Ухвала
13 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 766/22011/19
провадження № 61-13712ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Дундар І. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 14 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватної фірми «МИС» про визнання договору купівлі-продажу дійсним,
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до приватної фірми «МИС» (далі - ПФ «МИС»), у якому просила суд:
- визнати дійсним укладений 24 листопада 2015 року між ПФ «МИС» та нею договір купівлі-продажу будівель і споруд: склад літ. «Д», загальною площею 547,2 кв.м; диспетчерську літ. «Б», загальною площею 138,7 кв.м; майстерню літ. «Є», загальною площею 16,3 кв.м; майстерню літ. «Ж», загальною площею 10,9 кв.м; склади ГЗМ літери «Л», «М», «Н», «О»; мийку літ. «К»; навіси літ. «С», «Т»; збірник мазуту №1; естокаду №11; огорожу №№ 1, 2, 4, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
- визнати за нею право власності на вище зазначені будівлі і споруди.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 17 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано дійсним укладений 24 листопада 2015 року між ПФ «МИС» та ОСОБА_1 договір купівлі-продажу будівель і споруд: склад літ. «Д», загальною площею 547,2 кв.м; диспетчерську літ. «Б», загальною площею 138,7 кв.м; майстерню літ. «Є», загальною площею 16,3 кв.м; майстерню літ. «Ж», загальною площею 10,9 кв.м; склади ГЗМ літери «Л», «М», «Н», «О»; мийку літ. «К»; навіси літ. «С», «Т»; збірник мазуту №1; естокаду №11; огорожу №№ 1, 2, 4, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на вище зазначені будівлі і споруди.
Постановою Львівського апеляційного суду від 30 серпня 2021 року рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 лютого 2020 року скасовано та постановлено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку 13 серпня 2021 року подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Херсонського апеляційного суду від 14 липня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги, а саме: сплатити судовий збір, вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи.
На виконання ухвали Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у особою, яка подала касаційну скаргу, сплачено судовий збір та надано уточнену касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року, 08 листопада 2021 року продовжено ОСОБА_1 строк на усунення недоліків касаційної скарги, а саме вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи.
У грудні 2021 року на виконання ухвали Верховного Суду від 08 листопада 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подала уточнену касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції залишити в силі рішення суду першої інстанції .
Уточнена касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права та суди не дослідили зібрані у справі докази.
Касаційна скарга підлягає поверненню з таких мотивів.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Тлумачення вказаних норм ЦПК України дозволяє зробити висновок, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково вказуватися у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Посилання скаржника на пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження вимагає обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу. Оскільки в уточненій касаційній скарзі не наведено обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу, немає підстав вважати, що вимоги закону щодо змісту касаційної скарги в частині зазначення обґрунтування підстав касаційного оскарження усунуті.
Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК України), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України), в окремих випадках непідтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 394 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала (частина шоста статті 393 ЦПК України).
Аналіз уточненої касаційної скарги свідчить, що ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не наводить передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень. Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без обґрунтування випадків (випадку), передбачених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження. Тому ОСОБА_1 не виконала вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, і згідно пункту 4 частини четвертої статті 394 ЦПК України, касаційна скарга підлягає поверненню.
Керуючись статтями 260, 389, 392, 393, 394 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 14 липня 2021 року повернути.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І. О. Дундар