Справа № 1-1000/2011
Провадження №: 1/755/1/20
"13" грудня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
підсудних - ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва в рамках кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_12 , ОСОБА_13 за ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 358 КК України; ОСОБА_15 за ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України; ОСОБА_14 та ОСОБА_16 за ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 190 КК України, заяву потерпілої ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_1 , -
Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 12.10.2016, кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.190, ч.2 ст.205, ч.3 ст.209, ч.2 ст.358 КК України, ОСОБА_15 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.190, ч.3 ст.27, ч.2 ст.358, ч.3 ст.358 КК України, ОСОБА_14 та ОСОБА_16 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.190 КК України, направлено до Генеральної прокуратури України для організації проведення додаткового розслідування.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 29 березня 2017 року Постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 12.10.2016, якою кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.190, ч.2 ст.205, ч.3 ст.209, ч.2 ст.358 КК України, ОСОБА_15 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.190, ч.3 ст.27, ч.2 ст.358, ч.3 ст.358 КК України, ОСОБА_14 та ОСОБА_16 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.190 КК України, направлено до Генеральної прокуратури України для організації проведення додаткового розслідування, було скасовано, а дану кримінальну справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Надалі, постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 18.05.2017 року, заяву головуючого судді ОСОБА_17 про самовідвід було задоволено та відведено головуючого суддю ОСОБА_17 від розгляду кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_12 , 1977 р.н., та ОСОБА_13 , 1976 р.н., за ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 358 КК України; ОСОБА_15 , 1967 р.н., за ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України; ОСОБА_14 , 1968 р.н., та ОСОБА_16 , 1964 р.н., за ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 190 КК України.
Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_12 та ОСОБА_13 за ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 358 КК України; ОСОБА_15 за ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України; ОСОБА_14 та ОСОБА_16 за ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 190 КК України передано для повторного автоматичного розподілу справи, у зв'язку з задоволенням заявленого головуючим суддею ОСОБА_17 самовідводу.
18 травня 2017 року вказану кримінальну справу передано для розгляду головуючому судді ОСОБА_18
13 липня 2017 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану кримінальну справу № 1-1000/2011 розподілено на суддю ОСОБА_1 .
У судовому засіданні 13 грудня 2021 року потерпіла ОСОБА_4 оголосила та підтримала заяву про відвід яка надійшла до Дніпровського районного суду міста Києва через канцелярію 15 листопада 2021 року. Зазначила, що підставою для відводу головуючому судді ОСОБА_1 є порушення підписки про невиїзд підсудним ОСОБА_15 , залишене без належного реагування (не було застосовано привід) головуючим суддею, що призводить до затягування розгляду справи та свідчить про упередженість.
У судовому засіданні всі присутні потерпілі підтримали заявлений відвід, зазначили, що розгляд вказаного кримінального провадження відбувається дуже довго, понад 13 років.
Прокурор ОСОБА_3 зазначив, що заява про відвід не відповідає вимогам КПК України в редакції 1960 року, зазначив, що «поки» не вбачає підстав для задоволення відводу.
Захисники проти його задоволення заперечували. Підсудні підтримали думку своїх захисників, просили прийняти рішення на розсуд суду.
Судом враховано, що потерпіла посилається на норми КПК України в діючий редакції, у той час як справа розглядається за нормами КПК в редакції 1960 року, проте суд вважає за доцільне вирішити вказану заяву по суті.
Відповідно до ст. 57 КПК України (в редакції 1960 року), у разі заявлення відводу судді суд повинен вислухати особу, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думку учасників судового розгляду.
Заява про відвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду,
що розглядає справу. Заява про відвід кільком суддям або всьому
складу суду вирішується простою більшістю голосів.
Підставою, яка викликала сумнів у об'єктивності судді, згідно поданої заяви послугував той факт, що судом не було застосовано примусовий привід стосовно підсудного ОСОБА_15 , після того, як останній 25 серпня 2021 року не з'явився у судове засідання, а його захисник - адвокат ОСОБА_11 у судовому засіданні надав заяву, згідно якої підсудний ОСОБА_15 повідомив, що з 20 серпня 2021 року по 10 вересня 2021 року буде перебувати у Німеччині (т. 204)
Відповідно до статті 288 КПК України (в ред. 1960 року), коли підсудний не з'явиться без поважних причин в судове засідання в справах, в яких явка його є обов'язковою (стаття 262 цього Кодексу), суд відкладає розгляд справи і може покласти на підсудного судові витрати по відкладеному засіданню.
Крім того, суд має право винести ухвалу, а суддя - постанову
про привід підсудного і про заміну запобіжного заходу на більш
суворий або про обрання запобіжного заходу, коли його не було
обрано раніше.
Питання про привід підсудного вирішується відповідно до ст. 136 КПК України.
Згідно Постанови щодо обрання запобіжного заходу від 20 серпня 2009 року щодо ОСОБА_19 застосовано запобіжний захід у виді підписки про невиїзд.
Підписка про невиїзд обмежує, передбачене ст. 33 Конституції України право підсудного вільно залишати територію України.
Дозвіл на постійний або тимчасовий виїзд із місця проживання або відмову у цьому оформлюється мотивованою постановою суду, що було роз'яснено останньому у наступному судовому засіданні.
Отже, враховуючи, що підсудний повідомив суд про строки його перебування за межами України, враховуючи дискреційні повноваження головуючого судді, суд врахував, що привід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, а тому не вважав за доцільне його застосування оскільки він не був би виконаний у належний спосіб.
Так, відповідно до статті 54 КПК України (в редакції 1960 року) суддя не може брати участі в розгляді кримінальної справи:
1) якщо він є потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем або родичем кого-небудь з них, а також родичем слідчого, особи, яка провадила дізнання, обвинувача або обвинуваченого;
2) якщо він брав участь у даній справі як свідок, експерт,
спеціаліст, перекладач, особа, яка провадила дізнання, слідчий, обвинувач, захисник або представник інтересів потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача;
2-1) якщо він під час досудового розслідування справи вирішував питання щодо проведення обшуку, виїмки, огляду, обрання, зміни чи скасування запобіжних заходів, продовження строків тримання під вартою, або розглядав скарги на затримання чи на
постанови про відмову в порушенні кримінальної справи або закриття
справи;
2-2) якщо він під час досудового розслідування справи розглядав питання про усунення захисника в порядку, передбаченому статтею 61-1 цього Кодексу;
3) якщо він особисто або його родичі заінтересовані в результатах справи;
4) при наявності інших обставин, які викликають сумнів в об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого частиною третьою статті 16-2 цього Кодексу.
У складі суду, що розглядає кримінальну справу, не можуть
бути особи, які є родичами між собою.
Незгода потерпілої з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.
З урахуванням викладеного, підстави для задоволення заяви про відвід відсутні.
Керуючись ст. ст. 54 - 57 КПК України (в редакції 1960 року) суд, -
У задоволенні заяви потерпілої ОСОБА_4 про відвід головуючого судді ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_20