79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"06" грудня 2021 р. Справа №909/127/21
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Матущака О.І.,
без повідомлення учасників справи
розглянув апеляційну скаргу Державного підприємства "Надвірнянське лісове господарство" за № 01-2/242 від 27.04.2021
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.04.2021, суддя Матуляк П.Я., м. Івано-Франківськ, повний текст рішення складено 01.04.2021
за позовом Державної екологічної інспекції Карпатського округу, м. Івано-Франківськ,
до відповідача Державного підприємства "Надвірнянське лісове господарство", м. Надвірна
про стягнення шкоди в сумі 35 798,25 грн.
короткий зміст позовних вимог.
У лютому 2021 року Державна екологічна інспекція Карпатського округу звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Державного підприємства "Надвірнянське лісове господарство" про відшкодування 35 798,25 грн. шкоди заподіяної лісу, внаслідок порушення норм лісового законодавства.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач здійснив позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, на території Максимецького лісництва, що є складовою загальної площі лісового фонду, що знаходиться у підпорядкуванні ДП "Надвірнянське лісове господарство". В ході вказаного заходу встановлено, що ДП «Надвірнянське лісове господарство», як постійним лісокористувачем, не виписано лісорубні квитки на вирубку дерев у відповідному кварталі та лісових ділянках та не забезпечено охорону лісу від незаконних рубок, в результаті чого заподіяно шкоду навколишньому природному середовищу в розмірі 35798,25 грн. Факт правопорушення зафіксовано в акті позапланового заходу №240 від 20.07.2020.
Правовою підставою позову позивач зазначає ст.ст. 1, 17, 19, 63, 64, 69, 86, 90, 91, 93, 105, 107 Лісового кодексу України, ст.ст. 12, 20-2, 40, 47, 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст. 1166, 1172 Цивільного кодексу України та ст.ст. 153, 222, 224 Господарського кодексу України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 01.04.2021 задоволено позов Державної екологічної інспекції Карпатського округу до Державного підприємства "Надвірнянське лісове господарство" про стягнення шкоди в сумі 35798,25 грн. Стягнуто на користь держави з Державного підприємства "Надвірнянське лісове господарство" 35 798,25 грн. шкоди, яку слід перерахувати у фонд охорони навколишнього природного середовища Пасічнянської сільської ТГ, на території якої вчинено дане правопорушення, р/р UA098999980333179331000009648, отримувач: ГУК в Івано-Франківській області/ТГ Пасічна/ 24062100, код ЄДРПОУ 37951998, банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.). Стягнуто з Державного підприємства "Надвірнянське лісове господарство" на користь Державної екологічної інспекції Карпатського округу 2 270,00 судового збору.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідач як лісокористувач не забезпечив охорони і збереження лісового фонду на підвідомчих йому територіях, допустив самовільну вирубку лісу, внаслідок чого лісовому фонду України заподіяно матеріальної шкоди в розмірі 35 798,25 грн., що є підставою для стягнення з нього відповідної шкоди.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ДП "Надвірнянське лісове господарство" просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що:
1) позовна заява та додані до неї документи подані без дотримання вимог, встановлених для їх подачі (зокрема, копії документів не засвідчені належним чином, відсутні документи-розрахунки грошових вимог та докази направлення претензії відповідачу);
2) позивачем не дотримано порядку досудового врегулювання спору, а позов є таким, що подано передчасно;
3) судом першої інстанції безпідставно не закрито провадження у справі з метою проведення можливого досудового врегулювання спору.
Узагальнені доводи та заперечення позивача.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач погоджується з висновками місцевого господарського суду, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду без змін. Доводи відзиву на апеляційну скаргу аналогічні висновкам місцевого господарського суду, що викладені в оскаржуваному рішенні.
У відповідності до приписів ч. 10 ст. 270 ГПК України вказана апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається без повідомлення учасників справи.
Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи і заперечення, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що
16.07.2020 Державною екологічною інспекцією Карпатського округу видано наказ № 286 щодо здійснення планового заходу державного нагляду (контролю), відповідно до якого направлено спеціалістів для здійснення планового заходу державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства в галузі ведення лісового і мисливського господарства та дотримання вимог природоохоронного режиму Державним підприємством " Надвірнянське лісове господарство".
За наслідком вказаного наказу, 16.07.2020 Державною екологічною інспекцією Карпатського округу видано направлення № 263 на проведення планового заходу нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Планова перевірка Державного підприємства " Надвірнянське лісове господарство" проводилась з 16.07.2020 по 20.07.2020.
За результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, Державною екологічною інспекцією Карпатського округу 20.07.2020 складено акт № 240.
В акті зафіксовано факти правопорушень, які вчинено Державним підприємством " Надвірнянське лісове господарство".
Згідно розрахунку розміру шкоди, що проведений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2013 № 665 по місцю перевірки Максимецького лісництва, яке підпорядковане Державному підприємству "Надвірнянське лісове господарство" при натурному обстеженні виявлено порушення лісового законодавства.
Згідно з актом № 240 від 20.07.2020 Державною екологічною інспекцією Карпатського округу виявлено наступні порушення:
при натурному обстеженні виявлено незаконну рубку дерев у кварталі №60 виділ №2.8, СР-2020, площа 0,9га:
- 4 сироростучих дерева породи явір, діаметр пня 35, 22, 35 та 35 см;
- 1 сироростуче дерево породи осика, діаметр пня 35 см;
- 1 сухостійне дерево породи явір, діаметр пня 38 см,
що є порушенням статті 105 Лісового кодексу України, за що розраховано 35 798,25 грн. шкоди;
20.07.2020 Державною екологічною інспекцією Карпатського округу винесено припис № 263, відповідно до якого зобов'язано Державне підприємство "Надвірнянське лісове господарство" до 20.08.2020 провести очистку неочищених лісосік від порубкових решток зазначених в акті від 20.07.2020. Зазначений припис прийнято до виконання директором ДП "Надвірнянський лісгосп" Р.Остапчуком, що підтверджується його підписом на вказаному приписі.
23.07.2020 Державна екологічна інспекція Карпатського округу звернулась до Державного підприємства " Надвірнянське лісове господарство" з претензією № 33/20 (вих. № 06-09/1758) про сплату шкоди в розмірі 35 798,25 грн.
Відповідач вимоги претензії у добровільному порядку не виконав. Водночас, матеріали справи не містять доказів направлення цієї претензії відповідачу та її вручення.
Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем шкоди .
Вказані обставини стали причиною звернення Державної екологічної інспекції Карпатського округу з даним позовом до суду.
При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час (контролю) визначені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних контрольних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Приписами статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та Положенням про Державну екологічну інспекцію Карпатського округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 27.11.2018 № 258, визначено, що до компетенції Інспекції належить здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.
Відповідно до пунктів 7 та 8 розділу 2 Положення про Державну екологічну інспекцію Карпатського округу, Інспекція для виконання покладених на неї завдань має право розраховувати розмір шкоди, збитків і втрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, а також вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах. Аналогічні положення містяться в п. ґ) та й) статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".
Згідно вимог частини 6 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).
Проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено, що акт № 240 від 20.07.2020 містить відомості зазначені у пунктах 6 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". В акті зазначено детальний опис виявлених порушень з посиланням на відповідні вимоги законодавства. Отже, акт є належним доказом, в якому зафіксовані фактичні дані про протиправні діяння і порушення природоохоронного законодавства, і який є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.
Статтею 1 Лісового кодексу України передбачено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Відповідно до статті 16 та частини 1 статті 17 Лісового кодексу України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Як передбачено частиною 1 статті 69 Лісового кодексу України, cпеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.
Пунктом 2 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою КМУ від 23.05.2007 № 761 встановлено, що лісорубний квиток є основним документом, на підставі якого ведеться облік дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу. В додатку № 1 до Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів наведено форму бланку лісорубного квитка, де вказується маса відповідних категорій деревини з точністю до 1 м3, водночас не передбачено зазначення кількості дерев віднесених до рубки.
За приписами пункту 1 частини 2 статті 19, частин 1, 5 статті 86 та статті 90 Лісового кодексу України, постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього кодексу.
Згідно з пунктом 5 статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 761 "Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів" підприємства, установи, організації і громадяни, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів, зобов'язані, зокрема забезпечувати збереження підросту і не призначених для рубки дерев.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 105 Лісового кодексу України, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи винні у, зокрема: порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Статтею 107 Лісового кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Частинами 1 та 2 статті 1166 Цивільного кодексу України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Частиною 4 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода; протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності.
З огляду на наведені вище обставини, у даному випадку є наявність усіх складових елементів правопорушення.
Судом встановлено, що відповідач є постійним лісокористувачем, тому, з урахуванням приписів статті 19 Лісового кодексу України зобов'язаний забезпечувати охорону та захист лісів.
Факти незаконної порубки дерев, внаслідок чого лісу завдано шкоду, підтверджено складеним за наслідками перевірки Державної екологічної інспекції Карпатського округу актом від 20.07.2020, який є чинними станом на час вирішення спору.
Оскільки, при вирішенні даного спору слід виходити з презумпції вини правопорушника, то саме відповідач повинен довести, що шкоду завдано не з його вини, або ж у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.
Відповідач не подав доказів відсутності вини у вчиненні правопорушення - незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій йому території.
Організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.
Апеляційний суд зазначає, що системний аналіз статей 19, 63, 64 Лісового кодексу України свідчить, що обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних порубок дерев.
Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Так, відповідач як лісокористувач не забезпечив охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, внаслідок чого лісовому фонду України заподіяно матеріальної шкоди в розмірі 35 798,25 гривень.
З огляду на вищевикладене , апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач внаслідок службового недбальства допустив незаконну рубку лісу, яке, в свою чергу, спричинило шкоду навколишньому природному середовищу, що є підставою для стягнення з нього відповідної шкоди.
Розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, позивачем здійснено правомірно згідно з Таксами, затвердженими постановою КМУ № 665 від 23.07.2008.
Відповідно до змісту такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев та чагарників до припинення ступеня росту (додаток № 1 до постанови КМУ від 23.07.2008 за № 665) шкода завдана навколишньому природному середовищу визначається за кожне дерево, вирубане або пошкоджене до припинення росту, виходячи з діаметру дерева у корі біля шийки кореня як середнє арифметичне значення між найбільшим та найменшим замірами діаметра. При цьому, приміткою 4 вказаних Такс встановлено, що замір діаметра пня, який зрізаний нижче шийки кореня (урівень із землею або утоплений у землю), здійснюється за фактичним зрізом. Таксами встановлюється залежність розміру шкоди за кожне окреме дерево, виходячи з діаметру його зрізу.
Враховуючи вищенаведене, приписи статей 67, 69 Лісового кодексу України, Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою КМУ від 23.05.2007 № 761 та пункт 2.7 "Інструкції про порядок проведення ревізії лісових обходів (майстерських дільниць)", затвердженої наказом Державного комітету лісового господарства України від 08.02.2010 № 23, що для визначення об'єму зрубаної деревини на ділянці (згідно вимог лісорубного квитка), при проведенні перевірки дотримання вимог лісового законодавства лісокористувачами, дозволяється проводити перелік пнів зрубаних дерев на лісосіці попородно, з подальшим їх переводом на висоту 1, 3 м., а також слід проводити розмежування кількості дерев отриманих при попенному переліку (окремо по деревних породах та ступенях товщини) та кількості дерев вказаних у матеріалах відведення ділянки в рубку, оскільки лісорубний квиток дозволяє зрубати певний об'єм деревини, який може відповідати фактично зрубаному об'єму деревини на лісосіці тільки тоді, коли кількість фактично зрубаних дерев (попородно) і їх діаметри відповідають кількості дерев (попородно) і їх діаметрам вказаним у матеріалах відведення. В разі виявлення розбіжностей між кількістю фактично зрубаних дерев (за породами та ступенями товщини) та кількістю дерев (за породами та ступенями товщини) вказаних у матеріалах відведення, різницю в кількості пнів зрубаних дерев (за породами та ступенями товщини) слід вважати такими, що зрубані з порушенням встановлених вимог чинного законодавства.
Відповідно до пункту 2.7 "Інструкції про порядок проведення ревізії лісових обходів (майстерських дільниць)" об'єм незаконно зрубаної деревини вираховується згідно з таблицями Нормативно-довідкових матеріалів для таксації лісів України і Молдавії (видавництво: Київ, Урожай, 1987)". Визначення об'єму незаконно зрубаних дерев визначається згідно з таблицею 2.5 (Діаметр дерев на висоті грудей в корі залежно від діаметра пня в корі, см.).
Таким чином, перевід пнів незаконно зрубаних дерев на висоту 1, 3 м., проводиться для визначення об'єму зрубаної деревини, а також розмежування кількості дерев отриманих при попенному переліку (окремо по деревних породах та ступенях товщини) та кількості дерев вказаних у матеріалах відведення ділянки в рубку.
Судом встановлено, що позивачем правомірно, з врахуванням постанови КМУ № 665 від 23.07.2008, проведено розрахунок шкоди.
Посилання апелянта на те, що позовна заява та додані до неї документи подані без дотримання вимог, встановлених для їх подачі (зокрема, копії документів не засвідчені належним чином) спростовуються тим, що при поданні позовної заяви позивачем дотримано вимог ст.80, 91, 162, 164. 172 ГПК України.
Спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не дотримано порядку досудового врегулювання спору, оскільки відсутні докази направлення претензії відповідачу з тих підстав, що досудове врегулювання спору не є обов'язковим, як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 09.07.02 №15-рп/2002.
Також відхиляються доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції безпідставно не закрито провадження у справі з метою проведення можливого досудового врегулювання відносин, оскільки ст. 231 ГПК України не передбачено підстави для закриття провадження у справі з метою проведення можливого досудового врегулювання відносин.
Твердження скаржника про порушення норм процесуального права і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального при прийнятті оскаржуваного рішення, не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.
Відтак апеляційний суд вважає необгрунтованими доводи апеляційної скарги та погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Апелянтом не спростовано наведених висновків суду першої інстанції, які тягли б за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення та не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права.
Заперечення позивача викладені у відзиві на апеляційну скаргу відповідають фактичним обставинам по справі, а тому суд враховує їх як обґрунтовані.
Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставин по справі та його правильні висновки, а тому апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції залишено без змін, то судовий збір в розмірі 2 270,00 грн., сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги покладається на нього.
Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
апеляційну скаргу Державного підприємства "Надвірнянське лісове господарство" за № 01-2/242 від 27.04.2021 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.04.2021 у справі №909/127/21 - залишити без змін.
Судовий збір у розмірі 2 270,00 грн. за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий-суддя: С.М. Бойко
Судді: Т.Б. Бонк
О.І. Матущак