П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
09 грудня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/4613/21
Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
23 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Миколаївській області та рішення №948060118860 від 08.04.21року щодо зменшення розміру пенсії позивача з 90% від заробітку за відповідною посадою до 60% та обмеження її максимального розміру 10-ма прожитковими мінімумами для осіб, що втратили працездатність.
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років на підставі ст.50-1 ЗУ «По прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХII, що діяв на час призначення пенсії (із змінами та доповненнями, в редакції від 09.08.2003 року) згідно з рішенням Вознесенського міськрайсуду від 09.11.2016 року та довідки прокуратури Миколаївської області від 30.03.2021 року № 21-97 вих-20, у розмірі 90 % та без обмеження її максимального розміру згідно з якої заробітна плата для перерахунку складає 72800 грн із виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії, починаючи з 01.04.2021 року.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати. Відповідач здійснив перерахунок пенсії ОСОБА_1 , однак із розрахунку 60 % від суми місячної заробітної плати та з обмеженням максимального розміру пенсії, що на думку позивача, є безпідставним, оскільки в даному випадку має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що перерахунок пенсії позивача проведено у відповідності до норм чинної ст.86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 , задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 08.04.2021 року № 948060118860 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2021 року в частині застосування 60 % від розміру заробітної плати при перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01.04.2021 року на підставі довідки Миколаївської обласної прокуратури від 30.03.2021 року № 21-97 вих-21 з розрахунку 90 % від розміру заробітної плати, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 08.04.2021 року № 948060118860 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 в частині застосування обмеження суми перерахованої пенсії максимальним розміром здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років без обмежень її максимального розміру - відмовлено.
Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зокрема апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що право на отримання ним пенсії без обмеження максимальним розміром вже встановлено рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області по справі № 473/3184/16-а.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Миколаївській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону № 1789.
30 березня 2021 року Миколаївською обласною прокуратурою позивачу видано довідку № 21-97 вих-21 про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії, з урахуванням висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 26.03.2020 року № 6-р/2020.
З 01 квітня 2021 року пенсійним органом здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки №21-97 вих-21, із застосуванням 60% та з обмеженням максимального розміру пенсії у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним рішення щодо зменшення розміру пенсії з 90% до 60% та зобов'язуючи пенсійний орган здійснити перерахунок пенсії позивача, суд першої інстанції виходив з того, що при перерахунку пенсії змінною величиною є розмір місячної заробітної плати, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалось при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Відмовляючи частково у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з посиланням на висновки ВС, виходив з того, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури підлягає застосуванню діюче законодавство, зокрема стаття 86 Закону № 1697, а не стаття 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року № 1789, яка втратила чинність.
Предметом апеляційного розгляду є рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України судова колегія надає правову оцінку висновкам суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у позові, враховуючи наступне.
Положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 р. N 213-VIII ч. 15 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" викладено в такій редакції, зокрема:
Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність".
Пунктом І прикінцевих положень Закону України N 213-VIII визначено, що в частині вищевказаних змін закон набирає чинність з 25 квітня 2015 року.
Наведеними положеннями встановлено обмеження розміру виплачуваної пенсії, які мають імперативний характер, неконституційними не визнано, є чинними та обов'язковими до виконання органами Пенсійного фонду України, а тому підстав для визначення протиправним обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром судова колегія не вбачає.
Додатково слід звернути увагу, що обмеження пенсій прокурорів максимальним розміром встановлювалося також в попередньому Законі України «Про прокуратуру» № 1789-XII від 05.11.1991, а саме ст. 50-1 даного Закону, які не було визнано неконституційними.
При цьому, вищевказані обмеження встановлювалися шляхом внесення змін Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VІ.
Судова колегія додатково звертає увагу, що аналіз п.2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №3668-VІ слід робити у взаємозв'язку всіх абзаців, які він містить, а тому відсутні підстави вважати, що обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання ним чинності.
Статтею 2 Закону №3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011, визначено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно абз. 1 п. 2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положення" Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Питання можливості обмеження пенсії максимальним розміром неодноразово розглядалося Верховним Судом. У постанові Верховного Суду у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 24.06.2020 у справі № 580/234/19 зроблено такі висновки:
"Тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом № 3668-VI, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов'язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.
Виокремлення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.
Такий підхід відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" від 06 вересня 2012 року №5207-VI вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
При цьому, звертає на себе увагу факт, що норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту "обмеження максимального розміру пенсії" за колом осіб в момент набуття чинності Закону №3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону".
Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI).
Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку".
Як вбачається з матеріалів справи, при перерахунку з 01 квітня 2021 року пенсія позивача перевищила 10 прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону № 3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Зазначені положення Закону №3668-VI неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов'язкові для застосування прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Викладені вище висновки щодо застосування статті 2, абзацу 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI узгоджуються із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 24 червня 2020 року у справі №580/234/19, а також Верховним Судом у постановах від 8 липня 2020 року у справі №607/7115/17, від 10 вересня 2020 року у справі №280/5154/19, від 24 вересня 2020 року у справі №640/5854/19 та у справі № 347/2083/16 від 21 травня 2021 року.
Отже, позовні вимоги в частині здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром є необґрунтованими та вірно відхилені судом першої інстанції.
Абз.6 ч.15 ст.86 Закону України "Про прокуратуру", чинний на час здійснення перерахунку пенсії позивача, встановлює, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Тома призначення пенсії позивачу у 2004 році жодним чином не наділяє пенсійний орган обов'язком не застосовувати до пенсії ОСОБА_1 обмеження максимальним розміром, визначенні чинним на час проведення перерахунку законодавством.
Доводи апеляційної скарги, що право на перерахунок пенсії без обмеження її граничного розміру встановлено позивачу на підставі рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 09.11.2016 року по справі № 473/3184/16-а судова колегія вважає помилковими.
В даному випадку вбачаються різні предмети спору, які врегульовано різними Законами (Законом України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-X, що втратив чинність та чинним Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII), а тому неможливо стверджувати, що постанова у справі №473/3184/16-а не етапі перерахунку пенсії позивача згідно Закону № 1697-VII має зобов'язальний вплив щодо визначення відсоткового розміру пенсії.
Оскільки ОСОБА_1 оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, колегія суддів, за відсутності підстав, передбачених ч.2 ст.308 КАС України, не надає оцінки рішенню Миколаївського окружного адміністративного суду в частині задоволених позовних вимог.
Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 05 липня 2021 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 320, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Головуючий Н.В.Вербицька
Суддя О.В.Джабурія
Суддя К.В.Кравченко