Справа №:757/31502/20
Провадження №: 1-кп/755/200/21
"07" грудня 2021 р. м.Київ
Дніпровський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Дніпровського районного суду м.Києва, клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченим у кримінальному провадженні №22019000000000215 відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Києва, громадянина України, освіта вища, військовозобов'язаного, розлученого, маючого малолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Берислав Херсонської області, громадянина України, освіта середня, працюючого директором ТОВ «Левіафан», не військовозобов'язаного, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше судимого:
07.10.2014 року вироком Корабельного районного суду м.Миколаєва за ч.4, 5 ст.27, ч.2 ст.15, п.п.11, 12 ч.2 ст.115 КК України до 10 років позбавлення волі, за ч.1 ст.14, п.п.11, 12, 13 ч.2 ст.115 КК України із застосуванням ст.69 КК України до 6 років позбавлення волі, за ч.4, 5 ст.27, п.п.11, 12, 13 ч.2 ст.115 КК України до 11 років позбавлення волі, за ч.1 ст.263 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ч.1 ст.70 КК України - остаточно до 12 років позбавлення волі,
за обвинуваченням в скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.27 ч.2 ст.28 ч.2 ст.121 КК України,-
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
представників потерпілих адвокатів ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 ,
захисників адвокатів ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 ,
ОСОБА_10 ,
ОСОБА_11 ,
ОСОБА_12
обвинувачених ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
І. Суть питання, що вирішується.
В провадженні Дніпровського районного суду м.Києва на стадії судового розгляду перебуває дане кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №22019000000000215 від 12.07.2019 року, відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за обвинуваченням в скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.27 ч.2 ст.28 ч.2 ст.121 КК України (справа №757/31502/20, провадження №1-кп/755/200/21).
Ухвалою суду від 13.10.2021 року в задоволенні клопотань сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було відмовлено, а клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинувачених під вартою - задоволено і продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , кожному окремо, в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, на строк, що не може перевищувати двох місяців, тобто до 11 грудня 2021 року включно без визначення розміру застави.
Згідно з абзацом другим частини 3 ст.331 КПК України на суд покладено обов'язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
ІІ. Позиція і клопотання учасників судового провадження.
1.Клопотання прокурора.
В даному судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 подав суду письмові клопотання про продовження строку тримання обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під вартою без визначення розміру застави з додатками (окремо щодо кожного).
У клопотаннях прокурор зазначає, що, на його думку, вже досліджені в судовому засіданні письмові матеріали, речові докази та показання, надані свідками, вказують на обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , законність повідомлення їм про підозру, відповідність вказаних повідомлень про підозру вимогам КПК України, наявність та реальність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зазначених у клопотаннях про продовження строку тримання під вартою кожного із обвинувачених.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їм злочину, на думку прокурора, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, отриманими за результатами проведення процесуальних, слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, а причетність обвинувачених до вчинення злочину є вірогідною і достатньою для застосування щодо них обмежувальних заходів, що відповідає практиці та позиції ЄСПЛ, згідно якої факти, які викликають підозру не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу, а також те, що обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Прокурор вважає, що показання, надані суду свідками, та вже досліджені судом матеріали повністю узгоджуються між собою, доповнюють та підтверджують один одного, що свідчить про їх достовірність і правдивість.
На думку прокурора, ризики, передбачені ст.177 КПК України, а також обставини, які слугували підставою для обрання та продовження запобіжного заходу, на даний час продовжують мати місце, а також виникли і нові обставини, що підтверджують наявність ризиків, про які він зазначав раніше.
Прокурор вважає, що продовжує існувати ризики вчинення іншого кримінального правопорушення та незаконного впливу на свідків.
Зокрема, допитані судом свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 підтвердили суду отримання погроз їхньому життю та здоров'ю, а також їхніх рідних з боку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за надання викривальних показів щодо останніх. Цими свідками повідомлено і раніше невідомі обставини незаконного впливу на них з боку обвинувачених.
Отже, на думку прокурора, з боку обвинувачених наявні ризики незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, що мало місце під час досудового розслідування, коли відбувалися погрози свідкам ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та ОСОБА_15 після надання ними показань проти ОСОБА_3 , про що вони підтвердили і під час допиту в судовому засіданні, а також коли обвинувачений ОСОБА_4 намагався вплинути шляхом підкупу на показання свідка ОСОБА_14 .
Про існування ризику переховування від суду, на думку прокурора, свідчить і те, що обвинувачений ОСОБА_3 під час досудового розслідування не з'являвся до суду, внаслідок чого до нього було застосовано примусовий привід. Вказане, крім іншого, стало підставою для зміни слідчим суддею запобіжного заходу обвинуваченому із застави на тримання під вартою. Дана ухвала була переглянута судом апеляційної інстанції та залишена без змін.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 , як зазначено у клопотанні прокурора, з 19.08.2018 року, дізнавшись про затримання виконавців та організатора злочину відносно ОСОБА_16 , переховувався від органу досудового розслідування за межами України до моменту його фізичного затримання правоохоронними органами Республіки Болгарія, де він проживав за підробленими документами і зі зміненою зовнішністю, що тривалий час унеможливлювало його ідентифікацію правоохоронними органами Республіки Болгарія, ідентифікація його особи відбулася лише за відбитками пальців.
Також прокурор зазначає, що допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив, що контактував з особами, що мають відношення до правоохоронних органів, які допомагали йому здійснювати переховування від органу досудового розслідування та попередили його про можливе затримання під час його перебування на території Республіки Болгарія.
Під час проведення досудового розслідування 07.05.2019 року ОСОБА_4 було оголошено в розшук, 20.05.2019 року - Шевченківським судом м.Києва йому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. В подальшому, 24.01.2020 року його затримано на території Республіки Болгарії та арештовано судом у м.Бургас за запитом Офісу Генерального прокурора, яке залишено без змін Апеляційним судом м.Бургас. Після цього ОСОБА_4 було фактично видано Україні.
Крім того, прокурор звертає увагу на те, що під час допиту обвинуваченого ОСОБА_4 , який тривав впродовж трьох судових засідань, останній неодноразово змінював відповіді на одні й ті ж самі запитання. Зокрема, обвинувачений ОСОБА_4 безпосередньо підтвердив усі зустрічі, які відбувались із свідком ОСОБА_14 в офісі та вдома в останнього, а також підтвердив те, що він безпосередньо передавав грошові кошти ОСОБА_17 , за допомогою яких в подальшому останній переховувався від органів досудового розслідування. В одному з судових засідань обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив і факт спілкування з ОСОБА_14 через декілька днів після вчинення нападу на ОСОБА_16 , вказував на те, що вважає себе, як і ОСОБА_14 співучасником цього нападу, але в подальшому заперечував власні покази.
Прокурор зазначає, що обвинувачений ОСОБА_4 під час відповідей на питання прокурора у першому судовому засіданні повідомив про те, що користувався переносним вай-фай роутером на території України, клав його в автомобілі і вказав, де саме він там лежав, проте в подальшому показав, що користувався роутером лише на території Республіки Болгарія.
Крім цього, на думку прокурора, обвинувачений ОСОБА_4 надав суду протирічні показання з приводу його відносин з іншим обвинуваченим ОСОБА_3 , який спочатку стверджував, що знав обвинуваченого ОСОБА_3 лише як голову Херсонської обласної ради, а в подальшому розповідав про те, що вони приятелювали родинами, товаришували та тісно спілкувалися їх дружини. Таким чином, на думку прокурора, обвинувачений ОСОБА_4 намагається своїми показами ввести суд в оману.
Вказане, на думку прокурора, також підтверджується дослідженими у судовому засіданні фото та відеозаписами з вилученого в ході обшуку будинку обвинуваченого ОСОБА_4 мобільного телефону.
Прокурор вважає, що з метою забезпечення кримінального провадження та виконання обвинуваченими ОСОБА_3 і ОСОБА_4 покладених на них обов'язків, є необхідність у застосуванні до них запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою з метою уникнення ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, - з боку обвинуваченого ОСОБА_3 , та передбачених п.п.1, 2, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, - з боку обвинуваченого ОСОБА_4 .
При вирішенні клопотань прокурор просить врахувати і те, що ОСОБА_4 раніше судимий за вчинення особливо тяжкого злочину проти життя і здоров'я особи, судимість за який не знята і не погашена у встановленому законом порядку.
Приймаючи до уваги викладене, характер інкримінованого злочину та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими, наявність підстав вважати, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 можуть вчинити дії, що містять ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, з метою запобігання вказаним ризикам, на думку прокурора об'єктивно необхідним є продовження застосування щодо обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому, на думку прокурора, вік обвинувачених ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , стан їх здоров'я, соціальні зв'язки дозволяють їм ефективно переховуватися від суду за межами України, що унеможливить розгляд судом кримінального провадження, і будь-яких даних про неможливість перебування обох обвинувачених під вартою за станом здоров'я як в ході досудового розслідування, так і під час судового розгляду отримано не було.
Більш того, надані в даному засіданні стороною захисту документи підтверджують надання обвинуваченим в умовах слідчого ізолятору необхідної медичної допомоги та проведення необхідних медичних обстежень поза його межами, на що звертає увагу суд у чисельних ухвалах, постановлених за результатами розгляду клопотань сторони захисту.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги особливу суспільну небезпеку інкримінованих обвинуваченим протиправних діянь, прокурор вважає, що інші, менш суворі запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти уникненню вищезазначених ризиків з боку обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , тому просить суд з метою забезпечення виконання покладених на них процесуальних обов'язків та забезпечення розгляду кримінального провадження продовжити строк тримання їх під вартою на шістдесят днів без визначення розміру застави.
2.Клопотання сторони захисту.
2.1. Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_8 подав до суду письмове клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому з тримання під вартою на заставу у розмірі, визначеному судом, з додатками.
На думку захисника, на даний час виникли обставини, які зумовлюють необхідність зміни запобіжного заходу на такий, що не пов'язаний із триманням під вартою, оскільки зазначені раніше в клопотаннях прокурора і ухвалах суду про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики на даний час повністю нівельовані та рівень обґрунтованості підозри зменшився нижче порогу, який є достатнім для тримання особи під вартою.
Захисник зазначає, що на даній стадії дослідження доказів прокурора стало очевидним, що підозра перестала бути обґрунтованою, оскільки допитані вже в судовому засіданні свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та ОСОБА_15 не дали свідчень проти обвинуваченого ОСОБА_3 , та загалом їх покази є недопустимими доказами, оскільки є нічим не підтвердженими показами з чужих слів. Всі інші докази сторони обвинувачення стосуються або можливого мотиву, або ж є характеризуючими матеріалами. Навіть якщо ці докази доведуть неприязне ставлення обвинуваченого ОСОБА_3 до потерпілої ОСОБА_16 (що не відповідає дійсності), а також знайомство обвинуваченого ОСОБА_3 із «кримінальним світом» (що теж не відповідає дійсності), то в сукупності такі докази не утворюють обґрунтованості підозри.
Щодо ризиків, зазначених прокурором, захисник вказує на те, що, під час розгляду слідчим суддею клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу ОСОБА_3 не відмовлявся від явки до суду, обвинувачений був госпіталізований до медичного закладу, лікарі якого повідомили про неможливість його переміщення через загрозу здоров'ю.
З матеріалів розгляду слідчим суддею клопотання прокурора про зміну обвинуваченому запобіжного заходу вбачається, що ОСОБА_3 не викликався у встановленому законом порядку в судове засідання, оскільки взагалі відсутня повістка чи будь-який інший доказ його виклику, тому, на думку захисника, підстав для застосування примусового приводу у слідчого судді не було. За таких обставин попередні доводи прокурора про переховування ОСОБА_3 спростовуються.
Більш того, той факт що ОСОБА_3 перебував у лікарні і з'явився до суду на декілька днів пізніше, ніж було заплановано засідання, жодним чином не свідчить про те, що він будь-яким чином буде переховуватись від суду зараз.
Крім того, окремо захисник зазначає, що п.1 ч.1 ст.177 КПК України визначає ризиком саме «переховування від слідства та суду», а не ризик «неявки до суду». Із зазначених вище матеріалів провадження вбачається, що прокурор кожного моменту часу достеменно знав про те, де саме перебуває ОСОБА_3 , тобто жодного «переховування» не було і не могло бути. За таких обставин, на думку захисту, усі попередні доводи прокурора про переховування спростовуються.
Щодо ризику впливу на свідків з боку обвинуваченого ОСОБА_3 , захисник зазначає, що у разі доведення даного ризику прокурор має вручити відповідну підозру обвинуваченому і відсутність врученого повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні відповідних злочинів (тиск на свідків, готування до їх вбивства, тощо), незважаючи на внесення до ЄРДР відомостей за вказаними фактами, доводить, що насправді ОСОБА_3 не впливав на свідків. Зазначене, на думку захисника, підтвердив і допитаний судом свідок ОСОБА_18 , який під час досудового розслідування певний час був старшим слідчим у даному кримінальному провадженні.
Захисник просить суд врахувати і той факт, що ухвалами Київського апеляційного суду було скасовано ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м.Києва про затримання з метою приводу в частині виправлення описки, що, на думку захисника, свідчить про незаконність затримання ОСОБА_3 16.06.2020 о 21-00 годині.
В клопотанні захисник зазначає, що ОСОБА_3 перебуває під вартою з 12.06.2020 року, тобто понад один рік, прокурор, на його думку не наводить будь-яких нових доказів щодо того, що ризики продовжують існувати або що з'явилися нові ризики, а відповідно до практики ЄСПЛ ризики, встановлені під час обрання запобіжного заходу, завжди поступово зменшуються.
На думку захисника, судовий розгляд відносно ОСОБА_3 розглядається нерозумно довго, чим порушуються вимоги ст.5 Європейської конвенції, яка зобов'язує державу або звільнити особу з-під варти, або забезпечити їй швидкий суд. При цьому сам прокурор має доводити, що особу не можна звільнити з-під варти, а не особа має доводити, що виникли підстави для її звільнення.
Захисник вважає, що сукупність наданих доказів свідчить про те, що ОСОБА_3 взагалі не загрожує жодного покарання, оскільки немає доказів його причетності до вказаного злочину і його кваліфікація викликає сумніви.
Враховуючи вік та стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_3 , міцність його соціальних зв'язків, бездоганну репутацію, відсутність судимостей, майновий стан та інші передбачені законом підстави і обставини, захисник вважає, що достатнім для забезпечення дотримання обвинуваченим ОСОБА_3 своїх процесуальних обов'язків запобіжним заходом є застава.
3. Позиція сторін щодо заявлених клопотань.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження строків тримання обвинувачених під вартою, просив суд їх задовольнити. Проти задоволення клопотань сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченим заперечував, просив суд відмовити у їх задоволенні.
Представники потерпілих - адвокати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 клопотання прокурора підтримали, просили суд продовжити тримання обвинувачених під вартою, оскільки, на їхню думку, вже досліджені судом докази підтверджують обґрунтованість підозри та наявність ризиків, і лише такий запобіжний захід як тримання під вартою може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених та убезпечити від дійсних та реальних ризиків.
Захисники обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокати ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 заперечували проти задоволення клопотання прокурора і продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили суд задовольнити їх клопотання та змінити ОСОБА_3 запобіжний захід на заставу, звільнивши його з-під варти в залі суду.
Окремо захисник - адвокат ОСОБА_10 подав суду письмові заперечення на клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , в яких зазначив, що в тексті клопотання відсутні докази наявності та обґрунтованості обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Захисник звертає увагу суду на те, що при оцінці заявлених ризиків необхідно враховувати практику Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний чи обвинувачений, можна законно розглядати як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатнім чинником. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейні зв'язки.
Виходячи зі змісту клопотання, на думку захисника, прокурор жодним чином не доводить неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, а тому просив суд застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою постійного проживання.
Обвинувачений ОСОБА_3 думку та клопотання своїх захисників підтримав, просив суд їх задовольнити, а в задоволенні, на його думку безпідставного, клопотання прокурора - відмовити.
Щодо клопотання прокурора відносно обвинуваченого ОСОБА_4 обвинувачений ОСОБА_3 і його захисники покладалися на розсуд суду.
Захисники обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокати ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в судовому засіданні заперечували проти клопотання прокурора про продовження строків тримання обвинуваченого під вартою, просили змінити на менш суворий, ніж тримання під вартою, посилаючись на чисельні, на їх думку, процесуальні недоліки клопотання, його необґрунтованість та безпідставність. Просили суд змінити ОСОБА_4 запобіжний захід на домашній арешт в межах території міста Києва, врахувавши тяжкий стан здоров'я обвинуваченого, який потребує лікування та тривалий час його перебування під вартою.
Захисник - адвокат ОСОБА_11 подав суду письмові заперечення на клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , оскільки на його думку, прокурор в своєму клопотанні не доводить обставини, викладені в п.1 ч.1 ст.178 КПК України. Крім цього, захисник зазначає, що, як вбачається з матеріалів клопотання про продовження строку тримання під вартою, ОСОБА_4 інкримінується зокрема організація нападу на ОСОБА_16 саме в той спосіб, який це сталося 31.07.2018 року, тобто шляхом облиття сірчаною кислотою. Це, на думку слідства, підтверджується показами свідків. вже допитаних в межах даного кримінального провадження. Натомість спроби нападу на ОСОБА_16 були ще 25.07.2018 та 26.07.2018 року, але вони не були реалізовані внаслідок обставин, незалежних від конкретних виконавців. При цьому придбання сірчаної кислоти відбулося лише 27.07.2018 року, що свідчить про те, що такого наміру, як облити ОСОБА_16 саме сірчаною кислотою не було. На думку захисника, це свідчить про сфабрикований характер як показів допитаних в даному кримінальному провадженні свідків, так і фабрикацію матеріалів кримінального провадження.
Крім цього, критично незадовільний стан здоров'я ОСОБА_4 вимагає систематичних витрат на лікування в значному розмірі, включно з витратами на планові операції та постійний амбулаторний нагляд.
Окремо до суду надійшли письмові заперечення захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_19 на клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , яке захисник вважає необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Зокрема, захисник зазначає, що наразі судом досліджено письмові матеріали кримінального провадження та допитано ряд свідків, а тому сторона захисту вважає, що позиція сторони обвинувачення щодо невисокої вимоги до стандарту доказування обґрунтованості підозри не може бути застосованою на даній стадії судового розгляду. На думку захисника, на теперішній час відсутні будь-які докази, які б об'єктивно вказували на причетність обвинуваченого ОСОБА_4 до вказаного злочину.
Також захисник зазначає, що одних припущень прокурора щодо наявності певних ризиків недостатньо для винесення судом рішення про обрання запобіжного заходу, кожен конкретний ризик має бути доведений та обґрунтований доказами його існування, з наданням копій матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання. Посилання органу досудового розслідування на той факт, що обвинувачений ОСОБА_4 знаходився в розшуку, на думку сторони захисту, не може обґрунтовувати ризик можливого переховування від органу досудового розслідування. Обвинувачений ОСОБА_4 на законних підставах перетнув кордон України, його виїзд за кордон був пов'язаний з сімейними обставинами.
Що стосується впливу на свідків, то жоден наявний свідок не вказує на обвинуваченого ОСОБА_4 як на особу, що має причетність до зазначених кримінальних правопорушень, тому і можливість, а головне - необхідність впливу на них, є припущенням органів досудового слідства, а не об'єктивною обставиною справи. Посилання на вплив на свідка ОСОБА_14 також є гіпотетичним припущенням, адже свідок не звертався до правоохоронних органів із відповідними заявами. Щодо тверджень зазначеного свідка з приводу впливу на нього обвинуваченого ОСОБА_4 під час їх перебування у ВЗДС СБУ м.Києва та Київської області, то сторона захисту вважає, що вони не заслуговують на увагу.
Окремо захисник зазначає, що стороною захисту неодноразово надавалися відомості до суду щодо стану здоров'я обвинуваченого ОСОБА_4 та необхідності його лікування поза межами слідчого ізолятору, через неможливість надати йому необхідне обстеження та лікування в умовах вищевказаної установи.
Враховуючи викладене, просив суд відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати до обвинуваченого будь-який інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав своїх захисників, заперечуючи проти клопотання прокурора, просив суд змінити йому запобіжний захід на домашній арешт в межах міста Києва.
Щодо клопотань захисників обвинуваченого ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу останньому, обвинувачений ОСОБА_4 та його захисники просили суд їх задовольнити, відмовивши у задоволенні відповідного клопотання прокурора.
ІІІ. Положення закону, яким керувався суд.
За змістом ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Згідно з абзацом другим цієї ж частини ст.331 КПК України на суд покладено такий самий обов'язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч.2 ст.331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За змістом положень глави 18 КПК України у взаємозв'язку з вимогами ст.331 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У частині 2 статті 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
За правилами ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 3 ст.28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є:
1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо;
2) поведінка учасників кримінального провадження;
3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику ЄСПЛ як джерело права.
Частиною 5 статті 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
При вирішенні питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою та заявлених сторонами клопотань судом також враховано положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику ЄСПЛ, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В кожному випадку, як підкреслює ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Продовження тримання особи під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).
При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України та враховано судом при вирішенні клопотань учасників судового провадження.
ІV. Висновки та мотиви суду.
Вислухавши думки учасників судового провадження, вивчивши надані сторонами клопотання та заперечення з додатками, суд приходить до висновку про доцільність продовження тримання обвинувачених під вартою, оскільки, на думку суду, продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, ступінь яких не зменшився, та інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків, виходячи з наступного.
1. Згідно з положеннями ч.2 ст.177, ст.197 КПК України, підставою продовження строків тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
При вирішенні питання про доцільність продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує також, крім іншого, тяжкість покарання, що загрожує їм у разі визнання винними у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вони обвинувачуються, вік та стан здоров'я, майновий стан, міцність соціальних зв'язків, репутацію обвинувачених, ризик повторення чи продовження ними протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створюють обвинувачені.
У даному кримінальному провадженні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи, що спричинило смерть потерпілої, вчиненого способом, що має характер особливого мучення, з метою залякування потерпілої, на замовлення, за попередньою змовою групою осіб, який має підвищену суспільну небезпеку та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Обвинувачений ОСОБА_4 раніше судимий за вчинення умисного особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи, судимість за яке не знята і не погашена у встановленому законом порядку, обвинувачений ОСОБА_3 - раніше не судимий.
Щодо ризику втечі обвинувачених, то відповідно до практики ЄСПЛ такий ризик не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку, водночас суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування.
Під час досудового розслідування обрання обом обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було пов'язано з невиконанням ними процесуальних обов'язків в ході досудового розслідування.
Так, з матеріалів клопотання вбачається, що в ході досудового розслідування даного кримінального провадження у зв'язку з порушенням обвинуваченим ОСОБА_3 під час дії запобіжного заходу у вигляді застави покладених на нього обов'язків та виникненням нових ризиків (незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні і вчинення іншого кримінального правопорушення) ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 19.06.2020 року йому було змінено запобіжний захід із застави на тримання під вартою.
Зазначена ухвала залишена без змін відповідною ухвалою суду апеляційної інстанції, тому твердження сторони захисту про незаконність вказаної ухвали слідчого судді не може бути предметом судового розгляду у цьому провадженні, оскільки процедура перегляду вказаного судового рішення в апеляційному порядку завершена та воно набрало законної сили.
Обвинувачений ОСОБА_4 під час проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні був оголошений у міжнародний розшук, затриманий на території Республіки Болгарія і арештований судом у м.Бургас за запитом Офісу Генерального прокурора, після чого виданий Україні.
На думку суду, зазначене свідчить про наявність ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від суду та перешкоджання обох обвинувачених кримінальному провадженню іншим чином.
Матеріалами клопотання підтверджено і наявність ризику впливу обвинувачених на свідків у даному кримінальному провадженні та вчинення іншого кримінального правопорушення, що, в тому числі, стало підставою для обрання, зміни та продовження їм запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії досудового розслідування та у судовому засіданні.
На даний час судом безпосередньо допитано чотирьох свідків сторони обвинувачення і, під час допиту в суді, свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 підтвердили суду отримання погроз їхньому життю та здоров'ю, а також їхніх рідних, за надання викривальних показів щодо обох обвинувачених.
З огляду на те, що усі свідки у цьому кримінальному провадженні, показання який суд має сприймати безпосередньо, ще не допитані, за наявності показань свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_15 і ОСОБА_14 про отримання зазначених погроз, на думку суду, з великою ймовірністю також існує ризик незаконного впливу на свідків, який не зменшився.
Висока ймовірність спроб кожного обвинуваченого перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення пов'язана з існуванням ризику переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та тими фактичними обставинами кримінального правопорушення, які встановив під час досудового розслідування прокурор.
При цьому доводи захисників про те, що показання вказаних свідків не підтверджені доказами, на думку суду, є необґрунтованими, оскільки такі показання свідки надали безпосередньо під час їх допиту в судовому засіданні, що є достатнім для висновку про існування високої ймовірності ризику, що обидва обвинувачені можуть вчинити тиск на інших свідків, які ще не допитані судом.
Крім того, приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи висновки експертів, долучені та вже досліджені судом за клопотанням сторони обвинувачення, у тому числі щодо показань свідка ОСОБА_14 , а також наданий стороною захисту висновок №20-04-21, суд вважає, що оцінка даним висновкам, а також показанням усіх свідків, у тому числі свідків захисту, на даній стадії є передчасною і має бути надана за результатами повного дослідження усіх доказів сторін, у тому числі після надання сторонам можливості допитати свідків та відповідних експертів у судовому засіданні з метою спростування їх висновків, а також пересвідчитися, що експерт, який надав висновок, розуміє наслідки надання ним завідомо недостовірного висновку або з'ясувати інші питання, що мають значення для оцінки достовірності експертного дослідження.
Не вирішуючи питання на даному етапі кримінального провадження про оцінку доказів з точки зору їх допустимості і достатності для визнання обвинувачених винуватими чи невинуватими у вчиненні злочину, суд приходить до висновку, що вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпека злочину, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , дають підстави для висновку, що з боку обвинувачених наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, іншого обвинуваченого у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому, дані про зменшення або зникнення вказаних ризиків відсутні і наявність характеризуючих даних про особу обвинувачених, їх, на думку захисту, бездоганну процесуальну поведінку, не виключають наявність зазначених вище ризиків, а також ризику продовження чи повторення протиправної поведінки.
Суд враховує, що дане кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, докази судом на даний час в повному обсязі не досліджені.
При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак відповідно до вимог ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, згідно якої «термін «обґрунтована підозра» означає те, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення; вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Суд враховує наявність у даному кримінальному провадженні зазначених вище обставин, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 можливо вчинили певний злочин, оскільки перелік доказів, зібраних під час досудового розслідування, які прокурор запропонував суду дослідити на обґрунтування висунутого обвинувачення та викладених у клопотаннях прокурора, на думку суду, є вагомим, а більш детальну оцінку усім доказам суд надасть після їх безпосереднього дослідження на відповідній стадії судового розгляду.
2. Щодо права обвинувачених на доступ до апеляційного суду та апеляційне оскарження кожного судового рішення суд зазначає наступне.
При вирішенні питання доцільності продовження тримання обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під вартою суд враховує, що право обвинувачених на доступ до апеляційного суду та апеляційне оскарження кожного судового рішення, у тому числі якими було продовжено строк тримання під вартою, було захищено основоположними гарантіями, передбаченими статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та додатковим протоколом №7 до Конвенції, тому твердження захисту про зворотнє вважає необґрунтованими.
3. Окремо щодо стану здоров'я обвинувачених суд зазначає наступне.
При вирішенні питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою суд враховує, що неможливість перебування особи під вартою внаслідок стану здоров'я встановлюється у визначеному законом порядку, і будь-які належні докази, які б свідчили про те, що наявні у ОСОБА_3 і ОСОБА_4 хвороби унеможливлюють перебування їх під вартою, суду не надані і відповідні обмеження до обвинувачених застосовуються в передбаченому законом порядку згідно встановленої судової процесуальної процедури.
Протягом судового розгляду даного кримінального провадження, з урахуванням клопотань і пояснень сторін, судом неодноразово вживалися відповідні заходи, передбачені чинним міжнародним та національним законодавством України, спрямовані на з'ясування стану здоров'я обвинувачених та забезпечення їх належного медичного обстеження та лікування, про що постановлялися відповідні ухвали суду та направлялися запити, згідно відповідей на які стан здоров'я ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на даний час розцінюється як задовільний та відповідає перебігу наявних хронічних захворювань; медичною допомогою забезпечені в межах можливості Київської міської медичної частини; за станом можуть приймати участь у судовому засіданні.
Також під час доставки для участі у судових засіданнях та перебування обвинуваченого ОСОБА_4 в приміщенні суду після отримання кожної скарги на погане самопочуття йому неодноразово викликалася бригада швидкої медичної допомоги, лікарі якої після обстеження надавали пояснення у судовому засіданні, згідно яких стан здоров'я обвинуваченого задовільний, відповідає наявності хронічних захворювань, і він може приймати участь у судовому засіданні. Після цього судові засідання, у тому числі за згодою обвинуваченого, були продовжені.
Із урахуванням викладеного, вжитих судом заходів по забезпеченню належного медичного обстеження та лікування обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , отриманої на запити та ухвали суду інформації, суд приходить до висновку про відсутність зазначених захисниками відповідних підстав для відмови в клопотанні прокурора і зміни запобіжного заходу, оскільки на даній стадії судового розгляду будь-які менш суворі запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не можуть забезпечити уникнення дійсних і наявних ризиків та виконання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покладених на них процесуальних обов'язків, а тому клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченим запобіжного заходу задоволенню не підлягають.
Разом з тим, в даному судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_12 надав суду рекомендації (направлення) обраного обвинуваченим лікаря загальної практики - сімейного лікаря ОСОБА_20 про необхідність проведення медичних обстежень (консультації кардіохірурга та комп'ютерної томографічної коронарографії, з внутрішньовенним контрастуванням).
Також згідно дослідженого в судовому засіданні листа Філії ДУ «ЦОЗ ДКВС» в м.Києві та Київській області від 07.12.2021 року №1733ф/КИ-21 провести призначені лікарем медичні дослідження, які були призначені на 30.11.2021 року, відповідно до наданих електронних направлень, неможливо, у зв'язку із тим, що бланки електронних направлень були отримані Київською медичною частиною 03.12.2021 року.
Суд вважає, що таке ставлення до рекомендацій обраного обвинуваченим лікаря є вкрай формальним та недопустимим, оскільки необхідність зазначених медичних досліджень неодноразово підтверджена рекомендаціями й інших лікарів, на що суд вже звертав увагу керівництва Філії ДУ «ЦОЗ ДКВС» у відповідних чисельних ухвалах.
Більш того, згідно пояснень обвинуваченого ОСОБА_4 протягом тривалого часу, незважаючи на рекомендації лікарів, вказане медичне обстеження йому так і не проведено, стан його здоров'я погіршується, тому є необхідність у його проведенні та консультації кардіохірурга з метою визначення подальшого лікування.
Стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод покладає на державу обов'язок захищати фізичне здоров'я ув'язнених, яке має адекватно охоронятись.
Органи влади мають забезпечити повну фіксацію стану здоров'я особи, яка тримається під вартою, та лікування, яке ця особа отримувала під час перебування під вартою чи позбавлення свободи; забезпечити своєчасність та правильність діагнозів та догляду; а також, у разі необхідності та залежно від характеру захворювання, забезпечити регулярний та систематичний нагляд, який включає в себе всебічний план лікування, що має бути спрямований на лікування захворювань ув'язненого та запобігання їх погіршення, а не на усунення симптомів. Державну органи також повинні довести, що були створені умови, необхідні для призначеного лікування, щоб це лікування було дійсно отримано.
Вказані вимоги, є такими, що підлягають обов'язковому застосуванню відповідними державними інституціями, в тому числі для забезпечення належного медичного обстеження та лікування будь-якої особи, яка тримається під вартою, тобто знаходиться під юрисдикцією держави.
Таким чином, виходячи з норм чинного національного та міжнародного законодавства, враховуючи, що обвинувачений та ОСОБА_4 на даний час продовжує утримуватися у ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, відповідно до наданих захисниками результатів медичних обстежень вже тривалий час наявні рекомендації лікарів щодо необхідності проведення ОСОБА_4 коронаровентрикулографії, зі слів обвинуваченого стан його здоров'я не покращується, належна медична допомога не надається, суд вважає наявними правові підстави для зобов'язання ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України та Філії державної установи «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» в м.Києві та Київській області забезпечити проведення обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , необхідних за рекомендаціями (направленнями) обраного лікаря загальної практики - сімейного лікаря ОСОБА_20 медичних обстежень.
4. Щодо визначення розміру застави суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ч.4 ст.183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, суд має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.
Також згідно практики Європейського суду з прав людини відмова у звільненні з-під варти під заставу може бути обґрунтованою і особа має утримуватися під вартою без визначення розміру застави, якщо його звільнення потягне реальну небезпеку спричинення шкоди у зв'язку з виникненням однієї з підстав для тримання під вартою; якщо введення умов звільнення під заставу чи інших розумних профілактичних заходів не може усунути цю небезпеку чи знизити її до рівня, при якому тримання особи під вартою стане безпідставним.
При постановленні даної ухвали про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, відповідно до ч.4 ст.183 КПК України, враховуючи практику ЄСПЛ з цього питання, зазначені вище підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, а також те, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні злочину, що спричинив смерть потерпілої, вважає за необхідне не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки вказаний альтернативний запобіжний захід, на думку суду, на даний час не зможе забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинувачених та запобігти наявним і дійсним ризикам.
5. Щодо розумності строку тримання обвинувачених під вартою та строків розгляду даного кримінального провадження, суд зазначає наступне.
Розумність строку тримання під вартою не піддається абстрактній оцінці і законність тримання під вартою необхідно оцінювати виходячи з особливостей конкретної справи.
Проте обрання строку тримання під вартою можна виправдати, коли є конкретні ознаки існування реальної суспільної потреби, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають вимогу права, передбаченого ст.5 Конвенції (рішення у справі "Lavents v. Latvia" п.70).
Відповідальність за дотримання розумних строків тримання обвинуваченого під вартою покладається, в першу чергу, на національні судові органи (рішення у справі "Геращенко проти України" п.100).
Суд звертає увагу на те, що незавершення до цього часу судового провадження у справі викликано її складністю, кількістю обвинувачених, великим обсягом доказів, які підлягають дослідженню (наразі судова справа налічує більше 100 томів), кількістю та поведінкою учасників судового провадження, обставинами справи тощо.
Суд вкотре наголошує, що вживаються усі передбачені законом заходи з метою дотримання розумних строків розгляду справи, обвинувачені у якій тримаються під вартою.
Гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, частково співпадають з гарантією, передбаченою пунктом 1 статті 6 Конвенції, і дійсно вимагають, щоб відносно особи, яка тримається під вартою, органи державної влади виявляли «особливу ретельність в ході провадження по справі», однак це не має гальмувати зусилля суду щодо відповідального виконання своїх завдань (рішення ЄСПЛ у справі «Херцегфальві проти Австрії», «Садегул Оздемір проти Туреччини»).
Таким чином, враховуючи в сукупності зазначені вище ризики, які, на думку суду, є наявними і достатніми для продовження тримання обвинувачених під вартою, обставини, зазначені у ст.178 КПК України, а також доведеність прокурором під час судового розгляду клопотань, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, як то застава, домашній арешт, особисте зобов'язання чи особиста порука, не можуть запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам, суд вважає за необхідне в задоволенні клопотань сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченим відмовити, а клопотання прокурора - задовольнити та продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, на строк, що не може перевищувати двох місяців, без визначення розміру застави.
В задоволенні клопотань сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під вартою - задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, за адресою: м.Київ, вул.Дегтярівська, 13, на строк, що не може перевищувати двох місяців, тобто до 04 лютого 2022 року включно без визначення розміру застави.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, за адресою: м.Київ, вул.Дегтярівська, 13, на строк, що не може перевищувати двох місяців, тобто до 04 лютого 2022 року включно без визначення розміру застави.
Зобов'язати ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України та Філію державної установи «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» в м.Києві та Київській області забезпечити проведення обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , необхідних за рекомендаціями (направленнями) обраного лікаря загальної практики - сімейного лікаря ОСОБА_20 медичних обстежень.
Ухвала в частині продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою діє 60 (шістдесят) днів та підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Виконання ухвали в цій частині доручити начальнику ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченим, захисникам та направити начальникам ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, Філії державної установи «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» в м.Києві та Київській області для негайного виконання.
Повний текст ухвали оголосити учасникам судового провадження у судовому засіданні о 15-00 годині 10 грудня 2021 року.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя Дніпровського районного суду
м.Києва ОСОБА_1