79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"06" грудня 2021 р. Справа №909/1060/20
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого - судді Бонк Т.Б.
Суддів Бойко С.М.,
Якімець Г.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу
Приватного підприємства "ОНТАРІО" від 30.06.2021 (вх. суду від 05.07.2021 № 01-05/2266/21)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.06.2021 (повний текст рішення складено та підписано 04.06.2021, суддя Шкіндер П.А., м. Івано-Франківськ)
у справі № 909/1060/20
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", Київ
до відповідача-1 Приватного підприємства "ОНТАРІО", м. Івано-Франківськ
до відповідача-2 ОСОБА_1 , м. Івано-Франківськ
про стягнення заборгованості в сумі 10 173,49 грн,
Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:
У листопаді 2020року АТ КБ «Приватбанк» звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ПП «Онтаріо» та ОСОБА_1 про стягнення 10 173,49грн заборгованості, з яких 9 821,31грн борг за кредитом, 225,89грн заборгованість по процентах за користування кредитом, 76,42грн пені та 49,87грн боргу по комісії за користування кредитом.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 27.06.2012 ПП «Онтаріо» (відповідач1) подав заяву про відкриття поточного рахунку, якою відповідач1 приєднався до «Умов та Правил надання банківських послуг» (далі - Умови), що розміщені на офіційному сайті АТКБ «Приватбанк», і які разом із вказаною заявою в цілому складають договір банківського обслуговування №б/н від 27.06.2012. На підставі вказаного договору на поточний рахунок відповідача1 № НОМЕР_1 було надано кредитний ліміт в розмірі 90 000,00 грн. Позивач зазначає, що згідно з Умовами за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем 1 зобов'язань за договором на його рахунку станом на 20.10.2020 обліковується заборгованість в сумі 10 173,49грн заборгованості, з яких 9 821,31грн борг за кредитом, 225,89грн заборгованість по процентах за користування кредитом, 76,42грн пені та 49,87грн боргу по комісії за користування кредитом.
Позивач зазначає, що з метою забезпечення виконання відповідачем1 своїх зобов'язань за кредитним договором 25.02.2019 АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 (відповідач 2) уклали договір поруки № P1551079276812895816, відповідно до якого відповідач2 поручився перед позивачем за виконання відповідачем 1 зобов'язань за відповідним кредитним договором. Позивач посилається на ст.ст. 554, 610 ЦК України та вказує, що відповідачі несуть відповідальність перед АТ КБ "Приватбанк" як солідарні боржники.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 01.06.2021 у справі № 909/1060/20 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідачів на користь позивача 9821,31 грн заборгованість за кредитом та 2029,27 грн судового збору. У задоволення позовних вимог про стягнення 225,89грн заборгованості по відсотках, 49,87грн комісії та 76,42грн пені - відмовлено.
При частковому задоволенні позову в частині стягнення з відповідачів 9821,31 грн заборгованості по кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що на виконання умов кредитного договору позивач надав відповідачу1 кредитний ліміт у розмірі 90 000,00грн, який відповідач повернув частково, його заборгованість становить 9821,31 грн. З огляду на укладений з відповідачем 2 договір поруки, суд дійшов висновку про наявність солідарного обов'язку відповідачів погасити кредитну заборгованість перед позивачем.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 225,89грн заборгованості по відсотках, 49,87грн комісії та 76,42грн пені, суд виходив з правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17, та вказав на те, що матеріали справи не містять належного підтвердження, що саме до поданої позивачем редакції "Умов та Правил надання банківських послуг" приєднався відповідач-1 та погодився на умови, які вони містять; роздруківка із сайту позивача не прийнята судом у якості належного доказу, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити, і вносила відповідні зміни в Умови; в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про погодження сторонами в письмовій формі ціни договору, яка встановлена у вигляді сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії за користування кредитом, а також відповідальності (штрафу, пені). У зв'язку з чим суд дійшов висновку, що надані АТ КБ "ПриватБанк" Умови та Правила надання банківських послуг ПриватБанку не можна вважати складовою кредитного договору, а без надання належного підтвердження про конкретні запропоновані боржнику Умови та Правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:
ПП «Онтаріо» (відповідач1) не погодилось з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норма матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та відмовити у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі скаржник вказує про неповне та неправильне з'ясування місцевим судом обставин даної справи, оскільки надана позивачем довідка про розміри встановлених кредитних лімітів від 30.10.2020 із зазначенням встановленого 04.02.2020 кредитного ліміту відповідачу1 в сумі 10000грн не відповідає вимогам первинного документа, передбачених ст.ст.1,9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; з наданої позивачем виписки по рахунках відповідача1 чітко не прослідковується надання відповідачу1 кредитного ліміту; з заяви відповідача1 не вбачається, який саме кредитний ліміт (фінансову послугу) бажав отримати відповідач1, його розмір, умови щодо відсотків. Зазначає, що позивач незаконно неодноразово самостійно в автоматичному режимі здійснював списання коштів на загальну суму 6687,98грн з рахунку відповідача2. Вказує, що під час розгляду справи в рахунок погашення боргу позивач неодноразово списував кошти з рахунку відповідача1 в сумі 6687,98грн, а також безпідставно списав 1 176,98грн комісії та 847,81грн процентів, отримання яких є незаконними, оскільки такі істотні умови договору сторони не погоджували та не визначали в заяві про відкриття рахунку.
Також до апеляційної скарги апелянт додав клопотання про витребування у позивача документа (виписки, довідки, іншого документа), з яких слідувало б чітке визначення підстав списання коштів з рахунку відповідача2 та зарахування таких на рахунки відповідача1. Вказане клопотання обгрунтоване тим, що позивач здійснював автоматичне погашення боргу відповідача1 з рахунку відповідача2 шляхом договірного списання з його карток під час розгляду справи судом першої інстанції. На звернення відповідача1 про надання підтвердження підстав такого списання від 09.06.2021 позивач не надав жодної відповіді.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу-без задоволення.
Позивач вказує, що відповідач1 не оспорив в судовому порядку жодної операції, здійсненої по рахунку відповідача2 та по його рахунку, в тому числі по оплаті відсотків чи інших платежів. Крім того, ні сам договір банківського обслуговування, ні в подальшому укладений договір поруки не були оспореними. Зазначає, що факт надання кредиту підтверджується копією довідки про розміри встановлених кредитних лімітів, а також копією виписки по рахунку 2600, з якої вбачається наявність дебетового сальдо на поточному рахунку боржника, сформоване дебетове сальдо на поточному рахунку клієнта фактично є сумою кредитних коштів, наданих боржнику, а порушення відповідачем своїх зобов'язань по поверненню кредитних коштів підтверджується копіями виписок по рахунках, на яких обліковуються прострочена заборгованість, та з яких вбачається відсутність погашень по теперішній час. Також у відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує щодо клопотання скаржника про витребування доказів, оскільки відповідач1 не звертався до місцевого суду з таким клопотанням, відповідач2 не позбавлений був подати такі докази самостійно та не оскаржує рішення суду першої інстанції, жодних операцій по своїх кратках ОСОБА_1 (відповідач2) не оспорила у передбаченому порядку до емітента або до суду, як це передбачено п.10 розділу VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням.
У запереченнях на відзив позивача скаржник вказує, що копія анкети-заяви про відкриття поточного рахунку та приєднання до Умов не містить істотних умов кредитного договору, ціну договору та не відповідає ст.ст. 633, 634, 1055 ЦК України, оскільки розміщені на сайті позивача Умови, копія яких додано до позовної заяви, не підписані відповідачем1 та ним не визнаються, позивач не надав належних доказів встановлення лімітів, наявності заборгованості за кредитним договором, оскільки довідка про розміри встановлених лімітів не відповідає вимогам первинного документа.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.08.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача та ухвалено здійснити розгляд справи на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV практика Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.
Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття «розумний строк» вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства»).
Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення «Бараона проти Португалії», 1987 рік, «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Розглянувши клопотання апелянта про витребування доказів, апеляційний суд відмовляє у його задоволенні з огляду на наступне.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів даної справи, ні скаржник, ні відповідач2 з таким клопотанням до місцевого суду не звертались, жодних доводів та доказів на їх підтвердження щодо існування об'єктивних обставин, які унеможливлювали скаржнику чи відповідачу2 подати відповідні докази чи звернутись до суду з клопотання про їх витребування, відповідачі не надали. Посилання скаржника на ненадання позивачем відповіді на його звернення від 09.06.2021 щодо документального підтвердження підстав для проведення списання платежів з рахунків відповідача2 апеляційний суд відхиляє, так як відповідач1 звернувся до позивача з таким зверненням після прийняття оскаржуваного рішення -01.06.2021.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції змінити в частині судових витрат, з огляду на наступне.
Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що :
27.06.2012 ПП «Онтаріо» подало до банку заяву на відкриття поточного рахунку та картку зі зразками підписів і відбитка печатки, згідно з якою банк відкриває клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 та картковий рахунок № НОМЕР_2 в національній валюті.
В заяві вказано, що у разі відсутності або недостатності коштів на рахунку клієнта (у разі перевищення суми платежу над залишком коштів) банк може встановити клієнту на рахунок кредитний ліміт. Банк за наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів, у межах ліміту, про розмір якого банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного звязку банку та клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентується Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом з цією анкетою (заявою) складають договір банківського обслуговування.
Також вказано, що підписавши цю заяву, клієнт погоджується з Умовами та Правилами надання банківських послуг, що розміщені на сайті банку.privatbank.ua, Тарифами банку, які разом з цією заявою та карткою зі зразками підписів і відбитками печатки складають договір банківського обслуговування.
Цим підписом клієнт приєднується і зобов'язується виконувати умови, викладені в Умовах і Правилах надання банківських послуг, тарифах ПриватБанку - Договорі банківського обслуговування в цілому.
Відносини між банком та клієнтом можуть вирішуватись шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження щодо банківського обслуговування з клієнтом через веб-сайт банку www.privatbank.ua.
До позовної заяви позивач додав витяг з «Умов та правил надання банківських послуг», згідно з якими порядок надання кредиту за послугою кредитний ліміт на поточний рахунок регламентований розділом 3.18 Умов, а саме:
-кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточний платежів клієнта в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта (п. 3.18.1.1 Умов);
-кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди (п. 3.18.1.3 Умов);
-проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (п. 3.18.1.8 Умов);
-ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або надання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта ( п. 3.18.1.6 Умов);
- за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка) (п.Умов 3.18.4);
-за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця, розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п.3.18.4.1.1. Умов);
-при обнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню (п.3.18.4.1.2 Умов);
-у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.3 Умов);
-Під «непогашенням кредиту» мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.18.4.1.4 Умов);
-розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня за кількість днів користування кредитними коштами , виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (п.3.18.4.9 Умов);
-пунктом 3.18.4.4 Умов, визначено розмір винагороди за використання ліміту, яку позичальник сплачує банку 1-го числа кожного місяця;
-при несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.
- банк має право при порушенні клієнтом будь-якого з зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі (п. 3.18.2.3.4 Умов);
-при порушенні клієнтом будь-якого з зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.18.2.2.2., 3.18.4.1,3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.18.2.2, 3.18,4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6, клієнт виплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному у п. 3.18.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні (п. 3.18.5.1 Умов);
-обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі клієнтом до банку заяви на приєднання до "Умов та правил надання банківських послуг" та з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання у рамках кредитної лінії, в межах зазначених у них сум і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами (п. Пунктом 3.18.6.1 Умов).
25.02.2019 ОСОБА_1 (поручитель) та АТ КБ «Приватбанк» (кредитор) уклали договір поруки №Р1551079276812895816, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ПП "Онтаріо" зобов'язань за договорами приєднання до розділу 3.2.1. "Кредитний ліміт" Умов та Правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті Банку у мережі Інтернет, далі Угода-1, по сплаті:
-процентної ставки за користування кредитом: за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.2 "Угоди-1" - 21% річних для договорів забезпечених порукою, 34 % річних для договорів не забезпечених порукою;
-за період користування кредитом згідно п.3.2.1.4.1.3. "Угоди 1" - 42 % річних для договорів забезпечених порукою, 68 % річних для договорів не забезпечених порукою;
-комісійної винагороди згідно п.3.2.1.1.17. "Угоди 1" в розмірі 3 % від суми перерахувань;
-винагороди за використання Ліміту відповідно до 3.2.1.4.4. "Угоди 1" 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,5 % від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць;
-кредиту в розмірі 25 000,00 грн.
Якщо під час виконання "Угоди 1" зобов'язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладенні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов'язань за "Угодою 1" в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.
Умовами п.2.1.1 договору поруки передбачено, що у випадку порушення поручителем зобов'язання, передбаченого п.2.4.1 цього договору (виконати зобов'язання боржника), поручитель доручає кредиторові списувати грошові кошти зі всіх відкритих на ім'я поручителя рахунків у ПАТ КБ «Приватбанк», які зараховуються в рахунок погашеної заборгованості.
Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про розміри встановлених кредитних лімітів від 30.10.2020 клієнту ПП «Онтаріо» встановлювались кредитні ліміти, зокрема, з 26.02.2019 - 25 000,00грн, з 24.06.2019 - 10 000,00грн, з 24.09.2019 - 80 000,00грн, з 11.10.2019 - 90 000,00грн, з 23.12.2019 - з 25 000,00грн, з 04.02.2020 -10 000,00грн.
Як вбачається з виписок про рух коштів на поточному рахунках клієнта від 27.06.2012 по 21.10.2020 та доданого до позовної заяви розрахунку, відповідач здійснював користування кредитним лімітом, проте не забезпечив на поточному рахунку на 90-й день користування нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня, у зв'язку з чим 01.09.2020 кредит в сумі 9 973,02грн винесений на прострочку.
Банк стверджує про непогашення кредиту в сумі 9 821,31грн, винесеного на прострочку, у зв'язку з чим банк заявив його до стягнення , а також заявив до стягнення 225,89грн заборгованості по процентах за користування кредитом, 76,42грн пені та 49,87грн заборгованості по комісії за користування кредитом.
При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:
В силу ч.1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.
За приписами частин 1 та 2 статті 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
В силу ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі заяви відповідача банк відкрив відповідачу1 поточний рахунок № НОМЕР_1 . В заяві про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки від 27.06.2012 вказано, що у разі відсутності або недостатності коштів на рахунку клієнта (у разі перевищення суми платежу над залишком коштів) банк може встановити клієнту на рахунок кредитний ліміт та за наявності вільних грошових ресурсів банк здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів у межах встановленого ліміту. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентується Умовами і Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування. Підписанням цієї заяви клієнт погоджується з Умовами і Правилами надання банківських послуг, що розміщені на сайті банку.privatbank.ua, та Тарифами банку, які разом з цією заявою та карткою зі зразками підписів і відбитками печатки складають договір банківського обслуговування. Цим підписом клієнт приєднується і зобов'язується виконувати умови, викладені в Умовах і Правилах надання банківських послуг, тарифах Приватбанку, договорі банківського обслуговування в цілому.
Отже, з аналізу названих вище норм закону та змісту заяви відповідача1 про відкриття поточного рахунку випливає, що сторонами був укладений договір банківського обслуговування, який за своєю правовою природою є змішаним договором, він містить елементи договору банківського рахунку, кредитного договору та договору приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, встановлених банком. До відносин сторін у цьому договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі.
Названі обставини спростовують доводи скаржника про те, що він не укладав з банком кредитного договору. Фактичне користування кредитними коштами також підтверджується укладеним 25.02.2019 з відповідачем2 ОСОБА_1 договору поруки, умовами забезпечено виконання зобов'язань позичальника, в тому числі щодо повернення 25 000,00грн кредиту, а в подальшому 26.02.2019 відповідачу встановлено кредитний ліміт в сумі 25 000,00грн.
Матеріалами справи підтверджено, що 11.10.2019 відповідачу1 був встановлений кредитний ліміт на рахунок у розмірі 90 000,00 грн, який в подальшому був зменшений 04.02.2020 до 10 000,00грн.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 1 здійснював користування кредитним лімітом, проте не забезпечив на поточному рахунку користування нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня, у зв'язку з чим 01.09.2020 кредит в сумі 9 973,02грн грн винесений на прострочку, станом на 20.10.2020 відповідач1 має перед позивачем заборгованість в сумі 9821,31грн.
Рух коштів на рахунку відображений також у виписках банку по рахунку клієнта та розрахунку заборгованості. Наявність і розмір спірної заборгованості за кредитом у сумі 9821,31грн підтверджені позивачем належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовано, у зв'язку із чим судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем 1 зобов'язань за договором позивач також заявив до стягнення 225,89грн заборгованості по процентах за користування кредитом, 76,42грн пені та 49,87грн боргу по комісії за користування кредитом.
Суд першої інстанції відмовив у стягненні вищевказаних пені, процентів та комісії з огляду на наступне.
У заяві відповідача1 про відкриття поточного рахунку від 27.06.2012 процентна ставка за користування кредитними коштами не зазначена, як і відсутні умови про сплату комісії банку, а також, встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та їх визначеного розміру.
Обґрунтовуючи право вимоги щодо стягнення відсотків за користування кредитом, пені та комісії, у тому числі їх розміру і порядок нарахування, позивач посилався на Умови та Правила надання банківських послуг, які надав до суду.
Однак, матеріали справи не містять належного підтвердження, що саме до поданої позивачем редакції "Умов та Правил надання банківських послуг" приєднався відповідач-1 та погодився на умови, які вони містять. При цьому, роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити, і вносила відповідні зміни в Умови. В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про погодження сторонами в письмовій формі ціни договору, яка встановлена у вигляді сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії за користування кредитом, а також відповідальності (штрафу, пені), в зв'язку із чим, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині.
Відтак, надані АТ КБ "ПриватБанк" Умови та Правила надання банківських послуг ПриватБанку не можна вважати складовою кредитного договору, а без надання належного підтвердження про конкретні запропоновані боржнику Умови та Правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
У даному випадку відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з боржником АТ КБ "ПриватБанк" дотримано вимоги, передбачені ч. 2 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", в частині повідомлення споживача про умови кредитування, зокрема відсотки за користування кредитними коштами, штраф, пеня) та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
Наведене відповідає усталеному висновку щодо застосування ст. 634 ЦК України до правовідносин з укладення кредитного договору у формі заяви про приєднання, викладеному Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, та врахованому, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 202/8728/14-ц, від 28.04.2020 у справі № 293/1011/17, від 02.12.2020 у справі № 183/992/18.
З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачів пені, процентів та комісії за користування кредитом.
Відтак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача фактично отриманої суми кредитних коштів у розмірі 9821,31грн. Відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження спростування наявної заборгованості. Апеляційний суд не надає оцінки доводам апелянта про незаконне автоматичне списання коштів банком з рахунків відповідача2 в рахунок погашення процентів, комісії та пені, оскільки предметом апеляційного перегляду є рішення суду про стягнення суми основного боргу, рішення в частині відмови у стягненні нарахованих процентів, комісії за користування кредитом та пені сторонами не оскаржене. При цьому, будь -яких доказів на підтвердження незаконності проведених банком операцій щодо списання з рахунків відповідача2 коштів з метою погашення наявної заборгованості відповідача1 станом на момент прийняття оскаржуваного рішення апелянт не надав.
Також, з урахуванням приписів ч. 3 ст. 269 ГПК України, відповідно до якої докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, апеляційний суд не надає оцінки доданим скаржником до апеляційної скарги меморіальним ордерам, оскільки такі не подавались до суду першої інстанції, наявності обставин, які унеможливлювали їх подання скаржником не доведено.
Згідно з вимогами частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Разом з цим докази, які подаються до господарського суду, підлягають оцінці відповідно до статті 86 ГПК України, за якою суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі 915/641/18, від 13.01.2020 у справі № 908/510/19.
На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду відхиляє як необгрунтовані доводи скаржника, погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд правомірно задоволив позов частково та стягнув з відповідачів солідарно 9 821,31грн заборгованості за кредитом.
Поряд з тим, апеляційним судом встановлено, що місцевим господарським судом неправильно присуджено до солідарного стягнення з відповідачів судовий збір у розмірі 2029,27грн, оскільки чинним законодавством не передбачено солідарного обов'язку боржників щодо сплати судових витрат, в тому числі і судового збору, який підлягає відшкодуванню позивачу.
Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Згідно з ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч.4 ст.277 ГПК України).
Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про зміну резолютивної частини рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.06.2021 у справі № 909/1060/20 в частині солідарного стягнення судового збору в розмірі 2029,27грн, виклавши пункти 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:
«Стягнути солідарно з Приватного підприємства "Онтаріо" (76018, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 75а/6, код ЄДРПОУ 23925976) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк", (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 27.06.2012 в розмірі 10173,49 грн (десять тисяч сто сімдесят три грн, 49 к.), з яких 9821,31грн заборгованість за кредитом.
Стягнути з Приватного підприємства "Онтаріо" (76018, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 75а/6, код ЄДРПОУ 23925976) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; ідентифікаційний код 14360570) 1 014, 64грн судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; ідентифікаційний код 14360570) 1 014, 64грн судового збору".
Судові витрати в суді апеляційної інстанції.
Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.
Керуючись ст.ст.129, 236, 270, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ОНТАРІО" від 30.06.2021 (вх. суду від 05.07.2021 № 01-05/2266/21) -залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.06.2021 у справі № 909/1060/20 змінити, виклавши пункт 2 резолютивної частини в такій редакції:
«Стягнути солідарно з Приватного підприємства "Онтаріо" (76018, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 75а/6, код ЄДРПОУ 23925976) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк", (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 27.06.2012 в розмірі 10173,49 грн (десять тисяч сто сімдесят три грн, 49 к.), з яких 9 821,31грн заборгованість за кредитом.
Стягнути з Приватного підприємства "Онтаріо" (76018, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 75а/6, код ЄДРПОУ 23925976) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; ідентифікаційний код 14360570) 1 014, 64грн судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; ідентифікаційний код 14360570) 1 014, 64грн судового збору».
В решті рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.06.2021 у справі № 909/1060/20 -залишити без змін.
3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя Т.Б. Бонк
суддя С.М. Бойко
суддя Г.Г. Якімець