ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.12.2021Справа № 910/10012/21
Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи
за позовом Державного підприємства "Антонов"
до Державного підприємства "Завод 410 ЦА"
про стягнення 1 098 563,43 грн.
Державне підприємство "Антонов" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (відповідач) про стягнення 1 098 563,43 грн., з яких 814 700,40 грн. сума основної заборгованості, 90 522,35 грн. інфляційних втрат, 45 065,21 грн. 3 % річних та 148 275,47 грн. пені.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором № 07-23-18 від 13.03.2018 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/10012/21 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). На підставі статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державний концерн "Укроборонпром".
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/10012/21 позивач, відповідач та третя особа повідомлялися належним чином, що підтверджується повернутими на адресу суду повідомленнями про вручення поштових відправлень.
14.07.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Державного концерну "Укроборонпром" надійшли пояснення, відповідно до змісту яких вбачається, що і позивач і відповідач є учасниками концерну, а тому сам концерн не може надавати переваги жодному з його учасників.
10.08.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, згідно зі змістом якого позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу визнав повністю, щодо стягнення суми штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат заперечував з огляду на те, що невиконання зобов'язань за спірним договором стало наслідком дії непереборної сили (форс-мажору), що засвідчено висновком Торгово-промислової палати України. Окрім цього, просив суд зменшити розмір штрафних санкцій з огляду на введений простій у зв'язку із введенням на території України карантину.
17.08.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва, позивач надав до суду відповідь на відзив, згідно змісту якої проти доводів відповідача заперечував та просив суд задовольнити позовні вимоги у заявленому розмірі.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд
13.03.2018 між Державним підприємством "Антонов" (продавець) та Державним підприємством "Завод 410 ЦА" (покупець) було укладено Договір № 07-23-18 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується виготовити та поставити покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товари, зазначені у Специфікації виробів зі складу запасних частин для обслуговування літаків АН-32.
Відповідно до п. 3.2., 3.3. Договору ціна товару згідно з Додатком № 1 до Договору та загальна сума Договору складає 10 770 206,88 грн., у тому числі ПДВ.
Згідно п. 4.1. Договору, розрахунки проводяться покупцем після пред'явлення продавцем рахунку на оплату товару, а саме:
-протягом 15 банківських днів з дати отримання рахунку на оплату товару, покупець прямим банківським переказом на рахунок продавця проводить авансовий платіж у розмірі 50% від суми, вказаної у Додатку № 1 до даного Договору, що складає 5 385 103,44 грн.
-остаточний платіж у розмірі 50% від суми, вказаної у Додатку № 1 до даного Договору, переводяться покупцем протягом 10 банківських днів після отримання повідомлення від продавця про готовність до відвантаження товару, який зазначений у Додатку № 1 до даного Договору, що складає 5 385 103,44 грн.
На виконання умов Договору позивачем було виготовлено та поставлено відповідачу товар на загальну суму 9 140 806,10 грн.
Листом № 532/8435-19 від 17.07.2019 позивач направив відповідачу рахунок № 11-09/5 від 16.07.2019 для здійснення остаточного платежу відповідно до п. 4.1. Договору.
Однак відповідачем порушено зобов'язання за Договором, відповідний рахунок позивача ним не сплачено. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором за товар, готовий до відвантаження складає 814 700,40 грн.
Відповідач відповідні обставини визнає в повному обсязі.
У зв'язку із порушенням відповідачем строку оплати готового до відвантаження товару, позивач розрахував та просить стягнути з відповідача 148 275,47 грн. пені, 45 065,21 грн. 3% річних та 90 522,35 грн. інфляційних втрат.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно ст. 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем було повідомлено відповідача про готовність відвантаження товару, однак відповідач у строк, встановлений Договором, не здійснив остаточну оплату готового до відвантаження товару.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 75, 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідачем не надано суду доказів оплати готового до відвантаження товару, а відтак суд установив, що відповідачем порушено умови Договору в частині строку оплати готового до відвантаження товару. Відповідна обставина визнається і відповідачем.
З врахуванням того, що відповідачем порушено умови Договору в частині строку оплати поставленої продукції, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 148 275,47 грн. пені, 45 065,21 грн. 3% річних та 90 522,35 грн. інфляційних втрат.
Відповідач проти позову в цій частині заперечував та зазначив, що прострочення оплати готового до відвантаження товару сталося не з вини відповідача, під час дії непереборної сили (форс-мажору), що підтверджується сертифікатами Торгово-промислової палати України, зокрема № 300-20-0434 від 29.04.2020 та № 300-20-1840 від 18.11.2020.
Суд критично сприймає відповідні обґрунтування з огляду на наступне.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 8.2. Договору, у разі порушення термінів платежів, що обумовлені в пункті 4.1. Договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день затримки.
Судом перевірено розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, які зроблені позивачем арифметично вірно.
Згідно ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до п. 9.3. Договору, доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України.
Пунктом 6.2. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 № 40(3), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов'язаннях/обов'язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
У той же час відповідачем для підтвердження виникнення форс-мажорних обставин надано до суду сертифікати ТПП № 300-20-0434 від 29.04.2020 та № 300-20-1840 від 18.11.2020, які стосуються іншого договору, аніж Договір № 07-23-18 від 13.03.2018. Тобто зазначені сертифікати не можуть бути підтвердженням виникнення для відповідача форс-мажорних обставин за Договором № 07-23-18 від 13.03.2018.
Також судом відхиляються доводи відповідача щодо необхідності зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки обставини, на які посилається відповідач як на підставу для зменшення розміру штрафних санкцій виникли через пів року після початку строку для оплати готового до відвантаження товару. Інших підстав відповідачем не наведено.
Підсумовуючи наведене, позовні вимоги Державного підприємства "Антонов" до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" про стягнення 1 098 563,43 грн., з яких 814 700,40 грн. сума основної заборгованості, 90 522,35 грн. інфляційних втрат, 45 065,21 грн. 3 % річних та 148 275,47 грн. пені - підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача
На підставі викладеного та керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов Державного підприємства "Антонов" до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" про стягнення 1 098 563,43 грн. - задовольнити повністю.
2.Стягнути з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (03151, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 94, ідентифікаційний код 01128297) на користь Державного підприємства "Антонов" (03062, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 1, ідентифікаційний код 14307529) 814 700 (вісімсот чотирнадцять тисяч сімсот) грн. 40 коп. основного боргу, 148 275 (сто сорок вісім тисяч двісті сімдесят п'ять) грн. 47 коп. пені, 45 065 (сорок п'ять тисяч шістдесят п'ять) грн. 21 коп. 3% річних, 90 522 (дев'яносто тисяч п'ятсот двадцять дві) грн. 35 коп. інфляційних втрат та 16 478 (шістнадцять тисяч чотириста сімдесят вісім) грн. 45 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 06.12.2021.
Суддя С. В. Стасюк