79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"06" грудня 2021 р. Справа №914/1774/21
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Якімець Г.Г.,
без повідомлення учасників справи
розглянув апеляційну скаргу акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” за № 39/5-6172-21 від 16.09.2021
на рішення Господарського суду Львівської області від 03.09.2021, головуючий суддя Крупник Р.В., м. Львів, повний текст рішення складено - 08.09.2021
за позовом акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ
до відповідача об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Квартал на Головацького”, м.Львів
про стянення пені, 3% річних та збитків за договором постачання природного газу № 6512/18-ТЕ-21 від 08.10.2018 на суму 6 513,79 грн.
короткий зміст позовних вимог.
У травні 2021 року акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (надалі - АТ «НАК «Нафтогаз України») звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Квартал на Головацького” (надалі - ОСББ “Квартал на Головацького”) про стягнення 6 513,79 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого газу згідно укладеного договору за №6512/18-ТЕ-21 від 08.10.2018 виконав частково.
Правовою підставою позову позивач зазначає ст.ст. 11-16, 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 193, 216-217, 231, 264-265 Господарського кодексу України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.09.2021 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСББ “Квартал на Головацького” на користь АТ «НАК «Нафтогаз України» 776,99 грн. пені, 152,35 грн. 3% річних та 323,93 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення 5584,45грн. збитків відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивачем не доведено існування повного складу цивільного правопорушення, зокрема, збитки та їх розмір, що виключає підстави для задоволення позову у відповідній частині вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі АТ "НАК "Нафтогаз України" просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 5 584,45грн. збитків та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що апелянт не погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення збитків з тих підстав, що відповідно до умов п. 3.13. договору в редакції, викладеній додатковою угодою №4 від 23.11.2018, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1 цього договору), споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 цього договору.
Відповідач не скористався правом передбаченим ст. 263 ГПК України, відзиву на апеляційну скаргу не подав.
У відповідності до приписів ч. 10 ст. 270 ГПК України вказана апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається без повідомлення учасників справи.
Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи і заперечення, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що 08.10.2018 між публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку “Квартал на Головацького” (споживач) виникли правовідносини, предметом яких є купівля-продаж природного газу.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу за №6512/18-ТЕ-21 від 08.10.2018 в частині своєчасного розрахунку за поставлений природний газ, а тому, виходячи з умов договору і вимог чинного законодавства, відповідач повинен сплатити 3% річних, пеню та збитки.
У підтвердження своїх позовних вимог позивач зазначив, що замовлені споживачем обсяги (об'єми) природного газу у 2019 році у березні 15 тис. куб.м. (фактично спожито 11,173 тис. куб.м.), у квітні 5 тис. куб.м. (фактично спожито 4,388 тис. куб.м.), у травні 3 тис. куб.м. (фактично спожито 4,254 тис. куб.м.), у червні - 3,5 тис. куб.м. (фактично спожито 2,981 тис. куб.м.), у вересні 3,2 тис. куб.м.(3,18773 тис. куб.м.).
Оскільки фактичні обсяги споживання природного газу у ці місяці були більшими/меншими за погоджені обсяги споживання, відповідачу у порядку п. 5.7. договору надіслано акти-претензії щодо відшкодування збитків (в т.ч. розрахунки збитків) за №26-685-19 від 15.05.2019, №26-2116-19 від 12.06.2019, №26-3885-19 від 21.11.2019, №26-3884-19 від 21.11.2019. Крім цього, надіслано повідомлення про перерахунки по актах-претензіях №26-3816-19 від 21.11.2019, №26-3817-19 від 21.11.2019.
Відповідачем допущено прострочення оплати за поставлений у січні-березні 2019 природний газ, а також у встановлений у п. 5.7. договору строк не здійснено відшкодування завданих позивачеві збитків.
У зв'язку з наведеним позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 776,99 грн пені, 152,35 грн 3% річних, 5 584,45 грн збитків.
Доводи та вимоги апеляційної скарги стосуються лише відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення збитків.
Натомість учасниками справи не заперечуються висновки суду першої інстанції про сам факт несвоєчасного виконання зобов'язань відповідачем за договором №6512/18-ТЕ-21 від 08.10.2018.
Під час апеляційного перегляду даної справи, судом апеляційної інстанції не встановлено порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, а тому не реалізовує надане ч. 4 ст. 269 ГПК України право на вихід за межі доводів та вимог апеляційної скарги.
Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
За приписами ч. 2 ст. 224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Стаття 225 ГК України встановлює, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Водночас, ст. 623 ЦК України конкретизує положення по відшкодуванню збитків, завданих порушенням зобов'язання. Так, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч. 1). Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 2). Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення (ч. 3). При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (ч. 4).
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість, вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто, саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький по змісту висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Отже, істинність твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема, в контексті наявності збитків та їх розмір, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом підлягає доведенню позивачем перед судом.
Натомість вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто, саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Умовами договору сторонами передбачено обсяги газу, які є плановими та можуть змінюватись. Сторони домовились про те, що допускається відхилення обсягу використання природного газу від замовленого обсягу протягом відповідного розрахункового періоду в розмірі +/- 5% від зазначеного в пункті 2.1 договору обсягу без підписання додаткової угоди (п. 2.4 договору з врахуванням додаткової угоди № 7 до договору постачання природно газу).
Відповідно до пп. 1, 2 п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затв. постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496 (в редакції, котра діяла на момент виникнення спірних правовідносин), відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках:
1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;
2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за визначеною формулою.
Згідно п. 2 розділу VI Правил постачання природного газу(в редакції, котра діяла на момент виникнення спірних правовідносин),у договорі постачання між постачальником та споживачем, що не є побутовим, може встановлюватись допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, в межах якої не здійснюються заходи, визначені пунктом 1 цього розділу.
Пунктом 3 розділу VI Правил постачання природного газу(в редакції, котра діяла на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, зокрема, що за результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія, який оформлюється з урахуванням відповідних вимог.
Акт-претензія, у якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов'язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування.
У випадку нереагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду.
Таким чином, Правила постачання природного газу та договір передбачають право постачальника вимагати від споживача відшкодування збитків за споживання природного газу у більшому/меншому обсязі від того, що був погоджений сторонами у Договорі.
У п. 5.7. договору (з врахуванням додаткової угоди № 4 до договору постачання природно газу) встановлено, що у разі, якщо протягом зазначеного періоду споживач не відшкодував (не повністю відшкодував) постачальнику збитки, споживач несе відповідальність перед постачальником на загальних умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України.
Вказане право на стягнення збитків із споживача не звільняє постачальника (позивача) від обов'язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку передбаченому ГПК України.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.09.2021 у справі №904/6992/20, яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована апеляційним судом.
Із урахуванням наведеного апеляційний суд зазначає, що право постачальника вимагати на підставі Правил постачання природного газу та договору від споживача відшкодування збитків за споживання газу у більшому/меншому обсязі від замовленого об'єму, не звільняє позивача від тягару доказування понесених збитків.
Відтак апеляційний суд вважає необгрунтованими доводи апеляційної скарги та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в позовних вимогах у цій частині.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Апелянтом не спростовано наведених висновків суду першої інстанції, які тягли б за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення та не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставин по справі та його правильні висновки, а тому апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції залишено без змін, то судовий збір в розмірі 3 405,00 грн., сплачений позивачем за подання апеляційної скарги покладається на нього.
Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
апеляційну скаргу акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” за № 39/5-6172-21 від 16.09.2021 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Львівської області від 03.09.2021 у справі №914/1774/21 - залишити без змін.
Судовий збір у розмірі 3 405,00 грн. за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий-суддя: С.М. Бойко
Судді: Т.Б. Бонк
Г.Г. Якімець