01 грудня 2021 р.Справа № 520/8572/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Григорова А.М. , Бартош Н.С. ,
за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2021, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., м. Харків, повний текст складено 26.07.21 року по справі № 520/8572/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд: визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо врахування величини оцінки одного року страхового стажу 1% при перерахунку пенсії з 01.10.2017 року на підставі п.4.3 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону №1058-ІV ОСОБА_1 ; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату основного розміру пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.10.2017 в розмірі 2883,62 грн. та провести перерахунок (індексацію) цього розміру пенсії та суми доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, суми індексації та інших доплат до пенсій на підставі п. 6 Постанови КМУ №124 з 20 лютого 2019 року та проводити в подальшому перерахунки та індексацію згідно постанови КМУ №251 "Деякі питання підвищення пенсійних виплат та надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році", з 1 березня 2021 року відповідно до постанови КМУ від 22.02.2021 року №127 "Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році".
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 року та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що відповідно до частини 4-4 Прикінцевих положень Закону№1058-IV, з 01.10.2017 року по 31.12.2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %. Вказує, що перерахунок пенсії позивача відповідач провів неправомірно, адже такий перерахунок призвів до зменшення розміру пенсії. Керуючись п.4 Прикінцевих положень, відповідач, на думку позивача, повинен був виплачувати пенсію в раніше встановленому розмірі. Вважає, що такі дії відповідача щодо обмеження та зменшення розміру пенсії призводять до звуження змісту та обсягу права позивача на пенсійне забезпечення та порушенням ст.22 Конституції України. Стверджує, що відповідач неправомірно встановив доплату до попереднього розміру пенсії. Стосовно перерахунку (індексації) пенсії та доплати до попереднього розміру пенсії, зазначає, що відповідач порушив п.6 постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124 та має провести перерахунок доплати до попереднього розміру пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подало до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 року без змін. Зазначає, що пенсія ОСОБА_1 призначена з 31.10.2015 року відповідно до Закону №1058. Вказує, що з 11.10.2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 року №2148-VIII, який визначає, що при розрахунку коефіцієнту страхового стажу згідно формулі, наведеній в ст.25 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%. Оскільки пенсія позивачу призначена до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", вважає, що вона підлягає перерахунку з 01.10.2017 року з врахуванням положень пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону №1058 із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %. Зауважує, що загальний розмір пенсії позивача після перерахунку з 01.10.2017 року склав 2774,20 грн., що є меншим, ніж розмір пенсії до її перерахунку, тому розмір пенсії з 01.10.2017 року залишено в раніше встановленому розмірі, тобто 2883,62 грн. (з урахуванням доплати до попереднього розміру, встановленої відповідно до абзацу 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2148 - 109,42 грн). Зауважує, що відповідач з 01.10.2017 року правомірно та законно застосував показники середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, як це передбачено в Прикінцевих положеннях Закону №1058-ІV. Зазначає, що відповідачем проведена індексація пенсії позивача з 01.03.2019 року, також здійснений перерахунок пенсії з 01.05.2020 року (загальний розмір пенсії після такого перерахунку становить 3769,01 грн.). Також, з 01.07.2020 року, з 01.12.2020 року та з 01.03.2021 року позивачу проведені перерахунки пенсії у зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму. Отже, пенсійне забезпечення ОСОБА_1 , на думку відповідача, здійснюється з додержанням вимог чинного законодавства, всі передбачені правовими актами перерахунки проводяться своєчасно.
Сторони про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Представник позивача в судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги позивача, просив суд апеляційної інстанції задовольнити вимоги скарги в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача у судовому засіданні, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії. Пенсія була розрахована відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (в редакції, яка діяла на момент звернення до відповідача) та застосований коефіцієнт стажу 1,35%. Основний розмір пенсії позивача становив 2883,62 грн.
У зв'язку із набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 01 жовтня 2017 року відповідачем було здійснено перерахунок пенсії позивача із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Відповідачем було перераховано пенсію позивача з урахуванням оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% замість 1,35%. У зв'язку з чим основний розмір пенсії позивача знизився та почав становити - 2774,20 грн.
Оскільки розмір пенсії позивача був переглянутий та зменшився, відповідач нарахував доплату до попереднього розміру в сумі 109,42 грн. і в сумі розмір пенсії з надбавками становить 2883,62 грн.
Не погоджуючись з вказаним, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 №2148-VІІІ, згідно з якими проведено перерахунок пенсії позивача з 01.10.2017, не були визнані неконституційними, були чинними та підлягали застосуванню до спірних відносин щодо перерахунку пенсії, тому під час перерахунку пенсії з 01.10.2017 з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% відповідач діяв правомірно.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Умови і порядок призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.06.2003 року №1058-IV (далі по тексту - Закон №1058-IV).
Частиною 1 ст.9 Закону №1058-IV (в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії) визначено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч.1 ст.25 Закону №1058-IV (в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії) коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою: Кс = (См х Вс)/100% х 12, де Кс - коефіцієнт страхового стажу; См - сума місяців страхового стажу; Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35 %, а за період участі в солідарній і накопичувальній системах пенсійного страхування - 1,08 %.
Згідно з ч.1 ст.27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
11.10.2017 року набув чинності Закон №2148-VІІІ, яким до частини першої статті 25 Закону №1058-ІV внесено зміни та визначено, що за період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.
З урахуванням внесених Законом №2148-VIII змін до ст.25 Закону з 01.01.2017 року коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою: Кс - коефіцієнт страхового стажу; См - сума місяців страхового стажу; Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%. Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням періодів до набрання чинності цим Законом не може перевищувати 0,75, а з урахуванням страхового стажу, передбаченого абзацом десятим ч. 3 ст. 24 цього Закону, - 0,85.
Крім того, пункт 4 «Прикінцевих положень» Закону № 1058-IV доповнено пунктами 4-3 та 4-4.
Відповідно до п.4-3 розд. XV "Прикінцеві положення" Закону пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", збільшений на 79 гривень.
Згідно з п.4-4 розд. XV "Прикінцеві положення" Закону з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що законодавець установив чітке розмежування щодо застосування величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% та 1,35%: щодо пенсій, призначених за Законом №1058-ІV до 01.10.2017 - 1%, а з 01.10.2017 по 31.12.2017 - 1,35%.
Матеріалами справи встановлено, що пенсія позивачу була призначена з 31.10.2015 року. Відповідач здійснив її перерахунок з 01 жовтня 2017 року відповідно до пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону №1058 із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Пунктом 4-3 Прикінцевих положень Закону №1058 визначені особливості перерахунку пенсій з 01.10.2017 року, тому саме вказана норма є спеціальною і підлягає застосуванню, незалежно від норм статті 42 Закону №1058.
Оскільки умови перерахунку пенсій з 01.10.2017 року, призначених відповідно до Закону №1058, врегульовано пунктом 4-3 Прикінцевих положень Закону №1058, відповідач правомірно застосував при перерахунку пенсії позивача величину оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1%.
Окрім того, розмір перерахованої позивачу пенсії з 01.01.2017 року визначено на підставі коефіцієнту страхового стажу позивача з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1%, а не з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35%, оскільки було внесено відповідні зміни до законодавства.
При зменшенні величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1% одночасно було підвищено розмір середньої заробітної плати, який використовується при обчисленні пенсій.
Так, з 01.10.2017 року перерахунок раніше призначених пенсій здійснено із використанням показника середньої заробітної плати на рівні 3764,40 грн.
Як встановлено матеріалами справи, після перерахунку 01.10.2017 року із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1% основний розмір пенсії позивача становив 2774,20 грн. та разом з доплатою пенсії (109,42 грн.) становить - 2883,62 грн.
Таким чином, проведення перерахунку пенсії з 01.10.2017 року зі зменшенням величини оцінки одного року страхового стажу в даному випадку не призвело до зменшення розміру пенсії позивача, яка ним отримувалась до перерахунку проведеного 01.10.2017 року, і не є звуженням обсягу вже набутих ним прав та/або позбавленням права на соціальний захист.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 05.02.2020 року у справі №822/3781/17, від 12.11.2020 року у справі №260/401/19.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що пенсія за віком на підставі Закону №1058-ІV позивачу призначена до 01.10.2017 року (з 31.10.2015 року), а отже при її розрахунку підлягає застосуванню величина оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, за якої відповідачем здійснюється нарахування пенсії позивачу.
При цьому, колегія суддів зазначає, що норми п.п. 4-3 та 4-4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV, якими передбачено спірне розмежування величини оцінки одного року страхового стажу, неконституційними не визнавалися і у відповідача не було правових підстав їх не застосовувати.
Таким чином, доводи апелянта про те, що при здійсненні перерахунку його пенсії відповідач повинен був застосувати величину оцінки одного року страхового стажу 1,35 % при визначенні коефіцієнта страхового стажу, а не 1%, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на вищезазначене.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач зменшив основний розмір пенсії позивача, установивши доплату, яка не дозволяє збільшити його пенсію шляхом перерахунку, а також у зв'язку з індексацією пенсії, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки, як установлено вище, у межах спірних правовідносин відповідач діяв на підставі та у спосіб, визначений чинним законодавством, а норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 №2148-VІІІ, згідно з якими проведено перерахунок пенсії позивача з 01.10.2017, не були визнані неконституційними, були чинними та підлягали застосуванню до спірних відносин щодо перерахунку пенсії.
З приводу посилання позивача на зворотну дію в часі пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону України У "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та у зв'язку із цим порушення вимог статті 58 Конституції України, колегія суддів зазначає таке.
Конституційний Суд України в Рішенні №1-рп/99 від 09.02.1999 у справі №1-7/99 зазначив, що дію в часі законів та інших нормативно-правових актів треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Перерахунок пенсії позивачу із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% здійснено з 01.10.2017, тобто з дати набрання чинності пунктом 4-3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що виключає зворотну дію закону в часі.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. У п. 2.2 вказаного рішення зазначено, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116) (254к/96-ВР ).
Також, як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 25.01.2012 №3-рп/2012, зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.
Таким чином, законодавець має право в залежності від фінансової ситуації в державі зменшувати обсяг встановлених прав, але до тієї межі, за якою ставиться під сумнів сутність права на соціальний захист.
Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При вирішенні спірних відносин колегією суддів враховано правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні "Великода проти України" від 03.06.2014, в якому суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Таким чином, законодавець має право в залежності від фінансової ситуації в державі зменшувати обсяг встановлених прав, але до тієї межі, за якою ставиться під сумнів сутність права на соціальний захист.
Під час розгляду та вирішення даної справи колегія суддів враховує, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» був змінений порядок перерахунку пенсії в цілому, а не лише величина оцінки одного року страхового стажу. При вирішенні питання про те, чи призвели відповідні зміни до звуження змісту та обсягу набутих позивачем прав на соціальний захист необхідно враховувати положення вказаного Закону в комплексі, а не лише його окрему норму.
Колегія суддів вважає, що прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» не мало наслідком звуження змісту та обсягу права позивача на пенсійне забезпечення, оскільки не призвело до зменшення кількісної характеристики його пенсії.
За цим, посилання апеляційної скарги на те, що дії відповідача стосовно обмеження та зменшення розміру пенсії призводять до звуження змісту та обсягу права позивача на пенсійне забезпечення та порушенням ст.22 Конституції України, є помилковими.
Виходячи з наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів дійшла висновку, що під час перерахунку пенсії з 01.10.2017 року з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% відповідач діяв правомірно.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно із ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Оскільки, відповідно до п.3 ч.6 ст.12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, і дана справа відноситься до справ незначної складності, а також враховуючи те, що дана справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно вказане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 по справі № 520/8572/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров Н.С. Бартош
Повний текст постанови складено 06.12.2021 року