79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"06" грудня 2021 р. Справа №926/875/21
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого - судді Бонк Т.Б.,
Суддів
Бойко С.М.,
Якімець Г.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу
Національного природного парку "Вижницький" від 19.05.2021 (вх. суду від 24.05.2021 №01-05/1811/21)
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.04.2021, повний текст рішення складено 26.04.2021, суддя Миронюк С.О., м. Чернівці
у справі № 926/875/21
за позовом: Державної екологічної інспекції Карпатського округу, м. Івано-Франківськ
до відповідача: Національного природного парку "Вижницький", смт. Берегомет Чернівецької області
про відшкодування шкоди в сумі 120465,00 грн, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев на території об'єкту природно-заповідного фонду
Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:
У березні 2021 року Державна екологічна інспекція Карпатського округу звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Національного природного парку "Вижницький" (далі - НПП «Вижницький», Парк) про відшкодування шкоди в сумі 120 465,00 грн, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев на території об'єкту природно-заповідного фонду.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що за результатом проведеної протягом періоду з 26-27.11.2020 перевірки відповідача щодо дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів виявлено незаконну порубку 74 дерев в кварталі 7 виділ 9, 13, 14, у кварталі 12 виділ 9 та у кварталі 12 виділ 10 Солонецького природоохоронного науково-дослідного відділення НПП "Вижницький" .
У зв'язку з чим позивач розраховував шкоду в сумі 120 465,00 грн, завдану природному середовищу, та на підставі ст.ст. 68,69 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 1166 ЦК України звернувся з вказаним позовом до суду.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 21.04.2021 у справі № 926/875/21 позов задоволено. Присуджено до стягнення з відповідача на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу шкоду в сумі 120 465,00 грн на рахунки з обліку доходів по Чернівецькій області "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", а саме:
-1056,00 грн на р/р UA218999980333139331000024333, отримувач - Чернівецьке ГУК/Вижницька ТГ, банк отримувача - Казначейство України (ел.адм.подат.), код отримувача (ЄДРГІОУ) 37836095, код класифікації доходів бюджету - 24062100, які перерахувати одержувачам коштів:50 відсотків до спеціального фонду бюджету місцевого самоврядування Вижницької ТГ в сумі 528,00 грн.;20 відсотків до спеціального фонду Чернівецького обласного бюджету в сумі 211,20 грн.;30 відсотків до Державного бюджету України в сумі 316,80 грн.
-119 409,00 грн - на р/р UA288999980333159331000024371, отримувач - Чернівецьке ГУК/Берегометська ТГ, банк отримувача - Казначейство України (ел.адм.подат.), код отримувача (ЄДРПОУ) 37836095, код класифікації доходів бюджету - 24062100, які перерахувати одержувачам коштів:50 відсотків до спеціального фонду бюджету місцевого самоврядування Берегометської ТГ в сумі 59 704,50 грн.; 20 відсотків до спеціального фонду Чернівецького обласного бюджету в сумі 23881,80 грн.; 30 відсотків до Державного бюджету України в сумі 35 822,70 грн.
Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 2270,00 грн судового збору.
При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є постійним лісокористувачем та відповідно до ст. 19 Лісового кодексу України зобов'язаний забезпечувати збереження, відтворення і раціональне використання природних ландшафтів Буковинських Карпат. Факт незаконної рубки дерев, внаслідок чого лісу завдано шкоду, підтверджено складеним за наслідками перевірки Державної екологічної інспекції Карпатського округу актом №141/03 від 27.11.2020, якій є чинним станом на час вирішення спору. Оскільки відповідач не подав суду доказів відсутності вини у вчиненні правопорушення - протиправної бездіяльності, яка полягала у незабезпеченні охорони та захисту лісів від незаконних рубок невстановленими особами 74 дерев на підвідомчій йому території, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та задоволив позов.
Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:
НПП «Вижницький» (відповідач ) не погодилось з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі скаржник вказує, зокрема, що позивач не визначив та не довів перед судом, які саме конкретні дії, виконання яких покладено на відповідача законом, ним не вчинені, а визначені в акті та позовній заяві невжиті дії пов'язані не з незадовільною охороною лісів, а лише з неналежною організацією процедури перевірки лісових ресурсів. Скаржник вважає, що висновки суду про наявність протиправної поведінки та вини НПП «Вижницький» спростовуються тим, що ним вчинялися всі дії, передбачені законодавством про охорону навколишнього природного середовища та Положенням про Національний природний парк, задля збереження і охорони лісів та недопущення самовільної рубки дерев на території лісового фонду, що переданий йому у користування, зокрема проводились осінньо-весняні ревізії та рейди, підписані договори з майстрами лісу про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, створено відділ державної охорони природно-заповідного фонду. З акту перевірки №141/03 від 27.11.2020 не вбачається, яким чином Парк не забезпечив охорону і збереження закріплених за ним лісів, але чітко зазначено, що незаконні рубки лісових насаджень, здійснені третіми (невстановленими) особами, шкода заподіяна невстановленими особами, за дії яких скаржник не є відповідальним.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Позивач вказує, зокрема, що в акті перевірки №141/03, який підписаний уповноваженими представниками відповідача без зауважень, вказано, що незаконна рубка працівниками Парку не виявлялась, осіб, які здійснили порубку- не встановлено, працівники Парку не складали протоколів про лісопорушення. Зазначає, що у даному випадку необхідно виходити з презумції вини правопорушника, доказів відсутності якої відповідач не надав, оскільки жодних доказів на підтвердження вчинення ним дій з метою недопущення та перешкоджання незаконної рубки відповідач не подав. Крім того, посилаючись на практику Верховного Суду у даній категорії справ, вказує, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими особами).
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача та ухвалено здійснити розгляд справи на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV практика Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.
Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття «розумний строк» вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства»).
Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення «Бараона проти Португалії», 1987 рік, «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне.
Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що :
В період 26-27 листопада 2020 року заступником начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю) природно-заповідного фонду, лісів та рослинного світу Управління державного екологічного нагляду (контролю) у Чернівецькій області - старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Карпатського округу - Василенюком С.Д., головним спеціалістом відділу державного екологічного нагляду (контролю) природно-заповідного фонду, лісів та рослинного світу управління державного екологічного нагляду (контролю) у Чернівецькій області - державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Карпатського округу - Сметанюком М.О., за участі В.о. директора Національного природного парку "Вижницький" Стратій В.І., начальника відділу державної охорони природно-заповідного фонду Національного природного парку "Вижницький" Товарницького В.Ф., провідного інженера з охорони природних екосистем Національного природного парку "Вижницький" Дячук В.П., начальника Солонецького природоохоронного науково-дослідного відділення Грига Ю.М., та майстрів з охорони природи Солонецького природоохоронного науково-дослідного відділення Національного природного парку "Вижницький" Горюка М.А., Паучека Д.Т. проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання Національним природним парком "Вижницький" вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Зазначений захід було призначено на підставі наказу Державної екологічної інспекції Карпатського округу № 509 від 24.11.2020. Вказаний наказ було видано на підставі направлення від 24.11.2020 №430, звернення громадянина ОСОБА_1 від 13.11.2020 та погодження Державної екологічної інспекції України № 3.3/1663ПГ від 16.11.2020.
За результатами проведеної перевірки щодо додержання НПП "Вижницький" вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів складено Акт № 141/03 від 27.11.2020, який підписаний уповноваженими особами позивача та відповідача, зокрема В.о. директора НПП "Вижницький" Стратієм В.І., начальником відділу державної охорони природно-заповідного фонду НПП "Вижницький" Товарницьким В.Ф., провідним інженером з охорони природних екосистем НПП "Вижницький" Дячук В.П., начальником Солонецького природоохоронного науково-дослідного відділення НПП "Вижницький" Грига Ю.М., та майстром з охорони природи Солонецького природоохоронного науково-дослідного відділення НПП "Вижницький" Горюком М.А.
В Акті № 141/03 міститься відмітка про ознайомлення, згоду та отримання його примірника В.о. директора НПП "Вижницький" Стратієм В.І. Також, у відповідній графі акта відсутня відмітка про наявність пояснень, зауважень або заперечень.
Як вбачається з Акту № 141/03, в ході проведеної перевірки, встановлено наступне:
Солонецьке природоохоронне науково-дослідне відділення Національного природного парку "Вижницький":
-Квартал 7 виділ 9,13,14 - виявлено незаконну порубку 1 сухостійного дерева породи ясен (перелікова відомість №2 додається).
-Квартал 12 виділ 9 - виявлено незаконну порубку 71 вітровальних, сухостійних, сироростучих дерев породи ялина, сосна, граб, ялиця (перелікова відомість №3 додається).
-Квартал 12 виділ 10 - виявлено незаконну порубку 2 сироростучого дерева породи ялиця (перелікова відомість №4 додається).
Встановлено, що дані порушення не виявлялись працівниками відповідача про, що свідчить відсутність протоколів про порушення природоохоронного законодавства, відсутність реєстрації даних випадків в книзі реєстрації лісопорушень, відсутність клейм на кореневих лапах та на спилі пенька. Незаконна порубка здійснена невідомими особами в період 2020 року. Діаметр пеньків зазначався у корі біля шийки кореня та замірявся працівниками Державної екологічної інспекції Карпатського округу повіреною рулеткою та зазначався як середнє арифметичне значення між найбільшим та найменшим замірами діаметрів. Вищезазначене є порушенням ст. 12, 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 7, 21 Закону України "Про природно-заповідний фонд України".
На підставі постанови Кабінету Міністрів України № 541 від 24.07.2013 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд" позивач здійснив розрахунок розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства внаслідок вищезазначеної незаконної порубки сироростучих, сухостійних дерев, скоєних невідомими особами на території Солонецького природоохоронного науково-дослідного відділення НПП "Вижницький" в період 2020 року, визначивши таку в сумі 120 465,00 грн.
04.12.2020 року позивач звернувся до відповідача із претензією № 03.5-07/3392 про відшкодування шкоди в сумі 120 465,00 грн, заподіяної державі внаслідок незаконної рубки дерев на території Солонецького природоохоронного науково-дослідного відділення НПП "Вижницький".
У зв'язку з тим, що відповідач не відшкодував шкоду у сумі 120 465,00 грн в добровільному порядку, Державна екологічна інспекція Карпатського округу звернулася до суду із позовом про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев.
При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:
Згідно з ст. 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Відповідно до статей 16, 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Відповідно до частин 1, 4 статті 20 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.
На національні природні парки покладається виконання таких основних завдань: збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів; створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об'єктів; проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища та ефективного використання природних ресурсів; проведення екологічної освітньо-виховної роботи.
Пунктом 1.1. Положення Про Національний природний парк "Вижницький" у редакції наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів від 31.08.2020 №96, встановлено, що НПП "Вижницький" створений відповідно до Указу Президента України від 30.08.1995 № 810 «Про створення національного природного парку "Вижницький", є територією природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.
Відповідно до державного акту І-ЧВ №001124 від 20.05.1999 Парку надано у постійне користування 7002,2га земель.
Відповідно до Указу Президента України від 04 вересня 2007 року № 818 «Про розширення території національного природного парку «Вижницький» збільшено площу земель Парку на 3309,6 гектара, у тому числі 1243,5 гектара земель, що вилучаються в установленому порядку та надаються йому у постійне користування, та 2066,1 гектара земель, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів.
Парк розташований на території Вижницького району Чернівецької області.
Парк є бюджетною, неприбутковою, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання (п. 1.2. Положення).
Згідно з п. 2.1. Положення парк створений з метою збереження, відтворення та раціонального використання природних ландшафтів Буковинських Карпат з унікальними історико-культурними комплексами, що мають важливе природоохоронне, естетичне, наукове, освітнє, рекреаційне та оздоровче значення.
Як передбачено п. 2.2. Положення основними завданнями парку є, зокрема, збереження та відтворення цінних природних та історико-культурних комплексів та природних об'єктів Буковинських Карпат, включаючи підтримання та збереження екологічної природної рівноваги в регіоні; створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних комплексів та об'єктів.
Пунктами 5.1., 5.2., 5.4. Положення встановлено, що охорона території Парку покладається на службу його охорони, що входить до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України. Службу державної охорони Парку очолює директор Парку, який несе повну відповідальність за організацію її діяльності та забезпечення додержання режиму території, а також збереження, відтворення та раціональне використання природних комплексів і ресурсів у межах його території. Основними завданнями служби державної охорони є забезпечення додержання режиму охорони території та природних об'єктів, попередження та припинення порушень природоохоронного законодавства.
Отже, НПП "Вижницький" є постійним лісокористувачем, який створений з метою збереження, відтворення і раціонального використання природних ландшафтів Буковинських Карпат.
За наслідками проведеної позивачем у листопаді 2020року позапланової перевірки відповідача встановлено факт незаконної рубки 74 дерев, що підтверджено складеним за її результатами актом № 141/03 від 27.11.2020, який, як вбачається з матеріалів даної справи, у встановленому законодавством порядку не оскаржений та не скасований, а відтак є належним доказом у даній справі.
Під час проведеної вказаної перевірки представниками позивача встановлено, що дані порушення не виявлялись працівниками відповідача, що підтверджується відсутністю протоколів про порушення природоохоронного законодавства, відсутністю реєстрації даних випадків в книзі реєстрації лісопорушень, відсутністю клейм на кореневих лапах та на спилі пенька.
У зв'язку з виявленим фактом незаконної порубки сироростучих та сухостійних дерев на підставі акту перевірки № 141/03 від 27.11.2020, додатку № 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 № 541 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд", перелікових відомостей № 2-4, позивач здійснив розрахунок завданої шкоди, відповідно до якого така становить 120 465,00 грн.
Порядок та методика здійснення вказаного розрахунку відповідачем не оспорені (а.с.34-35).
Частиною другою статті 19 Лісового кодексу України визначено, що постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.
Відповідно до пункту 5 статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
Статтею 86 Лісового кодексу України передбачено, що організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Статтею 93 Кодексу передбачені завдання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів. Зокрема, такими завданнями є запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.
Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.
При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2018 у справі №909/1111/16).
Обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (аналогічну правову позицію викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 909/976/17, постановах Верховного Суду у справах № 927/1096/16, № 920/1293/16, № 917/1261/17).
Згідно з ст. 105 Лісового кодексу України особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, порушенні інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.
Відповідно до статті 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Згідно з ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації заподіяної навколишньому природному середовищу шкоди.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто є деліктною відповідальністю.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Водночас, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування завданої шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України).
Доводи скаржника про те, що позивач не довів протиправної поведінки та вини відповідача, а також наявності причинового зв'язку між виконанням відповідачем своїх службових обов'язків та завданою шкодою, суд відхиляє як необгрунтовані, оскільки, з матеріалів справи вбачається, що підставою для проведення позапланової перевірки позивачем було не виявлення саме працівниками відповідача фактів незаконної рубки, а звернення гр. ОСОБА_1 щодо незаконних рубок на території Парку. Крім того, з самого акту перевірки та наданих представниками відповідача письмових пояснень вбачається, що відповідач самостійно не виявив незаконної порубки на відведеній йому території та не вживав заходів на встановлення осіб, які вчинили дану рубку.
У зв'язку з чим апеляційний суд вважає, що факт виявлення незаконної рубки лісу та відсутність безпосередньо у відповідача, як особи, зобов'язаної здійснювати контроль за збереженням лісів, будь-якої інформації з приводу даного факту та своєчасного його виявлення свідчить про наявність вини відповідача щодо неналежної охорони лісу (бездіяльність), внаслідок чого скоєно незаконне вирубування лісу.
Таким чином, відповідач, як постійний лісокористувач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконної рубки та пошкодження дерев на підвідомчій йому території невстановленими особами.
З огляду на викладене, правомірним є висновок суду першої інстанції, що скаржник, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконної рубки невстановленими особами дерев.
Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).
На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.04.2021 у справі № 926/875/21 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Судові витрати в суді апеляційної інстанції.
Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.
Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Національного природного парку "Вижницький" від 19.05.2021 (вх. суду від 24.05.2021 №01-05/1811/21) - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.04.2021 у справі № 926/875/21 -залишити без змін.
3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя Т.Б. Бонк
суддя С.М. Бойко
суддя Г.Г. Якімець