Провадження № 22-ц/803/5003/21 Справа № 205/3119/20 Суддя у 1-й інстанції - Мовчан Д. В. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.
07 грудня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.
суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.,
за участю секретаря Панасенко С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 28 січня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитом спадкодавця,-
У квітні 2020 року АТ КБ “Приватбанк” звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитом спадкодавця.
В обґрунтування позовних вимог АТ КБ “Приватбанк” посилалися на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 08 червня 2010 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 17 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 помер. Відповідач ОСОБА_1 проживала разом із спадкодавцем ОСОБА_3 на час його смерті за адресою: АДРЕСА_1 і вважається такою, що прийняла після його смерті спадщину, до складу якої входять і кредитні зобов'язання. Спадкування обов'язків відбулося відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, так як ОСОБА_1 не відмовилася від спадщини, і не подала протягом шести місяців від дня відкриття спадщини відповідну заяву. Станом на 04 грудня 2019 року за договором виникла заборгованість за простроченим тілом кредиту - 7 128 грн. 97 коп. На підставі викладеного АТ КБ “Приватбанк” просити суд стягнути з спадкоємця боржника ОСОБА_1 заборгованість за договором б/н від 08 червня 2010 року у розмірі 7 128 грн. 97 коп.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 листопада 2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 (т.1 а.с.200).
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 січня 2021 року відмовлено у задоволенні позовних вимог АТ КБ “Приватбанк” до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитом спадкодавця.
В апеляційній скарзі АТ КБ “Приватбанк” просять рішення суду від 28 січня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог АТ КБ “Приватбанк” в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Як правило, застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ “Приватанк”).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
З матеріалів справи вбачається, відповідно до укладеного договору б/н від 08 червня 2010 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 17 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору (т.1 а.с.4-8).
Позичальник ОСОБА_3 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку складає між ним та банком Договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві (т.1 а.с.19).
Відповідно до положень п.2.1.1.2.4 умов та правил надання банківських послуг та правил користування платіжною карткою підписання договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.
Згідно з п.1.1.7.3 умов та правил надання банківських послуг, картрахунок відкритий на невизначений термін та може бути закритий за заявою держателя.
Пунктом 1.1.7.12 передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців.
Згідно з п.2.1.1.3.5 умов та правил надання банківських послуг клієнт доручає банку здійснювати списання грошових коштів з рахунку клієнтів, відкритих в валюті кредитного ліміту, в межах суми, яка підлягає сплаті банку за даним договором, при настанні строків платежів а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами клієнта в межах, встановлених цими договорами(договірне списання), в межах платіжного ліміту картрахунку.
Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «тарифами банку», з розрахунку 360 календарних днів на рік відповідно до п.2.1.1.12.6 правил користування платіжною карткою.
Відповідно до п.2.1.1.5.5 умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту та оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. та 5% від суми позову.
В п.2.1.1.12.11 правил користування платіжною карткою зазначено, що банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у встановленій банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових зобов'язань та інших обов'язків за цим договором.
Банк належним чином виконав свої зобов'язання та відкрив ОСОБА_3 картковий рахунок.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 помер (а.с.41).
Банк зазначав, що у порушення умов кредитного договору, за життя ОСОБА_3 свої зобов'язання належним чином не виконував, допустив прострочення повернення кредиту і сплати відсотків за його користування, що підтверджується розрахунком заборгованості, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 04 грудня 2019 року за договором б/н від 08 червня 2010 року становить 7 128 грн. 97 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту (а.с.18).
Згідно ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За змістом ст. 1218, ч. 3 ст. 1231 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. До спадкоємця переходить обов'язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові зі спадкодавця за життя спадкодавця.
Згідно з частинами 1, 3, 5 статті 1268 ЦПК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він мешкав разом з померлим. Для того, щоб встановити факт сумісного проживання спадкоємця зі спадкодавцем, нотаріус за місцем відкриття спадщини перевіряє в паспорті відмітку про реєстрацію проживання спадкоємця та встановлює місця реєстрації проживання померлого за довідкою органів реєстрації. Вважається, що спадкоємець прийняв спадщину через подання заяви до нотаріуса за місцем відкриття спадщини в строк, встановлений для цього законодавством, тобто шестимісячний строк. Своїми діями спадкоємець перериває для себе строк для прийняття спадщини і стає власником майна. Якщо спадкодавець подав заяву про відмову від спадщини у встановлений для цього строк, вважається, що він відмовився від спадщини.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що прийняття особою спадщини обумовлюється або постійним проживанням спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, або в разі відсутності наведених вище обставин, - поданням до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини у визначений ч. 1 ст. 1270 ЦК України строк.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1281 ЦК України, спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
29 травня 2018 року Другою Дніпровською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведено спадкову справу №351/2018 за претензією кредитора - ПАТ “Приватбанк” від 29 травня 2018 року за вих. № SAMDNWFC00033970151 від 21 квітня 2018 року, вих. SAMDN34000034427208 від 21 квітня 2018 року (т.1 а.с.165).
Із вказаної спадкової справи вбачається, до Другої Дніпровської державної нотаріальної контори із заявою за № 1155 від 06 липня 2018 року про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернувся син померлого - ОСОБА_2 (т.1 а.с.164)
06 липня 2018 року донька померлого - ОСОБА_4 подала до Другої Дніпровської державної нотаріальної контори заяву за № 1156, в якій зазначила, що вона відмовляється від належної їй частини спадщини після смерті ОСОБА_3 на користь сина померлого - ОСОБА_2 (т.1 а.с.163).
Дружина померлого позичальника ОСОБА_3 - відповідач у справі ОСОБА_1 до нотаріальної контори із відповідною заявою про прийняття спадщини не зверталася, однак, на момент смерті позичальника була зареєстрована з ним за однією адресою: АДРЕСА_2 .
Звернувшись до суду з позовними вимогами, АТ КБ “Приватбанк” просили суд стягнути з спадкоємця боржника його дружини ОСОБА_1 заборгованість за договором б/н від 08 червня 2010 року за тілом кредиту у розмірі 7 128 грн. 97 коп. та судовий збір у розмірі 2102 грн. (т.1 а.с.4-8).
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Слід зазначити, в ході судового розгляду справи встановлено, що спадкоємцями позичальника ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , є відповідач у цій справі - дружина померлого ОСОБА_1 та син померлого - ОСОБА_2
АТ КБ “Приватбанк” із позовними вимогами до спадкоємця померлого позичальника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 до суду не звернулися.
Таким чином, враховуючи, що після смерті померлого позичальника ОСОБА_3 є два спадкоємці: дружина померлого - відповідач у справі ОСОБА_1 та син померлого - ОСОБА_2 , до якого із позовними вимогами у цій справі банк не звернувся, а сума заборгованості за вказаним кредитним договором за тілом кредиту становить 7 128 грн. 97 коп., тому із відповідача ОСОБА_1 , як одного із двох спадкоємців померлого позичальника, підлягає стягненню сума у розмірі 3 564 грн. 49 коп. - заборгованість та тілом кредиту (7 128 грн. 97 коп. : 2 = 3 564 грн. 49 коп.), на що суд першої інстанції належної уваги не звернув.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційна скарга АТ КБ “Приватбанк” підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог АТ КБ “Приватбанк”.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” - задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 28 січня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитом спадкодавця - скасувати.
Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитом спадкодавця - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” заборгованість за кредитним договором б/н від 08 червня 2010 року, що був укладений між ОСОБА_3 та Акціонерним товариством комерційний банк “Приватбанк”, у розмірі 3 564 грн. 49 коп. - за тілом кредиту та судовий збір у розмірі 1921 грн.
В іншій частині позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя І.А.Єлізаренко
Судді Т.П.Красвітна
О.В.Свистунова