№ 2-5073/2010
(ВСТУПНА ТА РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНИ)
29 червня 2010 року Іллічівський районний суд м.Маріуполя у складі судді Кашицької С.А., при секретарі Усенко О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства “Металургійного комбінату імені Ілліча” про відшкодування шкоди, спричиненої каліцтвом,
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства “Металургійного комбінату імені Ілліча” про відшкодування шкоди, спричиненої каліцтвом - відмовити.
На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя. Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга повинна бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання такої заяви.
Суддя:
№ 2-5073/2010
29 червня 2010 року Іллічівський районний суд м.Маріуполя у складі судді Кашицької С.А., при секретарі Усенко О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства “Металургійного комбінату імені Ілліча” про відшкодування шкоди, спричиненої каліцтвом,
У травні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Відкритого акціонерного товариства “Металургійного комбінату імені Ілліча” (далі ВАТ “ММК імені Ілліча”) про відшкодування шкоди, спричиненої каліцтвом.
У обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що він в липні 2000 року отримав сквозне поранення правого ока від джерела підвищеної небезпеки - бульдозера, що належав ВАТ “ММК імені Ілліча”. В результаті поранення позивач загубив 100% зору на праве око. В теперішній час за висновком МСЕК він є інвалідом третьої групи довічно. Вина відповідача доказана в повному обсязі рішенням Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 30 серпня 2002 року, ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 17 березня 2003 року та ухвалою Верховного суду України від 25 листопада 2004 року. Через отриману травму позивач не може отримати освіту та професію автокрановщика та вимушений був обрати місце навчання та професію відповідно до його стану здоров'я. В даний момент він навчається на реабілітолога. У зв'язку з чим позивач у майбутньому буде нести матеріальну шкоду, тобто отримувати більш низьку заробітну плату, ніж заробітна плата автокрановщика. В даний час позивач має середню освіту та інвалідність, у зв'язку з чим, йому важко знайти місце роботи, більшу частину пенсії він сплачує на навчання, знаходиться на утриманні батьків. Просить суд стягнути з відповідача щомісячними платежами шкоду, спричинену каліцтвом в розмірі мінімальної заробітної плати з автоматичним її підвищенням на випадок її зміни, сплатити його навчання в Запорозькому національному технічному університеті в сумі 8100 грн., а також стягнути оплачене позивачем навчання в розмірі 2700 грн.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та пояснив, що в липні 2000 року він отримав поранення правого ока від бульдозера, що належить ВАТ “ММК імені Ілліча”, в результаты чого загубив 100% зору на праве око та в теперішній час є інвалідом третьої групи довічно. Відповідно до ст.1202 ЦК України, вбачається порядок відшкодування шкоди, спричиненої каліцтвом, іншим пошкодженням здоров'я або смерті потерпілого. Відшкодування такої шкоди проводиться щомісячними платежами. Позивач вимушений був обрати місце навчання та професію відповідно до його стану здоров'я. В даний момент він навчається на реабілітолога. В зв'язку з цим, відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою або зменшенням працеспроможності залежить від розміру встановленої законодавством заробітної плати. Відшкодування спричиненої шкоди повинно бути не нижче встановленого розміру заробітної плати, що є важливою соціальною гарантією. Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я №555 від 29 жовтня 1989 року в редакції зі змінами та доповненнями від 05 жовтня 1995 року, позивачу дозволені педагогічні, інженерні, лікувальні професії, що вимагає отримання вищої освіти та додаткових витрат. У зв'язку з чим, просить суд стягнути з відповідача щомісячними платежами шкоду, спричинену каліцтвом в розмірі мінімальної заробітної плати з автоматичним її підвищенням на випадок її зміни, сплатити його навчання в Запорозькому національному технічному університеті в сумі 8100 грн., а також стягнути оплачене позивачем навчання в розмірі 2700 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача - ВАТ “ММК імені Ілліча”, що діє на підставі довіреності в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі та пояснив, що відповідно до ч.1,2 ст.1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка спричинила шкоду каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'ю фізичної особи, зобов'язано відшкодувати потерпілому заробіток (доход), втрачений ним в результаті втрати або зменшення професіональної або загальної працеспроможності, а також відшкодувати додаткові витрати, пов'язані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду. У випадку каліцтва або іншого пошкодження здоров'я фізичної особи, в момент завдання шкоди не працюючого, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Відповідно до ч.1 ст.1199 ЦК України, після досягнення потерпілим 14 років юридична або фізична особа, яка спричинила шкоду, зобов'язана відшкодувати потерпілому також шкоду, пов'язану з втратою або зменшенням працеспроможності, виходячи з розміру встановленої законом мінімальної заробітної плати. Згідно зі ст.1197 ЦК України, розмір втраченого фізичною особою в результаті каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), який належить відшкодуванню, визначається в процентах від середньомісячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням втрати потерпілим професійної працеспроможності, а у випадку її відсутності - загальної працеспроможності. У відповідності до п.18 постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року №6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”, встановлення групи інвалідності потерпілих, причини та час її виникнення проводиться у всіх випадках медико-соціальними експертними комісіями. Ступень втрати професійної працеспроможності, потреби в додаткових видах допомоги визначають: МСЕК, якщо шкода спричинена в зв'язку з виконанням робітником трудових зобов'язань, судово-медичною експертизою - в інших випадках. Таким чином, для визначення розміру щомісячних платежів у рахунок відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою або зменшенням його працеспроможності, спричиненою каліцтвом малолітній особі, після досягнення 18 років визначається в процентному співвідношенні ступеня втрати загальної працеспроможності виходячи з розміру встановленої законом мінімальної заробітної плати. Процент втрати загальної працеспроможності повинен бути визначений судово-медичною експертизою. Позивачем не надано доказів, що підтверджують ступень втрати ним працеспроможності. Крім того, законодавством України не передбачений обов'язок відшкодування витрат, пов'язаних з навчанням у вищому учбовому закладі. Просив суд в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.
Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи вважає, що позов не підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_2 в липні 2000 року отримав поранення правого ока з вини ВАТ “ММК імені Ілліча”, в результаті чого втратив 100% зору правого ока та отримав інвалідність третьої групи довічно.
В матеріалах справи мається рішення Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 21 квітня 2003 року, відповідно до якого з ВАТ “ММК імені Ілліча” на користь ОСОБА_3 стягнуто 52007,54 грн. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області та ухвалою Верховного суду України рішення Іллічівського райсуду м.Маріуполя від 21 квітня 2003 року залишено без змін.
Відповідно до довідки серії ДОН-07 №088464, встановлено, що ОСОБА_2 є інвалідом третьої групи.
За договором №8.010202/198 про надання освітніх послуг з підготовки фахівця з вищою освітою від 28 серпня 2009 року, ОСОБА_2 є студентом Запорізького національного технічного університету за спеціальністю фізична реабілітація.
Відповідно до ч.1,2 ст.1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка спричинила шкоду каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'ю фізичної особи, зобов'язано відшкодувати потерпілому заробіток (доход), втрачений ним в результаті втрати або зменшення професіональної або загальної працеспроможності, а також відшкодувати додаткові витрати, пов'язані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду. У випадку каліцтва або іншого пошкодження здоров'я фізичної особи, в момент завдання шкоди не працюючого, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ч.1 ст.1199 ЦК України, після досягнення потерпілим 14 років юридична або фізична особа, яка спричинила шкоду, зобов'язана відшкодувати потерпілому також шкоду, пов'язану з втратою або зменшенням працеспроможності, виходячи з розміру встановленої законом мінімальної заробітної плати.
Згідно зі ст.1197 ЦК України, розмір втраченого фізичною особою в результаті каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), який належить відшкодуванню, визначається в процентах від середньомісячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням втрати потерпілим професійної працеспроможності, а у випадку її відсутності - загальної працеспроможності.
Відповідно до п.18 постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року №6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”, встановлення групи інвалідності потерпілих, причини та час її виникнення проводиться у всіх випадках медико-соціальними експертними комісіями. Ступень втрати професійної працеспроможності, потреби в додаткових видах допомоги визначають: МСЕК, - якщо шкода спричинена в зв'язку з виконанням робітником трудових зобов'язань, судово-медичною експертизою - в інших випадках. Таким чином, для визначення розміру щомісячних платежів у рахунок відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою або зменшенням його працеспроможності, спричиненою каліцтвом малолітній особі, після досягнення 18 років визначається в процентному співвідношенні ступеня втрати загальної працеспроможності виходячи з розміру встановленої законом мінімальної заробітної плати. Процент втрати загальної працеспроможності повинен бути визначений судово-медичною експертизою.
Таким чином, позивачем не надано доказів, що підтверджують ступень втрати ним працеспроможності. Крім того, законодавством України не передбачений обов'язок відшкодування витрат, пов'язаних з навчанням у вищому учбовому закладі.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 213, 215, 249 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 536, 549, 550, 551, 610, 611, 612, 623, 1050, 1054 ЦК України, суд-
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства “Металургійного комбінату імені Ілліча” про відшкодування шкоди, спричиненої каліцтвом - відмовити.
На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя. Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга повинна бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання такої заяви.
Суддя: