01 грудня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/12227/21
Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.,
при секретарі Гаврильчук Т.П.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року, постановлену у порядку письмового провадження в м. Одесі, по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення та стягнення моральної шкоди, -
В липні 2021 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у митному оформленні автомобіля Chevrolet Volt, 2017 р.в., НОМЕР_1 за поданою митною декларацією UA500030/2021/049996 від 02.06.2021 р., яке оформлено у вигляді картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA500030/2021/00168 від 03.06.2021 р. з підстав прийняття рішення про визначення коду товару №КТ- UA500030-0008-2021 від 03.06.2021 року та стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в сумі 7000,00 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці Держмитслужби про відмову у митному оформленні автомобіля Chevrolet Volt, 2017 р.в., VIN № НОМЕР_2 , за поданою митною декларацією UA500030/2021/049996 від 02.06.2021 року, яке оформлено у вигляді картки відмови в митному оформленні (випуску) товарів №UA500030/2021/00168 від 03.06.2021 року з причин прийняття рішення про визначення коду товару №КТ-UA500030-0008-2021 від 03.06.2021 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Одеської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 908,00 грн. сплачені по квитанції №К9Р8-АХР1-658А-0НР7 від 24.06.2021 року.
05.10.2021 року представником позивача до Одеського окружного адміністративного суду надано заяву про ухвалення додаткового судового рішення щодо витрат на правничу допомогу, вважаючи помилковим висновок суду першої інстанції про те, що позивач не надав доказів, що підтверджують вид робіт та час необхідний на їх виконання, до якої додав акт прийому-передачі наданих послуг.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення представника ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким стягнути з Одеської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн. Доводами апеляційної скарги зазначено, що розмір гонорару адвоката Романюка В.І. по даній справі визначений у фіксованому розмірі, який відповідає критеріям розумності та справедливості та не залежить від кількості витрачених годин та вчинених процесуальних дій. Таким чином, на думку апелянта, при ухваленні рішення суд мав всі підстави для ухвалення рішення щодо стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу.
Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем до суду не надано.
Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України.
01 грудня 2021 року від представника апелянта - адвоката Романюка В.І. до суду надійшла заява, в якій у зв'язку з наданням всіх пояснень по справі, просить розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження без його участі. Апеляційну скаргу підтримує і просить задовольнити.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без сторін та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У зв'язку з вищевикладеним, звукозапис судового засідання не здійснювався на підставі ст. 229 КАС України.
Приймаючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що питання стягнення витрат на правничу допомогу по справі було вирішено судом повністю в рішенні суду від 17.09.2021 року.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч.9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до частини 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У постанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, судове рішення у справі прийнято судом у спрощеному провадженні без виклику сторін 17.09.2021 та повний текст рішення виготовлено цієї ж дати.
Водночас, представник позивача, відповідно до ч. 3 ст. 143 КАС України, не повідомляв суд про намір подати докази про судові витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалу суду від 20.07.2021 про відкриття провадження у справі №420/12227/21, в якій зазначено, що відповідно до положень статей 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, тобто у строк не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі. В той же час матеріалами справи підтверджено те, що про відкриття провадження у справі позивачу було відомо ще 22.07.2021 року, що підтверджується матеріалами справи (а.с.40).
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами розглянув та вирішив справу шляхом прийняття рішення від 17.09.2021 року.
Водночас суд в мотивувальній частині рішення від 17.09.2021 року дав оцінку позовній заяві позивача в частині стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. та дійшов висновку, що у їх стягненні слід відмовити, про що також вказує представник у своїй заяві від 05.10.2021 року.
Тобто питання стягнення витрат на правничу допомогу по справі було вирішено судом повністю в рішенні суду від 17.09.2021 року.
У рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2021 року зазначено, що між ОСОБА_1 та адвокатом Романюком В.І. укладено договір про надання правничої допомоги №09/07/2021 від 09.07.2021 року (а.с.7), відповідно до п.1.1 якого, адвокат зобов'язується надавати клієнту правову допомогу щодо представництва інтересів останнього в Одеському окружному адміністративному суді, П'ятому апеляційному адміністративному суді, Верховному Суді, Одеській митниці Держмитслужби, з питання представництва клієнта як позивача, а позивач зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу. Пунктом 1.2 договору визначено в чому саме полягає правова допомога.
Відповідно до п.3.1, 3.4 даного договору, за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар (винагороду) у фіксованому розмірі 5000 грн. за правову допомогу щодо представництва його інтересів по адміністративній справі (в порядку КАС України) щодо визнання протиправним та скасування рішення Одеської митниці Держмитслужби про зміну коду товару та відмову у митному оформленні транспортного засобу. Оплата гонорару здійснюється клієнтом після винесення судом рішення по справі, яке набрало законної сили. Пункт 3.2. договору визначає який юридичний супровід (вид послуг, робіт) включається у суму гонорару.
Таким чином, у КАС України закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов'язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов'язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).
При цьому суд звертав увагу, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.
Водночас суд зазначав, що а ні позивачем, а ні його представником на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу або таких, що будуть понесені в майбутньому до суду не надано жодних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, зокрема, детального опису наданих послуг і виконаних робіт, акта приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), рахунку за виконані роботи (надані послуги) відповідно до договору про надання правової допомоги, тощо.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що в задоволенні клопотання позивача про стягнення з Одеської митниці Держмитслужби витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.
Відповідно до ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі:
1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю;
2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання;
3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Велика Палата Верховного Суду як суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження), якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають участі сторін.
Відповідно до ч.1 ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Таким чином, законодавством встановлено строк розгляду справи шістдесят днів, про що було відомо позивачу та його адвокату.
Як було зазначено вище, відповідно до ч.7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи такої заяви у відповідності до ч.7 ст. 139 КАС України позивачем та його представником надано не було, а надання договору не є безумовною підставою для стягнення судових витрат.
Як вбачається з рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2021 року судом вирішено питання, щодо розподілу судових витрат в тому числі витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги. Відповідено до прийнятого рішення, судом першої інстанції відмовлено у стягненні з Одеської митниці Держмитслужби витрат на професійну правничу допомогу. Рішення позивачем не оскаржено.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для прийняття додаткового рішення відсутні у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що ухвала Одеського окружного адміністративного суду, яка переглядалась судом апеляційної інстанції, ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній ухвалі, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Повний текст судового рішення складено 09.12.2021 року.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик