Справа № 569/16582/21
07 грудня 2021 року Рівненський міський суд
в особі судді - Ковальова І.М.
при секретарі - Соломон ОМ.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до лейтенанта поліції Ярмошевич Наталії Михайлівни 1 взводу 2 роти Управління патрульної поліції в Рівненській області, Департаменту патрульної поліції про визнання дій неправомірними, визнання постанови протиправною та її скасування, закриття провадження по справі, стягнення судових витрат,-
Позивач звернувся до Рівненського міського суду з позовом до лейтенанта поліції Ярмошевич Наталії Михайлівни 1 взводу 2 роти Управління патрульної поліції в Рівненській області, Департаменту патрульної поліції про визнання дій неправомірними, визнання постанови протиправною та її скасування, закриття провадження по справі, стягнення судових витрат.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги повністю підтримала, просить суд їх задоволити з підстав, викладених у адміністративному позові та визнати дії лейтенанта поліції Ярмошевич Н.М. 1 взводу 2 роти УПП у Рівненській області ДПП щодо складання постанови серії ДПО18 №731654 від 15 липня 2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення та накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. за порушення ч.1 ст.122, ч.2 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП неправомірними; визнати постанову серії ДПО18 №731654 від 15 липня 2021 року про адміністративне правопорушення протиправною та скасувати, а провадження по справі закрити; стягнути на користь позивача понесені судові витрати, що складаються з витрат на правничу допомогу.
В судове засідання відповідач лейтенант поліції Ярмошевич Н.М. 1 взводу 2 роти Управління патрульної поліції в Рівненській області не з'явилась. Про день та час розгляду справи повідомлялась завчасно та належним чином. Причин своєї неявки суду не повідомила, заяв чи клопотань про перенесення розгляду справи до суду не подавала.
В судове засідання представник відповідача Департаменту патрульної поліції не з'явився. Про день та час розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, однак подав до суду письмовий відзив на позов у якому просив суд у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та подані письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, такі факти і відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з дослідженої в судовому засіданні постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №731654 винесеної лейтенантом поліції Ярмошевич Н.М. 1 взводу 2 роти Управління патрульної поліції в Рівненській області, 14 липня 2021 року о 22 год. 30 хв. у м.Рівне по вул.Ст.Бандери, 20 водій керуючи ТЗ порушив вимогу дорожньої розмітки 1.18 «напрямок руху по смугах», а саме здійснив з крайньої лівої смуги прямо, а мав ліворуч, після чого проїхав перехрестя на вул.Ст.Бандери - 24 Серпня на забороняючий жовтий сигнал світлофору та не пред'явив у спосіб, який дає можливість прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії та реєстраційний документ на ТЗ, чим порушив розділ 34 додатку 2, п.8.3.ґ, п.2.1.а, п.2.1.б ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122, ч.2 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 510 грн.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, та використовуючи визначений ст.62 Конституції України принцип, відповідно до якого усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачаться на її користь, суд вважає, що в судовому засіданні не було встановлено ті обставини, що позивач вчинив інкриміновані йому адміністративні правопорушення.
Частина 1 статті 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Частина 2 статті 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди та тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Частина 1 статті 126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка") та тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п.1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (надалі - Правила дорожнього руху), учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пункт 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за позовом. Справа «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom) від 21 лютого 1975 року серія А, №18, сс17-18, пп.35-36.
З пояснень представника позивача вбачається, що її довіритель будь-яких порушень правил дорожнього руху не допускав, при винесенні поліцейським оскаржуваної постанови заявив усне клопотання про те, що він потребує юридичної допомоги та просить надати копії матеріалів справи, щоб надіслати їх захиснику та отримати юридичну допомогу, оскільки свою вину у вчиненні інкримінованих правопорушень не визнавав. Однак у задоволенні даного клопотання інспектор йому відмовив. Копію оскаржуваної постанови йому не було надіслано в день її винесення - 15 липня 2021 року, а лише 19 липня 2021 року, що є порушенням вимог ст.285 КУпАП.
Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган чи посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення та поясненням особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів технічних засобів, що мають функції фото -, кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Із матеріалів справи не вбачається встановлення відповідачем даних обставин.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративне правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. Зокрема, необхідно навести докази на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити відхилення інших доказів.
Як видно з досліджених письмових доказів по справі, при винесенні постанови службовою особою всупереч положенням ст.ст.245,251 КУпАП, не було з'ясовано повно і об'єктивно обставин справи, а відтак чи винен позивач у вчиненні даних правопорушень, чи є в його діях склад адміністративного правопорушення, чи підлягає він притягненню до адміністративній відповідальності.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення, з-поміж іншого, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Докази, що спростовують висновки суду, станом на час розгляду справи відсутні. Представник відповідача, суб'єкт владних повноважень не надав суду належних та допустимих доказів на спростування обставин, зазначених позивачем в адміністративному позові.
Оскільки доказів відповідачем не надано суд, враховуючи презумпцію невинуватості, закріплену КУпАП та Конституцією України виходить з того, що обставини викладенні в матеріалах справи з приводу конкретних обставин його дій не спростовані і відповідають дійсності, і у такому випадку не доведено наявність складу адміністративних правопорушень, за які позивач притягнутий до відповідальності.
У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП Конституційний суд України в своєму рішенні від 26 травня 2015 року №5-рп/2015 зазначив, що провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи). За загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вчинення.
Суд зазначав у наведеному Рішенні, що КУпАП визначає систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності (п.2.2 Рішення).
Також, Суд у наведеному Рішенні аналізує можливість притягнення особи до відповідальності у так званому скороченому провадженні. При цьому Суд вказує, що скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
Тобто, позиція суду полягає у тому, що навіть у випадку, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, стадія фіксації адміністративного правопорушення та формування матеріалів справи є обов'язковою і має передувати такому розгляду справи.
Дані, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення не дають можливості встановити наявність порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху і, відповідно, наявність адміністративних правопорушень.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, а також те, що відповідачами не доведено належними та допустимими доказами про те, що позивач вчинив інкриміновані адміністративні правопорушення, тому суд вважає, що заявлені позовні вимоги в частині скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі знайшли своє підтвердження, а тому підлягають до задоволення.
Щодо відшкодування коштів на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 ст.134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
У ч.2 ст.134 КАС України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Склад та обсяг судових витрат визначено у ч.3 ст.134 КАС України, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Пунктами 4, 6 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Статтею 19 вказаного Закону передбачено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Для вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
До матеріалів справи позивачем та його представником не було долучено письмових підтверджуючих доказів понесення позивачем витрат на правничу допомогу, а тому у цій частині позовних вимог позивачу слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9,19,77,241-246,255,295 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до лейтенанта поліції Ярмошевич Наталії Михайлівни 1 взводу 2 роти Управління патрульної поліції в Рівненській області, Департаменту патрульної поліції про визнання дій неправомірними, визнання постанови протиправною та її скасування, закриття провадження по справі, стягнення судових витрат - задоволити частково.
Скасувати постанову серії ДРО18 №731654 від 15 липня 2021 року винесену лейтенантом поліції Ярмошевич Наталією Михайлівною 1 взводу 2 роти Управління патрульної поліції в Рівненській області про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122, ч.2 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП, а провадження по справі закрити.
В решті позовних вимог позивачу відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку сторонами, а також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом десяти днів з моменту отримання копії рішення до Восьмого апеляцiйного адміністративного суду. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
Відповідач: лейтенант поліції Ярмошевич Наталія Михайлівна 1 взводу 2 роти Управління патрульної поліції в Рівненській області, м.Рівне, вул.Ст.Бандери, 14а
Відповідач: Департамент патрульної поліції національної поліції України м.Київ, вул.Ф.Ернста, 3
Суддя Рівненського
міського суду І.М.Ковальов