Справа № 595/294/21Головуючий у 1-й інстанції Содомора Р.О.
Провадження № 22-ц/817/979/21 Суддя - доповідач - Храпак Н.М.
Категорія - 302050000
06 грудня 2021 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Храпак Н.М.
суддів - Костів О. З., Міщій О. Я.,
за участю секретаря - Стецюк М.А.
та сторін: представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Лося А.М., представника позивача військового прокурора Тернопільського гарнізону - Трояна Р.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №595/294/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 06 липня 2021 року, ухваленого суддею Содоморою Р.О., у цивільній справі за позовом заступника військового прокурора Тернопільського гарнізону в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки, -
у лютому 2021 року заступник військового прокурора Тернопільського гарнізону в інтересах держави звернувся в суд із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про: 1) визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 07 червня 2019 року №19-1885/14-19-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер: 6121281200:01:001:1488), що знаходиться за межами населеного пункту на території Осівецької сільської ради Бучацького району Тернопільської області; 2) витребування у ОСОБА_1 на користь держави земельну ділянку площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населеного пункту на території Осівецької сільської ради Бучацького району Тернопільської області, у координатах, межах та конфігурації, що була передана ОСОБА_2 у власність відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 07 червня 2019 року №19-1885/14-19-СГ і якій присвоювався кадастровий номер: 6121281200:01:001:1488; 3) стягнення солідарно з Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону (код ЄДРПОУ: 38326057, отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, IBAN UA238201720343120001000082783) 4 540 гривень судового збору, сплаченого за пред'явлення позову.
В обґрунтування позовних вимог заступник військового прокурора Тернопільського гарнізону зазначив, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 від 04 червня 2019 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населеного пункту на території Осівецької сільської ради Бучацького району Тернопільської області, площею 2,0000 га, наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 07 липня 2019 року №19-1885/14-19-СГ ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано у власність земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер: 6121281200:01:001:1488), розташовану за межами населеного пункту на території Осівецької сільської ради Бучацького району Тернопільської області для ведення особистого селянського господарства. Право приватної власності ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку було зареєстровано 04 липня 2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Монастириської міської ради Тернопільської області Савкою С.В., номер запису про право власності: 32255406, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1865109361212 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 04 липня 2019 року, індексний номер: 47629834). Вказану земельну ділянку ОСОБА_2 відчужив на користь ОСОБА_1 , на підставі договору дарування від 12 липня 2019 року за реєстровим номером 260, посвідченого приватним нотаріусом Бучацького районного нотаріального округу Максимовичем С.В. Право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер: 6121281200:01:001:1488, зареєстровано 12 липня 2019 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 липня 2019 року, індексний номер: 47751532, номер запису про право власності: 32367751. У подальшому спірну земельну ділянку (кадастровий номер: 6121281200:01:001:1488) за заявою ОСОБА_1 поділено на дві земельні ділянки площами 0,2500 га із кадастровим номером: 6121281200:01:001:1497 та 1,7500 га із кадастровим номером: 6121281200:01:001:1496. 03 серпня 2020 року державним реєстратором Бучацької районної державної адміністрації Тернопільської області Тивунькою М.М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) щодо земельних ділянок із кадастровим номером: 6121281200:01:001:1497, індексний номер рішення: 53419372, номер запису про право власності: 37587403, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2137135361212 та із кадастровим номером: 6121281200:01:001:1496, індексний номер рішення: 53420543, номер запису про право власності: 37587923, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2137196261212. Проте, згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Реєстром прав власності на нерухоме майно, Держаним реєстром Іпотек, Єдиним реєстром заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, ОСОБА_2 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 24 січня 2006 року Хмельницьким MB УМВС України в Хмельницькій області) на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 04 липня 2016 року №22-16674-СГ отримав у приватну власність (право зареєстровано 12 грудня 2017 року) земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,9500 га (кадастровий номер: 6822186000:03:015:0121), що знаходиться за межами населених пунктів Радошівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області. Зазначене підтверджує, що ОСОБА_2 на час отримання спірної земельної ділянки із кадастровим номером: 6121281200:01:001:1488 (наказ від 07 липня 2019 року №19-1885/14-19-СГ) використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання (наказ від 04 липня 2016 року №22-16674-СГ, земельна ділянка із кадастровим номером: 6822186000:03:015:0121). Таким чином, всупереч вимог ст.ст.116, 118, 121 Земельного кодексу України, при отриманні наказу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 07 липня 2019 року №19-1885/14-19-СГ, ОСОБА_2 не повідомив той факт, що раніше ним отримано наказ від 04 липня 2016 року №22-16674-СГ та фактично використано право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, тому просить позов задоволити.
Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 06 липня 2021 року позов заступника військового прокурора Тернопільського гарнізону в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки - задоволено.
Визнано недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 07 червня 2019 року №19-1885/14-19-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер: 6121281200:01:001:1488), що знаходиться за межами населеного пункту на території Осівецької сільської ради Бучацького району Тернопільської області.
Витребувано у ОСОБА_1 на користь держави земельну ділянку площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населеного пункту на території Осівецької сільської ради Бучацького району Тернопільської області, у координатах, межах та конфігурації, що була передана ОСОБА_2 у власність відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 07 червня 2019 року №19-1885/14-19-СГ і якій присвоювався кадастровий номер: 6121281200:01:001:1488.
Стягнуто солідарно з Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону (код ЄДРПОУ: 38326057, отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, IBAN UA238201720343120001000082783) 4 540 (чотири тисячі п'ятсот сорок) гривень судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 06 липня 2021 року у справі №595/294/21 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог заступника військового прокурора Тернопільського гарнізону в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки - відмовити повністю, посилаючись на те, що воно є незаконним, необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповного дослідження обставин та врахування доказів по справі.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначила, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду. Вважає, що недостатньо самого лише посилання на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює свої повноваження, оскільки прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до ЄРДР про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 КК України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посади державної служби в органі державної влади та здійснюють установлені для таких посад повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, тощо), які відсутні в матеріалах справи. Зазначає, що ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 6121281200:01:001:1488, площею 2,0 га, на підставі договору дарування, а тому, не знала і не могла знати, що вказана земельна ділянка буде предметом обтяження у майбутньому кримінальному провадженні. Тому, вважає, що позов подано передчасно, на підставі необґрунтованих обставин, а рішення суду порушує права відповідача, як власника і добросовісного набувача землі. Вказує, що 29 липня 2020 року право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером: 6121281200:01:001:1488 припинено, об'єкт нерухомого майна закрито у зв'язку з його поділом. Закритий розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа не підлягають поновленню. Станом на момент звернення до суду із даним позовом, а також прийняття судового рішення, об'єкт - земельна ділянка, яку просить витребувати прокурор, не існує як об'єкт цивільного права, її кадастровий номер скасований, окрім того, будь-яке право на неї не зареєстроване, що унеможливить відновлення права позивача як власника майна у володінні майном, якого він був незаконно позбавлений (що є метою віндикаційного позову). Одночасно, спірна земельна ділянка, як об'єкт права припинила своє існування у визначених для земельної ділянки з кадастровим номером: 6121281200:01:001:1488 межах, що в сукупності свідчить про відсутність індивідуальних ознак витребуваного майна станом на даний час. Враховуючи всі принципи, а також висновки ВС вважає, що витребування на користь держави із її приватної власності земельної ділянки, на якій споруджено об'єкт нерухомого майна, що належить іншій юридичній особі, буде непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном відповідача та орендаря земельної ділянки, який проінвестував будівництво нерухомого майна, що становитиме порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки прокурором не доведено, що таке втручання не порушить справедливого балансу інтересів, а саме: позитивні наслідки вилучення земельних ділянок для захисту інтересів держави є більш важливими, ніж дотримання права відповідачки, яка законним шляхом добросовісно набула своє майно. Більше того, ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 серпня 2020 року задоволено клопотання прокурора та накладено в рамках кримінального провадження №42020211180000077 від 15 липня 2020 року, арешт на земельну ділянку, кадастровий номер: 6121281200:01:001:1496, площею 1,75 га, та земельну ділянку, кадастровий номер: 6121281200:01:001:1497, площею 0,25 га, власником яких є ОСОБА_1 , заборонивши відчуження, розпорядження та/або користування вказаним майном.
Від Тернопільської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій просять залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення, а рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 06 липня 2021 року у справі №595/294/21 - без змін, посилаючись на те, що доводи викладені в апеляційній скарзі є безпідставними та не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення є законним, обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства. Вказують, що ні Держгеокадастр, ні Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, ні їх посадові особи при вирішенні даного спору, пов'язаного із поверненням у власність держави спірної земельної ділянки, не здійснюють захист державних інтересів в суді. Законодавством також не надано право звертатись до суду на захист інтересів держави у спірних правовідносинах жодному іншому суб'єкту владних повноважень. У зв'язку з цим, представництво інтересів держави в суді здійснюється прокурором, який виконує субсидіарну роль, щоб ці інтереси не залишились незахищеними. Необґрунтованими є доводи відповідача про те, що прокурором при зверненні до суду визначено позивачем та одним із відповідачів у справі одну і ту ж особу - ГУ Держгеокадастр у Тернопільській області, оскільки саме ГУ Держгеокадастру у Тернопільскій області, яке допустило незаконну передачу у власність спірної земельної ділянки ОСОБА_2 , є саме відповідачем по даній справі. Враховуючи приписи частин 3-4 статті 390 ЦК України, ОСОБА_1 не нестиме індивідуальний та надмірний тягар, оскільки не позбавлена можливості заявити до ОСОБА_2 позов про відшкодування необхідних витрат на утримання та збереження земельної ділянки, здійснених з часу, з якого власникові належить право на її повернення, а у разі здійснення поліпшень земельної ділянки, які не можуть бути відокремлені від неї без завдання їй шкоди, - позов про відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість земельної ділянки. Посилаються на те, що оскільки спірна земельна ділянка вибула з володіння власника держави не з його волі, на підставі незаконного рішення державного органу, якому держава делегувала повноваження щодо розпорядження землями державної власності, то відновлення права держави на неї слід здійснювати шляхом її витребування від добросовісного набувача, яким є відповідач ОСОБА_1 .
Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, ОСОБА_2 своїм правом на відзив не скористалися.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Лось А.М. апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на доводи, викладені в ній.
Військовий прокурор Тернопільського гарнізону - Троян Р.Б. апеляційної скарги не визнав, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.
ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області, ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час, дату та місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4600116881324.
У відповідності до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України - неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників процесу.
Заслухавши пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з таких мотивів.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-16674-СГ від 04 липня 2016 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 , і надано безоплатно у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, загальною площею 1,95 га, з кадастровим номером: 6822186000:03:015:0121, для ведення особистого селянського господарства, адреса Хмельницька область, Ізяславський район, Радошівська сільська рада, про що свідчить Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №241243179 від 21 січня 2021 року (а.с. 58-59).
Не дивлячись на це, ОСОБА_2 повторно звернувся з заявою до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про надання дозволу, відповідно до вимог ст.ст.116, 118 ЗК України, на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів с. Осівці, Бучацького району, Тернопільської області. В заяві ОСОБА_2 зазначив, що правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не скористався (а.с. 14).
Відповідно до наказу №19-1667/14-19-СГ від 23 травня 2019 року надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населеного пункту на території Осівецької сільської ради Бучацького району Тернопільської області (а.с. 15).
04 червня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області із заявою про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,0000 гектарів, для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером: 6121281200:01:001:1488, яка розташована на території Осівецької сільської ради (за межами населеного пункту) Бучацького району, Тернопільської області (а.с. 16).
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області №19-1885/14-19 від 07 червня 2019 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Осівецької сільської ради Бучацького району Тернопільської області. Надано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер: 6121281200:01:001:1488) із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності (землі запасу- під господарськими будівлями та дворами) без змін цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населеного пункту на території Осівецької сільської ради Бучацького району Тернопільської області (а.с. 17).
04 липня 2019 року державним реєстратором Савкою С.В., Монастириської міської ради, зареєстровано право власності на зазначену земельну ділянку за ОСОБА_2 .
Згідно договору дарування від 12 липня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Бучацького районного нотаріального округу Максимович С.В., ОСОБА_2 подарував ОСОБА_1 земельну ділянку за кадастровим номером: 6121281200:01:001:1488, площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства (а.с. 29).
ПП "Земельні справи" на замовлення ОСОБА_1 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (кадастровий номер: 6121281200:01:001:1488, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0000 га) (а.с. 22-72).
В подальшому спірну земельну ділянку (кадастровий номер: 6121281200:01:001:1488) за заявою ОСОБА_1 поділено на дві земельні ділянки площею 0,2500 га із кадастровим номером: 6121281200:01:001:1497 та площею 1,7500 га із кадастровим номером: 6121281200:01:001:1496.
03 серпня 2020 року державним реєстратором Бучацької районної державної адміністрації Тернопільської області Тивунькою М.М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо земельних ділянок із кадастровим номером: 6121281200:01:001:1497, індексний номер рішення: 53419372, номер запису про право власності: 37587403, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2137135361212 та із кадастровим номером: 6121281200:01:001:1496, індексний номер рішення: 53420543, номер запису про право власності: 37587923, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2137196261212 (а.с. 56-57).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що всупереч положень ст.ст.116, 121 ЗК України спірна земельна ділянка площею 2 га, кадастровий номер: 6121281200:01:001:1488, вибула із земель державної власності внаслідок незаконного використання ОСОБА_2 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто поза волею власника - держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області. ОСОБА_2 при зверненні до зазначеного органу влади не повідомив, що вже скористався своїм правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки площею 1,95 га для ведення особистого селянського господарства, тому отримав незаконні переваги порівняно з іншими громадянами. За таких обставин оскаржуваний наказ №19-1885/14-19-СГ від 07 червня 2019 року суперечить вимогам ст.ст.116, 121 ЗК України, що є підставою для визнання його недійсним. Виходячи з основних критеріїв дотримання вимог Статті 1 Першого протоколу до Конвенції у вказаній справі, суд констатував, що таке втручання у майно відповідача ОСОБА_1 є законним в контексті положень національного законодавства; переслідує "суспільний, публічний" інтерес, при цьому буде дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та приватними інтересами відповідача, а отже, таке втручання буде законним та справедливим. Крім цього, враховуючи те, що ОСОБА_2 незаконно набув право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га. із кадастровим номером: 6121281200:01:001:1488, отже, вказана земельна ділянка вибула з державної власності поза волею власника, а в подальшому безвідплатно передана ОСОБА_1 , тому підлягає витребуванню від добросовісного набувача у всіх випадках.
Колегія суддів, з даними висновками суду першої інстанції повністю погоджується, оскільки вірно застосовано норми матеріального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, виходячи з такого.
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 14 Конституції України встановлює, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Частиною 4 статті 116 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Згідно із частиною 6 статті 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його вимогам закону та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Отже, суд першої інстанції, встановивши порушення вимог земельного законодавства при передачі земельної ділянки безоплатно у власність, дійшов обґрунтованого висновку про визнання недійсним наказу про затвердження проекту землеустрою та надання у власність земельної ділянки ОСОБА_2 .
Безпідставним є доводи заявника, що прокурором в позовній заяві не обґрунтованого виключного випадку, коли він може представляти інтереси держави в суді, суд повинен перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, оскільки прокурор фактично створив парадоксальну ситуацію, за якою позивачем та одним із відповідачів у справі є одна і та ж особа - Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області.
Відповідно до п.3 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Статтями 6, 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Частиною четвертою цієї статті передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Відповідно до частин 3-5 статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15, Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області є територіальним органом Держгеокадстру та реалізує його повноваження на території Тернопільської області, зокрема здійснює розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів, а також одночасно наділене повноваженнями здійснення державного контролю (нагляду) за додержанням земельного законодавства.
Проте, відповідно до ч.1 ст.154 ЗК України ні Держгеокадастр, ні ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області не вправі самостійно скасувати спірний наказ, оскільки на його підставі зареєстровано право приватної власності за особою, якій ця земельна ділянка у власність не передавалась.
Тому саме ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області є відповідачем за основною вимогою про визнання недійсним спірного наказу і не може бути позивачем, оскільки діючи процесуальним законодавством не допускається збіг в одній особі позивача і відповідача.
Щодо доводів заявника про неможливість витребування майна від добросовісного набувача, оскільки земельна ділянка як об'єкт права припинила своє існування у визначених кадастровим номером 6121281200:01:001:1488 межах та наявністю у діях власника волі на передачу майна іншій особі.
За змістом статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
У частині третій статті 388 ЦК України передбачено, що якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.
Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи власності на майно шляхом його витребування на користь держави.
У практиці ЄСПЛ напрацьовані три критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям.
Прийняття рішення про передачу у приватну власність фізичній особі фактично позбавляє державу можливості володіти, користуватися та розпоряджатися об'єктом власності, позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).
Отже, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, що прокуратуру не мала права звертатися до суду з даним позовом, оскільки, звернення заступника військового прокурора Тернопільського гарнізону до суду з вимогою про визнання недійсними наказів та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння є задоволення насамперед суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок із державної або комунальної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу.
Також є безпідставними доводи заявника про неможливість витребування майна від добросовісного набувача, оскільки земельна ділянка як об'єкт права припинила своє існування у визначених кадастровим номером 6121281200:01:001:1488 межах та наявністю у діях власника волі на передачу майна іншій особі, оскільки спростовуються обраним прокурором способом захисту речового права шляхом пред'явлення віндикаційного позову до набувача спірної земельної ділянки.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц дійшла висновку, з огляду на приписи статей 387, 388 ЦК України помилковими є висновки щодо неможливості витребування власником земельних ділянок, які були поділені та/або об'єднані. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об'єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначеніий цивільним законодавством спосіб.
Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги щодо порушення судом положень статті першої Протоколу першого Конвенції.
Європейський суд з прав людини зауважує, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою. Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть ("EAST WEST ALLIANCE LIMITED v. UKRAINE", №19336/04, §166-168, ЄСПЛ, від 23 січня 2014 року).
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 не нестиме індивідуальний та надмірний тягар, оскільки не позбавлена можливості заявити до ОСОБА_2 позов про відшкодування необхідних витрат на утримання та збереження земельної ділянки, здійснених з часу, з якого власникові належить право на її повернення, а у разі здійснення поліпшень земельної ділянки, які не можуть бути відокремлені від неї без завдання їй шкоди - позов про відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість земельної ділянки.
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 06 липня 2021 року -залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції покласти на відповідача в межах нею понесених.
Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 06 липня 2021 року - залишити без змін.
Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції покласти на відповідача в межах нею понесених.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 10 грудня 2021 року.
Головуючий
Судді