Справа № 459/2344/21
Провадження № 2/459/850/2021
03 грудня 2021 року Червоноградський міський суд Львівської області
в складі: головуючого - судді Дем'яновської Ю. Д.,
за участю секретаря судового засідання Яковенко І.Л.,
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Червонограді за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Міська лікарня Соснівської міської ради» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
28.07.2021 року до суду звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою до Комунального підприємства «Міська лікарня Соснівської міської ради» яким просить визнати протиправним та скасувати наказ Комунального підприємства «Міська лікарня Соснівської міської ради» № 162-к від 02.07.2021 року «Про звільнення з посади ОСОБА_1 »; поновити ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера адміністративно-управлінського та господарсько - обслуговувального персоналу Комунального підприємства «Міська лікарня Соснівської міської ради» з 03.07.2021 року; стягнути з Комунального підприємства «Міська лікарня Соснівської міської ради» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.07.2021 року.
В обґрунтування позову зазначав, що з 05.01.2021 року його було прийнято на посаду головного бухгалтера адміністративно-управлінського та господарсько-обслуговувального персоналу Комунального підприємства «Міська лікарня Соснівської міської ради».
Наказом Комунального підприємства «Міська лікарня Соснівської міської ради» № 162-к від 02.07.2021 року його було звільнено із займаної посади на підставі п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України.
Підставою для звільнення став талон-повідомлення єдиного обліку №6206 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію.
Вважає, що вказаний наказ про звільнення є незаконним і необгрунтованим, виданим із грубим порушенням трудового законодавства та підлягає скасуванню, оскільки у такому не зазначено обставин, за яких було вчинено порушення, не вказано у чому полягає грубість порушення та яку завдано шкоду. Окрім цього, жодним чином не встановлено наявності факту порушення трудової дисципліни та причин, що могли спонукати працівника вчинити дисциплінарний проступок, причинно-наслідковий зв'язок між діями працівника та настанням негативних наслідків.
Звертає увагу, що ані КЗпП України, ані чинне трудове законодавство не передбачає такої підстави для звільнення, як наявність талону повідомлення, а тому зазначені відповідачем підстави для його звільнення не є одноразовим грубим порушенням та не можуть розцінюватися як одноразове грубе порушення ним трудових обов'язків, що підпадає під дію п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України, відтак, не можуть бути підставою для розірвання трудового договору за цією нормою.
Ухвалою судді від 29 липня 2021 року відкрито провадження призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.6).
20 серпня 2021 року надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача вказав, що не погоджуються з позовними вимогами позивача та заперечує щодо їх задоволення. Звернув увагу, що було проведено перевірку питань фінансово-господарської діяльності комунального підприємства «Міська лікарня Соснівської міської ради», за наслідками якої в діях ОСОБА_1 виявлено ознаки кримінального правопорушення, що стало підставою для звернення 02.07.2021 року в.о. директора ОСОБА_4 в Червоноградський РВП ГУНП у Львівській області з письмовою заявою про вчинення злочину, на підставі якої внесено відомості в ЄРДР за №12021141150000427 попередня правова кваліфікація за ч.1 ст.366 КК України. Наказом 02.07.2021 року за № 162-К ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади на підставі п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України. Вказує, що наведеному передувало те, що 30.06.2021 року в.о. директору КП «МЛСМР» поступила доповідна записка від старшого інспектора кадрів підприємства - ОСОБА_5 про те, що вона, ознайомившись з копією протоколу засідання тарифікаційної комісії №3 від 30.04.2021 року про підвищення посадових окладів та проведення донарахувань окремим службовим особам КП «Міська лікарня Соснівської міської ради», а саме: ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , виявила свій підпис в даному документі, та ствердила, що така комісія в час її роботи не проводилася та такого документу вона не підписувала, тому вважає такий підробленим. Окрім цього, ОСОБА_5 повідомила, що від колишнього працівника КП «Міська лікарня Соснівської міської ради» ОСОБА_10 дізналася, що протокол засідання тарифікаційної комісії №3 від 30.04.2021 року склав ОСОБА_1 та пропонував поставити свій підпис. Також, згідно пояснень членів тарифікаційної комісії у засіданні 30.04.2021 року вони участі не приймали та спірний прокол не підписували, більше того, зазначений у протоколі секретар комісії Канцер Н.В., на час складення такого у КП «Міська лікарня Соснівської міської ради» не працювала.
Вважають, що в.о. директора КП «Міська лікарня Соснівської міської ради» було законно звільнено ОСОБА_1 з підстав визначених п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України за одноразове грубе порушення 02.07.2021 року. Відтак, зважаючи на викладене, посилаючись на те, що положення ст.149 КЗпП України зобов'язують до прийняття рішення про звільнення працівника за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
27.08.2021 року надійшла відповідь на відзив, у якому позивач зазначив, що протокол засідання тарифікаційної комісії №3 від 30.04.2021 року дійсно підготувала ОСОБА_11 та підписала його, однак помилково вказала дату 30.04.2021 року, що ним було виявлено пізніше. Щодо заяв працівників лабораторії, то такі були написані під тиском звернення у правоохоронні органи виконуюючого, на той час, обов'язки директора КП «Міська лікарня Соснівської міської ради» Федорука Д.Б., який, згідно Положення про тарифікаційну комісію і був головою такої і ніс основну відповідальність за правильність і достовірність оформлення документів та проведених нарахувань, а з огляду на те, що йому згідно протоколу №3 теж були проведені відповідні донарахування, то вважає, безпідставними доводи щодо порушення ним трудових обов'язків. Зазначив, що наказ №48 від 30.04.2021 року є недійсним, оскільки у ньому невірно вказана дата. Так як копія протоколу №3 зроблена не з оригіналу, вважає, що ОСОБА_10 помилково надала копію чернетки протоколу в бухгалтерію для роботи.
У зв'язку із задоволенням клопотання позивача про виклик свідків, у судовому засіданні 06.09.2021 року оголошено перерву.
За клопотанням представника відповідача про надміру тривалий судовий розгляд (тривалість судового засідання більше 4 годин) у судовому засіданні 13.10.2021 року продовжено перерву до 17.11.2021 року.
15.11.2021 року до суду надійшли пояснення позивача по справі, у яких останній додав, що згідно змісту оригіналу протоколу засідання тарифікаційної комісії №3 від 29.04.2021 року, у такому не піднімалося питання про перерахунок посадового окладу головного бухгалтера, тому, вважає, що немає причинно-наслідкового зв'язку між підписанням ним такого документу та заволодінням, на думку представника відповідача, грошовими коштами в розмірі 18660, 53 грн.
За клопотання представника відповідача від 17.11.2021 року у судовому засіданні продовжено перерву до 26.11.2021 року, про що постановлено відповідну ухвалу від 17.11.2021 року.
У зв'язку із відсутністю у матеріалах справи відомостей про належне повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, у судовому засіданні продовжено перерву до 03.12.2021 року.
У судовому засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, просили задовольнити, посилаючись на обставини та підстави, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача - Комунального підприємства «Міська лікарня Соснівської міської ради» Бідненко В.М. в судовому засіданні проти позову заперечив з посиланням на поданий відзив на позовну заяву. Просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Однак у судовому засіданні 03.12.2021 року представник відповідача ОСОБА_3 позов визнав та просив такий задовольнити.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що на засіданні тарифікаційної комісії він не був присутнім, не голосував, протокол №3 йому пред'явив директор ОСОБА_4 .
Свідок ОСОБА_12 вказала, що працювала лаборантом КП «Міська лікарня Соснівської міської ради» з 1999 року до 30.07.2021 року. Профспілка подала запит щодо перерахунку посадових окладів лаборантом та біологу, однак пізніше ОСОБА_4 заставив написати заяви про те, що вони відмовляються від нарахованих коштів.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показала, що протокол №3 тарифікаційної комісії не підписувала та про такий їй повідомив ОСОБА_4 . Зі слів ОСОБА_10 їй відомо, що до неї приїджав ОСОБА_1 та просив підписати такий протокол.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засідання ствердив, що у зв'язку із підробленням ОСОБА_1 протоколу тарифікаційної комісії №3 він звернувся із заявою у поліцію. Тому до позивача застосоване одне із дисциплінарних стягнень за одноразове грубе порушення трудових обов'язків у вигляді звільнення.
Суд, заслухавши пояснення позивача, його представника, представників відповідача, свідків, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Згідно наказу в.о. директора Комунального підприємства «Міська лікарня Соснівської міської ради» за № 162-к від 02.07.2021 року позивача ОСОБА_1 було звільнено з посади головного бухгалтера адміністративно-управлінського та господарсько - обслуговувального персоналу 1,0 ставки Комунального підприємства «Міська лікарня Соснівської міської ради» за одноразове грубе порушення трудових обов'язків відповідно до п.1ч.1 ст.41КЗпП України 02.07.2021 року (а.с.4).
Підставою для звільнення, як зазначено в наказі про звільнення, є «талон-повідомлення єдиного обліку №6206 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію».
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 6, 7 ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю ст.5-1 КЗпП України визначено, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення.
За правилами ст. 4 Конвенції Міжнародної організації праці №158 від 22 червня 1982 року «Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця» (ратифікована 04 лютого 1994 року) трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов'язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках:1) одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами податкових та митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.
Перевірка законності наказу про звільнення працівника за підставою, визначеною пунктом 1 статті 41 КЗпП України, передбачає з'ясування таких питань: 1) чи відноситься особа за своєю посадою до кола осіб, які можуть бути звільнені за цією підставою; 2) чи мають порушення трудових обов'язків, вчинені цією особою, ознаки грубості; 3) оскільки звільнення за цією підставою є дисциплінарним стягненням, то чи були дотримані роботодавцем правила, встановлені для застосування таких стягнень (статті 147-149 КЗпП України).
Право оцінки порушення як грубого покладається на суд, який розглядає конкретний спір (правова позиція КЦС у складі ВС, постанова від 22.08.2019 року у справі за № 309/3460/16-ц).
Як роз'яснено у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно виявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 частини першої статті 40, пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Виходячи зі змісту пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України, на її підставі можуть бути звільнені керівники підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), їх заступники, головні бухгалтери підприємства, установи, організації всіх форм власності, їх заступники, а також службові особи органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службові особи центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.
Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду (правова позиція КЦС у складі ВС, постанова від 16.01.2018 року у справі за №759/19779/16-ц).
Важливим елементом застосування пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України є звільнення за порушення, яке має ознаку одноразовості. І рішення компетентного органу, власника підприємства, і наказ про звільнення повинні містити чітко сформульоване одноразове порушення, яке стало підставою звільнення керівника. За своїм змістом наказ про звільнення не повинен містити цілу систему порушень, за які був звільнений працівник, а лише одноразове грубе порушення конкретних трудових обов'язків.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Статтею 89 цього ж Кодексу передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування наказу про звільнення № 162 -к від 02.07.2021 року, суд зазначає наступне.
В оскаржуваному наказі йдеться про одноразове грубе порушення з боку позивача, трудових обов'язків що полягало у прийнятті та реєстрації заяви (талону-повідомлення єдиного обліку №6206) про кримінальне правопорушення та іншу подію.
Аналізуючи зміст наказу про звільнення позивача суд відзначає, що у наказі відсутні чіткі визначення конкретного одноразового грубого порушення позивачем ввірених йому конкретних трудових обов'язків, тобто чітко сформульованого одноразового порушення, яке стало підставою для звільнення ОСОБА_13 як головного бухгалтера, наказ не містить.
Фактично у наказі лише наявні посилання на прийняття та реєстрацію заяви (талону-повідомлення єдиного обліку №6206) про кримінальне правопорушення та іншу подію. Разом із тим, згідно наявної у матеріалах справи копії витягу з ЄРДР відомості про кримінальне провадження №12021141150000427 на підставі повідомлення від 02.07.2021 року про вчинення службовими особами КП «Міська лікарня Соснівської міської ради» у 2021 року підроблення протоколу тарифікаційної комісії внесено після прийняття наказу № 162-к від 02.07.2021 року «Про звільнення з посади ОСОБА_1 » , зокрема 16.07.2021 року.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем КП «Міська лікарня Соснівської міської ради» у діях позивача ознак одноразового грубого порушення своїх трудових обов'язків, які давали б підстави для застосування такого виду крайньої дисциплінарної відповідальності, як звільнення з роботи, отже звільнення позивача ОСОБА_1 на підставі п.1ч.1 ст.41 КЗпП України відбулося з порушенням вимог чинного законодавства.
Також в порушення вимог статті 149 КЗпП України КП «Міська лікарня Соснівської міської ради» перед виданням наказу від 02.07.2021 року № 162-К «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача не повідомлено про суть вчиненого ним одноразового грубого порушення трудових обов'язків, про обставини, які підтверджують такі та на підставі яких встановлено такі порушення, а також не запропоновано надати пояснення щодо будь-яких обставин, що стосуються його звільнення.
Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення і тягне за собою поновлення порушених прав працівника.
З огляду на наведене та враховуючи недоведеність підстав застосування до позивача роботодавцем дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на підставі п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України, а також порушенням процедури накладення дисциплінарного стягнення, суд дійшов висновку, що оспорюваний позивачем наказ КП «Міська лікарня Соснівської міської ради» за № 162-к від 02.07.2021 року про застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення з роботи було видано уповноваженою особою з порушенням вимог трудового законодавства, а тому є таким, що підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Відповідно до ч.1 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Звідси, суд вважає за необхідне поновити ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера адміністративно-управлінського та господарсько - обслуговувального персоналу Комунального підприємства «Міська лікарня Соснівської міської ради» з 03.07.2021 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно роз'яснень, які містяться в п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9, у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці», за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок).
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості по заробітній платі виходячи із двомісячного заробітку, який передував звільненню середньоденний заробіток останнього становить 1273,48 грн. Суд приймає до уваги такий оскільки цей розмір не заперечується відповідачем, а тому не підлягає доказуванню.
У постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 552/3404/17, суд роз'яснив, що вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.
Додатково, аналізуючи зміст норм трудового законодавства доцільно зазначити, що вимушений прогул в даній справі це неможливість працювати (виконувати посадові обов'язки) саме за посадою з якої позивач був звільнений незаконно.
Так, позивача звільнено з роботи 02.07.2021 року і це був останній робочий день для позивача, який було оплачено, що учасниками справи не заперечувалося у судовому засіданні. Трудові права позивача поновлюються рішенням суду від 03.12.2021 року, тому саме цей період з 03.07.2021 року і до дня ухвалення судового рішення, і слід визнати вимушеним прогулом. Вимушений прогул у даному випадку становить 109 робочих днів, тобто без врахування за вказаний проміжок часу вихідних та святкових днів.
Таким чином, з КП «Міська лікарня Соснівської міської ради» на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03.07.2021 року по 02.12.2021 року включно в сумі 138809,32 грн. (109 робочих днів х 1273,48 грн. середньоденний заробіток=138809,32 грн.).
За наведених обставин в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, з КП «Міська лікарня Соснівської міської ради» необхідно стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 1388,09 грн.
Згідно із п. 2, 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.
Так в п. 26 постанови Пленуму ВСУ від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суди повинні в усіх випадках зазначати в рішенні про негайне його виконання в частині стягнення заробітної плати не більше ніж за один місяць.
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості та забезпечує ефективне поновлення в правах.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що ефективний засіб правового захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату, а ухвалення рішень, які безпосередньо не призводять до змін в обсязі прав, та забезпечення їх примусової реалізації не відповідає змісту цього поняття. Допуск рішення до негайного виконання, тобто до виконання з моменту проголошення рішення, а не з моменту набрання цим рішенням законної сили, у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника та присудження працівникові виплати заробітної плати в частині стягнення за один місяць є обов'язком суду, а не дискреційним правом.
З врахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що рішення суду в частині поновлення на роботі та виплати заробітної плати за один місяць слід допустити до негайного виконання.
Керуючись ст.ст. 2, 12,13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Комунального підприємства «Міська лікарня Соснівської міської ради» № 162-к від 02.07.2021 року «Про звільнення з посади ОСОБА_1 ».
Поновити ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера адміністративно-управлінського та господарсько - обслуговувального персоналу Комунального підприємства «Міська лікарня Соснівської міської ради» з 03.07.2021 року.
Стягнути з Комунального підприємства «Міська лікарня Соснівської міської ради» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 138809,32 (сто тридцять вісім тисяч вісімсот дев'ять гривень тридцять дві копійки) гривень.
Стягнути з Комунального підприємства «Міська лікарня Соснівської міської ради» 1388,09 (одну тисячу триста вісімдесят вісім гривень дев'ять копійок) гривень судового збору.
Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та виплати заробітної плати за один місяць.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
Відповідач: Комунальне підприємство «Міська лікарня Соснівської міської ради» (ЄДРПОУ 43260585, Львівська область Червоноградський район м.Соснівка, вул.Грушевського ,36).
Повний текст рішення складено 08.12.2021 року.
Суддя: Ю. Д. Дем'яновська