Справа №640/4435/18 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1 ,
Провадження №11кп/818/1493/21 Доповідач: ОСОБА_2 Категорія: ч.1 ст.310, ч.2 ст.309, ч.2 ст.147 КК України
30 листопада 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
-головуючого ОСОБА_2 ,
-суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
-при секретарі ОСОБА_5 ,
-за участю прокурора ОСОБА_6 ,
-захисника ОСОБА_7 ,
-обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Харкові кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_7 на вирок Київського районного суду м.Харкова від 23 грудня 2020 року, -
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Архангельська Слобода Каховського району Херсонської області, громадянина України, із середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
засуджено:
-за ч.1 ст.310 КК України на 6 місяців арешту;
-за ч.2 ст.309 КК України на 1 рік позбавлення волі;
-за ч.2 ст.147 КК України на 10 років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_8 визначено остаточне покарання - 10 років позбавлення волі.
Як установив суд, наприкінці липня 2017 року, точна дата не встановлена, ОСОБА_8 , маючи умисел на незаконне вирощування нарковмісних речовин - конопель, з метою подальшого виготовлення з них нарковмісного засобу «канабіс» для особистого вживання, скориставшись тим, що зазначені рослини, за не встановлених обставин, зійшли на земельній ділянці його домоволодіння АДРЕСА_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у вигляді незаконного вирощування конопель та бажаючи цього, вирощував їх, здійснюючи їх полив, підв'язування (з метою забезпечення подальшого зростання) та обробку шляхом прополу грунту в місці зростання, таким чином бажаючи довести їх до стану дозрівання.
01 жовтня 2017 року, близько 15 год., співробітниками поліції на території домоволодіння за місцем проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , в ході огляду місця події були виявлені і вилучені 11 рослин конопель, які ОСОБА_8 незаконно вирощував при вищевказаних обставинах з метою подальшого виготовлення наркотичних засобів для власного вживання, без мети збуту.
Крім того, 01 жовтня 2017, більш точний час не встановлено, ОСОБА_8 , знаходячись за місцем свого постійного мешкання та реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , маючи умисел, направлений на незаконне зберігання наркотичних засобів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у вигляді незаконного зберігання наркотичних засобів та бажаючи їх настання, діючи умисно, почав незаконно зберігати на території свого домоволодіння, з метою подальшого особистого використання без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб «канабіс».
Злочинна діяльність ОСОБА_8 була припинена співробітниками поліції, які 01 жовтня 2017, близько 14 год. 40 хв., в ході огляду місця події за місцем проживання та реєстрації ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_1 , вилучили речовину рослинного походження, утворену стеблами, листями, верхівками та кореневою системою загальною масою 1900,0 г., яка є особливо небезпечним наркотичним засобом - «канабісом». Маса канабісу в перерахунку на суху речовину, становить: 1235,0 г.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_8 , усупереч законам України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин прекурсорів та зловживання ними» та «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», незаконно зберігав без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб «канабіс», обіг якого оборонено, згідно «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000 року у великих розмірах згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29.09.2010 року №634 «Про внесення змін до наказу МОЗ України від 01.08.2000 року №188.
Крім того, ОСОБА_8 , знаходячись у м.Харкові та маючи злочинний намір на захоплення заручників з метою спонукання державних установ - правоохоронних органів країни до вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручників, при невстановлених обставинах придбав предмети схожі на пістолет та ніж, та виготовив при невстановлених обставинах предмет, зовні схожий на вибуховий пристрій, якій розмістив на своєму тілі.
30 грудня 2017 року близько о 14 год. 40 хв. ОСОБА_8 зайшов у відділення №13 Харківської дирекції ПАТ «Укрпошта», розташованого по вул.Шевченка, 165 у м.Харкові, де в той час знаходились співробітники поштового відділення ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , а також відвідувачі поштового відділення: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та неповнолітні діти ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Знаходячись у приміщенні поштового відділення, ОСОБА_8 зачинив вхідні двері у поштове відділення з середини навісним замком, який він приніс з собою, тим самим заблокував приміщення поштового відділення та осіб які в ньому знаходились. Потім одягнув на обличчя маску з прорізом для очей, тримаючи в руках предмети зовні схожі на пістолет та ніж, наказав присутнім особам відійти в дальній кут приміщення та залишатися там, а також продемонстрував присутнім особам закріплений на його тілі предмет зовні схожий на саморобний вибуховий пристрій, та повідомив присутнім особам, що це захоплення заручників, та вимагав від потерпілих підкоритися його вимогам та залишатися в приміщенні, у разі вчинення опору він приведе в дію вибуховій пристрій та всі присутні загинуть.
Потерпілі особи - заручники, вимушені були підкоритися злочинним вимогам ОСОБА_8 , оскільки вони сприйняли його погрози як реальні, які могли спричинити загрозу їх життю, здоров'ю та їх воля до опору була подавлена, та вони не мали можливості самостійно залишити заблоковане приміщення.
Надалі ОСОБА_8 , виконуючи свій злочинний намір за допомогою мобільних телефонів потерпілих, почав висувати вимоги до державних установ - правоохоронних органів України щодо звільнення з-під варти особи, ім'я якої не називав, погрожуючи у разі не виконання його вимоги привести в дію вибуховий пристрій та знищити себе та заручників.
У подальшому, 30 грудня 2017 року біля 20 год. 17 хв. протиправні дії ОСОБА_8 були припинені заручниками спільно з працівниками правоохоронних органів, та заручники були звільнені.
Крім того, 30 грудня 2017 року, більш точний час не встановлено, ОСОБА_8 , знаходячись за місцем свого постійного мешкання та реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , маючи умисел, направлений на незаконне зберігання наркотичних засобів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у вигляді незаконного зберігання наркотичних засобів та бажаючи їх настання, діючи умисно, почав незаконно зберігати на території свого домоволодіння, з метою подальшого особистого використання без мети збуту, особливо небезпечний наркотичний засіб «канабіс».
Злочинна діяльність ОСОБА_8 була припинена співробітниками поліції, які 30 грудня 2017 року, в період з 21 год. 32 хв. до 23 год., в ході проведення обшуку за місцем проживання та реєстрації ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_1 , вилучили речовину рослинного походження, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом - «канабісом». Маса канабісу (в перерахунку на суху речовину) становить: 62,711 5 г.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_8 , у супереч законам України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» та «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», незаконно зберігав без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб «канабіс», обіг якого заборонено.
В апеляційній скарзі, в редакції внесених доповнень, обвинувачений ОСОБА_8 посилається на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що кваліфікація його дій за ч.2 ст.147 КК України є безпідставною та зазначає, що:
-він ніяких вимог до правоохоронних органів він не висував, що підтверджується протоколом проведення слідчого експерименту від 05.01.2018 року за участю потерпілих ОСОБА_18 , ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 ОСОБА_19 , ОСОБА_10 ; свідка ОСОБА_20 . Відзначив, що під час перебування у відділені «Укрпошта» він спілкування з мобільного телефону потерпілої ОСОБА_10 з оператором диспетчерської служби і також не висував ніяких вимог. З відео, яке він відзняв за допомогою потерпілих для правоохоронних органів, також вбачається, що він ніяких вимог не висував;
-до потерпілих він ніяких заходів впливу не здійснював;
-перемовини із ним співробітники правоохоронних органів записували на мобільний пристрій, однак суду сторона обвинувачення не надала жодного аудіозапису перемовин, на якій за твердженням правоохоронних органів він висував вимоги;
-мотивом вчиненого ним злочину була саме «піар акція», а не звільнення не встановленої особи з місць позбавлення волі;
-судом було залишено без задоволення клопотання учасників судового провадження щодо допиту певних осіб, дослідження доказів, проведення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з'ясування яких мало істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення. Крім того указав, що відмова суду у задоволенні його клопотання про виклик потерпілої ОСОБА_9 , слідчих ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , експерта ОСОБА_24 порушила його право на захист;
-згідно матеріалів кримінального провадження, відомості про злочин, передбачений ч.2 ст.147 КК України були внесені до ЄРДР 30.12.2017 року о 17 год. 02 хв. 19 сек., однак у цей час він із потерпілими ще знаходився у будівлі «Укрпошта». Крім того, у цей дань прес-секретар Харківської поліції надав інтерв'ю, в якому зазначав, що вимоги злочинця є незрозумілими, у зв'язку з чим незрозуміло, з яких підстав відомості до ЄРДР були внесені саме за ч.2 ст.147 КК України;
-співробітниками поліції була здійснена спроба приховати факт нанесення потерпілою ОСОБА_9 тілесних ушкоджень обвинуваченому. Відзначив, що після затримання його було доставлено до лікарні №4, а не як слідує із рапорту старшого оперуповноваженого - до районного відділу поліції;
-відповідно до висновку експерта №44-Ая/18 експертиза щодо ОСОБА_15 розпочата 30.12.2017 року о 22 год. 50 хв. (а.с.222 т.2), яка виявила у нього легкі тілесні ушкодження, хоча останній у цей час знаходився у ГУНП в Харківській області та давав свідчення. Крім того, у судовому засіданні суду першої інстанції 06.11.2020 року ОСОБА_15 зазначав, що не отримував тілесних ушкоджень та відносно нього експертиза не проводилась. Зауважив, що відносно нього також не проводилась експертиза №45-Ая/18, у зв'язкуіз чим наявні висновки є підробкою;
-вилучені під час огляду місця події особисті речі обвинуваченого були вкрадені співробітниками поліції, чим останньому було спричинено, у тому числі, матеріальні збитки;
-факт того, що він планував у подальшому добровільно здатися співробітникам поліції був підтверджений потерпілими на слідчому експерименті, які зазначали, що обвинувачений після захвату будівлі «Укрпошта» без будь-яких вимог до правоохоронних органів випустив п'ятьох осіб;
-згідно опису матеріалів кримінального провадження була виявлена крадіжка процесуальних документів, а саме: протокол проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_8 та диска з відеозаписом (т.3 а.с.180-185); протокол допиту обвинуваченого ОСОБА_8 від 01.11.2017 року (т.1 а.с.70-72), протокол допиту свідка ОСОБА_25 від 20.10.2017 року (т.1 а.с.58-61); протокол допиту свідка ОСОБА_26 від 19.10.2017 року (т.1 а.с.56-57). Також указав, що під час дослідження доказів, було виявлено, що значна кількість відомостей з матеріалів провадження зникла;
-із 4-х томів кримінального провадження судом було досліджено лише матеріали, які містяться у томі №2 з аркуша №112, що є грубим порушенням вимог кримінального процесуального закону, передбачених п.1 ч.1 ст.410 КПК України;
-у судовому засіданні він неодноразово вказував, що готував цей злочин на протязі двох років, а саме: 27.11.2015 року пройшов психіатричну експертизу; восени 2016 року зареєструвався у шести соціальних мережах під єдиним ніком - Ієсус-Христос_Бог; на весні 2017 року оглянув заплановане місце злочину; наприкінці березня 2017 року на ринку «Барабашово» купив іграшковий пістолет, гайки, болти, навісний замок для блокування дверей будівлі «Укрпошта»; власноруч виготовив банер. Вважає, що з моменту розпочатої ним підготовки до злочину його дії підлягають кваліфікації за ч.2 ст.13, ч.1 ст.14, ч.3 ст.15 КК України, які були вчинені у період чинності ч.5 ст.72 КК України в редакціїЗакону України №838-VIII від 26.11.2015 року, а тому строк його попереднього ув'язнення підлягає зарахуванню із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Указав, що за епізодами кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.310, ч.2 ст.309 КК України суд першої інстанції залишив по за увагою те, що:
-досудовим слідством не було встановленої точної дати вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.310 КК України, та не було надано обґрунтованих доказів тому, що обвинувачений почав доглядати за кущами коноплі саме наприкінці липня 2017 року. Зауважив, що він зазначав у судовому засіданні про те, що почав доглядати за кущами коноплі з квітня 2017 року;
-свідок ОСОБА_26 у судовому засіданні зазначав, що його син - ОСОБА_8 доглядав за кущами коноплі наприкінці квітня 2017 року та протягом усієї весни та літа періодично здійснював їх полив;
-свідок ОСОБА_27 , який є його зведеним братом, як на досудовому так і судовому слідстві зазначав про те, що на ділянці біля домоволодіння ОСОБА_8 вирощував кущі коноплі та доглядав за ними;
-свідок ОСОБА_28 , який є співробітником поліції зазначав, що під час вилучення кущів коноплі ОСОБА_8 вказував про те, що він вирощував ці кущі для особистого вживання;
-в протоколі огляду місця події від 01.10.2017 року вказано, що висота кущів коноплі від 1 до 1, 7 метра, що суперечить даним фототаблиці до протоколу, згідно яких вбачається, що кущі коноплі є значно вищими. Вважає, що вказаний факт свідчить про фальсифікацію процесуального документу;
-за фактом вилучення на сусідській ділянці кущів коноплі не було проведено огляду місця події, відеофіксація, слідчий експеримент за участю обвинуваченого, не був викликаний експерт криміналіст, що свідчить про неповноту досудового слідства;
-згідно зовнішнього огляду 4-х мішків, в яких були запаковані кущі та гілки коноплі вбачається, що на них відсутні підписи понятих, що свідчить про їх відкриття та заміну слідчим;
-згідно висновку експерта від 25.10.2017 року №1985 вбачається, що з направлених на дослідження кущів коноплі зникла більша їх частина;
-кількість вилучених кущів коноплі не відповідає кількості зазначеної у протоколі огляду місця події. Згідно показів свідків ОСОБА_29 та ОСОБА_30 , частина кущів коноплі була спиляна самим обвинуваченим у присутності співробітників поліції, проте згідно висновку експерта, ним досліджувались кущі із кореневою системою, що свідчить про пропажу декількох кущів коноплі;
-протокол огляду місця події є недопустимим доказом, оскільки, у порушення ст.104 КПК України, у ньому відсутні паспортні дані всіх учасників процесуальної дії; у порушення п.7 ст.236 КПК України матеріали провадження не містять відеозапису вказаної слідчої дії, який згідно протоколу здійснювався на мобільний телефон;
-органами досудового слідства не було долучено до матеріалів провадження відео з нагрудних камер ОСОБА_31 та ОСОБА_30 , завдяки якому можливо було встановити обставини події;
Відзначив, що він має місце реєстрації; раніше не судимий; має стійкі соціальні зв'язки, а саме цивільну дружину та батька, який за станом здоров'я потребує його допомоги; до взяття під варту працював у торговій мережі «ОККО»; активно приймав участь у політичній діяльності держави; створив та очолив благодійний фонд «Я волонтер», який надавав фінансову допомогу хворим дітям; за місцем мешкання скарг від сусідів не має; за час перебування у СІЗО вимог режиму тримання не порушував; з боку потерпілих до нього не має жодних претензій. Зауважив, що у потерпілих він неодноразово просив пробачення та щиро каявся у скоєному. Наголосив, що за час його перебування під вартою загострилось його захворювання, пов'язане із травматичним пошкодження барабанної перепони, яке потребує хірургічного втручання.
Просить вирок суду скасувати, змінити кваліфікацію його дій з ч.2 ст.147 КК України на ч.2 ст.146 КК України, призначити покарання із застосуванням ст.69 КК України та зарахувати йому у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
За епізодом кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.147 КК України, указала, що обов'язковою ознакою юридичного складу захоплення заручників, що відрізняє вказаний злочин від незаконного позбавлення волі є спеціальна мета - спонукання родичів затриманих, державної або іншої установи, підприємства чи організації, фізичної чи службової особи до вчинення чи утримання від будь-яких дій як умови звільнення заручників. Тобто єдиною умовою звільнення заручників має бути виконання висунутих умов. Зауважила, що під час перебування 30.12.2017 року у відділенні №13 Харківської дирекції ПАТ «Укрпошта», обвинувачений ОСОБА_8 не спонукав будь кого до вчинення чи утримання від вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручників, що підтверджується показами самого обвинуваченого, потерпілих та свідків. Жодних конкретних умов ОСОБА_8 висунуто не було як умов на виконання або не виконання яких можуть бути звільнені потерпілі. Наголосила, що на досудовому слідстві та під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції не встановлено яку особу та звідки потрібно звільнити та яким правоохоронним органам така умова нібито висувалась з боку ОСОБА_8 , а тому судом першої інстанції помилково визначено, що з боку обвинуваченого було спонукання правоохоронних органів звільнити з місць позбавлення волі особу, як умова для звільнення заручників. Відзначила, що показання потерпілої ОСОБА_14 в частині висування вимог базуються на припущеннях, оскільки остання зазначала, що лише висувалась версія щодо вимог обвинуваченого. ОСОБА_8 вимог для звільнення людей не висував, а слова про звільнення певного члена угрупування були припущенням. Вважає, що оскільки покази потерпілої ОСОБА_14 не вказують на конкретні умови звільнення осіб, з них не випливає того, що ОСОБА_8 адресував їх до конкретного правоохоронного органу для виконання його умов, не називав ім'я особи, яку слід звільнити, то вони не є доказом наявності спеціальної мети спонукання до вчинення чи утримання від будь-яких дій як умови звільнення заручників. Звернула увагу, що ОСОБА_8 звільнив частину осіб, в тому числі дітей, самостійно, лише за їх проханням, без будь-яких умов, на думку захисника, підтверджує відсутність у діях ОСОБА_8 спеціальної мети щодо спонукання до вчинення чи утримання від будь-яких дій як умови звільнення заручників.
За епізодом кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.310 КК України указала, що судом не було взято до уваги покази обвинуваченого, який неодноразово вказував, що він почав доглядати за кущами коноплі у березні-квітні 2017 року; покази свідка ОСОБА_32 , який зазначав, що обвинувачений почав доглядати за коноплею коли вже було тепло, можливо в квітні, можливо у кінці квітня; а також було відмовлено у задоволенні клопотання про проведення судово-біологічної експертизи, що призвело до помилково зазначеної у вироку суду дати вчинення кримінального правопорушення. Зауважила, що точна дата вчинення злочину має істотне значення, оскільки у березні-квітні 2017 року була чинна редакція ч.5 ст.72 КК України згідно якої, зарахування судом строку попереднього ув'язнення провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Відзначила, що кущі коноплі, які були вилучені з домоволодіння ОСОБА_8 не були долучені до справи як речові докази, у зв'язку із чим суд першої інстанції був позбавлений можливості безпосередньо дослідити кущі коноплі, з метою підтвердження позиції обвинуваченого щодо дати скоєння злочину, що в результаті призвело до порушення вимог ст.23 КПК України, щодо безпосередності дослідження судом доказів.
Просить вирок суду скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційні скарги, прокурора про законність та обґрунтованість вироку суду, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні ним кримінального проступку та кримінальних правопорушень за обставин, викладених у вироку, кваліфікація його дій за ч.1 ст.310, ч.2 ст.309, ч.2 ст.147 КК України ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку і належним чином досліджених у судовому засіданні доказах та є правильними.
Доводи апеляційної скарги сторони захисту про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону не містять у собі необхідних та достатніх підстав для скасування чи зміну вироку і спростовуються сукупністю доказів.
За епізодами незаконного вирощування конопель та незаконного зберігання наркотичних засобів без мети збуту у великих розмірах:
У судовому засіданні свідок ОСОБА_28 пояснив, що він працює інспектором патрульної поліції. Біля трьох років назад йому на робочий планшет прийшло повідомлення, що чоловік у своєму дворі вирощує коноплю. Прибувши на місце виклику, точної адреси не пам'ятає, двері відчинив чоловік, який сказав, що він батько обвинуваченого. На питання де обвинувачений, батько повідомив, що він у прибудові. Зайшовши у двір побачили, що там росте конопля, вийшов обвинувачений у спідній білизні та сказав, що йому треба вдягнутись та пішов. Згодом вийшов з сокирою та почав вирубувати кущі коноплі та викидати їх за паркан на сусідську ділянку. Після чого, він викликав слідчу оперативну групу. Загалом було приблизно 13-14 кущів коноплі, наразі точно не пам'ятає. Ніхто ОСОБА_8 коноплю не підкидував.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_30 пояснив, що в жовтні 2017 року він був на службі в патрульній поліції та перебував на чергуванні зі своїм напарником ОСОБА_33 . Отримали анонімний виклик про те, що за адресою АДРЕСА_1 проживають наркомани. Прибувши на місце виклику двері відчинив чоловік, який представився батьком ОСОБА_8 . Вони пояснили мету свого приїзду та спитали дозволу на огляд домоволодіння з метою виявлення наркотичних речовин. З дозволу батька ОСОБА_34 вони зайшли у двір та пройшовши метрів 15 він побачив кущі коноплі 11-13 кущів висотою приблизно 1,5 метра, після чого викликали слідчо- оперативну групу. Вийшов ОСОБА_8 з будинку та почав зрізати кущі та кидати їх за паркан.
Яких-небудь даних, які б ставили під сумнів показання свідків ОСОБА_28 , ОСОБА_35 матеріали кримінального провадження не містять.
Що стосується розбіжностей у показах цих свідків щодо інструменту, яким ОСОБА_8 зрізав кущі коноплі коли до нього прийшли співробітники поліції, то це не спростовує висновків суду про доведеність вини останнього у вирощуванні конопель.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_26 пояснив, що він як власник 01.10.2017 року дозволив зайти співробітникам поліції на територію його будинку по АДРЕСА_1 та оглянути його. Також зазначив, що десь наприкінці квітня 2017 року він бачив, свого сина ОСОБА_8 , який щось поливав на огороді біля будинку.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_36 пояснила, що вона є сусідкою обвинуваченого. Чи вирощував обвинувачений коноплю вона не знає, оскільки взагалі не знає як вона виглядає. Якось була на ринку, дату не змогла назвати, та біля обіду повернулась додому, побачила біля дому ОСОБА_8 поліцейські машини. Поліцейський за її дозволом оглядав її двір, шукав якісь кущі, однак нічого не знайшов. Потім встав на паркан та побачив зелені кущі на іншій ділянці, яка виходить на вул.Азовська по сусідству з ділянкою ОСОБА_34 .
У судовому засіданні свідок ОСОБА_27 пояснив, що він є братом обвинуваченого по матері, мешкає по АДРЕСА_1 . У зв'язку з роботою часто буває у відрядженнях. На земельній ділянці біля будинку він і мати вирощують квіти, помідори та інше, чи саджав щось обвинувачений не знає. У 2017 році майже весь рік перебував у Росії.
Винуватість ОСОБА_26 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.310 КК України та кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України за які його засуджено, підтверджується також сукупністю наступних досліджених у судовому засіданні доказів, зокрема:
-рапортом чергового інспектора Київського ВП ГУНП в Харківській області від 01.10.2017 року відповідно до якого о 11:45 зі служби 102 надійшло повідомлення, що за адресою: АДРЕСА_1 проживають наркомани, у дворі яких росте конопля (а.с.113 т.2);
-протоколом огляду місця події від 01.10.2017 року та фототаблиці до нього, згідно яким була оглянута територія домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . В ході огляду території подвір'я встановлено, що на ній розташований будинок, територія огороджена парканом. Земельна ділянка за будинком поділена навпіл цементною стежкою. Ліворуч на земельній ділянці в рядок висаджені помідори, цибуля, полуниця. На відстані близько п'яти метрів від стежки, поруч з парканом висаджено соняшник, поряд з яким в два ряди висаджено рослину в кількості 11 одиниць, довжиною від 1 до 1,7 метрів, за виглядом, специфічним запахом схожа на рослину коноплі. На ґрунті, де виявлені розслини коноплі, відсутній бур'ян та інші дикоростучі розслини. Навколо кожної розслини мається пониження рівня ґрунту по периметру неправильної округлої форми, що утворилась імовірно від дії води в процесі поливу. На момент огляду ґрунт вологий. Рослини коноплі попарно підв'язані одна до одної кабелем. Вказані 11 рослин схожих на коноплю викопані та вилучені. Також, в ході огляду подвір'я виявлена та вилучена на столі, розташованому праворуч від стежки, три гілки рослини без коріння та одна гілка із корінням схожі на коноплю (а.с.115-119 т.2);
Вищевказана слідча дія була проведена за участі двох понятих із зазначенням у протоколі відповідно до п.1 ч.3 ст.104 КПК України їх прізвищ, імен, по батькові, дати народження та місця проживання, а тому доводи обвинуваченого про недопустимість протоколу огляду місця події, як доказу - є безпідставними.
Щодо доводів обвинуваченого про відсутність у матеріалах провадження відеозапису вказаної слідчої дії, то це не може бути підставою для визнання цього доказу недопустимим, оскільки згідно вимогам ч. 7 ст.237 КПК України проведення відеозапису вказаної слідчої дії є правом а не обов'язком слідчого.
Що стосується доводів обвинуваченого про невірне зазначення у вказаному протоколі довжини кущів коноплі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони не підтверджені експертним висновком, а ґрунтуються виключно на особистому сприйнятті останнього.
Змістом вищевказаного протоколу спростовуються доводи скарги обвинуваченого про те, що:
-ухвалою слідчого судді від 02.10.2017 року, якою встановлено наявність підстав для проникнення 01.10.2017 року до володіння особи - території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та наданий дозвіл на проведення обшуку території вказаного домоволодіння (а.с.131-133 т.2);
-висновком експерта №1985 від 25.10.2017 року, згідно якого, вилучені, згідно протоколу від 01.10.2017 року на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , рослини складають 11 кущів, є нарковмісними рослинами роду коноплі, масою 900г., 850г., 1100г.. Вилучені зі столу гілки є речовиною рослинного походження, масою 1900г., яка є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом. Маса канабісу, в перерахунку на суху речовину, становить 1235г. (а.с.124-129 т.2 );
Зі змісту вищевказаної експертизи вбачається, що на дослідження було направлено 11 кущів коноплі, 1 рослину з корінням і 3 гілки рослини коноплі, тобто саме у тій кількості, що була вилучена згідно протоколу огляду місця події від 01.10.2017 року, а тому доводи обвинуваченого в цій частині є безпідставними.
Безпідставними також є доводи обвинуваченого про те, що на наданих на дослідження чотирьох мішків з кущами та гілками коноплі відсутні підписи понятих, оскільки це спростовуються матеріалами провадження, у тому числі вищевказаним висновком експерта, у якому зазначено про те, що надані на дослідження чотири мішки з паперу опечатані. Зауважень щодо неналежного опечатування або наявність ознак пошкодження пакетів не міститься.
-протоколом огляду місця події від 30.12.2017 року, згідно яким було оглянуто домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . В ході огляду у житловій кімнаті де проживав ОСОБА_8 виявлено та вилучено полімерний пакет із написом «Рост» в середині якого міститься речовина рослинного походження зеленого кольору у висушеному стані із специфічним запахом (а.с.168-175 т.2);
-ухвалою слідчого судді від 31.12.2017 року, якою наданий дозвіл на проведення огляду будинку АДРЕСА_1 , з метою вилучення полімерного пакету з логотипом супермаркету «Рост», в якому знаходиться речовина рослинного походження зеленого кольору у висушеному стані (а.с.200 т.2);
-ухвалою слідчого судді від 02.01.2018 року, якою на вилучені під час огляду будинку речовину рослинного походження в пакеті, накладно арешт (а.с.201 т.2);
-висновком експерта №20 від 15.01.2018 року, згідно якого, вилучена зі місцем проживання ОСОБА_8 речовина є особливо небезпечним засобом -канабіс. Маса канабісу, в перерахунку на суху речовину, становить 62,7115г.;
-постановою від 29.01.2018 року про визнання вилученого за місцем проживання ОСОБА_8 наркотичного засобу канабіс речовим доказом.
Щодо посилань обвинуваченого про неповноту досудового розгляду через не долучення до матеріалів провадження відеозапису з нагрудних камер ОСОБА_29 та ОСОБА_35 , то вони є безпідставними, оскільки винуватість ОСОБА_8 підтверджується сукупністю інших доказів, отриманих у передбаченому КПК України порядку під час досудового розслідування.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для зазначення судом іншого періоду вирощування обвинуваченим рослин коноплі, зокрема березень-квітень 2017 року, як про це зазначає сторона захисту, оскільки це буде виходом за межі пред'явленого прокурором обвинувачення, тоді як таким правом суд наділений лише в частині зміни правової кваліфікації дій обвинуваченого на менш тяжке кримінальне правопорушення, що в даному випадку відсутнє.
Що стосується посилань сторони захисту на те, що обвинувачений почав доглядати за кущами коноплі у березні-квітні 2017 року, то колегія суддів розцінює їх як спробу зменшити фактичний термін відбування покарання з урахуванням положень ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України №838-VII від 26.11.2015 року).
Що стосується наданих суду першої інстанції показань свідка ОСОБА_32 про те, що «десь наприкінці квітня 2017 року він бачив свого сина ОСОБА_8 , який щось поливав на огороді біля будинку», то це само по собі не свідчить про вирощування обвинуваченим наркотичного засобу.
Таким чином, посилання в апеляційних скаргах сторони захисту на те, що свідок ОСОБА_37 зазначав, що обвинувачений почав доглядати за кущами конопі, коли вже було тепло, можливо в квітні, можливо у кінці квітня 2017 року, позбавлені підґрунтя.
Наведені у скарзі захисника ОСОБА_7 доводи про неповноту судового розгляду внаслідок відмови у проведенні судово-біологічної експертизи, є безпідставними.
Як слідує із матеріалів кримінального провадження, зокрема технічного запису судового засідання від 10.04.2019 року, після допиту обвинуваченого ОСОБА_37 за епізодом кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.310 КК України клопотання про проведення судово-біологічної експертизи захисником не заявлялось. Матеріали провадження не містять даних проте, що вищевказане клопотання захисником було заявлено згодом.
Слід відзначити, що у вироку суду відсутні посилання на протокол допиту обвинуваченого слідчим ОСОБА_23 , як на доказ його вини, а тому колегія суддів не бере до уваги посилання обвинуваченого в цій частині.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає доведеною винуватість ОСОБА_8 у вирощуванні конопель та незаконному зберіганні наркотичних засобів без мети збуту у великих розмірах за викладених у вироку обставин, а кваліфікацію його дій, за ч.1 ст.310, ч.2 ст.309 КК України, правильною.
За епізодом захоплення заручників:
У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_10 пояснила, що вона працює начальником в 13-му відділенні АТ «Укрпошта» за адресою м.Харків вул.Шевченко, 165. 30.12.2017 року приблизно о 14.40 год. вона перебувала на своєму робочому місці у кабінеті та почула, що в залі якийсь чоловік сказав оператору, щоб вимкнули світло. Вона вийшла в зал до операторів після того, як вимкнули світло та побачила чоловіка, яким був раніше не відомий їй обвинувачений, який повідомляв, що захоплює пошту та нікого з відділення не випускав. Коли обвинувачений відвернувся, вона вийшла до приміщення для листоношів, зателефонувала до свого чоловіка та повідомила що захопили відділення пошти, чоловік повідомив їй що викличе поліцію. В цей час до приміщення зайшов обвинувачений і побачив, що є другий вихід з відділення та закрив його, ключі забрав. Обвинувачений дозволив їй сидіти у своєму кабінеті. Періодично він заходив до неї в кабінет та вона бачила на ньому пристрій схожий на вибуховий. Вона цікавилась у обвинуваченого, чого він бажає, він відповідав, що дізнається пізніше. Вона відчувала загрозу своєму життю та здоров'ю від дій обвинуваченого. Ближче до 18.00 год. вечора обвинувачений відпустив жінок та двох дітей - хлопчика та дівчинку. У відділенні залишились вона, два оператори та ще один чоловік на ім'я ОСОБА_38 . Десь ближче до 20.00 год. ОСОБА_38 запропонував знешкодити обвинуваченого. Коли обвинувачений увійшов до кімнати де вони палили, ОСОБА_38 напав на нього, намагався повалити на підлогу, йому допомагали дві дівчини оператори, а вона знайшла ключі від вхідних дверей на яких був замок, відчинила їх та впустила співробітників поліції.
У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_14 пояснила, що вона 30.12.2017 року біля 14.15 год. разом зі своїм сином ОСОБА_39 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , прийшла на пошту за грошовим переказом до відділення увійшов чоловік в балаклаві. В одній руці у нього був пістолет, а в іншій ніж.
Чоловік сказав, що з пошти ніхто не вийде, що вони всі в заручниках.
Цим чоловіком був раніше не відомий їй обвинувачений, який спочатку був у балаклаві, а потім її зняв.
Також він сказав, що не відпустить заручників поки правоохоронні органи не звільнять якогось члена угрупування.
Коли обвинувачений зайшов до пошти на ньому були жилетка, коли він її зняв у нього на грудях були баклажки наповнені зеленою сипучою речовиною. Обвинувачений повідомив, що це вибуховій пристрій і що, якщо правоохоронці не будуть виконувати його вимоги, то всі підірвуться.
Пізніше приїхали працівники правоохоронних органів і обвинувачений вів з ними перемовини по телефону, вимагав когось звільнити.
Ще у нього було дві пляшки з рідиною, яку він вживав, в процесі вживання ставав п'яним. Згодом обвинувачений почав говорити, що хоче прославитись та, що має захворювання. Потім він вимагав від правоохоронних органів привезти йому ОСОБА_40 та казав, що буде вести перемовини з ним. Всього в приміщенні пошти було 9 осіб, з яких були діти - її син та дівчинка. Весь час коли перебували у відділенні дуже хвилювались та у неї був стрес. Втекти не намагались, оскільки обвинувачений казав, що двері заміновані. Самостійно покинути приміщення пошти не могли, оскільки обвинувачений казав, що якщо будемо намагатись вийти, це погано закінчиться і він застосує вибухівку, а якщо все буде як він хоче, то з ними буде все добре. Вона сприймали його погрози реально та думала, що вибухівка в нього справжня. Пізніше десь через чотири години після захвату обвинувачений відпустив її із сином, жінку з онучкою через чорний хід.
У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_18 пояснила, що вона раніше обвинуваченого не знала, однак декілька разів бачила, коли приходила до сестри, оскільки її сестра мешкає за три будинки від обвинуваченого. Вона працювала оператором у 13 відділенні АТ «Укрпошта» за адресою: м.Харків вул.Шевченко, 165. 30.12.2017 року приблизно після 14.00 год. перебувала на робочому місці. У відділення увійшов обвинувачений у масці, в подальшому її зняв та вона бачила його обличчя. Він закрив двері своїм замком, потім забрав ключі у завідуючої відділенням та закрив другі двері. У нього на шиї висіла пластикова пляшка та лапка від швейної машинки. Обвинувачений сказав, що це бомба та попросив викликати поліцію. Також він показав, що у нього є ніж та пістолет. Вона боялась за своє життя та життя відвідувачів. Також у той час у відділенні знаходились дві жінки із дітьми хлопчиком та дівчинкою, ще одна жінка та чоловік на ім'я ОСОБА_38 , який є постійним клієнтом відділення, а також ще один оператор відділення та завідуюча. Обвинувачений вів перемовини з поліцією. Ще в нього була пляшка з рідиною, яку він вживав, ця рідина була із запахом алкоголю. Після вживання цієї рідини поведінка обвинуваченого змінювалась, він п'янів. Через деякий час обвинувачений відпустив жінок та дітей. У відділенні залишились вона, ОСОБА_38 та ще два співробітника пошти. В якийсь час ОСОБА_38 накинувся на обвинуваченого, щоб його знешкодити, почалась боротьба, вона з іншим оператором допомогли ОСОБА_41 , а завідуюча знайшла ключі, відчинила двері впустивши співробітників поліції.
У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_15 пояснив, що 30.12.2017 року він був у відділенні «Укрпошта» біля станції метро Київська по вул.Шевченка біля супермаркету «Рост» та отримував там посилки. Коли вже отримав свої посилки, то почув позаду голос, який сказав, щоб всі стали до стінки. Коли повернувся, то побачив чоловіка у масці з пістолетом та на грудях у нього висіли баклажки з проводами та в руках була кнопка. У відділенні було разом з ним 9 осіб, серед яких дві жінки з дітьми - хлопчик та дівчинка, ще одна жінка та три співробітника пошти. В подальшому чоловік, який захопив відділення пошти, зняв маску, це був обвинувачений з яким він знайомий не був. На вимогу ОСОБА_8 всі відвідувачі, в тому числі він стали до стінки та він перегородив відвідувачів столом. Співробітникам пошти наказав сидіти на своїх містах. ОСОБА_8 казав, що якщо вони себе невірно будуть вести, то він натисне на кнопку пристрою, який на ньому знаходився. Ще ОСОБА_8 показав, що у нього є ніж. Дівчинка сильно плакала, бабуся та дівчина просили ОСОБА_8 їх відпустити. Вони питали, що ОСОБА_42 потрібно, він відповів, що побачать. Потім сказав викликати поліцію. Також просив, щоб він зняв його на телефон де ОСОБА_8 розповідав про вибуховий пристрій, відео виклав в мережу Інтернет.
Приїхала поліція, у ОСОБА_8 розрядився телефон та він взяв телефон у бабусі та з нього вів перемовини з поліцією, вимагав у них відпустити якогось чоловіка.
Потім обвинувачений відпустив жінок та дітей та залишив його та співробітників пошти. Ще ОСОБА_8 вживав рідину, яка була у нього у баклажці, мала запах самогону та було помітно як він стає сп'янілим. Потім, коли у ОСОБА_34 впав на підлогу пістолет, то він зрозумів, що пістолет не справжній, він вигадав момент та повалив ОСОБА_34 на підлогу, дві співробітниці допомогли йому, поки тримали ОСОБА_8 третя співробітниця пошти найшла ключі і відчинила двері, після чого увійшли поліцейські. Він зазначив, що підкорявся вимогам ОСОБА_8 щоб зберегти своє життя, адже відчував загрозу для свого життя.
У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_13 пояснила, що 30.12.2020 року біля 14.00 год. вона прийшла на відділення Укрпошта, розташоване біля супермаркету «Рост» в м.Харків зі своєю онукою - ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щоб відправити посилку. Коли перекладала речі у коробку то почула звук удару та розбитого скла. У відділення увійшов чоловік у масці, в руках у нього був ніж та пістолет, на грудях висіла червона кнопка. Він наказав, щоб всі стали до стінки і що вікна та двері заміновані. Співробітники пошти спитали, що йому треба, на що чоловік відповів, що від них йому нічого не треба, а вимагає він, щоб когось відпустили та наказав викликати поліцію. Вона з онукою та іншими відвідувачами стояли біля стіни, лицем повернуті до стіни, самостійно залишити приміщення пошти не могли. Їй було дуже страшно за себе та за свою онуку, оскільки відчувала загрозу життю від дій чоловіка. Чоловік, що захопив відділення спілкувався телефоном з поліцією та вимагав від них, щоб когось звільнили. Вона підкорялась наказам обвинуваченого, оскільки його погрози сприймала реально. Десь приблизно о 20 год. чоловік погодився відпустити жінок та дітей.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_20 пояснив, що він у грудні 2017 року працював заступником начальника карного розшуку Київського ВП. 30.12.2017 року виїжджав на виклик по захопленню заручників, враховуючи сплив часу, деталей не пам'ятає. Спілкувався з чоловіком, який захопив заручників по телефону, це був обвинувачений ОСОБА_8 . По телефону обвинувачений щось вимагав для звільнення заручників, однак пройшло багато часу, що саме не пам'ятає. ОСОБА_8 в процесі перемовин не випускав заручників, на прохання відрити двері не реагував, казав, що є вибуховий пристрій, який вибухне. Була навіть демонстрація пристрою. В подальшому потерпілі відчинили двері пошти та ОСОБА_8 був затриманий.
Винуватість ОСОБА_26 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.147 КК України, за яке його засуджено, підтверджується також сукупністю наступних досліджених у судовому засіданні доказів, зокрема:
-рапортом інспектора Київського ВП ГУ НП в Харківській області, згідно якого 30.12.2017 року о 14:41 год. надійшло повідомлення зі служби 102 від ОСОБА_43 , що за адресою: м.Харків вул.Шевченко, 165 у відділенні Укрпошти №13 ввірвався невідомий чоловік у масці;
-протоколами огляду місця події від 30.12.2017 року та фототаблиць до них, згідно яких оглянуті приміщення відділення №13 Харківської філії «Укрпошта», розташованого по вул.Шевченко,165 в м.Харкові. Відділення розміщено на першому поверсі будівлі, складається із п'яти кімнат. Центральний вхід до відділення обладнаний двома двійними дверями, із врізними замками, які на момент огляду не пошкоджені. На вікнах містяться металеві решітки. Перша кімната відділення обладнана стійкою за якою містяться два робочих місця працівників відділення. На стійці виявлений та вилучений металевий розкладний ніж сріблястого кольору з написами латинськими літерами та зображенням орла. Біля лівої стіни кімнати розміщений письмовий стіл на якому виявлено та вилучено: пачка цигарок, запальничка, два недопалки цигарок, металевий цвях та гвинт зі слідами іржі; полімерна пляшка об'ємом 0,5 л. із залишками прозорої рідини, полімерна пляшка 0,5 л. із залишками рідини темного кольору. По правій стіни кімнати під поштовими скриньками на полиці виявлені та вилучені два металевих ключа з'єднані кільцем, полімерний пакет із документами. У третій кімнаті на підлозі виявлена та вилучена шапка-балаклава з прорізами для очей. У четвертій кімнаті на підлозі виявлено та вилучено: п'ять фрагментів предмету, схожого на пістолет, виготовлених з полімерного матеріалу; фрагмент полімерного предмету чорного кольору, а також чисельні цвяхи, гвинти та інші дрібні металеві предмети зі слідами іржі; пристрій, який складається із з'єднаних між собою чотирьох полімерних пляшок різного розміру, прямокутної коробки у полімерному корпусі чорного кольору з кнопкою, прямокутної коробки у металевому корпусі чорного кольору, при цьому у двох пляшках зазначеного пристрою виявлено чисельні цвяхи, гвинти та інші дрібні металеві предмети зі слідами іржі. Також відкопійовані на ліпку стрічку сліди пальців рук.
Крім того, була оглянута ділянка місцевості за адресою: м.Харків вул.Шевченко, 165, де близько за 15 метрів від входу у відділення №13 Укрпошти розташований кіоск із назвою «Кісет». На даху вказаного кіоску виявлено та вилучено полімерний пакет білого кольору, в якому міститься ганчірка білого кольору з намальованим прямокутником та написом «Исус-Христос-Бог» (а.с.164-165, 178-195 т.2);
У судовому засіданні суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_8 визнав, що виявлені під час огляду ніж та ганчірка із написом належать йому.
-ухвалою слідчого судді від 02.01.2018 року про наявність підстав для проникнення 30.12.2017 року до відділення №13 Укрпошти та наданий дозвіл на проведення огляду вказаного приміщення (а.с.206-208 т.2);
-протоколом огляду предметів від 30.12.2017 року, згідно якого, слідчий оглянув вилучений з даху кіоску кусок білої тканини, на якому міститься зображення кнопки увімкнення відеозапису та містяться слова «смотрите Исус-Христос-Бог» (а.с.167 т.2);
-актами та довідками від 30.12.2017 року, складеними слідчим за участю спеціаліста вибухотехніки та інспектора вибухотехніки, згідно яких, виявлені під час проведеного огляду за адресою: АДРЕСА_3 , предмети не утворюють єдиного пристрою, вибухові компоненти відсутні (а.с.241, 242, 243. 244, 245 т.2);
-протоколом огляду місця події від 30.12.2017 року, згідно якого було оглянуто будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в якому, в житловій кімнаті де проживав ОСОБА_8 , виявлено та вилучено скляну банку об'ємом 2 літри, в якій знаходяться металеві цвяхи та шурупи; пусту картонну коробку із зображенням та надписом «Пистолет Макарова», «AIRGUN»; металеву коробку розміром 7,5х7,5 см із під цигарок із сім-картками (а.с.169-173);
-ухвалою слідчого судді від 31.12.2017 року про надання дозволу на проведення огляду домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 з метою виявлення та вилучення банки із цвяхами, коробки із зображенням та надписом «Пистолет Макарова», а також коробки із сім-картами (а.с.200 т.2);
-ухвалами слідчих суддів від 02.01.2018 року про накладення арешту на вилучені під час огляду житлового будинку та відділення Укрпошти предмети (а.с.201-203, 204-205 т.2);
-висновками експерта №3 від 09.01.2018 року та №16 від 11.01.2018 року, згідно яких, на вилучених під час огляду відділення №13 Укрпошти: на фрагментах від предмета схожого на пістолет слідів папілярних узорів не виявлено; на розкладному ножі виявлений один слід пальця руки, який не придатний для ідентифікації особи (а.с.226-229 т.2, а.с.1-4 т.3);
У судовому засіданні суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_8 не заперечував, що вилучені фрагменти є елементами іграшкового пістолета, який він придбав на ринку, розкладний ніж також належить йому.
-висновком вибухо-технічної експертизи №8/2018 від 06.02.2018року, із фототаблицею, згідно якого, вилучені під час огляду приміщення №13 Укрпошти за аресою: АДРЕСА_3 , полімерні пляшки та два полімері пристрої із кнопками, які усі з'єднані дротами не належать до вибухових пристроїв (боєприпасів); не придатні до вибуху, у зв'язку із відсутністю вибухових речовин і засобу підриву; ним не притаманні вражаючі фактори вибуху; надана на дослідження конструкція виготовлена саморобним способом (а.с.236-240 т.2 );
-висновком судово-балістичної експертизи №34 від 31.01.2018року, згідно якого, предмет, схожий на пістолет, вилучений в ході огляду 30.12.2017 року приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , є дитячою іграшкою, виконаною промисловим способом, до категорії вогнепальної зброї не належить, здійснення пострілів із даної іграшки не можливо (а.с.14-16 т.3);
-висновком криміналістичної експертизи №47х від 29.12.2018 року, згідно якого, вилучений в ході огляду 30.12.2017 року приміщення відділення Укрпошти за адресою: м.Харків вул.Шевченка, 165, предмет - є складним ножем господарсько-побутового призначення та до категорії клинкової холодної зброї не відноситься (а.с.17-21 т.3);
-протоколом слідчого експерименту від 05.01.2018 року проведеного за участю потерпілих ОСОБА_18 , ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , із відеозаписом, згідно якого, за участю статиста, потерпілі відтворили та показали на місці за адресою: м.Харків вул. Шевченко, 165, обставини за яких 30.12.2017 року коли вони перебували в приміщенні Укрпошти, до приміщення увійшов чоловік у масці, на ньому були дві пляшки, до яких були під'єднані дроти. Коли чоловік зайшов, він сказав, що усі присутні заручники та зачинив двері, що вели у приміщення відділення Укрпошти. Чоловік поставив якийсь пакет біля дверей входу. Продемонстрував, що у нього при собі є пістолет та ніж. Погрожуючи пістолем чоловік, наказав відвідувачам відійти до стіни, протилежної до віконець обслуговування клієнтів. Відвідувачі Укрпошти відійшли до стіни, на яку вказав чоловік, після чого чоловік у масці загородив їх столом, що знаходився у приміщенні, обмеживши тим самим свободу пересування відвідувачів. Усі присутні реально розцінювали погрози чоловіка у масці та турбувались за своє життя, беззастережно виконували його вказівки. Працівникам Укрпошти зловмисник наказав залишатися на своїх місцях. Потім з підсобного приміщення вийшла ОСОБА_10 . Чоловік сказав ОСОБА_10 взяти стілець, та сісти у залі обслуговування клієнтів та дати стільці відвідувачам. У якийсь момент, чоловік у масці відволікся та ОСОБА_10 забігла до підсобного приміщення та зателефонувала своєму чоловікові, який викликав поліцію.
Зловмисник побачив службовий вихід, наказав їй зачини його, а ключі забрав.
Чоловік у масці сказав, що люди, які знаходяться над ним зв'яжуться із СБУ та висунуть свої вимоги, після цього все закінчиться.
Потім чоловік в масці почав пояснювати, що хоче зняти на свій мобільний телефон відео, яке потім відправить до поліції, щоб усі знали, що у нього серйозні наміри. Він попросив ОСОБА_15 зняти відео на його телефон. ОСОБА_15 погодився. Під час зйомки відеозапису чоловік у масці продемонстрував, що у нього є пістолет, ніж та вибуховий пристрій. Окрім цього, він сказав, що заклав по якихось під'їздах вибуховий пристрої. Потім він почав розповідати принципи дії вибухового пристрою.
Коли усі перебували у приміщенні зловмиснику було дуже спекотно, тому він періодично знімав маску та заручник бачили його обличчя. Маску одягав, коли визирав у вікно після приїзду поліції. Також чоловік дістав зі свого пакету електричний подовжувач та дві пляшки з рідиною, які періодично вживав. Приблизно через годину, трьох жінок та двох дітям, що були серед заручників, чоловік відпустив через службовий вхід відчинивши двері.
У приміщенні залишились ОСОБА_18 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_15 .
Після того, як зловмисник відпустив частину заручників, заручники, що знаходились у приміщенні знаходились разом за стійкою обслуговування клієнтів. У ході спілкування між собою, ОСОБА_15 запропонував знешкодити зловмисника. Вказане рішення було прийняте, оскільки зловмисник сильно нервував, він кілька разів упустив пістолет. Коли пістолет падав, то був чутний звук удари пластмаси, тому ОСОБА_15 припустив, що пістолет не справжній. Чоловік періодично знімав з себе вибуховий пристрій та клав його на стіл. Також ОСОБА_18 , у ході експерименту зазначили, що зловмисник весь час протягом якого знаходився у приміщенні Укрпошти, казав що якщо заручники будуть себе не правильно поводити, то підірве вибуховий пристрій. Крім того, після вживання рідини, яку він приніс із собою, він почав здаватися п'яним, тому його слова були ще більше загрозливими. Казав, що він хворий на рак та втрачати йому нічого.
Коли чоловік знаходився у службовому приміщенні, заручники прийняли рішення знешкодити його, оскільки на той час у нього не було зброї. ОСОБА_15 спробував завалити зловмисника на підлогу, однак він був фізично сильнішим, зав'язалась боротьба. У ході боротьби зловмисника вдалось завалити на підлогу та утримувати його. Знайшли ключі від вхідних дверей та ОСОБА_10 їх відчинила і впустила співробітників поліції. (а.с.27-33 т.3);
-фотографіями наданими потерпілою ОСОБА_12 , які вона зробила на власний мобільний телефон, оглянутих судом та слідчим за протоколом від 30.12.2017 року, які вбачають зображення особи на обличчі якого знаходиться балаклава, на тулубі якої розміщений пристрій із дротами та лампочкою, потім мається зображення ОСОБА_8 , який сидить біля столу в приміщенні (а.с.161-163 т.2);
-висновком судово-медичної експертизи №45-Ая/18 від 30.12.2017 року, згідно якого, у ОСОБА_8 мали місце тілесні ушкодження: садна у ділянці проекції правого тім'яного бугра, у лобно-тім'яній ділянці ліворуч та на задній поверхні лівого плеча у нижній третині; синець на спині у ділянці проекції 11-12 правих ребер , по лопаткові лінії які відносять до легких тілесних ушкоджень
Вказані тілесні ушкодженні за показаннями обвинуваченого отримані ним в ході боротьби між ним та особами, яких він захопив у заручники (а.с 220-221 т.2);
Враховуючи наявний в матеріалах провадження і досліджений судом першої інстанції вищевказаний висновок судово-медичної експертизи, доводи обвинуваченого про те, що правоохоронні органи намагались приховати факт нанесення йому потерпілою ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, є безпідставними.
З урахуванням викладеного, а також зазначення у експертизі показань обвинуваченого щодо обставин виникнення у нього тілесних ушкоджень, доводи останнього про те, що відносно нього експертиза не проводилась і її висновки підроблені, колегія суддів вважає надуманими.
Слід відзначити, що висновок судово-медичної експертизи №44-Ая/18 від 30.12.2017 року про встановлення у потерпілого ОСОБА_15 тілесних ушкоджень, судом першої інстанції був визнаний недопустимим доказом, а тому колегія суддів не перевіряє доводи обвинуваченого в цій частині.
-висновками судово-психіатричних експертиз №827 від 21.11.2017 року, №9 від 22.02.2018 року, згідно яких, ОСОБА_8 на хронічне психічне захворювання, недоумство, тимчасовий хворобливий розладу психічної діяльності або інший хворобливий стан психіки в період інкримінованих йому діянь не страждав і на теперішній час не страждає. Виявляв раніше і виявляє в теперішній час органічний емоційно лабільний розлад.
В період інкримінованих йому діянь він міг усвідомлювати свої дії і керувати ними. В теперішній час також може усвідомлювати свої дії і керувати ними (а.с.216-219 т.2).
Оцінивши зазначені докази в їх сукупності, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_8 захопив та тримав осіб, як заручників з метою спонукання правоохоронні органи, тобто державні установи, до вчинення будь-якої дії, як умови звільнення заручників, вказані дії вчинив щодо неповнолітнього, які були поєднані з погрозою знищення людей.
Так, у провадженні встановлено, що ОСОБА_8 захопив заручників, тримав їх у відділені пошти, погрожуючи їм застосуванням вибухівки, а також ножом та предметом схожим на пістолет, демонструючи вказані предмети працівникам поліції, при цьому висуваючи вимоги до правоохоронних органів про звільнення з місць позбавлення волі особи.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що хоча обвинувачений так і не назвав ім'я особи, яку він хотів щоб відпустили, однак таку вимогу висував до правоохоронних органів та усіх потерпілих не відпустив, поки вони самостійно його не знешкодили.
Крім того, хоча вибухівка була муляжом, а пістолет іграшковий, усі сприймали погрози обвинуваченого як реальні, у тому числі правоохоронні органи, а потерпілі боялися за своє життя та здоров'я.
За таких обставин, колегія суддів вважає доведеною винуватість ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.147 КК України, кваліфікацію його дій правильною, а доводи апеляційних скарг сторони захисту про відсутність умислу у обвинуваченого на захоплення потерпілих, саме як заручників, та відсутності з боку останнього вимог до правоохоронних органів, як умови їх звільнення - безпідставними.
Крім того, враховуючи що злочин передбачений ст.147 КК України є закінченим з моменту захоплення потерпілих та фактичного позбавлення останніх права вільного пересування, дії ОСОБА_8 не потребують кваліфікації за ч.1 ст.14 КК України. З цих же підстав кваліфікація його дій не може бути за ч.2 ст.13, ч.3 ст.15 КК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які могли б бути підставою для зміни або скасування ухваленого судом вироку щодо ОСОБА_8 , не встановлено.
Щодо посилань обвинуваченого про неповноту досудового розгляду через недолучення до матеріалів провадження аудиозапису його перемовин із правоохоронними органами, то вони не є підставою для скасування вироку, оскільки сукупність зібраних доказів була достатньою для прийняття відповідного процесуального рішення по суті висунутого обвинувачення за ч.2 ст.147 КК України.
З цих же підстав колегія суддів не бере до уваги доводи обвинуваченого про неповноту судового розгляду через відмову у задоволенні його клопотання про виклик потерпілої ОСОБА_9 , слідчих ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 експерта ОСОБА_24 .
Що стосується доводів обвинуваченого про те, що вилучені під час огляду місця події його особисті речі були викрадені співробітниками поліції, колегія суддів не бере до уваги, оскільки останнім з цього приводу не наведено жодних конкретних даних.
З цих же підстав колегія суддів не бере до уваги доводи обвинуваченого про необґрунтовану відмову суду першої інстанції щодо допиту певних осіб, дослідження доказів, проведення інших процесуальних дій.
Згідно витягу з ЄРДР відомості про вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.147 КК України були внесені на підставі усної заяви особи, що відповідає вимогам ст.214 КПК України, а тому зауваження обвинуваченого про те, що у цей час він із потерпілими ще знаходився у будівлі «Укрпошта», є безпідставними.
Судом першої інстанції було у повному обсязі досліджено докази надані стороною обвинувачення, які були долучені до матеріалів провадження та є наявними у томах №2, №3 із зазначенням відповідної нумерації згідно із матеріалами судового провадження.
Таким чином, доводи обвинуваченого про крадіжку процесуальних документів із зазначенням відповідного аркуша саме кримінального провадження; про часткове дослідження матеріалів кримінального провадження - лише у тому №2, є необґрунтованими.
Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи його ступінь тяжкості, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження злочинів.
За змістом ч.1 ст.69 КК України суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин, лише за наявності кількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
Як убачається із матеріалів провадження, пом'якшуючих покарання обставин судом першої інстанції встановлено не було.
Не було наведено таких обставин і в апеляційних скаргах сторони захисту.
Крім того, кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.147 КК України ОСОБА_8 було вчинено за обтяжуючої покарання обставини - вчинення злочину щодо особи похилого віку, ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Що стосується доводів апеляційної скарги обвинуваченого про наявність такої пом'якшуючої покарання обставини, як щире каяття, то вони є необґрунтованими.
Згідно висновків Великої Палати Верховного суду, які містяться у постанові від 27 листопада 2019 року (кримінальне провадження 629/847/15-к) щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування завданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.
Як слідує із матеріалів провадження, ОСОБА_8 своєї вини у вчиненні злочинів не визнав, що свідчить про відсутність щирого каяття.
За таких обставин підстави для призначення обвинуваченому покарання із застосуванням положень ст.69 КК України - відсутні.
Покарання обвинуваченому ОСОБА_8 призначено згідно з вимогами ст.65 КК України.
При цьому враховано ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відносяться до кримінального проступку, нетяжкого злочину та особливо тяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має середню освіту, ніде не працює, не одружений, за місцем проживання характеризується задовільно, має захворювання - хронічний отит середнього вуха, хронічний гайморит. Згідно довідки харківської обласної клінічної лікарні №3 від 25.10.2017 року з 17.08.1993 року по 30.08.1993 року, з 31.01.1995 року по 25.02.1995 року перебував на стаціонарному лікуванні у психіатричному відділенні з діагнозом: наслідки органічного захворювання головного мозку з емоційно-вольовими порушеннями та зниженням інтелекту, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансері не перебуває, перебував на військовому обліку військовозобов'язаних.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що призначене покарання, за своїм видом і розміром, є справедливим і підстав для його пом'якшення не вбачає.
Щодо посилань обвинуваченого на те, що він неодноразово просив вибачення перед потерпілими, наявність у нього цивільної дружини, хворого батька, який за станом здоров'я потребує допомоги, то це саме по собі, за наявності вищевказаних обставин, не є підставою для пом'якшення призначеного покарання.
Не є підставою для пом'якшення покарання і відсутність скарг на обвинуваченого за місцем його проживання, не допущення ним порушень режиму тримання в умовах слідчого ізолятора, а також його участь у політичній діяльності держави та у сфері благодійності.
З огляду на наведене, підстави для зміни чи скасування вироку - відсутні.
Що стосується клопотання обвинуваченого про зарахування строку його попереднього ув'язнення у строк призначеного покарання, згідно положень ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України №838-VІІІ від 26.11.2015 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, то воно задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно положень ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України №838-VIII від 26.11.2015 року, зарахування судом строку попереднього ув'язнення провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення.
Законом України №2046-VIII від 18 травня 2017 року внесені зміни до ч.5 ст.72 КК України, згідно яким попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день.
Цей Закон №2046-VIII набув чинності 20 червня 2017 року.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, що міститься в постанові від 29 серпня 2018 року по справі №663/537/17, якщо особа вчинила злочин, починаючи з 21 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону № 2046-VIII (пряма дія Закону № 2046-VIII), тобто один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження, злочини, за які ОСОБА_8 було засуджено вироком Київського районного суду м.Харкова, останній вчинив після втрати чинності Закону України №838-VIII від 26.11.2015 року, а тому зарахування строку попереднього ув'язнення в строк відбування покарання, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, застосовуватись не може.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Вирок Київського районного суду м.Харкова від 23 грудня 2020 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим - в той самий строк з дня отримання копії ухвали.
Головуючий:
Судді: