Справа №443/1147/21
Провадження №2/443/1188/21
іменем України
30 листопада 2021 рокуЖидачівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Сливки С.І.,
за участю секретаря судових засідань Кушнір М.І.,
представника позивача адвоката Яременка І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа територіальна громади села Журавно в особі Журавненської селищної ради Львівської області, про встановлення факту постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом,
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, у якому просить: встановити факт постійного проживання її разом із ОСОБА_3 у смт. Журавно Жидачівського району Львівської області на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останнього, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за нею в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , право на земельну частку (пай) на території Зарічненської сільської ради, площею 1,39 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату серія ЛВ №3116 від 24.04.1997 року, виданого на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА від 14.04.1997 року №230.
Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, увійшло право на земельну частку (пай) на території Зарічненської сільської ради, площею 1,39 умовних кадастрових гектари, належне померлій згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ЛВ №3116 від 24.04.1997 року, виданого на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА від 14.04.1997 року №230. Згідно довідки Журавненської селищної ради №76 від 01.06.2021 року, ОСОБА_4 була зареєстрована в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 . В Зарічненській сільській раді від померлої ОСОБА_4 заповіту не посвідчувалося. На момент смерті ОСОБА_4 разом з нею проживав її чоловік - ОСОБА_3 . Зазначає, що її батько спадщину після смерті своєї дружини прийняв за законом, оскільки проживав із нею постійно на час відкриття спадщини та не відмовлявся від неї, проте юридично не оформив своїх спадкових прав.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, увійшло право на земельну частку (пай) на території Зарічненської сільської ради, площею 1,39 умовних кадастрових гектари, яке він фактично успадкував після смерті дружини, однак юридично не оформив. Згідно довідки Журавненської селищної ради №128 від 06.07.2021 року, ОСОБА_3 був постійно зареєстрований в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 . Від імені ОСОБА_3 у Зарічненській сільській раді посвідчено заповіт за реєстром №1 від 12.01.2009 року. Згідно заповіту все своє майно ОСОБА_3 заповів дочці позивачі ОСОБА_1 . ОСОБА_3 хворів та потребував постійного догляду, то позивачка забрала батька проживати до себе у смт. Журавно, де він проживав без реєстрації до дня своєї смерті. Зазначає, що оскільки позивачка проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, не заявляла про відмову від спадщини, то на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України, вважається такою, що її прийняла, проте юридично не оформила.
08.07.2021 року позивачка звернулася до приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу для видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 , однак нотаріус відмовив у його видачі, через пропущений термін для прийняття спадщини та відсутність правовстановлюючих документів на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Зарічненської сільської ради, що належала померлому і є спадковим майном. За таких обставин позивачка змушена звертатися до суду із вимогою про встановлення факту постійного проживання спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини та вимогою про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом.
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 30.07.2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 04.10.2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, з мотивів, викладених у такому.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, 01.10.2021 року подала заявузгідно якої повідомляє, що спадщину після смерті свого батька ОСОБА_3 вона не прийняла та на її оформлення не претендує, не заперечує проти оформлення спадкових прав ОСОБА_1 . Крім того просить розглядати справу за її відсутності, позов не заперечує.
Представник третьої особи Журавненської селищної ради в судове засідання не з'явився, подав заяву, згідно якої повідомляє про відсутність на час розгляду даної справи у суді інформації, яка була б підставою щодо заперечення стосовно предмету даної заяви. Крім того просить розгляд справи проводити без участі представника.
Заслухавши вступне слово представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла матір позивачки ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 , виданим Зарічненською сільською радою Жидачівського району Львівської області від 17.05.2008 року. (а.с.12).
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, увійшло право на земельну частку (пай) на території Зарічненської сільської ради, площею 1,39 умовних кадастрових гектари, належне померлій згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ЛВ №3116 від 24.04.1997 року, виданого на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА від 14.04.1997 року №230 (а.с.14).
Згідно довідки Журавненської селищної ради №76 від 01.06.2021 року, ОСОБА_4 була зареєстрована в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 . В Зарічненській сільській раді від померлої ОСОБА_4 заповіту не посвідчувалося. На момент смерті ОСОБА_4 разом з нею проживав її чоловік - ОСОБА_3 та родичка ОСОБА_5 (а.с.13).
Оскільки заповіту ОСОБА_4 не залишала, тому спадкування відбулося за законом.
Згідно ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Батько, позивачки ОСОБА_3 спадщину після смерті своєї дружини прийняв за законом, оскільки проживав із нею постійно на час відкриття спадщини та не відмовлявся від неї, проте юридично не оформив своїх спадкових прав, що також підтверджується витягом зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №65331347 від 25.06.2021 року, де відсутня інформація про заведені спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.15).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Зарічненською сільською радою Жидачівського району Львівської області від 01.06.2010 року (а.с.16).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, увійшло право на земельну частку (пай) на території Зарічненської сільської ради, площею 1,39 умовних кадастрових гектари, яке він фактично успадкував після смерті дружини, однак юридично не оформив.
За життя ОСОБА_3 12.01.2009 року було складено заповіт, який посвідчений секретарем виконкому Зарічненської сільської ради та зареєстрований в реєстрі за № 1, згідно якого останній заповів усе своє майно дочці ОСОБА_1 , 1962 року народження (а.с. 18).
Згідно довідки Журавненської селищної ради №128 від 06.07.2021 року, ОСОБА_3 був постійно зареєстрований в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 . Від імені ОСОБА_3 у Зарічненській сільській раді посвідчено заповіт за реєстром №1 від 12.01.2009 року. ОСОБА_3 на день смерті був зареєстрований в будинку по АДРЕСА_1 з родичкою ОСОБА_5 , яка зареєстрована, та не проживала і не проживає на даний час (а.с.17).
Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00031381011 від 25.06.2021 року, 28.12.1956 року у виконавчому комітеті Зарічненської сільської ради Жидачівського району Львівської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.9).
Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.10).
Як видно із свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_4 , 09.08.1980 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.11).
Листом-відповіддю приватного нотаріуса Жидачівського районного нотаріального округу Посацькою А.О. №64/02-31 від 08.07.2021 року (а.с.22), ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку із тим, що вона пропустила піврічний термін з дня смерті спадкодавця, із заявою про прийняття спадщини вчасно не звернулася, а також відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно.
Відповідно до витягу зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №65331133 від 25.06.2021 року, сформованої приватним нотаріусом Посацькою А.О. спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 не заводилася (а.с.19).
Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в судовому засіданні дали покази про те, що ОСОБА_1 постійно проживала із своїм батьком ОСОБА_3 у смт.Журавно, доглядала його до дня смерті.
Відповідно до положень ст. ст.1216-1218ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У п.п. 2,23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах спадкування» №7 від 30.05.2008 року роз'яснено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Згідно з вимогами ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч. 3ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно із ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Метою встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки. Чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.
Суд зауважує, що метою встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем до часу відкриття спадщини є необхідність реалізації позивачем права на оформлення спадкового майна, отже, такий факт породжує юридичні наслідки.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що здобутими в судовому засіданні доказами, достатньо стверджується той факт, що ОСОБА_1 постійно проживала разом із ОСОБА_3 у смт. Журавно Жидачівського району Львівської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім того, згідно із ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку, шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268 - 1270 ЦК України. За змістом ст. 392 ЦК України, належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.
Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у вигляді втрати права на спадщину.
Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296,1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).
Водночас, згідно з роз'ясненнями, викладеними Міністерством юстиції України у своєму листі № 19-32/319 «Щодо порядку оформлення документів в разі смерті власника нерухомого майна», зазначено, що у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності, на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.
Крім того, п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5 з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Наведене, з урахуванням зазначених вище норм ЦК України, а також позицій Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дає обґрунтовані підстави вважати, що позивач має право на звернення до суду з позовом про визнання права власності у порядку спадкування за законом щодо спадкового майна.
Враховуючи зазначені норми ЦК України, роз'яснення постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7та листа ВССУ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту порушеного права, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ в нотаріальному порядку, право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою.
Позивачка стверджує, що Сертифікат на право на земельну частку пай втрачено, залишилася тільки його ксерокопія.
Доказом того, що покійна ОСОБА_4 отримала право на середню земельну частку, маючи Сертифікат на право на земельну частку (пай) серія ЛВ №3116 від 24.04.1997 року, виданого на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА від 14.04.1997 року №230, є довідка №29-13-0.22-185/164-21 від 05.07.2021 року видана Відділом у Жидачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, а також копія вищевказаного сертифікату (а.с.14, 20).
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За змістом положень ст. 392 ЦК України право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку та в інший спосіб такі перешкоди не можуть бути усунуті.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Пунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. За відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Отже, відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивача. При цьому, в даному випадку, нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку із тим, що вона пропустила піврічний термін з дня смерті спадкодавця, із заявою про прийняття спадщини не звернулася, а також відсутні правовстановлюючі документи на земельну частку (пай), яка знаходяться на території Зарічненської сільської ради Жидачівського району Львівської області.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 315, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов задоволити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом із ОСОБА_3 у смт. Журавно Жидачівського району Львівської області на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останнього, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , право на земельну частку (пай) на території Зарічненської сільської ради, площею 1,39 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату серія ЛВ №3116 від 24.04.1997 року, виданого на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА від 14.04.1997 року №230.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 06 грудня 2021 року.
Головуючий суддя С.І Сливка