09 грудня 2021 р. Справа № 520/5991/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2021, головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М., м. Харків, повний текст складено 09.06.21 по справі № 520/5991/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправними та скасування рішень,
ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі за текстом також - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області:
- податкове повідомлення-рішення від 23.06.2020 за № 0092017-5405-2026 на суму 659,13 грн за податковий період 2019 рік;
- податкове повідомлення-рішення від 23.06.2020 за № 0092016-5405-2026 на суму 16136,99 грн за податковий період 2019 рік;
- податкове повідомлення-рішення від 23.06.2020 за № 0092014-5405-2026 на суму 1083,83 грн за податковий період 2019 рік;
- податкове повідомлення-рішення від 23.06.2020 за № 0092013-5405-2026 на суму 49726,09 грн за податковий період 2019 рік;
- податкове повідомлення-рішення від 23.06.2020 за № 0092012-5405-2026 на суму 347,40 грн за податковий період 2019 рік;
- податкове повідомлення-рішення від 23.06.2020 за № 0092015-5405-2026 на суму 2111,49 грн за податковий період 2019 рік.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано такі рішення Головного управління ДПС у Харківській області:
- податкове повідомлення-рішення від 23.06.2020 за № 0092017-5405-2026 на суму 659,13 грн за податковий період 2019 рік;
- податкове повідомлення-рішення від 23.06.2020 за № 0092016-5405-2026 на суму 16136,99 грн. за податковий період 2019 рік;
- податкове повідомлення-рішення від 23.06.2020 за № 0092014-5405-2026 на суму 1083,83 грн за податковий період 2019 рік;
- податкове повідомлення-рішення від 23.06.2020 за № 0092013-5405-2026 на суму 49726,09 грн за податковий період 2019 рік;
- податкове повідомлення-рішення від 23.06.2020 за № 0092012-5405-2026 на суму 347,40 грн за податковий період 2019 рік;
- податкове повідомлення-рішення від 23.06.2020 за № 0092015-5405-2026 на суму 2111,49 грн за податковий період 2019 рік.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908,00 грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з викладенням висновків, які не відповідають обставинам справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги наводить обставини справи та нормативно-правове обґрунтування, зазначене ним у відзиві на позовну заяву, посилається на неврахування їх судом першої інстанції. За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 239060552 від 28.12.2020 за ОСОБА_1 на праві власності належать: телятник № 69 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 773,4 кв. м.; нежитлове приміщення в будівлі насосної промислових вод за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 55,5 кв.м. (розмір частки 1/2); нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 7944,1 кв.м. (розмір частки власності 1/2); нежитлова будівля, складу пінополістеролу за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 346,3 кв.м. (частка власності 1/2): майновий комлекс за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 8504 кв.м. (розмір частки 33/1000, право власності з 02.08.2019); нежитлове приміщення в будівлі насосної промислових вод за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 105,3 кв.м. (частка власності 1/2).
На підставі інформації, наявної у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Головним управлінням ДПС у Харківській області сформовано:
- податкове повідомлення-рішення № 0092017-5405-2026 від 23.06.2020, відповідно до якого ОСОБА_1 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 266.7.2. пункту 266.7. статті 266 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фіз. особами (код платежу 18010300) за 2019 рік у сумі 659,13 грн;
- податкове повідомлення-рішення № 0092016-5405-2026 від 23.06.2020, відповідно до якого ОСОБА_1 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 266.7.2. пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фіз. особами (код платежу 18010300) за 2019 рік у сумі 16136,99 грн;
- податкове повідомлення-рішення № 0092014-5405-2026 від 23.06.2020, відповідно до якого ОСОБА_1 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 266.7.2. пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фіз. особами (код платежу 18010300) за 2019 рік у сумі 1083,83 грн;
- податкове повідомлення-рішення № 0092013-5405-2026 від 23.06.2020, відповідно до якого ОСОБА_1 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 266.7.2. пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фіз. особами (код платежу 18010300) за 2019 рік у сумі 49726,09 грн;
- податкове повідомлення-рішення № 0092012-5405-2026 від 23.06.2020, відповідно до якого ОСОБА_1 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 266.7.2. пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фіз. особами (код платежу 18010300) за 2019 рік у сумі 347,4 грн;
- податкове повідомлення-рішення № 0092015-5405-2026 від 23.06.2020, відповідно до якого ОСОБА_1 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 266.7.2. пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фіз. особами (код платежу 18010300) за 2019 рік у сумі 2111,49 грн.
Скориставшись правом на оскарження рішень ГУ ДПС у Харківській області у судовому порядку, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем при визначенні податкових зобов'язань позивача за 2019 рік неправомірно застосовані ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому податкові повідомлення-рішення від 23.06.2020 за № 0092017-5405-2026, № 0092016-5405-2026, № 0092014-5405-2026, № 0092013-5405-2026, № 0092012-5405-2026 та № 0092015-5405-2026 є протиправними та підлягають скасуванню.
Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.
Згідно із приписами статті 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Згідно із положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Водночас, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України).
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України).
Згідно з п.п 266.5.1. п. 266.5 ст. 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так, підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 Податкового кодексу України).
Відповідно, підставою для звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є особливість, що характеризує об'єкт оподаткування.
Підпунктом 14.1.1291 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що об'єкти нежитлової нерухомості - це будівлі, приміщення, що не віднесені, відповідно вимог законодавства, до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари; туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; г) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.
Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010, № 530 (надалі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.
Визначення типів будівель здійснюється за допомогою Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації № 507 від 17.08.2000 (далі - ДКБС 018-2000).
Даний класифікатор призначено для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні.
Відповідно до ДКБС 018-2000, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який, в свою чергу, включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб'єкту-платнику.
Обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості», лише об'єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб'єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Прислівник «зокрема» вживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, однак таке вживання не означає присвоєння ознаки окремо виділених видових складових (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств) загальній (родовій) категорії - будівлі промисловості, оскільки не поглинає чи узагальнює, а виокремлює.
Поряд з цим конструкція згаданих правових норм дозволяє суду застосувати і такий вид тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту, як поширювальне тлумачення, в частині об'єкта оподаткування - предмета «будівлі промисловості», оскільки норми не містять вичерпного переліку таких об'єктів та оскільки відсутні положення, які є винятком із загального правила.
При цьому, застосовування системного способу тлумачення, який вимагається при застосуванні поширювального тлумачення дозволяє дійти до наступних висновків.
Сама по собі специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.
Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв'язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Оскільки «будівлі промислові», які є у складі об'єктів нежитлової нерухомості виступають загальним критерієм визначення об'єкта оподаткування (підпункт «ґ» підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), то встановлення пільги шляхом звільнення від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, «будівель промисловості», зокрема виробничих корпусів, цехів, складських приміщень промислових підприємств (підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України) не свідчить про недостатню чіткість податкового законодавства, оскільки, увівши певний загальний критерій «будівлі промислові», законодавець визначив спеціальний об'єкт (об'єкти) який звільнено від оподаткування, і зі змісту норми зрозуміло, яких об'єктів стосується така пільга.
Разом з тим, оскільки саме законодавець приймає рішення про встановлення пільг, то він може в подальшому змінити норму, яка встановлює преференцію, не змінюючи загального критерію, про який йшлося вище.
Отже, підстав для застосування компенсаторних правозастосовних нормативних механізмів - презумпції правомірності рішень платника податку (у даному випадку відповідно підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та пункт 56.21 статті 56 Податкового кодексу України) не виникає, оскільки немає колізії нормативно-правового регулювання.
Таке застосування вказаної правової норми відповідає принципам рівності всіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації (підпункт 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України), єдиного підходу до встановлення податків і зборів (підпункт 4.1.11 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України) і нейтральності оподаткування (підпункт 4.1.8 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).
Наданням пільги щодо сплати податку, звільненням від сплати податків, держава має на меті встановлення певного рівня соціального або економічного захисту відповідної категорії платників податків.
Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об'єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.
Такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об'єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об'єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі, які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.
У постанові від 17.02.2020 в справі № 820/3556/17 Верховний Суд частково відступив від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 806/2676/17, щодо можливості застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України у разі дотримання двох обов'язкових умов, - наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств, та сформував новий правовий висновок, відповідно до якого визначив, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду), врахований судом першої інстанції з огляду на приписи частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та правові висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, щодо урахування у тотожних спорах саме останньої правової позиції Верховного Суду.
Пунктом 56.1 ст. 56 ПК України встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до пп. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 ПК України податкове повідомлення - рішення або податкова вимога вважається відкликаною якщо, контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення - рішення або суму податкового боргу, визначеній в податковій вимозі.
Згідно з п. 60.4 ст. 60 ПКУ у випадках, визначених пп. 60.1.3 і 60.1.5 п. 60.1 цієї статті, податкове повідомлення рішення або податкова вимога вважається відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення - рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на адресу ДПС України було подано скаргу на податкові повідомлення-рішення: від 23.06.2020 за № 0092017-5405-2026 на суму 659,13 грн; від 23.06.2020 за № 0092016-5405-2026 на суму 16136 грн; від 23.06.2020 за № 0092014-5405-2026 на суму 1083,83 грн; від 23.06.2020 за № 0092013-5405-2026 на суму 49726,09 грн; від 23.06.2020 за № 0092012-5405-2026 на суму 347,40 грн; від 23.06.2020 за № 0092015-5405-2026 на суму 2111,49 грн.
Відповідно до рішення ДПС України від 25.01.2021 за № 1839/6/99-00-06-01-04-06 про результати розгляду скарги ОСОБА_1 , ДПС України залишило без змін ППР ГУ ДПС у Харківській області від 26.06.2020 за № 0092014-5405-2026 та скасувало ППР ГУ ДПС у Харківській області від 26.06.2020 за № 092016-5405-2026, № 0092013-5405-2026, № 0092017-5405-2026, № 0092012-5405-2026, № 0092015-5405-2026 з урахуванням такого:
ГУ ДПС у Харківській області при винесенні ППР від 26.06.2020 за № 0092016-5405-2026 не враховано, що позивач є власником телятнику № 69 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 773,4 кв. м., який призначений для використання у сільськогосподарській діяльності та згідно з п. п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно.
Також, ГУ ДПС у Харківській області при винесенні ППР від 26.06.2020 за № 0092012-5405-2026, № 0092013-5405-2026, № 0092017-5405-2026 на нежитлові будівлі, що знаходяться та адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 55,5 кв.м.: 7 944,1 кв.м.; 105.3 кв.м. не враховано вимоги п. п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України, а саме - не враховано розмір частки власності.
Крім того, ГУ ДПС у Харківській області при винесенні ППР від 26.06.2020 за № 0092015-5405-2026 на майновий комплекс та адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 8 504 кв.м. не враховано вимоги п.п. 266.8.1 п. 266.8 ст. 266 ПК України, а саме того, що позивач є власником комплексу з 02.08.2019.
З огляду на розбіжність між датами ППР, які зазначені у скарзі та у самих ППР - "23.06.2020", та датами, зазначеними у рішенні ДПС України від 25.01.2021 за № 1839/6/99-00-06-01-04-06 - "26.06.2020", позивач звернувся до суду із позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Харківській області від 23.06.2020 за № 092016-5405-2026, № 0092013-5405-2026, № 0092017-5405-2026, № 0092012-5405-2026, № 0092015-5405-2026.
Проте, як убачається із листа № 8439/6/99-00-06-01-04-06 від 14.04.2021, Державна податкова служба України повідомила, що в рішенні ДПС від 25.01.2021 за № 1839/6/99-00-06-01-04-06, прийнятому за розглядом скарги ОСОБА_2 - адвоката фізичної особи - платника податку ОСОБА_1 від 09.12.2020 б/н (вх. ДПС № 47760/6 від 14.12.2020) слова «ППР ГУ ДПС у Харківській області від 26.06.2020» викласти в такій редакції «ППР ГУ ДПС у Харківській області від 23.06.2020» (а.с. 58).
ГУ ДПС прийнято нові податкові повідомлення - рішення від 15.02.2021 за № 0014682409 у сумі 329,54 грн за об'єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 52, 65 кв. м (1/2 загальної площі); від 15.02.2021 за № 0014692409 у сумі 173,69 грн за об'єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 27,75 кв. м. (1/2 загально площі); від 15.02.2021 за № 0014702409 у сумі 24 861,06 грн за об'єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 3 972,05 кв. м (1/2 загальної площі); від 15.02.2021 за № 0014722409 у сумі 731,87 грн за об'єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 280,63 кв. м. (дата набуття права власності 02.08.2019) (до матеріалів справи надано докази вручення позивачу зазначених рішень).
Тобто, на час розгляду справи у суді першої інстанції податкові-повідомлення рішення від 23.06.2020 за № 092016-5405-2026, № 0092013-5405-2026, № 0092017-5405-2026, № 0092012-5405-2026, № 0092015-5405-2026 були скасовані і суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги у цій частині (а.с. 58).
З огляду на викладене, оскільки вищезазначені податкові повідомлення - рішення від 23.06.2020 є відкликаними, а отже не породжують для особи правових наслідків, на час судового розгяду цієї адміністративної справи вже прийнято нові податкові повідомлення - рішення (при цьому позивачем не уточнювалися позовні вимоги щодо скасування нових податкових повідомлень - рішень), суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги у цій частині.
Відповідно до ч. 5 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинста України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, які не були заявлені в суді прешої інстанції.
Разом з цим, з наявного у справі розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік, по об'єктах оподаткування, які належать ОСОБА_1 , неможливо визначити адресу об'єкту оподаткування, щодо якого ГУ ДПС у Харківській області складено ППР від 23.06.2020 за № 0092014-5405-2026.
Згідно із частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріями правомірності рішення, дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень є, зокрема, прийняття владним суб'єктом рішення, вчинення дії (бездіяльності) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Рішення, прийняте податковим органом не у межах повноважень, передбачених Податковим кодексом України, тягне його протиправність.
Враховуючи наведене, а також відсутність у Податковому кодексі України положень, які надають можливість винесення податкового повідомлення-рішення зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, без визначення об'єкту оподаткування, апеляційний суд дійшов висновку, що у відповідача не було законних підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 23.06.2020 за № 0092014-5405-2026.
Водночас, питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань колегією суддів, як і судом першої інстанції не досліджується, оскільки винесення податкових повідомлень-рішень суб'єктом владних повноважень не у межах повноважень, передбачених Податковим кодексом України, є самостійною та достатньою підставою для визнання таких податкових повідомлень-рішень протиправними.
Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно із приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За статтею 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Харківській області від 23.06.2020 за № 0092017-5405-2026, № 0092016-5405-2026, № 0092013-5405-2026, № 0092012-5405-2026, № 0092015-5405-2026 з прийняттям постанови - про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.
В іншій частині оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2021 по справі № 520/5991/21 - скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Харківській області від 23.06.2020 за № 0092017-5405-2026, № 0092016-5405-2026, № 0092013-5405-2026, № 0092012-5405-2026, №0092015-5405-2026.
Прийняти у цій частині постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2021 по справі № 520/5991/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич