Справа № 420/8641/21
07 грудня 2021 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
25.05.2021 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області стосовно надання нікчемного рішення № 155950008211 від 01.10.2020 року та скасувати рішення № 155950008211 від 01.10.2020 року Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, що є нікчемним.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 з дати звернення, а саме з 24.09.2020 року
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач досягла 50 років, має стаж роботи 33 років 12 місяців, з них 16 років 6 місяців на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 2, а тому має право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах.
31.05.2021 року ухвалою суду адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
07.06.2021 року позивач надала до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.
18.06.2021 року ухвалою суду відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.
19.07.2021 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує щодо доводів наведених відповідачем у відзиві та вважає їх такими, що не спростовують наведених у позові тверджень.
22.07.2021 року до суду від представник відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач зазначає, що рішення Головного управління «Про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» прийнято відповідно до вимог законодавства, а тому підстави для визнання протиправними дій Головного управління відсутні.
27.07.2021 року ухвалою суду клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі № 420/8641/21 - задоволено. Зупинено провадження по справі № 420/8641/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 360/3611/20.
03.12.2021 року ухвалою суду клопотання про поновлення провадження у справі - задоволено. Поновлено провадження у справі № 420/8641/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Ізмаїл Одескьої області.
1989 року ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 до укладення шлюбу) закінчила Білгород-Дністровський медичний університет за спеціальністю «акушер» (а.с. 12).
Відповідно до записів у трудовій книжці, позивач:
14.07.1989 року зарахована на посаду медичної сестри пуль монологічного відділення ЦРЛ в м. Ізмаїл та Ізмаїльському районі;
10.02.1997 року переведена на посаду медичної сестри травматологічного відділення;
01.07.2003 року ЦРЛ в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі реформована в ЦРЛ Ізмаїльського району;
30.06.2003 року звільнена у зв'язку з переведенням ЦРЛ в Ізмаїльському районі;
01.07.2003 року прийнято у порядку переведення на посаду процедурної медсестри терапевтичного відділення;
17.04.2004 року звільнена за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням;
19.04.2004 року зарахована на посаду медсестри тимчасово в гр. № 1 Ізмаїльського спеціалізованого будинку дитини;
За наказом № 69 від 12.11.2002 року проведено атестацію робочого місця;
30.11.2004 року звільнена із займаної посади за ст. 36 п. 2 КЗпП України (за закінченням строку трудового договору);
10.12.2004 року розпочато виплату допомоги по безробіттю;
28.04.2005 року закінчено виплату допомоги по безробіттю;
28.04.20005 року зарахована на посаду медсестри тимчасово в гр. № 7 Ізмаїльського спеціалізованого будинку дитини;
За наказом № 69 від 12.11.2002 року проведено атестацію робочого місця;
За наказом № 45 від 12.11.2007 року проведено атестацію робочого місця;
За наказом № 60 від 23.10.2012 року проведено атестацію робочого місця;
01.03.2007 року переведена на постійне місце роботи на посаду групи;
30.10.2017 року проведено атестацію робочого місця;
14.11.2019 року Ізмаїльський спеціалізований будинок дитини реорганізований в Комунальне некомерційне підприємство «Ізмаїльський спеціалізований будинок дитини Одеської обласної ради» (а.с.16-18).
19.04.2021 року Комунальним некомерційним підприємством «Ізмаїльський спеціалізований будинок дитини Одеської обласної ради» видано довідку № 01/15-20 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, відповідно до якої пільговий стаж позивача складає 16 років 06 місяців 27 днів (а.с.19).
24.09.2020 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою, в якій просила призначити пенсію на пільгових умова у відповідності із пп. 2 п.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
01.10.2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області розглянуто заяву і доданні до неї документи та прийнято рішення № 155950008211, яким відмовлено у призначені пенсії за віком згідно Списку № 2 (а.с.10).
У рішенні зазначено, що відповідно до пп. 2 п.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, мають жінки народжені з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року - після досягнення 54 роки 6 місяців (а.с.10). Загальний стаж роботи позивача складає 33 роки 5 місяців 27 днів, з них пільгового стажу - 15 років 11 місяців 10 днів. Враховуючи викладене позивач набуде право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 в 54 роки 6 місяців (з/б а.с. 10).
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступних положень законодавства.
Стаття 19 Конституції України встановлює правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На час звернення позивача із відповідною заявою до відповідача щодо призначення пенсії на пільгових умовах чинними є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і Закон України «Про пенсійне забезпечення», які регулюють одні і ті ж правовідносини.
Положеннями пункту «б» ч. 1 ст. 13 Закону України Закону України «Про пенсійне забезпечення (у редакції, яка діяла до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 року № 213-VIII) визначалось, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
02.03.2015 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII, який набрав чинності 01.04.2015 року, пункт «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII викладено у наступній редакції:
На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
50 років - по 31 березня 1965 року включно;
50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року;
51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року;
51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року;
52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року;
52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року;
53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року;
53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року;
54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року;
54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року;
55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
Отже, вказаною редакцією ст. 13 Закону України № 1788-XII фактично введено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених вказаною нормою, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах.
Законом № 213-VІІІ, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Водночас, 03.10.2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, п. 19 якого до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV внесено ряд змін, зокрема доповнено розділом XIV-1, який містить п. 2 ч.2 ст. 114 наступного змісту:
2) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
50 років - по 31 березня 1965 року включно;
50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року;
51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року;
51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року;
52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року;
52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року;
53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року;
53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року;
54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року;
54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року;
55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
23.01.2020 року Конституційним Судом України прийнято рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII», яким вирішено, зокрема: визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII (пункт 1 резолютивної частини).
Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд дійшов висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у рішенні у зразковій справі № 360/3611/20.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
З аналізу вищенаведених норм та позиції Конституційного Суду України, суд дійшов висновку, що збільшення пенсійного віку для отримання пенсії на пільгових умовах для осіб, які відпрацювали в особливих умовах, набули на момент підвищення пенсійного віку необхідний стаж, який передбачав право на пільгову пенсію, є звуженням цього права.
Тому відмова управління ПФУ в призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням недосягнення нею 55-річного пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV - є протиправною, а рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 155950008211 від 01.10.2020 року - підлягає скасуванню.
Суд зазначає, що в оскаржуваному рішенні відповідачем підтверджено наявність у позивача загального стажу роботи 33 роки 5 місяців 27 днів, та пільгового стажу - 15 років 11 місяців 10 днів.
Отже, позовні вимоги в зобов'язальній частині також підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі ст. 242 КАС країни рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню, а понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню в повній мірі.
Керуючись ст. ст. 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 155950008211 від 01.10.2020 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 з дати звернення, а саме з 24.09.2020 року
Стягнути з Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень).
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя Л.М. Токмілова