Іменем України
07 грудня 2021 року
м. Харків
справа № 637/1/21
провадження № 22-ц/818/5040/21
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів колегії - Маміної О.В., Тичкової О.Ю.
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 20 травня 2021 року,-
У січні 2021 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 39 602,52 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що 21 грудня 2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н, згідно умов якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою відсотків у порядку та розмірах встановлених договором. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Свої зобов'язання за договором Банк виконав, надавши відповідачу кредитні кошти. Відповідач зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 03 листопада 2020 року має заборгованість в розмірі 39 602,52 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 36 700,16 грн., в тому числі, заборгованості за поточним тілом кредиту - 0,00 грн., заборгованості за простроченим тілом кредиту -36 700,16 грн., заборгованості за нарахованими відсотками - 0, 00 грн., заборгованості за простроченими відсотками - 2 902, 36 грн., заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України -- 0,00 грн., нарахованої пені - 0,00 грн., нарахованої комісії - 0,00 грн.
У травні 2021 року уточнивши позовні вимоги, Банк просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 34 400,08 грн. та судовий збір.
Рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 20 травня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» суму заборгованості за кредитним договором у сумі 34 400,08 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1 825,80 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що 21.12.2013 року йому було надано кредит з подальшим збільшенням кредитного ліміту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,0 % на рік на суму залишку заборгованості. За даним кредитом регулярно вносилися платежі. Вказує, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору та встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Про зміну процентної ставки кредитодавець його не повідомляв, оскільки з 01.09.2014 року було збільшено відсотки за користування кредитом до 34,80 %, а з 01.04.2015 року до 43,20% тому задоволенню підлягають вимоги лише виходячи із процентної ставки 30,00 %, яка була узгоджена сторонами при укладанні кредитного договору. Також зазначив, що відповідно до довідки РПСПОП «Східний корпус» Головного управління Національної поліції в Харківській області від 07.06.2018 року та довідки РПСПОП «СХІД ГУ НП в Харківській області від 13.06.2019 року сержант поліції ОСОБА_1 в період з 30.06.2015 року по 29.07.2015 року, з 08.01.2016 року по 04.03.2016 року, з 16.05.2016 року по 05.09.2016 року, з 14.09.2016 року по 12.11.2016 року, з 31.03.2017 року по 29.07.2017 року, з 29.11.2017 року по 25.01.2018 року, з 29.03.2018 року по 30.05.2018 року, з 09.01.2019 року по 07.02.2019 року, з 08.02.2019 року по 09.03.2019 року, з 10.03.2019 року по 12.03.2019 року, з 13.03.2019 року по 11.04.2019 року, з 12.04.2019 року по 11.05.2019 року, з 12.05.2019 року по 13.05.2019 року знаходився у службових відрядженнях в районах проведення антитерористичної операції та операції Об'єднаних сил на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, безпосередньо брав участь у забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, що відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», звільняє його від нарахування процентів за користування кредитом. Враховуючи, що за весь період користування кредитом, а саме з 01.08.2017 року по 04.01.2021 року до сплати підлягало: тіло кредиту 45 000,00 грн. + відсотки в сумі 45 316,86 грн. = 90 316,86 грн., а фактично за зазначений період сплачено 96 783,17 грн., то переплата становить 6 466,31 грн., а отже будь-яка його заборгованість перед АТ КБ «Приватбанк» відсутня.
У відзиві АТ КБ «ПриватБанк» просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без зміни. Надав розрахунок заборгованості з урахуванням відсоткової ставки у розмірі 30% на рік. Зазначив, що із виписки по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що відповідачем було: витрачено- 85 056,74 грн. (відповідно до виписки по рахунку), погашено заборгованості за кредитним договором - 95 973,52 грн. (відповідно до виписки по рахунку). Нараховано відсотки за користування кредитними коштами за відсотковою ставкою - 2,5 % на місяць, що складає за весь період користування кредитними коштами-45 316,86 грн.
45 316,86 грн. (відсотки нараховані із розрахунку 30 % на рік (2,5 % на місяць), за весь час користування кредитними коштами) та 85 056,74 грн. (витрати відповідача за весь період користування кредитним коштами), що складає 127 939,93 грн. (загальна сума витрат).
127 939,93 грн. (загальна сума витрат) - 95 973,52 грн. (сума сплачена відповідачем за весь період користування кредитними кошмами), отже сума заборгованості за тілом кредиту складає - 34 400,08 грн.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті. При цьому зобов'язання за кредитним договором від 21.12.2013 року належним чином не виконав, що є підставою для стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 34 400,08 грн.
Такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н від 21 грудня 2013 року, шляхом підписання анкети-заяви позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку та за умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
У заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що дана заява разом із пам'яткою клієнта та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомлений та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку, які були надані йому для ознайомлення у письмовому вигляді.
До кредитного договору Банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, відповідно до яких боржник зобов'язаний погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, а також за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів зобов'язаний сплатити пеню та штраф, у розмірах, в залежності від виду кредитної картки.
Зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_1 належним чином не виконував та згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» станом на 03 листопада 2020 року має заборгованість в розмірі 39 602,52 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 36 700,16 грн., в тому числі, заборгованості за поточним тілом кредиту - 0,00 грн., заборгованості за простроченим тілом кредиту -36 700,16 грн., заборгованості за нарахованими відсотками - 0, 00 грн., заборгованості за простроченими відсотками - 2 902, 36 грн., заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України -- 0,00 грн., нарахованої пені - 0,00 грн., нарахованої комісії - 0,00 грн.
Як на підставу уточнених позовних вимог, АТ КБ «ПриватБанк» посилався на те, що зобов'язання за кредитним договором № б/н від 21 грудня 2013 року ОСОБА_1 належним чином не виконав, тому наявні підстави для стягнення з нього заборгованості у розмірі 34 400,08 грн. з урахуванням відсоткової ставки - 30 % на рік.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками.
Так пунктами 2.1.1.5.5, 2.1.1.5.6 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що клієнт зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором, а у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі, простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.
Із витягу з Тарифів з обслуговування кредитних карток «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» вбачається, що базову процентну ставку встановлено в місяць 3,0%, розмір щомісячних платежів - 7 % від заборгованості, але не менше 50,00 грн. та не більше залишку заборгованості, які повинні бути здійснені до 30 днів за кожною тратою.
Таким чином, розмір процентів за користування кредитними коштами, інші штрафні санкції встановлено тільки Тарифами з обслуговування кредитних карток і Умовами та Правилами надання банківських послуг. Однак, долучені до позову Витяги з вищезазначених документів не містить підпису відповідача, а тому вважати що він був ознайомлений з даними умовами - не можна.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що станом на 03 листопада 2020 року має заборгованість в розмірі 39 602,52 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 36 700,16 грн., в тому числі, заборгованості за поточним тілом кредиту - 0,00 грн., заборгованості за простроченим тілом кредиту -36 700,16 грн, заборгованості за простроченими відсотками - 2902, 36 грн.
Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
При цьому суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про стягнення лише заборгованості за простроченим тілом кредиту без урахування заборгованості за простроченими відсотками згідно уточненої позовної заяви, виходячи з наступного.
Матеріали справи свідчать, що у анкеті-заяві позичальника 21 грудня 2013 року відсоткова ставка за кредитом не зазначена.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на прострочену заборгованість за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 21 грудня 2013 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанку», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
До спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 21 грудня 2013 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 зазначив, що при підписанні анкети- заяви від 21.12.2013 р. йому було надано кредит з подальшим збільшенням кредитного ліміту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,0 % на рік на суму залишку заборгованості та за даним кредитом. На погашення боргу ним регулярно вносились суми. Про зміну процентної ставки кредитодавець його не повідомляв, отже за весь період користування кредитом, а саме з 01.08.2017 року по 04.01.2021 року до сплати підлягало: тіло кредиту 45 000,00 грн. + відсотки в сумі 45 316,86 грн. = 90 316,86 грн., а фактично за зазначений період сплачено 96 783,17 грн., то переплата становить 6 466,31 грн., а отже заборгованість перед АТ КБ «Приватбанк» відсутня. Зазначає, що до задоволення можуть підлягати вимоги тільки виходячи із процентної ставки 30,0 % на рік. Яка і була узгоджена сторонами при укладенні зазначеного кредитного договору.
Отже, відповідач не заперечує, що між ним та АТ КБ "ПриватБанк" було досягнута домовленість щодо розміру відсотків за користування кредитними коштами 30% на рік.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 відповідно до довідки РПСПОП «Східний корпус» Головного управління Національної поліції в Харківській області від 07.06.2018 року та довідки РПСПОП «СХІД ГУ НП в Харківській області від 13.06.2019 року сержант поліції ОСОБА_1 в період з 30.06.2015 року по 29.07.2015 року, з 08.01.2016 року по 04.03.2016 року, з 16.05.2016 року по 05.09.2016 року, з 14.09.2016 року по 12.11.2016 року, з 31.03.2017 року по 29.07.2017 року, з 29.11.2017 року по 25.01.2018 року, з 29.03.2018 року по 30.05.2018 року, з 09.01.2019 року по 07.02.2019 року, з 08.02.2019 року по 09.03.2019 року, з 10.03.2019 року по 12.03.2019 року, з 13.03.2019 року по 11.04.2019 року, з 12.04.2019 року по 11.05.2019 року, з 12.05.2019 року по 13.05.2019 року знаходився у службових відрядженнях в районах проведення антитерористичної операції та операції Об'єднаних сил на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, безпосередньо брав участь у забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
Відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , звільняє його від нарахування процентів за користування кредитом.
З уточненої позовної заяви вбачається, що банком зменшено суму стягнення на 2 902,36 грн. - відсотків та частина тіла кредиту у розмірі 2 300,08 грн., а всього зменшено суму заборгованості на 5 202,44 грн., у зв'язку з чим сума заборгованості ОСОБА_1 на час постановлення рішення суду першої інстанції становила 34 400,08 грн., яку стягнуто судом першої інстанції.
Погодитись з таким висновком суду першої інстанції не можна.
Як вбачається з доданого до уточненої позовної заяви розрахунку, Банком дійсно відбувалися нарахування відсотків на суму заборгованості ОСОБА_1 за час його перебування у службових відрядженнях в районах проведення антитерористичної операції та операції Об'єднаних сил на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, безпосередньо брав участь у забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
Відсотки не нараховувались в періоди перебування ОСОБА_1 у відрядженнях: з 30.06.2015 року по 29.07.2015 року; 08.01.16 року по 04.03.16 року; 16.05.16 року по 05.09.16 року; 14.09.16 року по 12.11.16 року; 31.03.17 року по 29.07.17 року.
Банком в порушення вимог чинного законодавства були нараховані відсотки за наступні періоди: в період 29.11.17 року по 25.01.18 року в розмірі 856,14 грн. та 866,11 грн.; в період 29.03.18 року по 30.05.18 року в розмірі 1645,7 грн. та 1618,88 грн.; в період 09.01.19 року по 07.02.19 року в розмірі 1648,07 грн.; в період 08.02.19 року по 09.03.19 року в розмірі 1477,04грн.; в періоди: 10.03.19 року по 12.03.19 року , з 13.03.19 року по 11.04.19 року , з 12.04.19 року по 11.05.19 року , з 12.05.19 року по 13.05.19 року в розмірі 1551,4 грн., 1509,17 грн. та 1563,34 грн.
Отже загальний розмір відсотків нарахованих Банком в порушення вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» становить 12 735, 85 грн.
Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості за тілом кредиту яка становить 21 664,23 грн. ( 34 400,08 грн.-12 735, 85 грн./відсотки нараховані в порушення вимог чинного законодавства/).
Посилання Банку, що сума нарахованих відсотків у розмірі 12 735,85 грн. підлягає зменшенню на суму заборгованості 5 202,44 грн., оскільки саме на цю суму було зменшено загальну заборгованість відповідно до уточненої позовної заяви, колегією суду не приймається виходячи з наступного.
Після уточнення позовних вимог Банком надано відповідний розрахунок до уточнених позовних вимог. Отже дану суму вже вираховувано з загальної суми заборгованості та надано відповідний розрахунок суду першої інстанції. Саме з наданого уточненого розрахунку, вбачається, що Банком в порушення вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» були нараховані відсотки.
Що стосується посилання ОСОБА_1 про порушення норм процесуального та матеріального права судом першої інстанції в частині неправомірного стягнення з нього судового збору на користь Банку, судова колегія виходить з наступного.
Посилання апелянта, що він звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» на підставі посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 04.11.2015 року, оскільки він є учасником бойових дій судовою колегією не приймаються.
Згідно із пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19) зазначено, що «відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав. Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII. Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону N 3674-VI викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17 (провадження № К/9901/166/18, К/9901/30220/18)».
ОСОБА_1 є відповідачем у даній справі, предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Отже, дана справа не пов'язана з порушенням прав відповідача, оскільки не стосується соціального і правового захисту учасників бойових дій.
Доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З урахуванням вказаного рішення суду першої інстанції слід змінити в частині розміру стягнення заборгованості за тілом кредиту з вираховуванням відсотків стягнутих в порушення вимог чинного законодавства.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням того, що позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» підлягають частковому задоволенню, а саме: на 54,7 % (з 39 602,52 грн. на 21664,23 грн.), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 1 149,80 грн. (54,7% від 2 102,00 грн.).
Оскільки апелянтом не сплачений судовий збір при поданні апеляційної скарги, то з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 240,63 грн. (45,3% від 2 738,70 грн.(1 825,80*150%) - суми судового збору відповідно до оспорюваної суми та задоволених позовних вимог судом першої інстанції, яка повинна була бути сплаченої при поданні апеляційної скарги).
Керуючись ст. 367, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 20 травня 2021 року змінити.
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с-ще. Шевченкове Шевченківського району Харківської області, РНОКПП: НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 03.11.2000 року Шевченківським РВ УМВС України в Харківській області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 «Д», код ЄДРПОУ: 14360570, р/р № НОМЕР_4 , МФО: 305299) заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг від 21.12.2013 року у розмірі 21 664, 23 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1 149,80 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1 240,63 грн. за подання апеляційної скарги.
В іншій частині позову - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і, в силу п. 2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова