Агропромислова фірма “Леанка”.
Дійсність права вимоги, що передається за Договором, підтверджується сторонами та засвідчується документацією, яка передається згідно п. 4.2. Договору. Новий кредитор набуває всіх прав первісного кредитора, що випливають з основного договору з моменту передачі первісним кредитором новому кредитору документів, що підтверджують право вимоги до боржника згідно Акту приймання-передачі документації та підписання сторонами Акту прийому-передачі права вимоги (п.п. 1.2., 1.3. Договору відступлення права вимоги).
Пунктами 4.1., 4.2., 4.3. та 4.4. Договору, право вимоги до боржника переходить до нового кредитора з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі права вимоги, що є невід'ємною частиною Договору, який підписується відповідно до вимог пункту 4.3. Договору. Для підтвердження дійсності права вимоги, що відступається, новий кредитор в момент підписання договору отримує від первісного кредитора всю існуючу документацію (документи та відповідну інформацію). Передача підтверджується підписанням сторонами Акту прийому-передачі документації. Акт прийому-передачі права вимоги сторони підписують одночасно з підписанням Договору. Відступлення права вимоги за Договором у відповідності до положень основного Договору здійснюється без письмового погодження боржника.
Згідно з розділом 5 Договору, ціна відступлення права вимоги становить 1 885 727 грн. 89 коп. без ПДВ. Новий кредитор зобов'язується сплатити на користь первісного кредитора ціну відступлення до 30 грудня 2019 року. Розрахунки за договором проводяться у безготівковій формі банківським переказом коштів на поточний рахунок первісного кредитора.
Актом прийому-передачі права вимоги від 24.09.2018 року до Договору відступлення права вимоги, первісний кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю “Наташа-Агро” передав, а новий кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю “Малодівицьке хлібоприймальне підприємство” 24.09.2018 року прийняло право вимоги за Договором відступлення прав вимоги № 2018-НА/МХПП від 24.09.2018 року.
У відповідності до Акту прийому-передачі документації від 24.09.2018 року до Договору відступлення права вимоги № 2018-НА/МХПП від 24.09.2018 року, Товариство з обмеженою відповідальністю “Наташа-Агро” передав, а новий кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю “Малодівицьке хлібоприймальне підприємство” прийняв наступні документи: Договір про надання поворотної фінансової допомоги № 18/12-ФД-НА/Л від 18.12.2015 року, Додаткову угоду № 1 від 21.09.2018 року до Договору № № 18/12-ФД-НА/Л про надання поворотної фінансової допомоги від 18.12.2015 року, платіжне доручення № 6877 від 29.12.2015 року, платіжне доручення № 10971 від 19.12.2016 року, платіжне доручення № 10973 від 20.12.2016 року.
В подальшому, між Державним підприємством “Агропромислова фірма “Леанка” (стороною 1, відповідачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Малодівицьке хлібоприймальне підприємство” (стороною 2, позивачем у справі) укладено Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог № 2018-Л/МХПП від 27.09.2018 року.
Пунктами 1.1., 1.2. Угоди визначено, що сторона 2 є кредитором, а сторона 1 є боржником при виконанні грошового зобов'язання в сумі 1 885 727 грн. 89 коп., що виникло на підставі Договору про надання поворотної фінансової допомоги № 18/12-ФД-НА/Л від 18.12.2015 року та належить стороні 2 відповідно до Договору відступлення права вимоги № 2018-НА/МХПП від 24.09.2018 року; сторона 1 є кредитором, а сторона 2 є боржником при виконанні грошового зобов'язання в сумі 691 555 грн., що виникло на підставі Договору купівлі - продажу № 01/10-Л/МХПП від 01.10.2016 року.
Сторони дійшли згоди з моменту підписання даної Угоди вважати: 1) зобов'язання сторони 1 (п. 1.1. цієї Угоди) таким, що припинено частково; заборгованість сторони 1 перед стороною 2 складає 1 194 172 грн. 89 коп.; 2) зобов'язання сторони 2 (п. 1.2. цієї Угоди) таким, що припинено в повному обсязі; заборгованості сторони 2 перед стороною 1 немає (п. 4 Угоди).
З наведеного випливає, що борг ДП “Агропромислова фірма “Леанка” перед ТОВ “Малодівицьке хлібоприймальне підприємство”, який виник на підставі Договору про надання поворотної фінансової допомоги № 18/12-ФД-НА/Л від 18.12.2015 року (із урахуванням внесених до нього змін Додатковою угодою № 1 від 28.11.2016 року, а також відступлення первісним кредитором - ТОВ “Наташа-Агро” - права вимоги) був визначений сторонами у розмірі 1 194 172 грн. 89 коп.
При цьому, як встановлюють умови п. 2 Угоди № 2018-Л/МХПП від 27.09.2018 року, строк виконання зобов'язань, вказаних у п.п. 1.1. та 1.2. цієї Угоди, настав.
Водночас, невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором та Угодою в частині повного та своєчасного повернення наданої фінансової допомоги стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача вищевказаної суми заборгованості за Договором про надання поворотної фінансової допомоги та Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог в примусовому порядку.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Як встановлено судом за матеріалами справи, правовідносини сторін у межах наявного спору виникли з Договору № 18/12-ФД-НА/Л від 18.12.2015 року, за умовами якого первісний кредитор - ТОВ “Наташа-Агро” - перерахував відповідачу грошові кошти як поворотну фінансову допомогу.
У свою чергу, поворотною фінансовою допомогою є сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення (п. 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Таким чином, на день розгляду спору в суді обставини такого оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги також у практиці ділового обороту називається “договором цесії”, а його суб'єкти, відповідно, - “цедентом” (старий кредитор) та “цесіонарієм” (новий кредитор).
Відповідно до положень ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що договори, укладені між сторонами у справі, як цивільно - правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За своєю правовою природою договір, укладений між ТОВ “Наташа-Агро” та ДП “Агропромислова фірма “Леанка”, є договором позики.
На підставі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).
В силу приписів статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За змістом ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення вважається проявом порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання, за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Судом встановлено, що позивач, як новий кредитор, на підставі договору цесії набув право вимоги виконання відповідачем, як боржником, свого зобов'язання за Договором про надання поворотної фінансової допомоги № 18/12-ФД-НА/Л від 18.12.2015 року щодо повернення поворотної фінансової допомоги у розмірі 1 194 172 грн. 89 коп. від первісного кредитора - ТОВ “Наташа-Агро”.
При цьому, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано суду доказів щодо повернення спірної суми поворотної фінансової допомоги позивачу.
Відтак, за висновками суду, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 194 172 грн. 89 коп. основного боргу є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач, покликаючись на приписи на ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у розмірі 249 584 грн. 88 коп. та 3% річних в сумі 102 764 грн. 30 коп. за період із 28.09.2018 року по 10.08.2021 року.
У даному контексті суд звертає увагу, що за змістом ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Нарахування інфляційних втрат у відповідності до п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Здійснивши перевірку нарахування відповідачем інфляційних нарахувань та трьох процентів річних за заявлений ним період, судом встановлено, що сума 249 584 грн. 88 коп. інфляційних нарахувань та 102 764 грн. 30 коп. трьох процентів річних обрахована вірно і підставно.
Враховуючи вищевказані обставини та те, що відповідач не надав суду свого контррозрахунку позовних вимог (інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних), хоча мав можливість скористатись відповідними процесуальними правами і надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 249 584 грн. 88 коп. інфляційних нарахувань та 102 764 грн. 30 коп. трьох процентів річних є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.
За таких обставин, заявлені позовні вимоги належним чином обґрунтовані законом, підтверджені матеріалами справи, відповідачем у встановленому порядку не спростовані, тому підлягають до задоволення судом повністю.
Судові витрати підлягають покладенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в сумі 23 197 грн. 83 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позовні вимоги задоволити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства “Агропромислова фірма “Леанка”, вул. Шевченка, будинок 6, смт. Середнє, Ужгородський район, Закарпатська область, 89452 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 00413819) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Малодівицьке хлібоприймальне підприємство”, вул. Незалежності, будинок 35, с. Обичів, Прилуцький район, Чернігівська область, 17520 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 38305791) суму 1 194 172 (Один мільйон сто дев'яносто чотири тисячі сто сімдесят дві гривні) грн. 89 коп. неповернутої фінансової допомоги, 249 584 (Двісті сорок дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят чотири гривні) грн. 88 коп. інфляційних нарахувань та 102 764 (Сто дві тисячі сімсот шістдесят чотири гривні) грн. 30 коп. трьох процентів річних, а також суму 23 197 (Двадцять три тисячі сто дев'яносто сім гривень) грн. 83 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
4. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повне судове рішення складено та підписано 16.12.2021 року.
Суддя Пригара Л.І.