06 грудня 2021 року справа №200/5484/21
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач),
суддів Казначеєва Е.Г., Сіваченка І.В.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2021 року по справі №200/5484/21 (суддя 1-ї інстанції Мозговая Н.А.) за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення невиплаченої пенсії,-
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не виплаті їй пенсії за віком за період з 01.06.2018 року по 31.12.2019 року у розмірі 77902,87 грн., стягнення пенсії за період з 01.06.2018 року по 31.12.2019 року у розмірі 77902,87 грн.
В обгрунтування позову зазначила, що судовим рішенням, що набрало законної сили, зокрема, зобов'язано Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити нарахування та виплату пенсії позивачу з 01.01.2018 року.
Відповідач поновив виплату пенсії, проте протиправно не виплатив заборгованість по пенсії за період з 1 січня 2018 року по 31 серпня 2019 року до теперішнього часу в сумі 77902,87 грн.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11.05.2021 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2021 року провадження закрито з підстав, визначених п.4 ч.1 ст.238 КАС України.
Позивач не погодилася з ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу на продовження розгляду.
Обґрунтування апеляційної скарги.
Суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку, що спір у цій справі та в справі №10122/19-а є тотожними, оскільки суть спору у цих справах відрізняється. В межах даної справи предметом розгляду є вже новий спір, який не спрямований на виконання рішення суду від 20.09.2019 року у справі №200/10122/19-а, хоча є пов'язаним зі спірними правовідносинами у вказаній справі.Отже є неправильним застосування правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 20.02.2019 року у справі №806/2143/15.
Ухвала суду першої інстанції порушує права позивача на справедливий судовий розгляд.
Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає заяву у порядку письмового провадження.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановив наступне.
Фактичні обставини справи.
Позивач є пенсіонером та перебуває на обліку в Маріупольському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20.09.2019 року у справі №200/10122/19-а визнано протиправними дії Маріупольського об'єднаного Управління Пенсійного Фонду України Донецької області що припинення пенсійних виплат ОСОБА_1 , починаючи з 01 червня 2018 року.
Зобов'язано Маріупольське об'єднане Управління Пенсійного Фонду України Донецької області поновити виплату ОСОБА_1 пенсії та здійснити виплату заборгованості за час затримки виплати, починаючи з 01 червня 2018 року.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення набрало законної сили 28.11.2019 року.(а.с.16-20)
На виконання судового рішення у справі №200/10122/19-а відповідачем 06.12.2019 року поновлено нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2018 року. Поновлення виплати пенсії відбулось в січні 2020 року. Заборгованість з пенсії ОСОБА_1 за період з 01.06.2018 року по 31.12.2019 року була облікована управлінням (загальна сума 77902,87 грн) та згідно відпрацьованого судового рішення спрямована управлінням на виплату, яка буде здійснюватись за окремим фінансуванням на означені цілі та на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України (а.с.22-24).
Таким чином, наявність заборгованості з пенсії в сумі 77902,87 грн відповідач не заперечує.
Оцінка суду.
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Згідно з частинами другою та третьою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно із положеннями частин першої та другої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому ст. 287 цього Кодексу (ч. 8 ст. 382 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що приписами статтей 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Вказані правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Відтак, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, у відповідності до КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 у справі № 806/2143/15, від 21.12.2020 року у справі №440/1810/19.
Аналіз предмету позову у справі, яка розглядається, свідчить, що фактичною підставою для звернення до суду із даними позовними вимогами стала незгода позивача із бездіяльністю відповідача під час виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20.09.2019 року у справі №200/10122/19-а.
Суд звертає увагу, що заявлені позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судових рішень, а тому позивач, у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, має встановлене законом право в порядку статті 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Обраний позивачем у цій справі спосіб захисту - визнання протиправною бездіяльності Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати позивачу заборгованості з пенсії за період з 01.06.2018 року по 31.12.2019 року у розмірі 77902,87 грн., стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з пенсії за період з 01.06.2018 року по 31.12.2019 року у розмірі 77902,87 грн. - є одним із способів виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20.09.2019 року у справі №200/10122/19-а.
Отже, в даному випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору. Наразі має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
Отже є безпідставними доводи апелянта, що суть спору у цих справах відрізняється.
Наявність спеціальних правових норм КАС України (ст.ст. 382, 383), направлених на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Таким чином, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки спір у даній справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що уже були предметом розгляду судів у іншому провадженні, проте, на стадії виконання такого судового рішення.
Вищезазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15, від 03 квітня 2019 року по справі № 820/4261/18, від 21.12.2020 по справі № 440/1810/19.
Є неприйнятними доводи позивача, що ухвала суду першої інстанції порушує права позивача на справедливий судовий розгляд, оскільки позивач не обмежений в своєму праві звернутися до суду з заявою в порядку ст.ст.382,383 КАС України щодо виконання судового рішення.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2021 року по справі №200/5484/21 - залишити без задоволення.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2021 року по справі №200/5484/21 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 06 грудня 2021 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 06 грудня 2021 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді Е.Г. Казначеєв
І.В. Сіваченко