ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
14 грудня 2021 року, м. Херсон, справа № 923/837/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйова К.В., розглянувши справу
за позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", м.Київ,
до: Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт", м.Херсон,
про стягнення 1876,03грн.
Обставини провадження у справі
Правовими підставами позову Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (позивач) до Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" (відповідач) про стягнення заборгованості за укладеним 26.06.2019 між ними договором № 74-П-ХЕФ-19/107Р про відшкодування витрат на утримання електричного устаткування та електричних мереж загального користування в розмірі 1876,03грн, з яких 1626,67грн основного боргу, 182,50грн інфляційних втрат, 66,86грн 3% річних, вказано ст.ст.173, 174, 179, 193 Господарського та ст.ст.509, 525, 526, 530, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексів України, а в якості обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги зазначено про невиконання відповідачем зобов'язань за вказаним договором, в частині відшкодування позивачеві у встановлені договором строки витрат на утримання електричного устаткування та електричних мереж загального користування.
За відповіддю на відзив позивач вказав, що:
- будь-які положення концесійного договору від 26.06.2020 стосовно передачі в концесію майна відповідача, що укладений за участі Міністерства інфраструктури України та позивача, Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", не звільняють відповідача від обов'язку щодо виконання власних договірних зобов'язань перед позивачем за укладеними між ними господарськими договорами, а також, не зобов'язують позивача отримувати від Міністерства інфраструктури України попередню згоду на звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості;
- начальник Херсонської філії позивача має повноваження, на підставі довіреності від 22.12.2020 №7494, підписувати та подавати до суду позовні заяви від імені позивача;
- додані до позовної заяви копії документів засвідчені належним чином, зокрема, уповноваженою, на підставі наказів по філії, на їхнє засвідчення посадовою особою.
За відзивом на позовну заяву відповідач стверджує про відсутність підстав для задоволення позову та просить відмовити в повному обсязі в задоволенні позову, оскільки:
- уклавши 26.06.2020 договір про передачу в концесію майна відповідача Міністерство інфраструктури України (концесієдавець за цим договором), до сфери управління якого входить Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" (позивач), що також, підписав концесійний договір, зобов'язалося докласти всіх розумних зусиль з метою недопущення збільшення кредиторської та дебіторської заборгованості відповідача протягом визначеного концесійним договором перехідного періоду, й тому, щонайменше, позивач повинен погоджувати з цим Міністерством, як концесієдавцем, подання до суду позовних заяв про стягнення коштів з відповідача;
- всупереч вимог цивільного та господарського законодавства стосовно підстав та порядку представництва інтересів юридичних осіб, а також повноважень структурних підрозділів юридичних осіб за позовною заявою неправильно визначено позивача - як юридичну особу, в особі начальника філії цієї юридичної особи;
- додані до позовної заяви копії первинних документів на підтвердження наявності спірної заборгованості не є належними доказами, оскільки засвідчені особою, доказів повноважень якої на засвідчення цих копій позивач не надав до суду.
Заперечень на відповідь на відзив відповідач не подав.
Ухвалою суду від 22.06.2021 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного провадження, без повідомлення та виклику сторін.
Відзив на позовну заяву прийнятий судом до справи, для врахування при її розгляді по суті, оскільки поданий до суду (14.07.2021 зданий до пошти для надсилання суду та позивачу) у встановлений за ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України строк - протягом 15-ти днів від дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Оскільки відзив на позовну заяву надіслано позивачу 14.07.2021 поштою, судом прийнято до справи відповідь на відзив, що надійшла 21.07.2021.
Позивачем дотримано вимоги ч.2 ст.80 Господарського процесуального кодексу України щодо подання доказів разом з поданням позовної заяви, а тому письмові докази, які подано разом з позовною заявою прийнято судом до розгляду.
Обставини по суті спору, які встановлено судом
Державне підприємство "Херсонський морський торгівельний порт" (надалі - відповідач) та Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі начальника Херсонської філії цього державного підприємства (адміністрація Херсонського морського порту) (надалі - позивач) уклали 26.06.2019 між собою договір №74-П-ХЕФ-19/107Р, на умовах якого протягом другого півріччя 2019 року позивач зобов'язався надавати послуги з експлуатаційного і технічного обслуговування певного електричного устаткування, згідно з вимогами діючих нормативно-технічних документів, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався оплачувати витрати позивача, пов'язані з утриманням електричного устаткування та електричних мереж загального користування, до яких приєднані об'єкти відповідача, згідно з переліком таких об'єктів за додатком № 1 до договору, та в розмірі таких витрат згідно з додатком № 2 до договору "Розрахунок вартості витрат на утримання електричного устаткування та електричних мереж загального користування", з здійсненням сплати витрат щомісяця протягом 5-ти банківських днів з дати підписання сторонами актів наданих послуг (виконаних робіт), на підставі виставлених позивачем рахунків (надалі - договір).
Договором, а саме, пунктами 2.3., 3.1.1. та 3.1.2., також, передбачено:
- витрати, пов'язані з утриманням електричного устаткування та електричних мереж загального користування, до яких приєднані об'єкти відповідача, за звітний місяць розраховуються шляхом помноження кількості фактично спожитої підприємством електричної енергії у звітному місяці на величину вартості постійних витрат на утримання електричного устаткування та електричних мереж загального користування, що становить 0,61грн/кВТ/год, а рахунок на оплату постійних витрат у сумі 1626,67грн, з урахуванням податку на додану вартість, виставляється не пізніше 10-го числа місяця наступного за розрахунковим;
- відповідач зобов'язується прийняти надані позивачем послуги по акту наданих послуг (виконаних робіт) протягом трьох робочих днів з дати отримання акту, а при відсутності протягом трьох календарних днів, з моменту одержання акту, письмової заяви відповідача про неможливість підписання акту, з зазначенням причин відмови, послуги вважаються прийнятими в повному обсязі та без зауважень, у відповідності до акту наданих послуг (виконаних робіт), підписаного позивачем в односторонньому порядку;
- відповідач зобов'язується сплачувати рахунки позивача у повному обсязі та у визначені договором строки.
В межах правовідносин за цим договором позивачем та відповідачем 20.01.2020 був складений акт № 272 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за грудень 2020 року на загальну суму 1626,67грн, з урахуванням податку на додану вартість (надалі - ПДВ).
На оплату вказаних у цьому акті послуг позивач виставив відповідачу рахунок № 131 від 20.01.2020 на суму 1626,67грн.
Вказані акт та рахунок від 20.01.2020, разом з супровідним листом від 20.01.2020 №126/26-05-03/вих/26 Херсонської філії позивача, отримано відповідачем 21.01.2020, що підтверджує відмітка на другому примірнику зазначеного супровідного листа.
Проте, дотепер рахунок № 131 від 20.01.2020 на суму 1626,67грн. не сплачено відповідачем ані повністю, ані частково. Через несплату відповідачем цього рахунку на умовах договору позивачем нараховані відповідачеві 182,50грн інфляційних втрат та 66,86грн 3% річних.
Правові норми, що підлягають застосуванню
Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч.7 ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.
Відповідно до ч.1 ст.203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно з ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також річні (3 %) від простроченої суми, якщо інший розмір річних не встановлено договором.
Оцінка суду установлених обставин у відповідності до норм законодавства
Наявність укладеного між сторонами справи договору № 74-П-ХЕФ-19/107Р від 26.06.2019 про відшкодування витрат на утримання електричного устаткування та електричних мереж загального користування свідчить на користь виникнення між ними майново-господарських зобов'язань, в силу яких, як-то встановлено приписами ст.ст.173-175 Господарського кодексу України, одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За результатами проведеного судом аналізу положень вказаного договору суд дійшов висновку про те, що за своєю правовою природою цей договір, за яким позивач забезпечує, зокрема, в інтересах відповідача, експлуатаційне і технічне обслуговування певного електричного устаткування, є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання ст.ст.901-907 Цивільного кодексу України.
Позивач на виконання своїх зобов'язань за даним договором (згідно п.1.1., 3.2.1.) та приписів закону (ст.901 Цивільного кодексу України) надав протягом грудня 2019 року відповідачеві послуги з експлуатаційного і технічного обслуговування електричного устаткування та електричних мереж, оформив акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) за грудень 2019 року на суму 1626,67грн. та виставив відповідачу до оплати рахунок №131 від 20.01.2020 на оплату таких послуг.
Проте, відповідач всупереч положень даного договору (п.1.1., п.2.2, п.3.1.2.) та приписів закону (ст.903 Цивільного кодексу України), не виконав свої зобов'язання щодо оплати рахунку позивача № 131 від 20.01.2020 на умовах укладеного між ними договору №74-П-ХЕФ-19/107Р від 26.06.2019 (у встановлені цим договором строки).
При цьому, акт від 20.01.2020 № 272 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за грудень 2019 року, вартість яких відповідач не сплатив, було підписано відповідачем та скріплено відбитком печатки відповідача без будь-яких зауважень та заперечень, а рахунок на оплату робіт (послуг) до цього акту отриманий відповідачем, так само, без будь-яких зауважень та заперечень. Докази іншого у справі відсутні.
Вказана, у сумі 1626,67грн. вартість послуг позивача, що несплачена відповідачем на умовах укладеного між ними договору № 74-П-ХЕФ-19/107Р від 26.06.2019 утворює заборгованість відповідача за цим договором.
Під час розгляду справи відповідач не заперечує а ні факту наявності заявленого до стягнення з нього основного боргу в розмірі 1626,67грн., а ні розміру цієї заборгованості. Відповідних заперечень та/або контррозрахунків заборгованості суду не надано.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена у відповідності до положень ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо іншій розмір процентів річних не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідач не надав контррозрахунків заявлених до стягнення з нього 66,86грн 3% річних та 182,50грн інфляційних втрат. Виконаний позивачем розрахунок цих 66,86грн 3% річних та 182,50грн інфляційних втрат відповідає фактичним встановленим судом обставинам господарських взаємовідносин позивача та відповідача за договором №74-П-ХЕФ-19/107Р від 26.06.2019 та положенням ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.
Судом не приймає до уваги, та відповідно, відхиляє за наступних підстав доводи відзиву відповідача на позов:
- в частині доводів про те, що нарахування відповідачу плати за послуги, які передбачено договором № 74-П-ХЕФ-19/107Р від 26.06.2019, та стягнення заборгованості з оплати цих послуг в судовому порядку, зокрема, за відсутності у позивача погодження (дозволу) Міністерства інфраструктури України на такі дії позивача (його філії) суперечить положенням договору від 26.06.2020 про передачу в концесію майна відповідача - відхиляються з огляду на те, що:
а) такі доводи суперечать положенням ч.1 та ч.7 ст.193 та ч.1 ст.203 Господарського кодексу України;
б) відповідачем не надано доказів встановлення законом, нормативно-правовими актами органів виконавчої влади, зокрема, Міністерства інфраструктури України, та/або положеннями договору від 26.06.2020 про передачу в концесію майна відповідача обов'язку для позивача погоджувати з цим Міністерством нарахування відповідачеві заборгованості за господарськими договорами та подання до суду позовних заяв про стягнення заборгованості з відповідача;
- в частині доводів про надання позивачем неналежно засвідчених копій первинних документів на підтвердження наявності спірної заборгованості (тобто, неналежно оформлених доказів) - відхиляються з огляду на наявність у матеріалах справи доказів повноважень особи, якою засвідчені додані до позовної заяви копії договору, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунку, матеріалів листування, на засвідчення копій таких документів (а.с.87-100).
За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених положень правових норм позовні вимоги про стягнення з відповідача 1626,67грн основного боргу, 66,86грн річних, 182,50грн інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати позивача на сплату 2270грн збору судового збору за подання до суду позовної заяви покладаються на підставі положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, за якими "у спорах, що виникають при виконанні договорів... судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог", на відповідача, оскільки позов задоволений повністю.
Керуючись ст.ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України суд,
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" (місцезнаходження: 73003, м. Херсон, пр.-т Ушакова, буд.4; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 01125695) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії ДП "Адміністрація морських портів України" (адміністрації Херсонського морського порту) (місцезнаходження: 73003, м. Херсон, пр-т. Ушакова, буд.4; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 38728533) 1626,67грн основного боргу, 66,86грн річних, 182,50грн інфляційних втрат та 2270грн компенсації витрат по сплаті судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 14.12.2021
Суддя К.В. Соловйов