Копія
Справа № 560/8251/21
іменем України
06 грудня 2021 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом до Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що станом на день звільнення - 20.12.2016 відповідач не провів з ним розрахунків індексації грошового забезпечення за період з 2000 року по 2015 рік. Індексація грошового забезпечення в розмірі 14720,68 грн. за період з серпня 2015 по грудень 2016 була перерахована на банківський рахунок позивача лише 04.06.2021. Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх порушених соціальних прав.
Ухвалою суду від 09.07.2021 відкрите провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
На адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що грошове забезпечення за час проходження військової служби у Національній академії державної прикордонної служби України імені Б.Хмельницького позивачу надано повністю, усі виплати у зв'язку із звільненням нараховані та виплачені згідно вимог чинного законодавства, та позивачем не оскаржувалися.
Частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України. При цьому стаття 117 КЗпП України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати.
Відповідач звертає увагу, що звільнення позивача з військової служби відбулося без будь-яких зауважень з боку позивача та спорів щодо суми виплати, у зв'язку з цим, позовні вимоги позивача є необґрунтованими.
Щодо виплати індексації грошового забезпечення за спірний період та застосування при розрахунку індексації грошового забезпечення базового місяця січень 2008 зазначає, що виплата сум індексації грошового забезпечення має здійснюватися в межах коштів установ та організацій, передбачених на ці цілі. Позивачу частково виплачена індексація грошового забезпечення із встановленням базових місяців - листопад 2013 року, листопад 2015 року, грудень 2015 року. Вважає, що підстав для з встановлення для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) січень 2008 немає, просить відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши докази, суд встановив такі обставини справи.
Суд встановив, що ОСОБА_1 Наказом ректора Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького від 20.12.2016 №734-ос звільнений з військової служби.
15.04.2021 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із вимогою нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення та вказати базовий місяць, що використовувався для її нарахування.
04.06.2021 ОСОБА_1 було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 01.08.2015 по 20.12.2016 в сумі 14720,68 грн. із визначенням базових місяців - листопад 2013 року, листопад 2015 року, грудень 2015 року, а також не було проведено індексацію грошового забезпечення з 28.08.2000 по 01.08.2015.
Оскільки вказану компенсацію було виплачено не у день звільнення, позивач звернувся до відповідача з вимогою нарахувати та виплатити середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнення з дня звільнення у запас до дня виплати такої компенсації.
Листом від 22.06.2021 №11/Б-110/3010 відповідач відмовив у задоволенні вимоги щодо нарахування позивачу середнього заробітку за вже виплачену суму індексації та проведення індексації грошового забезпечення згідно норм чинного законодавство.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні; не проведення індексації грошового забезпечення з 2000 по 2015 з урахуванням базового місяця, що відповідає місяцю зміни тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, а саме з січня 2008 та невірного проведення індексації грошового забезпечення за період з серпня 2015 по грудень 2016 із застосуванням базового місяця - листопад 2013 року, листопад 2015 року, грудень 2015 року, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх порушених соціальних прав
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Згідно з частинами 2 та 3 статті 9 цього Закону, до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII.
Відповідно до статті 1 цього Закону, індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 цього Закону визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Положеннями статті 4 Закону визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Статтею 6 вказаного Закону визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-III індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення.
Згідно з пунктом 2 такого Порядку, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Пунктом 4 Порядку встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку, у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Згідно пункту 5 Порядку, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно - правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Отже, посилання відповідача на відсутність коштів для виплати індексації, судом не приймається до уваги, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
Суд встановив, що згідно довідки про суми нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , яка міститься в матеріалах справи позивачу нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення за період з серпня 2015 року по грудень 2016 року (із застосуванням базових місяців для розрахунку індексації - листопад 2013 року, листопад 2015 року, грудень 2015 року).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Національною академією державної прикордонної служби України імені Б.Хмельницького протиправно не нараховувалась те не сплачувалась індексація грошового забезпечення за період з 28.08.2000 по 01.08.2015.
Суд критично оцінює посилання представника відповідача на роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 №248/3/9/1/2 відповідно до якого, індексацію грошового забезпечення військовослужбовців необхідно не нараховувати до окремого роз'яснення, оскільки відповідач має керуватися та діяти відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який має вищу юридичну силу, ніж вказане роз'яснення.
Посилання відповідача на відсутність механізму виплати індексації у поточному році за минулі періоди, суд також не приймає до уваги, оскільки відсутність такого механізму не може позбавляти позивача на отримання належних йому сум невиплаченого доходу.
Доводи відповідача про те, що в межах наявного фінансового ресурсу можливості виплатити індексації грошового забезпечення військовослужбовцям не було суд відхиляє, оскільки вони не відповідають нормам Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, яким визначено, що додаткові витрати, пов'язані з індексацією грошових доходів громадян, відображаються у складі витрат, до яких відносяться виплати, що індексуються.
Отже, в кошторисі доходів і видатків бюджетної установи, організації індексація заробітної плати відображається не як самостійна витрата, а в складі витрат на виплату заробітної плати.
Разом з цим, суд ураховує, що згідно зі частинами 1, 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005), в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі №21-44а10).
Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.
Враховуючи встановлене, суд приходить до висновку, що аргументи відповідача щодо відсутності бюджетного фінансування не можуть бути підставою для не нарахування індексації заробітної плати та відмови у її виплаті позивачу, право позивача на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 28.08.2000 по 01.08.2015 є порушеним та має бути відновленим.
З огляду на викладене, а також ураховуючи обставини даної справи, суд вважає протиправною бездіяльність Національної академії державної прикордонної служби України імені Б.Хмельницького щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за вказаний період та з метою повного захисту порушеного права, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 28.08.2000 по 01.08.2015 включно.
При цьому, питання визначення базового місяця, розрахунку індексації грошового забезпечення за вказаний період є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу та який виплачував йому грошове забезпечення. І саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 15.10.2020 у справі №240/11882/19, від 17.09.2020 у справі №420/1207/19.
Під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов'язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов'язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.
За таких обставин, суд зазначає, що повноваження відносно обрахунку індексації, в тому числі, щодо визначення базового місяця для такого нарахування, у відповідності до положень Порядку №1078 та Закону №1282-XII, покладається на відповідача.
Отже, до цього обов'язку відповідача відноситься і питання визначення базового місяця для індексації, відтак, підстави для зобов'язання останнього здійснити розрахунок індексації позивача з урахуванням базового місяця - січень 2008 - відсутні, отже адміністративний позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Крім того, спірним у цих правовідносинах залишається питання визначення базового місяця індексації грошового забезпечення за період з 01.08.2015 по 20.12.2016.
Відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі по тексту - Порядок №1078) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
З аналізу вказаних норм вбачається, що місяць в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Разом з тим, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018 (далі - Постанова №1294), встановлені підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком №1 до Постанови №1294.
Підвищення тарифних ставок (окладів) після 01.01.2008, в тому числі в період перебування позивача на службі (зокрема до 20.12.2016), яке є підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації, не відбувалося.
Отже, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.08.2015 по 20.12.2016 є саме січень 2008, в якому Постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців.
На думку відповідача, останній виконав умови, визначені абзацом першим пункту 3 Постанови №1013.
Однак, такі доводи відповідача не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, оскільки підвищення розміру додаткових видів грошового забезпечення не є підставою для зміни базового місяця індексації.
Станом на момент виникнення спірних правовідносин тарифні ставки (оклади) військовослужбовців обчислювалися відповідно до Постанови №1294, яка набрала чинності 01.01.2008.
Зміна тарифних ставок (окладів) військовослужбовців відбулась лише з 01.01.2018 у зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Отже, в грудні 2015 року тарифні ставки (оклади) військовослужбовців не змінилися, тому підстави для обчислення індексації грошового забезпечення позивача з урахуванням базового місяця - листопад 2013 року, листопад 2015 року, грудень 2015 року відсутні.
Таким чином, з урахуванням п.5 Порядку №1078 індексація грошового забезпечення позивача за період з 01.08.2015 по 20.12.2016 підлягає обчисленню з урахуванням базового місяця, що відповідає місяцю зміни тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, тобто, січня 2008 року.
Таким чином, дії відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.08.2015 по 20.12.2016 із застосуванням базового місяця - листопад 2013 року, листопад 2015 року, грудень 2015 року є протиправними.
У зв'язку з цим, необхідно зобов'язати Національну академію державної прикордонної служби України імені Б.Хмельницького нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.08.2015 по 20.12.2016 із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) місяць останнього збільшення тарифної ставки (посадового окладу) - січень 2008.
Разом з цим позовна вимога зобов'язати Національну академію державної прикордонної служби України імені Б.Хмельницького нарахувати та виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні - не нарахування індексації грошового забезпечення у день звільнення - за період з 20.12.2016 по 04.06.2021 задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.
За статтею 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Згідно зі статтею 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Конституційний Суд України в Рішенні від 22.02.2012 №4-рп/2012 серед іншого, зазначив, що строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.
За статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведения з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Таким чином, як зазначено в згаданому Рішенні Конституційного Суду України, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Такі правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №813/1001/17, від 24.01.2019 у справі №802/28/16-а, від 09.08.2019 у справі №420/5793/18, від 04.12.2019 у справі №815/2681/17, а також в Постанові Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999 №13.
Суд встановив, що 04.06.2021 ОСОБА_1 нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 01.08.2015 по 20.12.2016 в сумі 14720,68 грн. із визначенням базового місяця - листопад 2013 року, листопад 2015 року, грудень 2015 року.
Із нарахованою та виплаченою сумою позивач не погоджується, тому звернувся до суду з цим позовом з вимогою нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з серпня 2015 по грудень 2016 із застосуванням базового місяця - січень 2008.
Враховуючи те, що остаточний обсяг вимог може бути визначений лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, суд вважає, що в порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права, і потрібно враховувати, що суд не повинен вирішувати вимоги на майбутнє, а тому права позивача в цій частині не порушені, така вимога є передчасною, і відповідно задоволенню не підлягає.
Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
У зв'язку з задоволенням позовних вимог відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем судовий збір слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Національної академії державної прикордонної служби України імені Б.Хмельницького щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період за період з 28.08.2000 по 01.08.2005 включно.
Зобов'язати Національну академію державної прикордонної служби України імені Б.Хмельницького нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 28.08.2000 по 01.08.2005 включно.
Визнати протиправними дії Національної академії державної прикордонної служби України імені Б.Хмельницького щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.08.2015 по 20.12.2016 в сумі 14720,68 грн. із визначенням базового місяця - листопад 2013 року, листопад 2015 року, грудень 2015 року.
Зобов'язати Національної академії державної прикордонної служби України імені Б.Хмельницького нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.08.2015 по 20.12.2016 із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) місяць останнього збільшення тарифної ставки (посадового окладу) - січень 2008.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень) судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Національна академія Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького (вул. Шевченка, 46, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29003 , код ЄДРПОУ - 14321481)
Головуючий суддя /підпис/ І.І. Тарновецький
"Згідно з оригіналом"
Суддя І.І. Тарновецький