Справа №443/1082/21
Провадження №2/443/1163/21
іменем України
03 грудня 2021 рокуЖидачівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Сливки С.І.,
за участю секретаря судових засідань Кушнір М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа територіальна громада села Сулятичі в особі Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області провстановлення факту постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власностіна спадкове майно в порядку спадкування,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом в якому просить: встановити факт постійного проживання його разом із ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останньої, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ним, в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_3 , право на земельну ділянку (пай) на території Сидорівської сільської ради площею 2,92 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №0159821 від 17.11.2001 року, виданого на підставі розпорядження Голови Жидачівської районної державної адміністрації від 21.04.1997 року №248 та зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів за № 100; визнати за ним в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_3 , право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сидорівської сільської ради, загальною площею 1,0582 га, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія I-ЛВ №039827 від 19.02.2003 року.
Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, увійшло право на земельну частку (пай) на території Сидорівської сільської ради, площею 2,92 умовних кадастрових гектари, належне померлому згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ЛВ №0159821 від 17.11.2016 року, виданого на підставі розпорядження голови РДА від 21.04.1997 року №248. Згідно довідки Журавненської селищної ради №48 від 03.06.2021 року ОСОБА_4 проживав у АДРЕСА_1 до дня смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 . До дня смерті і на день смерті разом із ним проживала дружина ОСОБА_3 . Заповіту ОСОБА_4 не залишав, тому спадкування відбулося за законом. Зазначає, що оскільки матір позивача ОСОБА_3 проживала із своїм чоловіком ОСОБА_4 на час його смерті, не заявляла про відмову від спадщини, то фактично її прийняла, однак юридично не оформила.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, увійшли земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сидорівської сільської ради, загальною площею 1,0582 га, що належали померлій, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія I-ЛВ 039827 від 19.02.2003 року. Також у склад спадщини увійшло право на земельну частку (пай) на території Сидорівської сільської ради, площею 1,92 умовних кадастрових гектари, яке вона успадкувала після смерті чоловіка ОСОБА_4 , однак юридично не оформила. Згідно довідки Журавненської селищної ради №49 від 03.06.21 року, ОСОБА_3 була зареєстрована в АДРЕСА_1 до дня смерті що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 . До дня смерті і на день смерті, з ОСОБА_3 проживав без реєстрації син ОСОБА_1 . Від Наконечної Стефанії Матвіївни секретарем виконкому Сидорівської сільської ради від 28 липня 2009 року за реєстром №20 посвідчувався заповіт у користь сина ОСОБА_1 та сина ОСОБА_2 в рівних частинах кожному. Даний заповіт на час смерті спадкодавця не змінено та не скасовано. Окрім позивача іншим спадкоємцем за заповітом після смерті матері, був його брат ОСОБА_2 , однак він спадщину не прийняв у жоден із передбачених законом способів. Натомість, позивач постійно проживав із матір'ю ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, не заявляв про відмову від спадщини, то на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України, вважається таким, що її прийняв, але юридично не оформив.
30.06.2021 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Жидачівського районного нотаріального округу для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті своєї матері ОСОБА_3 , однак нотаріус відмовив у його видачі через відсутність у нього правовстановлюючих документів на земельні ділянки, що знаходяться на території Сидорівської сільської ради, що належала померлій і є спадковим майном. Окрім того позивач стверджує, що не може документально підтвердити факт його постійного проживання із матір'ю на час відкриття спадщини.
За таких обставин позивач змушений звертатися до суду із вимогою про встановлення факту постійного проживання спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини та вимогою про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування.
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 26.08.2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 12.10.2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, представник позивача подав заяву про розгляд справи за їх відсутності, просить позов задоволити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, 11.10.2021 року подав заяву згідно якої повідомляє, що спадщину після смерті батьків він не прийняв та на її оформлення не претендує та не заперечує проти оформлення спадкових прав ОСОБА_1 . Крім того просить розглядати справу за його відсутності, позов визнає.
Представник третьої особи Журавненської селищної ради в судове засідання не з'явився, подав заяву, згідно якої повідомляє про відсутність на час розгляду даної справи у суді інформації, яка була б підставою щодо заперечення стосовно предмету даної заяви. Крім того просить розгляд справи проводити без участі представника.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини і вважає, що позов є підставним та підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданим Сидорівською сільською радою Жидачівського району Львівської області від 01.02.1997 року (а.с. 13).
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, до складу якої, окрім іншого, увійшло право на земельну частку (пай) на території Сидорівської сільської ради, площею 2,92 умовних кадастрових гектари, належне померлому згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ЛВ №0159821 від 17.11.2016 року, виданого на підставі розпорядження голови РДА від 21.04.1997 року №248 (а.с.16).
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.
У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила ЦК України (1963 року), у тому числі щодо прийняття спадщини, спадкоємців за заповітом і за законом.
Згідно довідки Журавненської селищної ради №48 від 03.06.2021 року ОСОБА_4 проживав і був зареєстрований у АДРЕСА_1 до дня смерті і на день смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 . В Сидорівській сільській раді від померлого ОСОБА_4 заповіт не посвідчувався. До дня смерті і на день смерті разом із ним проживала дружина ОСОБА_3 (а.с.14).
Оскільки заповіту ОСОБА_4 не залишав, тому спадкування відбулося за законом.
Стаття 529 ЦК УРСР 1963 року визначає, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
Згідно ст.549 ЦК УРСР 1963 року, діями, що свідчать про прийняття спадщини є: фактичний вступ в управління чи володіння спадковим майном або подача спадкоємцем заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
Матір позивача ОСОБА_3 проживала із своїм чоловіком ОСОБА_4 на час його смерті, не заявляла про відмову від спадщини, то фактично її прийняла, однак юридично не оформила, що також підтверджується інформаційною довідкою зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №65041113 від 04.06.2021 року, де відсутня інформація про заведені спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.15).
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 , виданим Сидорівською сільською радою Жидачівського району Львівської області від 04.01.2012 року (а.с.17).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, увійшли земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сидорівської сільської ради, загальною площею 1,0582 га, що належали померлій, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія I-ЛВ 039827 від 19.02.2003 року (а.с.21).
Також у склад спадщини увійшло право на земельну частку (пай) на території Сидорівської сільської ради, площею 1,92 умовних кадастрових гектари, яке вона успадкувала після смерті чоловіка ОСОБА_4 , однак юридично не оформила.
Згідно довідки Журавненської селищної ради №49 від 03.06.2021 року, ОСОБА_3 до дня смерті і на день смерті, яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживала і була зареєстрована в АДРЕСА_1 . В Сидорівській сільській раді від імені померлої ОСОБА_3 заповіт посвідчувався в реєстрі під №20 від 28.07.2009 року. На день смерті заповідача не змінено і нес касовано. Разом із ОСОБА_3 проживав без реєстрації син ОСОБА_1 (а.с.18).
За життя ОСОБА_3 було складено заповіт, який посвідчений секретарем виконкому Сидорівської сільської ради та зареєстрований в реєстрі за № 20, згідно якого остання заповіла усе своє майно синам ОСОБА_1 , 1963 року народження та ОСОБА_2 , 1965 року народженню в рівних частинах кожному (а.с. 19).
Окрім позивача, іншим спадкоємцем за заповітом, був його брат та відповідно син покійної - ОСОБА_2 , однак він спадщину не прийняв, оскільки не проживав із матір'ю на час відкриття спадщини та не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, що підтверджується інформаційною довідкою із спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №65040922 від 04.06.2021 року, де відсутня інформація про заведені спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.20).
Натомість, позивач постійно проживав із матір'ю ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, не заявляв про відмову від спадщини, то на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України, вважається таким, що її прийняв, але юридично не оформив.
Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00031107864 від 08.06.2021 року, 16.01.1962 року у Володимирецькій сільській раді Жидачівського району Львівської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с.11).
Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с.12).
Позивач звернувся до приватного нотаріуса Жидачівського нотаріального округу Посацької А.О. для видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті матері - ОСОБА_3 , однак нотаріус листом-відповіддю №55/02-31 від 30.06.2021 року відмовив ОСОБА_1 у його видачі у зв'язку із тим, що відсутні правовстановлюючий документ на спадкове майно (а.с.25). Окрім того позивач не може документально підтвердити факт його постійного проживання із матір'ю на час відкриття спадщини.
Відповідно до заяви відповідача ОСОБА_2 спадщину після смерті батьків він не прийняв та на її оформлення не претендує та не заперечує щодо оформлення спадкових прав ОСОБА_1 (а.с.38).
Відповідно до положень ст. ст.1216-1218ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У п.п. 2,23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах спадкування» №7 від 30.05.2008 року роз'яснено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Згідно з вимогами ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч. 3ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно із ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Метою встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки. Чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.
Суд зауважує, що метою встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем до часу відкриття спадщини є необхідність реалізації позивачем права на оформлення спадкового майна, отже, такий факт породжує юридичні наслідки.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що здобутими під час судового розгляду доказами, достатньо стверджується той факт, ОСОБА_1 постійно проживав разом із ОСОБА_3 у АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останньої, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому позов у цій частині є підставним та підлягає до задоволення.
Крім того, згідно із ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку, шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268 - 1270 ЦК України. За змістом ст. 392 ЦК України, належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.
Відповідно до ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у вигляді втрати права на спадщину.
Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296,1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).
Водночас, згідно з роз'ясненнями, викладеними Міністерством юстиції України у своєму листі № 19-32/319 «Щодо порядку оформлення документів в разі смерті власника нерухомого майна», зазначено, що у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності, на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.
Крім того, п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5 з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно роз'яснень, викладених у п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, вбачається, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Наведене, з урахуванням зазначених вище норм ЦК України, а також позицій Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дає обґрунтовані підстави вважати, що позивач має право на звернення до суду з позовом про визнання права власності у порядку спадкування щодо нерухомого майна.
Враховуючи зазначені норми ЦК України, роз'яснення постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7та листа ВССУ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту порушеного права, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ в нотаріальному порядку, право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою.
Позивач стверджує, що оригінали правовстановлюючих документів на вищевказане нерухоме майно втрачено.
Доказом того, що покійний ОСОБА_4 отримав право на середню земельну частку, маючи Сертифікат на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №0159821 від 17.11.2001 року, виданого на підставі розпорядження Голови Жидачівської районної державної адміністрації від 21.04.1997 року №248 та зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів за № 100, є довідка №97-13-0.22-162/164-21 від 18.06.2021 року видана Відділом у Жидачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, а також копія вищевказаного сертифікату (а.с.16, 22).
Доказом того, що покійній ОСОБА_3 належало на праві приватної власності земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,0582 гектара, які розташовані на території Сидорівської сільської ради є довідка №97-13-0.22-162/164-21 від 18.06.2021 року видана Відділом у Жидачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, а також копія вищевказаного Державного акту на право приватної власності на землю (а.с.21, 22).
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За змістом положень ст. 392 ЦК України право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку та в інший спосіб такі перешкоди не можуть бути усунуті.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження
Пунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. За відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Отже, відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивача. При цьому, в даному випадку, нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину у тому числі, за відсутності у нього правовстановлюючих документів на нерухоме майно.
Відсутність у позивача оригіналу правовстановлюючих документів на вказане вище нерухоме майно, що належало померлій ОСОБА_3 (спадкове майно), перешкоджає йому в реалізації спадкових прав, зокрема оформленню спадщини нотаріусом.
Оскільки, позивач позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину у нотаріуса, вимога позивача про визнання за ним права власності на спадкове майно в порядку спадкування підлягає до задоволення.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що вимога про визнання за позивачем права власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 на земельні ділянки, які розташовані на території Сидорівської сільської ради Жидачівського району Львівської області також підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 315, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов задоволити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останньої, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_3 , право на земельну ділянку (пай) на території Сидорівської сільської ради площею 2,92 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №0159821 від 17.11.2001 року, виданого на підставі розпорядження Голови Жидачівської районної державної адміністрації від 21.04.1997 року №248 та зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів за № 100.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_3 , право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сидорівської сільської ради, загальною площею 1,0582 га, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія I-ЛВ №039827 від 19.02.2003 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у деньйого проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя С.І Сливка