ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
14 грудня 2021 року, м. Херсон, справа № 923/749/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйова К.В., розглянувши справу
за позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", м.Херсон,
до: Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт", м. Херсон,
про стягнення 82150,69грн.
Обставини провадження у справі
Правовими підставами позову Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (позивач) до Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" (відповідач) про стягнення заборгованості за укладеним 07.09.2020 між ними договором №59-П-ХЕФ-20/118Р про відшкодування витрат, пов'язаних з споживанням води питної якості, теплової енергії та наданням послуг водовідведення з доочисткою стічних вод, в розмірі 82150,69грн, з яких 75537,79грн основного боргу, 776,14грн 3% річних, 2364,12грн інфляційних втрат та 3472,64грн пені, вказано статті179, 193 Господарського та статті 509, 525, 526, 530, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексів України, а в якості обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги зазначено про невиконання відповідачем зобов'язань за вказаним договором, в частині відшкодування позивачеві у встановлені договором строки витрат на забезпечення безперебійного постачання води питної та теплової енергії, поряд з послугами, водовідведення.
За відповіддю на відзив позивач вказав, що:
- будь-які положення концесійного договору від 26.06.2020 стосовно передачі в концесію майна відповідача, що укладений за участі Міністерства інфраструктури України та позивача, Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", не звільняють відповідача від обов'язку щодо виконання власних договірних зобов'язань перед позивачем за укладеними між ними господарськими договорами, а також, не зобов'язують позивача отримувати від Міністерства інфраструктури України попередню згоду на звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості;
- начальник Херсонської філії позивача має повноваження, на підставі довіреності від 22.12.2020 №7494, підписувати та подавати до суду позовні заяви від імені позивача;
- додані до позовної заяви копії документів засвідчені належним чином, зокрема, уповноваженою, на підставі наказів по філії, на їхнє засвідчення посадовою особою.
За відзивом на позовну заяву відповідач стверджує про відсутність підстав для задоволення позову та просить відмовити в повному обсязі в задоволенні позову, оскільки:
- уклавши 26.06.2020 договір про передачу в концесію майна відповідача Міністерство інфраструктури України (концесієдавець за цим договором), до сфери управління якого входить Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" (позивач), що також, підписав концесійний договір, зобов'язалося докласти всіх розумних зусиль з метою недопущення збільшення кредиторської та дебіторської заборгованості відповідача протягом визначеного концесійним договором перехідного періоду, й тому, щонайменше, позивач повинен погоджувати з цим Міністерством, як концесієдавцем, подання до суду позовних заяв про стягнення коштів з відповідача;
- всупереч вимог цивільного та господарського законодавства стосовно підстав та порядку представництва інтересів юридичних осіб, а також повноважень структурних підрозділів юридичних осіб за позовною заявою неправильно визначено позивача - як юридичну особу, в особі начальника філії цієї юридичної особи;
- додані до позовної заяви копії первинних документів на підтвердження наявності спірної заборгованості не є належними доказами, оскільки засвідчені особою, доказів повноважень якої на засвідчення цих копій позивач не надав до суду.
Заперечень на відповідь на відзив відповідач не подав.
Ухвалою суду від 02.06.2021 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін.
Відзив на позовну заяву прийнятий судом до справи, для врахування при її розгляді по суті, оскільки поданий до суду (01.07.2021 зданий до пошти для надсилання суду та позивачу) у встановлений за ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України строк - протягом 15-ти днів від дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (22.06.2021 - дата вручення відповідачеві зазначеної ухвали, що підтверджено відміткою за поштовим повідомленням (а.с.48)). Оскільки відзив на позовну заяву було надіслано позивачеві 01.07.2021 поштою, судом прийнято до справи відповідь на відзив, що надійшла 06.07.2021.
Сторонами дотримано вимоги ч.2 та ч.3 ст.80 Господарського процесуального кодексу України щодо подання доказів разом з поданням позовної заяви та відзиву на нею, а тому письмові докази, які подано разом з позовною заявою та відзивом на позовну заяву прийнято судом до розгляду.
Обставини по суті спору, які встановлено судом
Державне підприємство "Херсонський морський торгівельний порт" (надалі - відповідач) та Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі начальника Херсонської філії цього державного підприємства (адміністрація Херсонського морського порту) (надалі - позивач) уклали 07.09.2020 між собою договір №59-П-ХЕФ-20/118Р, на умовах якого позивач, починаючи з 01.07.2020 та до 31.12.2020, зобов'язався надавати відповідачу послуги з забезпечення безперебійного постачання води питної, теплової енергії та водовідведення з доочисткою стічних вод, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався відшкодовувати (оплачувати) витрати позивача, пов'язані з споживанням відповідачем питної води, теплової енергії та наданням послуг водовідведення з доочисткою стічних вод, з здійсненням сплати витрат щомісяця протягом 5-ти робочих днів з дати підписання сторонами актів наданих послуг (виконаних робіт), на підставі виставлених позивачем рахунків (надалі - договір).
Договором, а саме, пунктами 2.1.1.-2.1.3., 2.3., 2.4., 2.5., 2.7., 4.2. також, передбачено:
- розмір відшкодування витрат за споживання води питної якості (за період з 01.07.2020 по 31.07.2020) становить 171,19грн, з урахуванням податку на додану вартість (надалі - ПДВ), що складає 14м3;
- розмір відшкодування витрат з надання послуг з водовідведення з дочисткою стічних вод (за період з 01.07.2020 по 31.07.2020) становить 176,23грн, з урахуванням ПДВ, що складає 14м3;
- розмір відшкодування витрат за споживання теплової енергії становить 192000,00грн, з урахуванням ПДВ, що орієнтовно складає 80Гкал.;
- розрахунки обсягів води питної якості та послуг з водовідведення з доочисткою стічних вод здійснюється на підставі розрахунку позивача, який обчислюється на підставі отриманих відповідачем обсягів води питної якості згідно встановлених лічильників води;
- розрахунок щомісячних обсягів теплової енергії, яку отримає відповідач, здійснюється на підставі розрахунку позивача та обчислюється у відповідності до отриманої сторонами теплової енергії від її постачальника, згідно її пропорційного розподілу між позивачем та відповідачем, виходячи з опалювальної площі приміщень кожного з них;
- відповідач зобов'язується розглянути, підписати та повернути позивачу по одному примірнику актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) протягом п'яти робочих днів з дати отримання акту або в цей же строк направити на адресу позивача мотивовану відмову (заперечення) від підписання акту, а у разі неповернення відповідачем підписаного акту протягом п'яти робочих днів з моменту одержання акту або ж за відсутності у цей же строк письмової заяви відповідача про неможливість підписання акту, з зазначенням заперечень щодо підписання акту (причин відмови), акти вважаються погодженими (підписаними) в повному обсязі та без зауважень в редакції позивача та підлягають оплаті;
- за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору позивач має право стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.
В межах господарських взаємовідносин за цим договором позивач з відповідачем склали та підписали наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг):
- від 30.09.2020 № 4738 на відшкодування за період з 01.07.2020 по 31.07.2020 витрат за споживання води питної якості (водопостачання) та витрат за водовідведення, в загальному розмірі (загальній сумі) 347,42грн, з ПДВ;
- від 30.11.2020 № 6829 на компенсацію вартості опалення за листопад 2020 року на суму 22401,52грн, з ПДВ;
- від 31.12.2020 № 7297 на компенсацію вартості опалення за грудень 2020 року на суму 52788,85грн, з ПДВ.
На оплату вказаних у цих актах послуг позивач виставив відповідачеві рахунки №1292 від 30.09.2020, № 1746 від 30.11.2020, № 1862 від 31.12.2020.
Акт від 30.09.2020 № 4738 здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунок №1292 від 30.09.2020 до цього акту, разом з супровідним листом від 16.10.2020 №2254/26-05-03/вих/26 Херсонської філії позивача, отримано відповідачем 20.10.2020, що підтверджує відмітка на другому примірнику зазначеного супровідного листа.
Акт від 30.11.2020 № 6829 здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунок №1746 від 30.11.2020 до цього акту, разом з супровідним листом від 17.12.2020 №2849/26-05-03/вих. Херсонської філії позивача, отримано відповідачем 21.12.2020, що підтверджує відмітка на другому примірнику зазначеного супровідного листа.
Акт від 31.12.2020 № 7297 здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунок №1862 від 31.12.2020 до цього акту, разом з супровідним листом від 25.01.2021 №143/26-05-03/вих. Херсонської філії позивача, отримано відповідачем 25.01.2021, що підтверджує відмітка на другому примірнику зазначеного супровідного листа.
Проте, дотепер рахунки №1292 від 30.09.2020, № 1746 від 30.11.2020, № 1862 від 31.12.2020 не сплачено відповідачем ані повністю, ані частково. Через несплату відповідачем цих рахунків на умовах договору позивачем нараховані відповідачеві 776,14грн 3% річних, 2364,12грн інфляційних втрат та 3472,64грн пені.
Правові норми, що підлягають застосуванню
Щодо підстав виникнення та загального порядку виконання зобов'язань
Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч.7 ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається
Відповідно до ч.1 ст.203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Відповідно ж до ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання.
Щодо договірних зобов'язань між сторонами, з яких виник спір
Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно з ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Щодо наслідків прострочення виконання грошового зобов'язання
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також річні (3%) від простроченої суми, якщо інший розмір річних не встановлено договором.
Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. За ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за ч.1 та ч.2 ст.217 Господарського кодексу України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.
Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Оцінка судом встановлених обставин, з урахуванням положень правових норм, що підлягають застосуванню при вирішенні спору
Наявність укладеного між сторонами справи договору №59-П-ХЕФ-20/118Р від 07.09.2020 про відшкодування витрат, пов'язаних з споживанням води питної якості, теплової енергії та наданням послуг водовідведення з доочисткою стічних вод, свідчить на користь виникнення між ними майново-господарських зобов'язань, в силу яких, як-то встановлено приписами ст.ст.173-175 Господарського кодексу України, одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За результатами проведеного судом аналізу положень вказаного договору суд дійшов висновку про те, що за своєю правовою природою цей договір, за яким позивач забезпечує постачання відповідача водою питної якості, тепловою енергією та послугами водовідведення з доочисткою стічних вод, є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання ст.ст.901-907 Цивільного кодексу України.
Позивач на виконання своїх зобов'язань за даним договором (згідно п.1.1., 3.1.2.) та приписів закону (ст.901 Цивільного кодексу України) забезпечив відповідачеві протягом липня 2020 року постачання води питної та водовідведення, доочисткою стічних вод, з загальною вартістю таких послуг 347,42грн, а також, забезпечив відповідача протягом листопада та грудня 2020 року тепловою енергією, з загальною вартістю таких послуг 75190,37грн., а також виставив та вручив відповідачу рахунки № 1292 від 30.09.2020, №1746 від 30.11.2020, № 1862 від 31.12.2020 на оплату цих послуг на загальну суму 75537,79грн.
Проте, відповідач всупереч положень даного договору (п.1.1., п.2.6, п.3.2.1.) та приписів закону (ст.903 Цивільного кодексу України), не виконав свої зобов'язання щодо оплати рахунків позивача № 1292 від 30.09.2020, №1746 від 30.11.2020, № 1862 від 31.12.2020 на умовах укладеного між ними договору №59-П-ХЕФ-20/118Р від 07.09.2020 (у встановлені цим договором строки).
При цьому, акти від 30.11.2020 № 6829, від 30.11.2020 № 6829 та від 31.12.2020 №7297 здачі-прийняття робіт (надання послуг), вартість яких відповідач не сплатив, було підписано відповідачем та скріплено відбитком печатки відповідача без будь-яких зауважень та заперечень, а рахунки на оплату робіт (послуг) до цих актів отримано відповідачем, так само, без будь-яких зауважень та заперечень. Докази іншого у справі відсутні.
Вказана, у загальній сумі 75537,79грн. вартість послуг позивача, що несплачена відповідачем на умовах укладеного між ними договору №59-П-ХЕФ-20/118Р від 07.09.2020 утворює заборгованість відповідача перед позивачем за цим договором.
Під час розгляду справи відповідач не заперечує а ні факту наявності заявленого до стягнення з нього основного боргу в розмірі 75537,79грн., а ні розміру цієї заборгованості. Відповідних заперечень та/або контррозрахунків заборгованості суду не надано.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена у відповідності до положень ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо іншій розмір процентів річних не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування коштами, належними до сплати кредиторові.
Неустойка (штраф, пеня) має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов'язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов'язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов'язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.
Відповідач не надав контррозрахунків заявлених до стягнення з нього 776,14грн 3% річних, 2364,12грн інфляційних втрат та 3472,64грн пені. Виконані позивачем розрахунки цих 776,14грн 3% річних, 2364,12грн інфляційних втрат та 3472,64грн пені не містять арифметичних помилок. При цьому, розрахунок 776,14грн 3% річних та 2364,12грн інфляційних втрат інфляційних втрат відповідає фактичним встановленим судом обставинам господарських взаємовідносин позивача та відповідача за договором від 07.09.2020 №59-П-ХЕФ-20/118Р та положенням ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.
Розрахунок 3472,64грн пені відповідає положенням п.4.2. договору від 07.09.2020 №59-П-ХЕФ-20/118Р та ст.230 та ч.4, ч.6 ст.231 Господарського кодексу України, а також фактичним встановленим судом обставинам господарських взаємовідносин сторін за цим договором.
Відповідач не надав доказів сплати, повністю або частково, заявлених до стягнення з нього 776,14грн 3% річних, 2364,12грн інфляційних втрат та 3472,64грн пені.
Судом не приймає до уваги, та відповідно, відхиляє за наступних підстав доводи відзиву відповідача на позов:
- в частині доводів про те, що нарахування відповідачу плати за послуги, які передбачено договором від 07.09.2020 №59-П-ХЕФ-20/118Р, та стягнення заборгованості з оплати цих послуг в судовому порядку, зокрема, за відсутності у позивача погодження (дозволу) Міністерства інфраструктури України на такі дії позивача (його філії) суперечить положенням договору від 26.06.2020 про передачу в концесію майна відповідача - відхиляються з огляду на те, що:
а) такі доводи суперечать положенням ч.1 та ч.7 ст.193 та ч.1 ст.203 Господарського кодексу України;
б) відповідачем не надано доказів встановлення законом, нормативно-правовими актами органів виконавчої влади, зокрема, Міністерства інфраструктури України, та/або положеннями договору від 26.06.2020 про передачу в концесію майна відповідача обов'язку для позивача погоджувати з цим Міністерством нарахування відповідачеві заборгованості за господарськими договорами та подання до суду позовних заяв про стягнення заборгованості з відповідача;
в) укладений між позивачем та відповідачем договір від 07.09.2020 №59-П-ХЕФ-20/118Р не містить у своєму тексті будь-яких посилань (відсилок) на укладений раніше у часі (26.06.2020) концесійний договір (ані щодо факту укладання такого концесійного договору, ані щодо окремих умов (положень) цього договору);
- в частині доводів про надання позивачем неналежно засвідчених копій первинних документів на підтвердження наявності спірної заборгованості (тобто, неналежно оформлених доказів) - відхиляються з огляду на наявність у матеріалах справи доказів повноважень особи, якою засвідчені додані до позовної заяви копії договору, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунку, матеріалів листування, на засвідчення копій таких документів (а.с.88-103);
- в частині доводів про неправильне визначення позивача за заявленим позовом - відхиляється, оскільки, за наявності у справі довіреності від 22.12.2020 №7494, що видана позивачем, керівнику філії, яким підписана позовна заява, зокрема, з правом підписувати та подавати до суду позовні заяви від імені позивача, визначення на титульному листі позовної заяви позивачем - юридичної особи, в особі начальника філії цієї юридичної особи, не тягне за собою будь-яких негативних для позивача процесуальних наслідків стосовно заявленого позову (іншого ж відповідачем не доведено) та не має значення для правильного вирішення даного спору по суті.
За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених положень правових норм позовні вимоги про стягнення з відповідача 75537,79грн основного боргу, 776,14грн 3% річних, 2364,12грн інфляційних втрат та 3472,64грн пені підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати позивача на сплату 2270грн збору судового збору за подання до суду позовної заяви покладаються на підставі положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, за якими "у спорах, що виникають при виконанні договорів... судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог", на відповідача, оскільки позов задоволений повністю.
Керуючись ст.ст.238, 240 Господарського процесуального кодексу України суд,
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" (місцезнаходження: 73003, м. Херсон, пр.-т Ушакова, буд.4; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 01125695) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії ДП "Адміністрація морських портів України" (адміністрації Херсонського морського порту) (місцезнаходження: 73003, м. Херсон, пр-т. Ушакова, буд.4; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 38728533) 75537,79грн основного боргу, 776,14грн 3% річних, 2364,12грн інфляційних втрат, 3472,64грн пені та 2270грн компенсації витрат по сплаті судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 14.12.2021
Суддя К.В. Соловйов