79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"06" грудня 2021 р. Справа №909/532/20
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Матущака О.І.,
без повідомлення учасників справи
розглянув апеляційну скаргу комунального підприємства Івано-Франківської обласної ради з експлуатації майна б/н від 07.10.2020
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.09.2020 суддя: Ткаченко І.В. м. Івано-Франківськ
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кастум"
до відповідача комунального підприємства Івано-Франківської обласної ради з експлуатації майна
про стягнення 18 435 грн. 61 коп. постачання природного газу.
короткий зміст позовних вимог.
У червні 2020 року товариства з обмеженою відповідальністю "Кастум" (надалі - ТОВ «Кастум») звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до комунального підприємства Івано-Франківської обласної ради з експлуатації майна стягнення 18 435,61 грн. постачання природного газу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого газу згідно укладеного договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів за №21/12 від 21.12.2018 виконав частково.
Правовою підставою позову позивач зазначає ст.ст. 612, 625, 629, 692 Цивільного кодексу України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 17.09.2020 позов задоволено частково. Стягнуто з комунального підприємства Івано-Франківської обласної ради з експлуатації майна на користь ТОВ "Кастум" 17 249,76 грн. основного боргу та 925,58 грн. пені за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 21.12.2018 за № 21/12, а також 2 072,32 грн. витрат на сплату судового збору. Судовий збір в частині 29,68 грн. залишено за позивачем.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого газу згідно укладеного договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів за №21/12 від 21.12.2018 виконав частково у зв'язку з чим в останнього утворилася заборгованість в розмірі 17 249,76 грн.
Місцевим господарським судом здійснено перерахунок суми пені і встановлено, що належними до стягнення є пеня в розмірі 925,58 грн.
В частині відмови в задоволенні решти позовних вимог (щодо стягнення частини пені) рішення суду першої інстанції мотивоване положеннями ч. 6 ст. 232 ГК України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі комунальне підприємство Івано-Франківської обласної ради з експлуатації майна просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що:
· помилковим є висновок місцевого господарського суду про те, що позивач здійснив відповідачу поставку газу у травні 2019 року на суму 5 046,70 грн. з тих підстав, що у зв'язку з закінченням опалювального періоду постачання природного газу комунальному підприємству Івано-Франківської обласної ради з експлуатації майна у травні не відбувалося.
· відповідачу не був направлений акт приймання-передачі природного газу за травень 2019 року, що позбавило останнього надати будь-які заперечення щодо зазначених у ньому обставин.
Позивач не скористався правом наданим ст. 263 ГПК України, відзиву на апеляційну скаргу не подав.
У відповідності до приписів ч. 10 ст. 270 ГПК України вказана апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається без повідомлення учасників справи.
Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи і заперечення, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що 21.12.2018 ТОВ "Кастум" (постачальник) та КП з експлуатації майна (споживач) уклали договір № 21/12 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався у 2019 році передати споживачу газове паливо (природний газ), а споживач зобов'язався прийняти та оплатити його вартість у розмірах, строки та порядку, що визначені цим договором.
Відповідно до п. 3.2 договору сторони погодили ціну природного газу - 9 480 грн за 1 000 м3, яку протягом дії цього договору змінювали шляхом підписання додаткових угод: від 23.01.2019 № 1, від 05.02.2019 № 2 та від 13.03.2019 № 3.
Відповідно до додаткової угоди № 3 від 13.03.2019 вартість 1000 м3 природного газу становила 10 900,00 грн.
Згідно з п. 2.9 договору визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку. За підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акту про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ. На підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акту приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника. Споживач протягом двох днів з дати одержання акту приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі газу, що підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акту приймання-передачі газу. У випадку відмови споживача від підписання акту приймання-передачі газу, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних оператора ГРМ. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. У випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних оператора ГРМ.
Відповідно до п. 4.2 договору оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника. Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 15 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Відповідно до п. 6.2.1 договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Згідно з п. 11.1 договору сторони визначили строк його дії: в частині постачання природного газу - з 01 січня до 31 грудня 2019 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На виконання умов договору позивач у травні 2019 року поставив відповідчу природний газ на суму 5 046,70 грн., який відповідач не оплатив.
Та у грудні 2019 року позивач поставив відповідчу природний газ на суму 322 803,06 грн., який відповідач оплатив частково - у сумі 310 600,00 грн. (платіжне доручення № 963 від 26.12.2019 (а.с. 32).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не в повному обсязі здійснено розрахунок за поставлений природний газ.
Позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату боргу в розмірі 17 249,76 грн. (вих. № 11/06/01 від 11.06.2020) (а.с. 22).
У зв'язку з наведеним ТОВ "Кастум" звернулось до суду з позовом до комунального підприємства Івано-Франківської обласної ради з експлуатації майна про стягнення основного боргу в розмірі 17 249,76 грн та пені в розмірі 1185,85 грн.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно з статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Судами встановлено, що взаємовідносини сторін виникли на підставі договору № 21/12 від 21.12.2018 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, який за правовою природою є договором поставки.
Вказаний договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 Цивільного кодексу України).
Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне положення містить стаття 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено у ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, обов'язок покупця з оплати товару виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав умови договору та поставив відповідачу визначений договором поставки за № 21/12 від 21.12.2018 природний газ, вартість якого відповідач оплатив не в повному обсязі.
Так, комунальне підприємство з експлуатації майна не оплатило вартість отриманого природного газу за травень 2019 року на суму 5 046,70 грн. та частково за грудень 2019 року на суму 12 203,06 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивач (постачальник) сформував відповідачу (споживачу):
рахунок-фактуру № СФ-0000605 на суму 5 046,70 грн. за природний газ у травні 2019 року та акт приймання-передачі № РН-0000557 за природний газ у травні (а.с. 24, 25);
рахунок-фактуру № СФ-0001210 на суму 322 803,06 грн. за природний газ у грудні 2019 року та акт приймання-передачі № РН-0001145 за природний газ у грудні (а.с. 26, 27).
Зазначені рахунки-фактури та акти приймання-передачі скеровані 11.06.2020 на адресу комунального підприємства Івано-Франківської обласної ради з експлуатації майна (76004, м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 21), що підтверджується фіскальним чеком ПАТ «Укрпошта» від 11.06.2020 (а.с. 27а), списком « 101» згрупованих відправлень замовника ТОВ «Кастум» від 11.06.2020 (а.с. 28) та описом вкладення із нацменуванням вкладення від 11.06.2020 (а.с. 29).
З матеріалів справи вбачається, що споживач не повернув підписані оригінали актів приймання-передачі газу та не надав письмової обґрунтованої відмови від їх підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним.
З огляду на викладене та враховуючи п. 2.9.5 договору такі акти приймання-передачі природного газу у травні 2019 року та у грудні 2019 року вважаються підписаними споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних оператора ГРМ.
Враховуючи викладене апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з комунального підприємства з експлуатації майна вартості отриманого природного газу за травень 2019 року на суму 5 046,70 грн. та за грудень 2019 року на суму 12 203,06 грн.
З врахуванням викладеного спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що відповідачу не був направлений акт приймання-передачі природного газу за травень 2019 року, що позбавило останнього надати будь-які заперечення щодо зазначених у ньому обставин.
При цьому, апелянтом не додано доказів в підтвердження того, що у зв'язку з закінченням опалювального періоду постачання природного газу комунальному підприємству Івано-Франківської обласної ради з експлуатації майна у травні 2019 року не відбувалося.
Щодо нарахування пені:
В силу статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Апеляційний суд виходить з того, що неустойка нараховується в разі порушення боржником зобов'язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України) з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов'язання не буде виконане. Тобто пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання (зокрема, щодо несвоєчасної оплати орендної плати) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи договорі.
Водночас, згідно з частиною шостою статті 232 ГК України нарахування штрафним санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 6.2.1 договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
З огляду на викладене, враховуючи положення ч. 6 ст. 232 ГПК України та здійснивши перерахунок нарахування пені, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення пені в розмірі 925,58 грн. (419,29 грн. + (отриманий у травні 2019 року природний газ відповідач був зобов'язаний оплатити до 15 червня 2019 року, позивач має право нараховувати пеню за порушення строків оплати отриманого газу з 16 червня до 16 грудня 2019 року) 509,29 грн. (отриманий у грудні 2019 року природний газ відповідач був зобов'язаний оплатити до 15 січня 2020 року, позивач має право нараховувати пеню за порушення строків оплати отриманого газу з 16 січня до 16 липня 2019 року).
Також апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу надану юрисконсультом Карплюком П. М. з тих підстав, що Карплюк П. М. перебуває з позивачем у трудових відносинах - займає посаду юрисконсульта ТОВ "Кастум", а всі надані ним послуги належать до посадових обов'язків юрисконсульта товариства.
Враховуючи наведене вище, доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними та не спростовують висновку суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Апелянтом не спростовано наведених висновків суду першої інстанції, які тягли б за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення та не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставин по справі та його правильні висновки, а тому апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції залишено без змін, то судовий збір в розмірі 3 153,00 грн., сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги покладається на нього.
Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
апеляційну скаргу комунального підприємства Івано-Франківської обласної ради з експлуатації майна б/н від 07.10.2020 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.09.2020 у справі №909/532/20 - залишити без змін.
Судовий збір у розмірі 3 153,00 грн. за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий-суддя: С.М. Бойко
Судді: Т.Б. Бонк
О.І. Матущак