Провадження № 22-ц/803/4845/21 Справа № 185/9609/17 Суддя у 1-й інстанції - Бондаренко В.М Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 81
01 грудня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,
суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,
при секретарі - Соломці М.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2020 року
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну стягувача
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
У січні 2021 року ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» звернулося із вищезазначеною заявою посилаючись на те, що 06 лютого 2018 року між ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» та ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" було укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 103, за умовами якого до ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" перейшло право вимоги за кредитним договором № ZIVKBS.2587.053 від 24 січня 2014 року, укладеним між ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» та ОСОБА_2 .
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2020 року заяву ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» задоволено.
Замінено стягувача ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» його правонаступником - ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" у справі № 185/9609/17 за позовом ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Ухвала суду мотивована тим, що до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» перейшли права кредитора за кредитним договором № ZIVKBS.2587.053 від 24 січня 2014 року, укладеним між ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» та ОСОБА_2 , що згідно положень ст. ст. 512, 514 ЦК України, ст. 442 ЦПК України, ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» є підставою для заміни стягувача.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив ухвалу суду скасувати.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, оскільки заявником не надано доказів на підтвердження переходу прав вимоги за кредитним договором, укладеним саме з ОСОБА_1
ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області 12 березня 2018 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» заборгованість за кредитним договором №ZIVKBS.2587.053 від 24 січня 2014 року у розмірі 90 010,72 грн.
06 лютого 2018 року між ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» та ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" було укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 103, за умовами якого до ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" перейшло право вимоги за кредитними договором № ZIVKBS.2587.053 від 24 січня 2014 року, укладеним між ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» до ОСОБА_2 .
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Відповідно до ч. 5 ст. 442 ЦПК України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Під правонаступництвом у виконавчому провадженні необхідно розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов'язків від право попередника до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні. Правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження - з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення.
Зі змісту ч. 5 ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження» вбачається, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122 цс 13, виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, ст. 378 ЦПК України, ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Відповідно до змісту ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
У п. 9 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду. Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст. ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у рішенні від 29 червня 2004 року у справі «Півень проти України» Європейський суд з прав людини тлумачить частину 1 статті 6 Конвенції, сформульовану так: «Кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків, має право на справедливий розгляд упродовж розумного строку судом, встановленим законом», а саме, зазначає, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які, у країні яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін. У рішенні від 18
жовтня 2005 року у справі «ТЕРЕМ ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» Суд робить висновок, що триваюче невиконання значної частини боргу за рішенням суду винесеним на користь заявника, складає порушення п. 1 ст. 6 Конвенції.
Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.
Аналогічна позиція міститься і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі від 21 березня 2018 року по справі № 6-1355/10, провадження № 61-12076св18 (ЄДРСРУ № 73001190).
Відповідно до положень ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи, що ТОВ ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" набуло всіх прав первісного кредитора - ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку», у тому числі й на отримання виконання зобов'язань за кредитним договором, де боржником є ОСОБА_1 , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що його звернення як правонаступника кредитора у грудні 2020 року із заявою про надання йому статусу стягувача, відповідає вимогам ст. ст. 512, 514 ЦК України та ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження».
Доводи апеляційної скарги є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального, які регулюють спірні правовідносини, та порушено норми процесуального права, а тому ухвалу суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Судді: В.С. Городнича
О.В. Лаченкова