Справа № 420/23015/21
07 грудня 2021 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Потоцька Н.В., розглянувши заяву про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до адміністративного суду за вхід. № ЕС/2907/21 від 02.12.2021 р.,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Голови Комінтернівського районного суду Одеської області Війська Наталія Всеволодівна, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ТУ ДСА України в Одеській області, ДСА України в якому позивач просить:
визнати Наказ №7-ОС від 27.02.2020 року незаконним і скасувати з правових підстав:
а) грубого порушення правових принципів та не відповідності виданого наказу приписам Закону України Про судоустрій статус суддів та Конституції України;
б) грубого порушення правових принципів та приписів Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Конституції України при обранні діючого судді суду Н.В. Вінської, відповідача по справі на адміністративну посаду голови місцевого суду: не легітимними зборами суддів Комінтернівського районного суду Одеської області через факт відсутності в Комінтернівському районному суді Одеської області затвердженого належним Законим чином Положення "Про збори суддів Комінтернівського районного суду Одеської області", як органу суддівського самоврядування;
в) відсутності в Комінтернівському районному суді Одеської області - легітимного органу суддівського самоврядування - ЗБОРІВ СУДДІВ місцевого суду через відсутність затвердженного Положення Про збори суддів Комінтернівського районного суд.
Ухвалою суду від 26.11.2021 року адміністративний позов залишено без руху та позивачу наданий час для усунення недоліків.
На виконання ухвали суду 29.11.2021 року за вхід. № ЕС/2844/21 позивачем надана заява про поновлення строку звернення до суду.
Ухвалою суду від 02.12.2021 року відмовлено у задоволенні заяви за вхід. № ЕС/2844/21. Продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
02.12.2021 р. позивачем подана заява про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до адміністративного суду за вхід. № ЕС/2907/21, в якій позивач просить:
визнати поважними причини пропуску місячного процесуального строку, встановленого законом, на звернення з позовною заявою до адміністративного суду врахувавши ту обставину що право позивача порушено оскаржуваним Наказом з 26.05.2021 року позов подано до суду 22.11.2021 року.
Тому прошу суд врахувати, що на кону нікому не потрібна честь та гідність державного службовця, позивача по справі ОСОБА_2 який намагається, поки, що безрезультатно, свою честь та гідність самотужки захистити.
- прийняти рішення про поновлення місячного чи шестимісячного ( позивач вже і не знає що треба просити суд ) процесуального терміну, та його поновити у відповідності до ч.6 ст.121 КАС України.
В обґрунтування зазначається наступне.
«…1) що ПРАВО позивач по справі порушено за наслідками вчинення ПРАВОМІРНИХ дій, тобто правомірні дії керівника апарату Комінтернівського районного суду Одеської області при присвоєні заявнику найнижчого рангу державної служби призвели до ПРОТИПРАВНИХ наслідків, а саме: позбавлення заявника його раніше присвоєнного найвищого рангу державного службовця категорії посад керівника районного рівня районної державної адміністрації. Тобто ПРАВОМІРНІ дії призвели до ПРОТИПРАВНИХ наслідків, що вказує на ФАКТ ПРОТИПРАВНОСТІ підзаконного нормативно-правового акту або окремого його положення, який був застосований керівником органу при присвоєнні заявнику найнижчого рангу державного службовця так як правомірні дії НЕ повинні призводити до ПРОТИПРАВНИХ НАСЛІДКІВ.... ( викладені у справі обставини і факти, що грунтуються на праві ( законі) - тягнуть певні юридичні наслідки ) ;
2) заявник є державним службовцем, зайняв активну позицію щодо захисту свого порушеного права, та у законний спосіб намагався відновити своє порушене право через звернення до посадових осіб органі виконавчої влади, які ЗОБОВ'ЯЗАНІ були відновити його порушене право у відповідності до : Конституції України, Закону України "Про державну службу" та Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: ч.2 ст.17 КАС України якою передбачено ОБОВ'ЯЗОК осіб, які порушили права і законні інтереси інших осіб, поновити їх, не чекаючи пред'явлення позову та НЕ ДОВОДИТИ даний правовий спір до подання позову до суду.... ( поведінка заявника )
3) протиправну бездіяльність, правову демогогію та ігнорування посадовими особами виконавчої влади принципів права , норм Конституції та Законів України щодо своїх Конституційних обов'язків по відновленню порушеного права заявника що і призвело до подання адміністративного позову до суд. Заявнику довелось звернутись в 2017 році до Одеського окружного адміністративного суду справа № 815/6282/17 щодо визнання протиправними дій управління з питань роботи із зверненнями громадян Секретаріату Кабінету Міністрів України і судом було визнано дії протиправними.
Але за протиправні дії так ніхто і не поніс відповідальності бо керівник управління з питань роботи із зверненнями громадян Секретаріату Кабінету Міністрів України мої звернення просто НЕ РЕЄСТРУЄ, тобто скаргу на притягнення до відповідальності посадових осіб управління ...ось такий керівник управління....( поведінка державних органів та їх посадових осіб );
4) для заявника який є державним службовцем та має 14 ( чотирнадцять) років стажу державної служби з яких вісім обіймав посади керівника районного рівня районної державної адміністрації данний розгляд справи в суді має надзвичайно велике значення з правової позиції в контексті відновлення свого правового статусу та ГІДНОСТІ державного службовця : 14 років державної служби якого помножили на нуль та при повторному призначенні ( повернені) на державну службу прирівняли до державного службовця який ВПЕРШЕ призначено на посаду дежавної служби категоїї "В" та присвоєно найнижчий 9 ранг державного службовця на державній службі. Так як заявника позбавлено його раніше присвоєнного найвижчого рангу державного службовця категорії посади керівника районного рівня НЕ в судовому порядку ....то за наслідками не лише позбавили правового статусу керівника , а й ще прирівняли заявника до ЗЛОЧИНЦЯ який скоїв ТЯЖКИЙ або ОСОБЛИВО ТЯЖКИЙ ЗЛОЧИН (кримінальне правопорушення ) бо тільки СУД має право застосувати до державного службовця такий вид додаткового ПОКАРАННЯ як - позбавлення рангу державного службовця це ст.52-54 КК України.... Заявник НЕ погоджується і НЕ погодиться із тим приниженням ГІДНОСТІ державного службовця до якого призвело позбавлення його раніше присвоєного найвищого рангу категорії посад керівника, та прирівнення його за наслідками такого позбавлення до державного службовця який вперше прийшов на державну службу та з ПОКАРАННЯМ яке за наслідками ПРОТИПРАВНОГО позбавлення заявника раніше присвоєнного найвищого рангу категорії посад керівника районного рівня райдержадиіністрації - ПРОТИПРАВНО застосовано до заявника як до ЗЛОЧИНЦЯ який вчинив ТЯЖКИЙ або ОСОБЛИВО ТЯЖКИЙ ЗЛОЧИН ( значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду.)
Суддівська влада в демократичній , правовій державі в тріаді влад є - ПЕРШОЮ серед рівних і цю першість забезпечує покладений ОБОВ'ЯЗОК щодо відновлення ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА.
Правозастосовча діяльність повинна здійснюватися відповідно до певних, загальновизнаних принципів - вимог правильного застосування права. Найважливішими з них є: вимога законності; вимога обґрунтованості; вимога доцільності;вимога справедливості…».
Розглянувши подану заяву за вхід. № ЕС/2907/21 від 02.12.2021 р. суддя приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
По перше:
Позивачем не надано обґрунтування на усунення недоліків встановлених в ухвалі суду від 26.11.2021 р. та 02.12.2021 року щодо сплати судового збору.
По друге:
Предметом розгляду є Наказ №7-ОС від 27.02.2020 року.
Тоді як, в обґрунтування поданої заяви позивач вказує, що право позивача порушено оскаржуваним Наказом з 26.05.2021 року позов подано до суду 22.11.2021 року.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».
З огляду на вказане, суддя приходить до висновку, що позивачем не усунені недоліки (на які вказано, в ухвалі від 26.11.2021 р. та заяві від 02.12.2021 р.) щодо наведення поважних причин пропуску строку звернення до суду у встановленому законом порядку та щодо сплати судового збору (або звільнення, відстрочення у встановленому законом порядку).
Правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід'ємною складовою верховенства права.
Зміст принципу правової визначеності розкрито у Рішенні від 29 червня 2010 року №17-рп/2010, так Конституційний Суд України звернув увагу на правову визначеність як елемент верховенства права, зазначивши, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини і громадянина та втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дозволять особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
На підставі аналізу сформульованих цим судом позицій правова визначеність та принцип верховенства права є взаємопов'язаними, оскільки правова визначеність спрямована на чіткість та передбачуваність правового статусу особи, дій органів державної влади, їх посадових та службових осіб, недопущення безпідставного порушення чи обмеження прав і свобод людини і громадянина.
Отже, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням.
Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Однак, для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Отже, не заперечуючи наявності дискреційних повноважень у національних судів щодо вирішення питання про поновлення строку на звернення до суду, ЄСПЛ підкреслює, що останні повинні визначити, чи виправдовують підстави для подібного продовження строків втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує межі розсуду суду ні в тривалості, ні в підставах для визначеності подовжених строків (справа «Безруков проти Росії», п. 34).
Зі змісту положень КАС України вбачається, що у ньому не визначено граничні межі, у яких адміністративні суди можуть приймати рішення про поновлення строку звернення до суду. Не містить КАС України й конкретних підстав та критеріїв, за якими можливо оцінити поважність причин пропуску відповідного строку.
З цього приводу у ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої відступлення від принципу правової визначеності через відновлення строку звернення до суду виправдано лише у випадках необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру (справа «Салов проти України»), зокрема, з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи (справа «Сутяжник проти Росії», п. 38).
При оцінюванні поважності причин пропуску строку звернення до суду та прийнятті рішень про його поновлення ЄСПЛ, як правило, враховує:
1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки;
2) поведінку заявника;
3) поведінку державних органів;
4) перевантаження судової системи;
5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (справи «Бочан проти України», «Смірнова проти України», «Федіна проти України», «Матіка проти Румунії» та інші).
Водночас, навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Загалом, згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).
Отже, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об'єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.
Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду, ЄСПЛ виходить із наступного:
1) поновлення пропущеного строку звернення до суду є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим;
2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин;
3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі;
4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку;
5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
З урахуванням викладеного, суд не приймає визначені позивачем підстави, у заяві як поважні причини пропуску строку звернення до суду.
Приписами ч. 2 ст. 123 КАС України встановлено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
При цьому, що статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Аналогічна норма міститься й у статті 2 КАС України.
Частиною 4 статті 169 КАСУ визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Таким чином, враховуючи те, що вимоги ухвали суду від 26.11.2021 р. та 02.12.2021 року залишились не виконаними, недоліки позовної заяви у встановлений строк не усунуті, наявні підстави для повернення позовної заяви позивачу.
Керуючись 2-9, 44, 45, 160, ч. 4 ст. 169, 248, 256, 295, 297 КАС України, суддя,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 за вхід. № ЕС/2907/21 від 02.12.2021 р.- відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Голови Комінтернівського районного суду Одеської області Війська Наталія Всеволодівна, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ТУ ДСА України в Одеській області, ДСА України про визнання наказу протиправним та його скасування - повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки визначені статтею 295, 297 КАС України.
Головуючий суддя Потоцька Н.В.