Іменем України
24 листопада 2021 року м. Чернігівсправа № 927/878/21
Господарський суд Чернігівської області у складі головуючого судді Фесюри М.В., секретар судового засідання Скороход А.О., розглянувши матеріали справи
за позовом: Державного підприємства «Чернігівторф», вул. Громадянська, 35-А, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 02968220
до відповідача-1: Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, проспект Миру, 14, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 38764881, ел. адреса: chernihiv@land.gov.ua
до відповідача-2: Гончарівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, вул. Танкістів, буд. 11, смт. Гончарівське, Чернігівський район, Чернігівська область, 15558, ел. адреса: goncharivske_rada@gsr.gov.ua
про тлумачення умов договору оренди
За участю представників:
позивача: Бондаренко Ю.В., Сергієнко А.М.
відповідача 1: Шелест С.Ю.
відповідача 2: не з'явився
В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Державне підприємство «Чернігівторф» звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом, в якому просить здійснити тлумачення змісту п. 8 Договору оренди землі №86/57- 17-ДО від 02,03.2017 року, укладеного між Державним підприємством «Чернігівторф» та Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області, встановивши наступний строк дії Договору: договір укладено на строк дії спеціального дозволу на користування надрами до 05.03.2037.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2021 справу №927/878/21 передано на розгляд судді Фесюрі М.В.
Ухвалою суду від 25.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, встановлено строки подання відзивів на позов, відповіді на відзив, заперечення тощо, підготовче засідання суду призначено на 12:00 год 22.09.2021.
При дослідженні матеріалів справи, суд встановив, що позивачем позовна заява не підписана та до позовної заяви не додано жодного документа, що підтверджує повноваження в.о. директора Бондаренко Ю.В., зазначеного у позовній заяві.
Враховуючи зазначені обставини, у відповідності до ч.11 ст.176 Господарського процесуального кодексу України ухвалою суду від 26.08.21 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.
У встановлений судом строк від позивача на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали суду з доданими до супровідного підписаним примірником позовної заяви та документами, які підтверджують повноваження особи, яка підписала позовну заяву.
Ухвалою суду від 01.09.2021 суд постановив продовжити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання суду призначено на 12:00 год. 22.09.2021.
Сторони належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення підготовчого засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 71-73).
13.09.2021 від відповідача-2 надійшло клопотання у якому ГУ Держгеокадастру наполягає, що між ним і позивачем відсутній предмет спору, оскільки відповідач-2 після передачі спірної земельної ділянки у комунальну власність до Гончарівської селищної об'єднаної територіальної громади в особі Гончарівської селищної ради, відповідач-2 не має ніякого відношення у зв'язку з чим просить суд закрити провадження у справі за відсутністю предмету спору в частині позовних вимог до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області.
Клопотання прийнято судом та долучено до матеріалів справи.
Представник позивача заявив усне про оголошення перерви для надання можливості ознайомитися з клопотанням Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про закриття провадження у справі, оскільки не отримував дане клопотання. Також просив суд відкласти підготовче засідання в зв'язку з тим, що має намір подати клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб.
За результатами розгляду справи у підготовчому засіданні 22.09.2021 суд постановив протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 календарних днів та відкладав розгляд справи в підготовчому судовому засіданні до 11.10.2021 до 10:30год.
07.10.2021 від позивача на адресу суду надійшло клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державної служби геології та надр України.
Клопотання мотивоване тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області було надано в оренду ДП «Чернігівторф» земельну ділянку площею 275,3430 га з кадастровим номером 7425588500:09:000:3026 для розміщення та експлуатації основних, підсобних допоміжних будівель та споруд пiдприємствами, які пов'язані з користуванням надрами iз земель сільськогосподарського призначення державної власності в оренду на строк дії спеціального дозволу на користування надрами до 05.03.2017 року, розташовану на території Смолинської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області. 02.03.2017 року між ГУ Держгеокадастру у Чернiгiвськiй обл. та ДП «Чернігівторф» було укладено договір оренди № 86/57/17-ДО (надалі - Договір оренди) земельної ділянки з кадастровим номером 7425588500:09:000:3026, площею 275,343 га. що знаходиться на території Смолинської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (надалі - Земельна ділянка).
Спеціальний дозвіл на користування надрами № 813 (далі - Дозвiл № 813), згідно з яким укладено Договір оренди, було видано Державною службою геологiї та надр України 05.03.1997 року ДП «Чернiгiвторф» щодо видобування торфу, придатного для виробництва брикетів та приготування компостів на родовищі «Гнилуське», площею 7.03 кв.км (703 га), розташованого у Чернігівській області мiж селами Смолин (південна околиця) та Лебедівка (північна околиця).
Строк дії дозволу №813 становив 20 років і мав сплинути 05.03.2017, проте наказом №93 від 16..03.2018 строк дії такого дозволу продовжено на 20 років до 05.03.2037.
Таким чином, на думку позивача Державною службою геологiї та надр України надавши вказаний дозвіл погодила право користування надрами в межах спірної земельної ділянки, право користування якою виникло у позивача на підставі договору оренди №86/57/17-ДО
Відповідно до ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
У поданому клопотання позивачем не наведено обґрунтувань, яким чином рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки Державної служби геології та надр України, приймаючи до уваги предмет та підстави позовних вимог, а тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про залучення його до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
За наслідками розгляду справи у підготовчому засіданні 11.10.2021, суд постановив ухвалу, із занесенням до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 12:30 год. 25.10.2021.
25.10.2021 розгляд справи по суті відкладено на 10:00 год. 10.11.2021, 10.11.2021 розгляд справи відкладено на 24.11.2021.
Відповідача-2 належним чином повідомлено про дату час та місце розгляду справи по суті, призначеного на 24.11.2021, проте правом участі у судовому засіданні відповідач-2 не скористався.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки відповідачами не подано відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив:
02.03.2017 року між ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області та ДП «Чернігівторф» було укладено договір оренди №86/57/17-ДО (надалі - Договір а.с.29-32) земельної ділянки з кадастровим номером 7425588500:09:000:3026, площею 275,343 га, що знаходиться на території Смолинської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.
Предметом договору оренди є строкове платне користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення державної власності зі зміною її цільового призначення в оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами.
Згідно п. 8 Договору такий Договір укладено на строк дії спеціального дозволу на користування надрами до 05.03.2017 року. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
16.03.2018 Державною службою геології та надр України було видано наказ №93 про продовження строку дії дозволу № 813 строк дії спеціальних дозволів на користування надрами для ДП «Чернігівторф» на Гнилуському родовищі на 20 років. Наказом Державної служби геології та надр України №129 від 20.04.2018 у зв'язку із наявністю підстав для продовження строку дії спеціальних дозволів на користування надрами та враховуючи пропозиції Комісії з питань надрокористування (протокол від 15.03.2018 № 4/2018) прийнято рішення внести зміни до пп. 3 п. 17 в тому числі і для ДП «Чернігівторф», внаслідок чого, як стверджує позивач строк дії Дозволу № 813 продовжено до 05.03.2037.
Враховуючи наведене позивач стверджує, що положення п. 8 Договору оренди містить невизначеність щодо реального строку дії договору, яка полягає у двозначності можливого тлумачення строку, а саме у першому випадку дію договору можна тлумачити як такого, що укладено на строк дії спеціального дозволу на користування надрами, а в другому випадку на строк до 05.03.2017 з можливістю продовження дії Договору оренди за ініціативою Орендаря шляхом направлений Орендодавцю письмового повідомлення, не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору.
Оскільки в другому випадку посилаючись на закінчення строку укладення Договору оренди - 02.03.2017 року, орендар не має можливості скористатися правом продовження дії договору, яке неможливо реалізувати з огляду на його припинення 05.03.2017, яке наступило через 3 дні після його укладення.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Правочин тлумачиться судом при розгляді спору. Тобто, суд наділений повноваженнями вирішувати вказані вимоги лише тоді, коли сторони мають різне уявлення щодо свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони.
Підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змогу з'ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір. На вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договору без зміни його умов.
Метою тлумачення правочину є з'ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов'язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину.
Таким чином, тлумаченню підлягає зміст угоди або її частини у способи, передбачені статтею 213 Цивільного кодексу України, тобто тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень. Тлумачення не може створювати нових умов, тільки роз'яснювати вже існуючі умови договору.
При цьому, підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змоги з'ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір, тлумачення не може створювати, а лише роз'яснює наявні умови угоди. Вказану правову позицію висловлено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.04.2019 у справі № 916/1171/18.
Верховним Судом у постанові від 09.07.2020 по справі №922/404/19 наголошено, що підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змогу з'ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір. Тлумачення не може створювати, а лише роз'яснює існуючі умови угоди. Тобто, у розумінні наведених приписів, на вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договору без зміни його умов. При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з'ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов'язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов.
Якщо правила встановленні ст. 213 ЦК України не дозволяють визначити зміст відповідної умови договору потрібно застосовувати тлумачення contra proferentem.
Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem) - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party).
Наявність суперечностей з приводу розуміння умов договору передбачає, що кожна з його сторін дотримується свого розуміння спірної умови договору, посилаючись на це під час домовленості і в судовому процесі як на підставу своїх вимог та заперечень.
Предметом Договору відповідно до п.1 є розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами.
Позивачем отримано вказану у Договорі земельну ділянку на підставі акту прийому-передачі об'єкта оренди від 03.03.2017 (а.с. 33).
Наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 25-3034/1417-ср від 24.02.2017, яким затверджено позивачу проект землеустрою відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності також містить зазначення мети Договору - надання в оренду ДП «Чернігівторф» земельної ділянки площею 275,3430 га (кадастровий номер 7425588500 09:000:3026) для розміщення та експлуатації основних, підсобних допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користування надрами із земель сільськогосподарського призначення державної власності в оренду на строк дії спеціального дозволу на користування кадрами до 05.03.2017.
Доказів розміщення позивачем на такій земельній ділянці основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд матеріали справи не містять.
Так само, як не містять як матеріали справи, так і подані документи доказів, що така земельна ділянка надавалась позивачу саме для видобутку корисних копалин.
Рішенням 9 сесії 8 скликання Гончарівської селищної ради від 08.07.2021 розглянувши клопотання ДП «Чернігівторф» про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування (11.01) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами площею 275,3430 га на території Гончарівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, керуючись ст.12, 19, 65, 66, 93 земельного кодексу України, статті 26 п. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 19, 25, 50 Закону України «Про землеустрій» «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель» селищна рада вирiшила вiдмовити ДП «Чернігівторф» у наданнi дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування (11.01) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд пiдприємствами, пов'язані що користуванням надрами площею 3 275,3430 га (кадастровий номер: 7425588500:09:000:3026) території Гончарівської селищної ради на території Чернігівського району Чернігівської області.
Зміст ухваленого рішення 9 сесії 8 скликання Гончарівської селищної ради від 08.07.2021 щодо вiдмови ДП «Чернігівторф» у наданнi дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування не вказує на заперечення Гончарівської селищної ради про відмову в отриманні позивачем такої земельної в оренду.
Документів підтверджуючих заперечення Гончарівської селищної ради щодо строку дії Договору оренди до матеріалів позовної заяви та під час розгляду справи позивачем також не надано.
Разом із тим, за змістом ст. 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Положеннями ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, дійшовши висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу.
Наведене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.06.2018 у справі №338/180/17 та від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц.
Заявлена ДП «Чернігівторф» вимога здійснити тлумачення змісту п. 8 Договору оренди землі №86/57- 17-ДО від 02,03.2017 року, укладеного між Державним підприємством «Чернігівторф» та Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області, встановивши наступний строк дії Договору: договір укладено на строк дії спеціального дозволу на користування надрами до 05.03.2037, за своєю правовою природою є вимогою про визнання (встановлення) юридичного факту (тобто факту, який має юридичне значення), у вигляді визнання договору діючим шляхом встановлення судом строку його дії, а підтвердження (визнання) чи, навпаки, непідтвердження факту в такому випадку шляхом тлумачення не є належним способом судового захисту прав та/або законних інтересів і не може здійснюватися в обраний позивачем спосіб як результат розгляду відповідної позовної вимоги.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.
За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
За змістом ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, понесені позивачем судові витрати покладаються на останнього в повному обсязі.
Керуючись ст. 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 06.12.2021
Суддя М.В. Фесюра
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/