Іменем України
07 грудня 2021 року
м.Харків
справа № 645/721/21
провадження № 22-ц/818/5493/21
Харківський апеляційний суд в складі:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів колегії - Маміної О.В., Тичкової О.Ю.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків),
розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) про звільнення від сплати заборгованості по аліментам та стягнення аліментів за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25 червня 2021 року, постановлене під головуванням судді Шарка О.П.,-
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) про звільнення від сплати заборгованості по аліментам та стягнення аліментів.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 30.05. 2016 року, яке змінено рішенням апеляційного суду Харківської області від 16.11.2016 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 , стягнуто аліменти на утримання доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 2000 гривень щомісячно, починаючи з 10.02.2016 року до досягнення дітьми повноліття. 05.09.2019 року відповідач звернулася до Шевченківського відділу ДВС м.Харкова з виконавчим листом. 06.09.2019 року відкрито виконавче провадження №59983812. 19.12.2019 року старшим державним виконавцем Приймак Ю.А. було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою постановлено стягнути з боржника ОСОБА_1 аліменти у розмірі 50% щомісячно від заробітної плати до виплати загальної суми боргу 91379 грн. 31 коп., а далі 2000 грн. щомісячно до досягнення дітьми повноліття. З січня 2017 року син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , добровільно пішов проживати до батька та проживає з ним до даного часу, знаходиться на його утриманні. Даний факт підтверджується постановою про закриття кримінального провадження від 31.03.2017 року слідчого відділення Немишлянського відділу поліції ГУНП в Харківській області. Просить частково звільнити його від сплати заборгованості по аліментам у зв'язку з тим, що син ОСОБА_5 з січня 2017 року проживав разом з батьком - ОСОБА_1 , він його утримував. Вважає, що він має бути звільнений від частини заборгованості по аліментам відповідно до наданого ним розрахунку.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25 червня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) про звільнення від сплати заборгованості по аліментам та стягнення аліментів відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, неповністю з'ясував обставини, що мають значення для справи та не надав належної оцінки доказам, на які посилався позивач в обґрунтування позовної заяви. Зазначає, що з січня 2017 року син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , добровільно пішов проживати до батька та проживає з ним до даного часу, знаходиться на його утриманні. Даний факт підтверджується постановою про закриття кримінального провадження від 31.03.2017 року слідчого відділення Немишлянського відділу поліції ГУНП в Харківській області. Місце реєстрації проживання неповнолітнього ОСОБА_5 , 25.04.2005 року, є разом з позивачем по справі за адресою: АДРЕСА_1 . Неповнолітній ОСОБА_5 , 25.04.2005 року також був допитаний в судовому засіданні в присутності педагога, який підтвердив що з січня 2017р. він проживає разом з батьком та повністю знаходиться на його утриманні. У зв'язку з чим , позивач звернувся до суду з цим позовом та вважав що суд має частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами відповідно до наданого ним розрахунку, а саме з 10.02.2016 року по 30.11.2019 року заборгованість складає 91379, 31 грн. Таким чином заборгованість по аліментам з 1.02.2017 року по 30.11.2019 року складає (2000,00 грн. місячний платіж х 34 місяця = 68000,00 грн.). Сума аліментів з 01.12.2019 року по 01.02.2021 року на одну дитину складає ( 1000,00 грн. х на 14 місяців = 14 000,00 грн.). У зв'язку з тим, що син ОСОБА_5 з січня 2017 року проживає разом з батьком та був на його утриманні, а сума заборгованості по аліментам на одну дитину складає 48 000,00 грн. (34 000, 00 грн. + 14 000,00 грн. = 48 000, 00 грн.), вважає що він має бути звільнений від сплати заборгованості по аліментам саме на 48 000,00 грн. Також вказує, що відповідач по справі не надала суду доказів тому, що неповнолітній ОСОБА_5 проживає разом з нею та кошти, які стягуються з ОСОБА_1 на її користь за судовими рішеннями, використовуються в інтересах дитини. Не містять матеріали справи і доказів щодо участі матері в утриманні дитини. Судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що у зв'язку з проживанням з січня 2017 року сина разом з батьком у квартирі, яка є зареєстрованим місцем їх постійного проживання та той факт, що син знаходиться на утриманні батька та у відповідності до ч.2 ст.197, ст.181 СК України у позивача є підстави для звільнення від сплати заборгованості по аліментам і для стягнення таких аліментів з матері дитини на його користь.
Відзиву на апеляційну скаргу не надано.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені позивачем у позовній заяві доводи не можуть розцінюватись судом як обставини, що мають істотне значення в розумінні ч.2 ст.197 СК України. Щодо позовних вимог про стягнення аліментів, то вони присуджуються судом у спосіб тільки за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина, позивачем у судовому засіданні не доведено, що саме з ним проживає неповнолітній. Окрім того, рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 30.05. 2016 року, яке змінено рішенням апеляційного суду Харківської області від 16.11.2016 року по цивільній справі №638/2515/16ц за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 набрало законної сили та не скасовано.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 30.05. 2016 року, яке змінено рішенням апеляційного суду Харківської області від 16.11.2016 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 2000 гривень щомісячно, починаючи з 10.02.2016 року до досягнення дітьми повноліття.
05.09.2019 року відповідач звернулася до Шевченківського відділу ДВС м.Харкова з виконавчим листом.
06.09.2019 року відкрито виконавче провадження №59983812.
19.12.2019 року старшим державним виконавцем Приймак Ю.А. було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою постановлено стягнути з боржника ОСОБА_1 аліменти у розмірі 50% щомісячно від заробітної плати до виплати загальної суми боргу 91379 грн. 31 коп. а далі 2000 грн. щомісячно до досягнення дітьми повноліття.
31.03.2017 року слідчим відділення Немишлянського відділу поліції ГУНП в Харківській області винесено постанову про закриття кримінального провадження по факту заяви ОСОБА_2 щодо викрадення ОСОБА_1 їх сина ОСОБА_5 у зв'язку з відсутністю дії складу кримінального правопорушення.
Рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області №321 від 24.05.2017 року визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір'ю ОСОБА_2 .
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей, передбачений ч.2 ст.51 Конституції України є одним з головних конституційних обов'язків. Такий обов'язок послідовно визначений в сімейному законодавстві.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 197 СК України з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами; за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року суд, у випадках передбачених ст. 197 СК України, може частково або повністю звільнити платника аліментів від сплати заборгованості по аліментам.
З аналізу зазначеної правової норми вбачається, що повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв'язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. При цьому, слід звернути увагу на те, що у такий спосіб законодавцем визначено право, а не обов'язок, суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості. При вирішенні таких спорів необхідно виходити з інтересів дитини, оскільки аліменти за рішенням суду присуджені на утримання дитини з метою забезпечення достатнього матеріального рівня її життя.
Згідно з ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Звільнення від сплати заборгованості по аліментам на неповнолітню дитину повинно мати місце лише у виключних випадках.
В розумінні положень закону, підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами - можуть бути лише ті істотні обставини, які вплинули та пов'язані із самим фактом виникнення такої заборгованості. Інших підстав для звільнення від сплати заборгованості за аліментами діюче законодавство не передбачає.
Суд першої інстанції дав належну оцінку зазначеним обставинам та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати заборгованості за аліментами.
Матеріали справи свідчать про те, що рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 30.05. 2016 року, яке змінено рішенням апеляційного суду Харківської області від 16.11.2016 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 2000 гривень щомісячно, починаючи з 10.02.2016 року до досягнення дітьми повноліття.
Рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області №321 від 24.05.2017 року визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір'ю ОСОБА_2 .
05.09.2019 року відповідач звернулася до Шевченківського відділу ДВС м.Харкова з виконавчим листом.
06.09.2019 року відкрито виконавче провадження №59983812.
19.12.2019 року старшим державним виконавцем Приймак Ю.А. було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою постановлено стягнути з боржника ОСОБА_1 аліменти у розмірі 50% щомісячно від заробітної плати до виплати загальної суми боргу 91379 грн. 31 коп. а далі 2000 грн. щомісячно до досягнення дітьми повноліття.
Обґрунтовуючи підстави позову про часткове звільнення від сплати заборгованості за аліментами у розмірі 48 000,00 грн. ОСОБА_1 посилався на те, що його син ОСОБА_5 з січня 2017 року проживає разом з ним і знаходиться на його утриманні. Зазначає, що ОСОБА_5 крім того, що проживає разом з ним ще і зареєстрований за його адресою. Факт проживання сина разом з батьком підтверджується постановою слідчого відділення Немишлянського відділу поліції ГУНП в Харківській області від 31.03.2017 року про закриття кримінального провадження.
Однак, рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області №321 від 24.05.2017 року визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір'ю ОСОБА_2 .
Дане рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області ОСОБА_1 не оскаржено.
Статтями 78, 81 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Разом з тим, матеріали справи не містять належних та беззаперечних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5 саме з січня 2017 року та по теперішній час не тільки зареєстрований за адресою ОСОБА_1 , а ще й постійно мешкає з ним та перебуває на його утриманні.
Обставини, зазначені позивачем, що 31.03.2017 року слідчим відділення Немишлянського відділу поліції ГУНП в Харківській області винесено постанову про закриття кримінального провадження по факту заяви ОСОБА_2 щодо викрадення ОСОБА_1 їх сина ОСОБА_5 у зв'язку з відсутністю дії складу кримінального правопорушення не є підтвердженням того факту, що ОСОБА_5 постійно мешкає разом з батьком та перебуває на повному його утриманні.
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема висновком експерта (ч. 1, п. 2 ч.2 ст. 76 ЦПК).
Вказані позивачем обставини не є підставою для часткового звільнення його від сплати заборгованості по аліментам.
Рішення суду першої інстанції щодо відмови ОСОБА_1 в стягненні аліментів на його користь з ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_5 , також відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. (ч. 3 ст. 181 СК України).
Посилання апелянта на те, що факт проживання ОСОБА_5 разом з ним підтверджується довідкою про місце реєстрації та постановою слідчого про закриття провадження у кримінальній справі, колегією суддів не приймаються .
Обставини, які встановлені слідчим в ході кримінального провадження № 12017220460000581 щодо внесення до ЄРДР за фактом надходження заяви гр. ОСОБА_2 щодо незаконного викрадення її колишнім чоловіком ОСОБА_1 їх спільного сина ОСОБА_5 , а саме, що ОСОБА_1 забрав до себе сина ОСОБА_6 , оскільки він не хоче проживати з матір'ю - не підтверджують того факту, що ОСОБА_5 проживав з батьком з січня 2017 року по час звернення до суду, а саме по 04 лютого 2020 року.
Факт реєстрації ОСОБА_5 разом з батьком сам по собі також не є належним та допустимим доказом цих обставин.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області № 321 від 24.05.2017 року визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір'ю ОСОБА_2 .
Даних про те, що позивачем оскаржувалось рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області №321 від 24.05.2017 року матеріали справи не містять.
Отже, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_5 мешкає з батьком. Визначених законом підстав для звільнення від сплати заборгованості по аліментам щодо ОСОБА_1 - судом не встановлено.
За таких обставин, рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 30.05. 2016 року, яке змінено рішенням апеляційного суду Харківської області від 16.11.2016 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, яке набрало законної сили - підлягає виконанню.
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25 червня 2021року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і, в силу п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова