09 грудня 2021 р. Справа № 520/12404/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2021, головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М., м. Харків, повний текст складено 25.08.21 по справі № 520/12404/21
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі також - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини № НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, станом на день звільнення з військової служби 09 квітня 2021 року;
- зобов'язати Військову частину № НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, станом на день звільнення з військової служби 09 квітня 2021 року.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене провадження у справі.
06.08.2021 (вх. № 01-26/76388/21) від представника позивача надійшла заява про відмову від позову, в якій він просив суд закрити провадження у цій справі та стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн., заявлені позивачем 23.07.2021 у порядку ст. 140 КАС України.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року заяву представника позивача про відмову від адміністративного позову задоволено.
Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції задовольнив заяву позивача про відмову від позову та встановив, що відмова відбулася внаслідок задоволення позовних вимог відповідачем після подання позовної заяви, а отже при відмові у здійсненні розподілу витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу судом порушено норми процесуального права.
За результатами апеляційного розгляду позивач просить змінити ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року в частині залишення без розподілу витрат на професійну правничу допомогу і ухвалити нове рішення, яким здійснити розподіл витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу при закритті провадження у справі.
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, оскільки заява про стягнення правових витрат, як і документи, які підтверджують понесення таких витрат позивачем, на адресу відповідача не надходили. Вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
26 листопада 2021 року до Другого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Закриваючи провадження у справі № 520/12404/21, суд першої інстанції прийняв відмову позивача від позову, оскільки дійшов висновку, що вона не суперечить закону, не порушує чиї-небудь права, свободи чи інтереси і є достатньою підставою для закриття провадження у справі.
Разом з тим, з огляду на приписи ч. 9 ст. 79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції не взяв до уваги докази, надані позивачем щодо витрат на правову допомогу, оскільки відсутнє підтвердження надсилання (надання) таких доказів відповідачу та у зв'язку з цим зазначив, що такі не підлягають розподілу.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Виходячи з положень вказаної норми законодавства, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в частині висновків суду першої інстанції щодо того, що судові витрати позивача на професійну правничу допомогу не підлягають розподілу.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, з огляду на таке.
Приписами ст. 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Стаття 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає правила розподілу судових витрат за результатами ухвалення судом рішення по суті позовних вимог (задоволення позову повністю або частково, відмова в задоволенні позову).
Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
За змістом частин першої і другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Частиною п'ятою статті 134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною шостою статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно зі ст. 140 КАС України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.
Відповідно до ч. 9 ст. 79 Кодексу адміністративного судочинства України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Як убачається з матеріалів справи, 23.07.2021 позивач подав до Харківського окружного адміністративного суду заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, тобто у строк, встановлений статтею 139 КАС України.
До заяви позивачем додано: договір про надання правничої/правової допомоги № 38 від 07.07.2021, копію акта наданих послуг від 08.07.2021, копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 08/07 від 08.07.2021.
Разом з тим, всупереч вимогам частини дев'ятої статті 79 КАС України при поданні вказаної заяви до суду першої інстанції позивач не надав копії поданих суду доказів понесених ним судових витрат на адресу відповідача, у зв'язку з чим такі докази не підлягали врахуванню.
Отже, заявлена позивачем з порушенням установленої процедури заява про розподіл судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, в силу частини сьомої статті 139 КАС України не підлягала розгляду.
З огляду на викладене, приймаючи оскаржувану ухвалу, Харківський окружний адміністративний суд правомірно не взяв до уваги докази, надані позивачем щодо витрат на професійну правничу допомогу, оскільки відсутнє підтвердження надсилання (надання) таких доказів відповідачу та у зв'язку з цим зазначив, що такі не підлягають розподілу.
Доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду позивача із правовою оцінкою суду першої інстанції.
Розглянувши заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що до такої заяви позивачем додано договір про надання правничої/правової допомоги № 38/А від 09.09.2021, копію акта наданих послуг від 10.09.2021, копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 10/09 від 10.09.2021.
Разом з тим, всупереч вимогам частини дев'ятої статті 79 КАС України при поданні вказаної заяви до суду апеляційної інстанції позивач не надав копії поданих суду доказів понесених ним судових витрат у суді апеляційної інстанції на адресу відповідача, у зв'язку з чим такі докази не підлягають врахуванню.
Отже, заявлена позивачем з порушенням установленої процедури заява про розподіл судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката у суді апеляційної інстанції, в силу частини сьомої статті 139 КАС України не підлягає розгляду.
З правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 20 жовтня 2020 року у справі № 520/928/19, на яку посилається позивач у апеляційній скарзі, висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються та їм не протирічать, до того ж, така не містить висновків Верховного Суду щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у разі ненадання копій поданих суду доказів понесених позивачем судових витрат на адресу відповідача.
Висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 24 лютого 2020 року у справі № 810/4308/17.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 по справі № 520/12404/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк