01 грудня 2021 р.Справа № 440/746/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Григорова А.М. , Бартош Н.С. ,
за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2021, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, м. Полтава, повний текст складено 02.04.21 року по справі № 440/746/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій, з урахуванням уточнень, просить суд: визнати неправомірним та скасувати рішення відділу з перерахунків пенсій №3 Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 30.12.2020 року №155, яким відмовлено у перерахунку пенсії у зв'язку з переходом з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника; зобов'язати зазначений відділ перерахувати пенсію ОСОБА_1 з 25.04.2019 року у зв'язку з переходом на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 року, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2021 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2021 року та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України, виконуючи рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.07.2021 року у справі №440/2768/20, 30.12.2020 року повторно розглянуло заяву позивачки від 09.12.2019 року №3506 про перерахунок пенсії у зв'язку з переходом з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника з п'ятикратного розміру заробітної плати і, незважаючи на сформульовані судом висновки, повторно виніс рішення №155, яким відмовив у перерахунку пенсії у зв'язку з переходом з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника з п'ятикратного розміру заробітної плати, оскільки померлий чоловік позивачки - ОСОБА_2 був відрядженим для участі в ліквідації наслідків аварії на ЧЕАС, та не мав статусу військовослужбовця (військовозобов'язаного, призваного на військові збори). Вважає, що має право на перехід з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати відповідно до ч.3 ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зауважує, що суд першої інстанції повинен був захистити право позивачки на соціальний захист шляхом часткового задоволення позову або шляхом виходу за межі позовних вимог, визнати рішення ГУПФУ в Полтавській області №155 від 30.12.2020 року неправомірним, скасувати його та зобов'язати відповідача перевести позивачку з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, з пенсії по інвалідності, яку отримував чоловік позивачки - ОСОБА_2 на момент смерті.
Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.
Сторони про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
ОСОБА_1 подала до суду заяву про розгляд справи без участі позивачки.
Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подало до суду заяву про розгляд справи без участі представника відповідача.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст.229 КАС України.
Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 12.08.1978 між позивачкою та ОСОБА_2 був укладений шлюб (а.с. 70).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, про що видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 14.11.2009 (а.с. 71).
Відповідно до протоколу органу Пенсійного фонду №2385 від 12.07.2011 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначено пенсію за віком з 18.09.2010 (а.с. 80).
09.12.2019 ОСОБА_1 звернулася до Лубенського ОУПФУ із заявою про перехід на пенсію по втраті годувальника та здійснення перерахунку такої пенсії з 25.04.2019, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист осіб постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 (а.с. 66).
Рішенням Відділу з питань перерахунків пенсій №11 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 11.12.2019 №431 відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку у зв'язку з переходом з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист осіб постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019, оскільки померлий чоловік ОСОБА_2 був відрядженим для участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та не мав статусу військовослужбовця (військовозобов'язаного, призваного на військові збори) (а.с. 28).
В обґрунтування підстав відмови у вказаному рішенні зазначено, що аналіз наданих документів гр. ОСОБА_1 та документів архівної пенсійної справи ОСОБА_2 показав, що померлий чоловік ОСОБА_2 був учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії. В період з 22.08.1986 по 27.08.1986 був відряджений ВАТ "Лубенське авто-транспортне підприємство №156355" (довідка форми №122 за №89 від 05.04.1999) на роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. На дату смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 не мав статусу військовослужбовця (військовозобов'язаного, призваного на військові збори). Згідно довідки Галузевого державного архіву МО України №179/г/ВОЗ/2571 від 08.10.2019 підтвердити участь ОСОБА_2 в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС немає можливості.
Не погодившись з рішенням ГУПФ в Полтавській області від 11.12.2019 №431, позивачка оскаржила його до суду.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.07.2020 у справі №440/2768/20 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення відділу з питань призначення пенсій №11 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 11.12.2019 №431. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.12.2019 за №3506, з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (а.с. 33-35).
Відповідно до висновків суду у вищезазначеній справі, померлий чоловік позивача - ОСОБА_2 належить до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС як військовозобов'язаний, призваний на військові збори.
На виконання даного судового рішення, ГУПФ в Полтавській області здійснило повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 09.12.2019 про перерахунок пенсії у зв'язку з переходом з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, за наслідками чого рішенням Відділу з перерахунків пенсій №3 управління пенсійного забезпечення ГУПФ в Полтавській області від 30.12.2020 №155 (а.с. 76) відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку у зв'язку з переходом з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати відповідно до ч.3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019, оскільки померлий чоловік ОСОБА_2 був відрядженим для участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та не мав статусу військовослужбовця (військовозобов'язаного, призваного на військові збори).
Позивачка, вважаючи таку відмову протиправною, звернулась до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що померлий годувальник ОСОБА_2 права на перерахунок пенсії на підставі статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не мав, адже не отримував пенсію на підставі цієї норми, а тому позивачка не має права на перерахунок пенсії з 25.04.2019 року у зв'язку з переходом на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 року, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року №1058-IV (далі по тексту - Закон №1058-IV) визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною 1 ст.10 Закону №1058-IV визначено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.36 Закону №1058 пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Згідно з п.1 ч.2 ст.36 Закону №1058-IV непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Відповідно до ч.1 ст.37 Закону №1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Частиною 1 ст.38 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.
Отже, за приписами Закону №1058-IV члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку в втратою годувальника. Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається із заробітку чи пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті.
Відповідно до ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
При цьому, словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду № 1-р(II)/2019 від 25.04.2019 року.
Тобто положення частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині "дійсної строкової" втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом № 1-р(II)/2019 від 25.04.2019 року.
Вказані зміни, що були внесенні до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" стосуються розміру пенсії саме військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
При цьому, пенсія позивача по втраті годувальника має похідний характер від пенсії самого годувальника.
За обставинами справи, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.07.2020 року у справі №440/2768/20 встановлено факт приналежності померлого чоловіка позивача - ОСОБА_2 до числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС як військовослужбовця (військовозобов'язаного, призваного на військові збори).
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Однак, матеріалами справи підтверджено, що померлий чоловік позивачки - ОСОБА_2 на момент смерті отримував пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що підтверджується копією розпорядження від 16.12.2009 року №125889 (а.с. 81).
Водночас, ОСОБА_2 права на перерахунок пенсії на підставі частини другої, третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не мав, оскільки не отримував пенсію на підставі зазначеної статті.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме до вищезазначених змін у законодавстві, а для обчислення пенсії по інвалідності з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, необхідною умовою є бажання особи, якій належить право на обчислення пенсії по інвалідності.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.05.2019 року у справі №385/1319/15-а, від 17.10.2019 у справі 180/110/17.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачка не має права на отримання пенсії у розмірі 50% пенсії померлого годувальника, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, на підставі частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки право позивачки на пенсію по втраті годувальника має похідний характер від пенсії самого годувальника.
За цим, рішення відділу з перерахунків пенсій №3 Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 30.12.2020 року №155 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії у зв'язку з переходом з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника, є законним та не підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги про те, що померлий чоловік позивачки - ОСОБА_2 належить до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС як військовозобов'язаний, призваний на військові збори, не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність у позивачки права на перерахунок пенсії у зв'язку з переходом з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника, оскільки ОСОБА_2 не отримував пенсію на підставі частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Колегія суддів вважає, що інші аргументи, наведені сторонами, не вимагають детального обґрунтування, оскільки не є вирішальними.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи відповідача щодо правомірності проведеної перевірки є помилковими.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Згідно із приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Оскільки, відповідно до п.3 ч.6 ст.12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, і дана справа відноситься до справ незначної складності, а також враховуючи те, що дана справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно вказане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2021 по справі № 440/746/21 залишити без змін.
.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров Н.С. Бартош
Повний текст постанови складено 06.12.2021 року