Справа № 607/21879/20Головуючий у 1-й інстанції Позняк В.М.
Провадження № 22-ц/817/901/21 Доповідач - Дикун С.І.
Категорія -
18 жовтня 2021 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Дикун С.І.
суддів - Шевчук Г. М., Храпак Н. М.,
з участю секретаря - Стецюк М.А.
учасників справи - представника відповідачки
ОСОБА_1 - адвоката Чудопалова Ю.Ю.
позивача ОСОБА_2
його представника ОСОБА_3
представника органу опіки та піклування
Тернопільської міської ради - Мелих О.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/21879/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Чудопалов Юрій Юрійович на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 8 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору органу опіки та піклування Тернопільської міської ради про усунення перешкод і визначення порядку участі батька у вихованні, спілкуванні з дитиною, ухваленого суддею Позняком В.М., повний текст рішення складено 18 червня 2021 року, -
ВСТАНОВИв:
У грудні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору органу опіки та піклування Тернопільської міської ради про усунення перешкод і визначення порядку участі батька у вихованні, спілкуванні з дитиною.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивач перебував у зареєстрованому шлюбі із відповідачем, у якому у них народилася дочка ОСОБА_4 , яка проживає з матір'ю. Ще до народження дочки сторони фактично спільно не проживали та спільного господарства не вели, однак погодили, що батько буде мати можливість безперешкодно брати участь у житті та вихованні дитини, шляхом постійних зустрічей із нею. Враховуючи що подружнє життя у сторін не склалося, позивач створив нову сім'ю у якій ІНФОРМАЦІЯ_1 у нього народилася дочка ОСОБА_5 . Після народження у нього другої дочки, відповідачка почала чинити йому перешкоди у спілкуванні з дочкою та наполягає на тому, щоб подальше спілкування з дочкою відбувалося у її присутності, однак, це може негативно впливати на психоемоційний стан дитини, оскільки станом на сьогоднішній день сторони відчувають зневагу один до одного та при особистих зустрічах спілкування може переходити у словесний конфлікт, який відбувається на очах у дитини. Разом з цим, у нього з дочкою існує стійкий психологічний зв'язок, дитина жодного разу не заперечувала проти зустрічі з батьком, а тому будь-яких передумов для обмеження його права на виховання, спілкування та участь у житті дитини немає.
Позивач просить зобов'язати ОСОБА_1 не чинити йому перешкоди в його особистій участі у спілкуванні з дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і встановити наступний графік побачень батька з дочкою без участі матері: щопонеділка, щосереди та щоп'ятниці з 10 год. 00 хв. до 14 год.00 хв.; кожну другу та четверту суботу місяця з 10 год.00 хв. до 18 год.00 хв.; один день на свято Різдва Христового кожного чергового року з 10 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв.; один день на свято Пасхи кожного чергового року з 10 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв.; кожного 8 березня чергового року з 10 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв.; ІНФОРМАЦІЯ_6 кожного чергового року з 10 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв.; кожного ІНФОРМАЦІЯ_7 чергового року з 10 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв.; кожну третю неділю червня чергового року з 10 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв.; 01 січня кожний другий рік з 10 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв.; ІНФОРМАЦІЯ_1 кожного чергового року з 10 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв.; ІНФОРМАЦІЯ_2 кожний другий рік з 10 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 8 червня 2021 року позов задоволено частково.
Визначено ОСОБА_2 спосіб участі у вихованні дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в такі дні: щосереди з 16.00 год. до 19.30 год.; кожної другої та четвертої суботи місяця з 10.00 год. до 18.00 год.; 08 березня, ІНФОРМАЦІЯ_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, третю неділю червня, ІНФОРМАЦІЯ_2, Різдво Христове, православне - 07 січня, кожного року з 10.00 год. до 17.00 хв.
В інші дні місяця побачення можуть відбуватися за попередньою домовленістю між батьками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Зобов'язано ОСОБА_2 приділяти дитині ОСОБА_4 увагу і турботу, виховувати її, матеріально допомагати та слідкувати за станови її здоров'я.
Зобов'язано ОСОБА_1 поважати батьківські права ОСОБА_2 .
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на вказане рішення, посилаючись на його незаконність та необгрунтованість внаслідок неповноти встановлення судом обставин, які мають значення для справи та ненадання оцінки поданим доказам. Просить скасувати рішення суду в частині визначення днів та годин зустрічей батька ОСОБА_2 із дитиною - малолітньою дочкою ОСОБА_4 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким визначити ОСОБА_2 спосіб участі у вихованні дитини ОСОБА_4 в такі дні: кожної другої та четвертої суботи місяця, третю неділю червня, ІНФОРМАЦІЯ_7 (День народження позивача) кожного року з 11.00 год. до 12.30 год. в присутності матері ОСОБА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 (День народження дочки ОСОБА_4 ), 08 березня, 07 січня (Різдво Христове православне) кожного другого року з 11.00 год. до 12.30 год. в присутності матері ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга мотивована тим, що побачення позивача з дочкою мають відбуватися із забезпеченням якнайкращих інтересів дитини, у зручний для дитини час та в присутності відповідачки, оскільки позивач ніколи з нею не проживав та не набув навиків догляду за дворічною дитиною, яка, з огляду на свій вік, ще не може висловити свої думки, бажання та переживання. Раніше вже були спроби організовувати побачення позивача з дочкою без відповідачки, проте виявилось, що під час прогулянок не батько проводив час та спілкувався з дитиною, а сторонні люди, що не відповідає якнайкращим інтересам дитини.
Зазначає, що безвідповідальне ставлення позивача до безпеки дочки, підтверджується наданими ним же до суду першої інстанції відеозаписами, з яких вбачається, що дитина, гуляючи з позивачем без відповідачки, під час пандемії та карантину перебуває у чужому помешканні, спілкується на близькій відстані зі сторонніми людьми без засобів індивідуального захисту та наражається на небезпеку, перебуваючи у транспортному засобі позивача, який під час керування автомобілем тримає дочку на руках за кермом та ще й знімає це мобільним телефоном, грубо порушуючи правила дорожнього руху, що безперечно загрожувало здоров'ю та життю дитини.
Вказує на те, що позивач бачиться з дочкою, як і раніше, під час її прогулянок, у присутності відповідачки, яка не заважає спілкуванню батька з дитиною, проте, знаходиться у полі зору дитини для того, щоб дочці було спокійно і комфортно, оскільки вона ще зовсім маленька для перебування без мами. Жодних конфліктів між відповідачкою та позивачем під час спільних прогулянок не відбувається, що також підтверджується відеозаписами долученими позивачем до матеріалів даної справи.
Спосіб участі позивача у вихованні дитини, який визначив суд першої інстанції не відповідає якнайкращим інтересам дитини з огляду на її вік та порушує баланс інтересів батьків. Право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування дитини з батьком відповідає її інтересам, однак, спосіб участі позивача у вихованні дитини, який визначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, інтересам дворічної дитини не відповідає.
Також посилається на те, що суд першої інстанції, визначивши участь позивача у вихованні дочки у свята та день народження дитини кожного року протягом цілого дня (з 10.00 год. до 17.00 год.) без присутності матері, чим позбавив можливості відповідачку проводи свята зі своєю дочкою, що свідчить про не дотримання судом розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.
Крім того, з вересня 2021 року, вона повертається з відпустки по догляду за дитиною на роботу, а дочка почне відвідувати дошкільний навчальний заклад. Тому, побачення у будні дні в денний час (щосереди з 16.00 год. до 19.30 год.), які визначив суд першої інстанції, з вересня місяця стануть неможливими, оскільки дитина буде знаходитися в цей час у дитсадочку, а відповідачка - на роботі.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Відзив мотивовано тим, що вирішуючи спір, суд правильно визначився із характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Вказує, що посилання відповідачки на те, що зустрічі його з дочкою без присутності матері є неможливими у зв'язку з віком дитини неогрунтовані, оскільки дитині вже 3 роки, в матеріалах справи є докази, які підтверджують, що між батьком та дитиною існує стійкий психологічний зв'язок, дочка любить його. В присутності батька дочка відчуває свою захищеність та безпеку.
Також зазначає, що він ще до народження дочки ОСОБА_4 фактично не проживав та не вів спільного господарства з відповідачкою, однак, після народження дочки, постійно брав участь у її вихованні та матеріальному утриманні , в тому числі шляхом особистих зустрічей та прогулянок без участі матері.
Під час розгляду справи в апеляційному суді представник відповідачки ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу в її межах та просив задовольнити вимоги апеляційної скарги з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.
Позивач ОСОБА_2 та його представник апеляційної скарги не визнали. Рішення суду вважають законним та обґрунтованим і таким, що не підлягає до скасування з мотивів, зазначених як у суді першої інстанції, так і в апеляційному суді.
Представник органу опіки і піклування апеляційної скарги не визнала, рішення суду вважає законним та обґрунтованим і таким що відповідає інтересам дитини.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно з ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 перебував у шлюбі із ОСОБА_1 , який рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 грудня 2019 року розірвано.
У цьому шлюбі в сторін народилася дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 видане 11 жовтня 2018 року Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, актовий запис №2324.
ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_5 , батьками якої зазначенні: батько ОСОБА_2 , мати ОСОБА_7 , що вбачається із свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 видане 26 жовтня 2020 року Виконавчим комітетом Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.
Згідно з заявою від 24 липня 2019 року, наданою ОСОБА_1 , остання зобов'язалася віддавати ОСОБА_2 для здійснення прогулянок, дочку ОСОБА_4 в понеділок, середу, п'ятницю з 09 год. 30 хв. до 12 год. 30 хв.
Як вбачається з роздруківки розмов з мобільного додатку-месенджеру «Viber» сторони неодноразово домовлялися про зустрічі та спільні прогулянки з дитиною за обов'язкової присутності матері (відповідача у даній справі) та в подальшому на пропозицію позивача відпустити доньку на зустріч до батька одну, відповідач категорично заперечувала.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Тернопільської міської ради щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення способу участі у її вихованні від 31 березня 2021 року орган опіки та піклування вважає за доцільне встановити спосіб участі батькові ОСОБА_2 у вихованні ОСОБА_4 в такі дні, а саме: щосереди з 10 год. до 14 год.; кожну другу та четверту суботу місяця з 10 год. до 18 год.; один день на свято Різдва Христового кожного чергового року з 10 год. до 18 год.; кожного 8 березня з 10 год. до 18 год.; ІНФОРМАЦІЯ_6 кожного року з 10 год. до 18 год.; ІНФОРМАЦІЯ_7 кожного року з 10 год. до 18 год.; третю неділю червня кожного року з 10 год. до 18 год.; 01 січня кожний другий рік з 10 год. до 18 год.; ІНФОРМАЦІЯ_2 кожний другий рік з 10 год. до 18 год. Рекомендовано матері ОСОБА_1 поважати батьківські права, не чинити перешкод у спілкуванні з донькою.
Відповідно до ст.3 Конвенції "Про права дитини" (далі - Конвенція), схваленої резолюцією 44 сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 року та ратифікованою постановою ВРУ від 27.02.1991 року № 789-XII, вказано, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 9 Конвенції встановлено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Відповідно до ст.18 Конвенції батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Дитинство в Україні охороняється державою (частина третя статті 51 Конституції України). Пріоритетом у правовому регулюванні сімейних відносин є забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (частина друга статті 1, частина третя статті 5 Сімейного Кодексу України. Ратифікувавши у 1991 році Конвенцію про права дитини, Україна визнала, що дитині для повного і гармонійного розвитку особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові та розуміння.
За правилами ч.4 ст.19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Отже, обов'язки щодо забезпечення розвитку дитини покладаються на обох батьків, кожен з батьків зобов'язаний приймати участь у вихованні дитини не епізодично, а постійно, характер таких зустрічей не повинен носити формальний характер, а між батьками та дитиною повинен існувати систематичний психоемоційний контакт, при цьому слід дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.
Виховання та розвиток дітей є обов'язком батьків відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України.
Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини та мають право обирати форми та методи виховання, крім них, які суперечать закону, моральним засадам суспільства (ст. 151 СК України).
Відповідно до ч. 2, 3 ст.157 Сімейного кодексу України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Таким чином, європейським та національним законодавством закріплено обов'язок того із батьків, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини. У іншого з батьків виникає зустрічний обов'язок не чинити цьому перешкоди.
Згідно із ст.158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання.
Задовольняючи частково позовні вимоги про усунення перешкод і визначення порядку участі у вихованні, спілкуванні з дитиною суд керувався правом батька і дитини на безперешкодне спілкування між собою та встановив графік участі позивача у спілкуванні та вихованні дитини з частковим урахуванням висновку органу опіки та піклування. Суд обґрунтовано зменшив кількість побачень, рекомендованих у висновку, врахувавши при цьому якнайкращі інтереси дитини, пояснення матері дитини щодо вікових особливостей дитини та її розпорядку дня, а також пояснення батька дитини, який бажає більше часу проводити із своєю дочкою.
Апеляційний суд з висновками місцевого суду погоджується, як такими, що відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції при складанні графіка побачень інтересів дитини, колегія суддів відхиляє, оскільки вважає, що оскаржуваним рішенням суду встановлено оптимальний графік спілкування дочки ОСОБА_4 з батьком, що відповідає інтересам дитини, з урахуванням її віку та психологічних особливостей, що склалися в процесі спілкування з батьком. При цьому суд обґрунтовано зменшив кількість таких побачень у порівнянні із рекомендованою кількістю та часом побачень згідно з висновком органу опіки та піклування Тернопільської міської ради від 31 березня 2021 року, підставно мотивуючи, що саме такий графік якнайкраще забезпечить інтереси, перш за все, дитини - ОСОБА_4 відповідно до її розпорядку дня про який письмово заявляла мати дитини - відповідачка ОСОБА_1 . А тому доводи апеляційної скарги, що судом не враховано режиму дня дитини є безпідставними.
Не можуть бути прийняті до уваги твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про необхідність побачень позивача з дочкою з обов'язковою участю відповідачки. Жодних доказів на обґрунтування потреби обов'язкової участі матері в таких побаченнях відповідачкою не наведено як у суді першої інстанції, так і в апеляційному суді. Більше того, як встановлено судом та не заперечується сторонами, між батьками дитини склались неприязні, ворожі відносини, а тому така участь негативно вплине на результат зустрічей та не призведе до досягнення мети зустрічей - реалізації прав дитини та батька на особисте спілкування, відновлення стосунків між ними. Однак суд, з урахуванням особливостей обставин у даній справі, віку дитини, її проживання із народження виключно з матір'ю, при визначенні графіку побачень вважав, що побачення батька з дитиною слід проводити у перший місяць, після набрання судовим рішенням законної сили в присутності матері ОСОБА_1 , а в подальшому самостійно, без присутності матері.
Судом також враховано, що із досліджених доказів у справі пояснень сторін, висновку органу опіки і піклування, можна зробити висновок, що між батьком і донькою є психологічний зв'язок, донька знає свого батька та добре до нього відноситься, а тому посилання в апеляційній скарзі, що позивач не справиться із дитиною, оскільки не має навиків спілкування із дітьми такого віку є надуманими. Більше того, позивач на даний час створив нову сім'ю, де народилась дитина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , котра перебуває на його утриманні та вихованні із якою він спілкується та доглядає щоденно, про що підтвердив у судовому засіданні апеляційного суду.
Доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, що дитина з вересня місяця 2021 року буде перебувати у дитячому садочку, а тому графік побачень щосереди з 16-00 до 19-30 год стане неможливим, колегія суддів не може прийняти до уваги, як такі, що не підтверджені доказами про перебування дитини у дошкільному навчальному закладі та режим дня дітей у цьому навчальному закладі. Окрім того, ОСОБА_2 в апеляційному суді заявив, що коли дитина перебуватиме в дитячому садочку, то їх зустрічі в цей час будуть підпорядковані потребам дитини та графіку і режиму роботи такого навчального закладу.
Колегія суддів вважає неспроможними твердження відповідачки в апеляційній скарзі, що висновок органу опіки та піклування Тернопільської міської ради щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення способу участі у її вихованні від 31 березня 2021 року у даній справі не відповідає інтересам дитини та при його складенні порушена процедура щодо надання таких висновків органом опіки і піклування, без обстеження умов проживання та без прийняття до уваги позиції відповідачки. Такі твердження не доведені, доказів на їх підтвердження не надано ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду, висновок органу опіки та піклування не оскаржувався і жодних даних про його скасування чи недійсність матеріали справи не містять. Окрім того, відповідачка на обґрунтування своїх позицій матері дитини, з урахування особливої категорії розгляду даної справи, жодного разу особисто не з'являлась та не надала особистих пояснень ні до органу опіки і піклування, ні до суду першої інстанції та апеляційного суду.
Інші докази та обставини, на які посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE), рішення від 10 лютого 2010 року).
Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права; обставини справи встановлені судом правильно, доказам дана належна правова оцінка. Підстави для скасування судового рішення в межах вимог, заявлених як у суді першої інстанції так і в апеляційній скарзі, у апеляційного суду відсутні.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені в апеляційному суді, покласти на відповідачку в межах сум, нею понесених.
Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Чудопалов Юрій Юрійович залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 8 червня 2021 року залишити без змін.
Судові витрати, понесені в апеляційному суді, покласти на відповідачку в межах сум, нею понесених.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 23 жовтня 2021 року.
Головучий Дикун С.І.
Судді: Шевчук Г.М.
Храпак Н.М.