ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.11.2021Справа № 910/9667/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/9667/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортбест" (Україна, 04053, м. Київ, вул. Юрія Коцюбинського, буд. 7, оф. 5-А; ідентифікаційний код: 37406707)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Варда Спецбуд Монтаж" (Україна, 01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 10, оф. 420; ідентифікаційний код: 39481351)
про стягнення 203 211,38 грн
Представники сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: Сидорчук Р.Д., довіреність від 05.01.2021.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортбест" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Варда Спецбуд Монтаж" (далі - відповідач) про стягнення 911 312,77 грн, з яких 631 840,10 грн інфляційних втрат та 279 472,67 грн 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані простроченням відповідачем оплати наданих позивачем охоронних послуг за Договором на надання послуг з охорони об'єктів власності № 05/05/17 від 05.05.20217.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали.
12.07.2021 (у встановлений судом строк) до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/9667/21, справу визнано судом малозначною та постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановлено відповідачу строк - протягом п'яти днів з дня вручення цієї ухвали для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
02.08.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності в частині вимог позивача про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних, нарахованих за актами № 37 - № 41.
02.08.2021 (у встановлений судом строк) до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2021 було задоволено клопотання відповідача із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, справу № 910/9667/21 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання призначено на 08.09.2021.
19.08.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач частково заперечує проти позову та зазначає, що позивачем не надано розрахунків заявлених до стягнення з відповідача сум інфляційних втрат і 3 % річних, а також не зазначено які саме акти виконаних робіт/наданих послуг були взяті за основу для здійснення розрахунків. За контррозрахунком відповідача, обґрунтованими є інфляційні втрати в розмірі 78 503,50 грн та 3 % річних у розмірі 39 896,47 грн, що разом становить 118 399,97 грн.
Позивач у встановлений судом строк своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.
У підготовче засідання 08.09.2021 з'явився представник відповідача, представник позивача не з'явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання позивач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов'язковою судом не визнавалась, проте до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в задоволенні якого судом було відмовлено, у зв'язку з його безпідставністю.
У підготовчому засіданні 08.09.2021 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 13.10.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2021, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, позивача було повідомлено про те, що підготовче засідання призначено на 13.10.2021.
У підготовче засідання 13.10.2021 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання відповідач був повідомлений, явка представників сторін обов'язковою судом не визнавалась, проте до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в задоволенні якого судом було відмовлено, у зв'язку з його безпідставністю.
У підготовчому засіданні 13.10.2021 судом було оголошено перерву до 03.11.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2021, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідача було повідомлено про те, що підготовче засідання призначено на 03.11.2021.
25.10.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 139 009,13 грн інфляційних втрат та 64 202,25 грн 3 % річних, а також клопотання про відмову в задоволенні заяви відповідача про застосування строку позовної давності.
У підготовче засідання 03.11.2021 з'явився представник відповідача, представник позивача не з'явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання позивач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов'язковою судом не визнавалась, проте до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в задоволенні якого судом було відмовлено, у зв'язку з його безпідставністю.
Враховуючи, що судом було здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 24.11.2021.
У судове засідання 24.11.2021 з'явився представник відповідача, представник позивача не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання позивач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов'язковою судом не визнавалась.
Представник відповідача надав суду усні пояснення по суті спору, проти позову заперечував частково.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника відповідача, суд
05.05.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фортбест" (далі - виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Варда Спецбуд Монтаж" (далі - замовник, відповідач) було укладено Договір на надання послуг з охорони об'єктів власності № 05/05/17 (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов'язувався здійснювати охорону об'єктів власності замовника власними силами та засобами, а замовник зобов'язувався приймати надані виконавцем послуги і оплачувати їх на умовах та у порядку, визначених Договором.
Згідно з пунктами 3.1, 3.2 Договору вартість послуг виконавця визначається сторонами на підставі наданого виконавцем розрахунку вартості охорони об'єктів, що є невід'ємною частиною Договору (Додаток № 2). У випадку зміни розміру витрат виконавця на охорону об'єктів, ціна Договору змінюється на підставі наданого виконавцем обґрунтованого розрахунку нових тарифів за формою, викладеною в Додатку № 2, що письмово погоджується та підписується сторонами, без переоформлення Договору.
За умовами пункту 3.4 Договору оплата за цим Договором здійснюється по факту виконання робіт до 7 числа наступного місяця.
Пунктом 3.5 Договору визначено порядок прийняття послуг за Договором та складення акту приймання виконаних робіт.
У Додатках № 1 та № 2 до Договору сторони погодили Дислокацію об'єктів відповідача, що охороняються силами позивача, та Розрахунок вартості фізичної охорони об'єктів відповідача силами позивача.
У подальшому, сторонами було складено та підписано Акти прийняття під охорону об'єктів відповідача за Договором, укладено додаткові угоди до Договору, відповідно до яких були внесені зміни до дислокації об'єктів відповідача, що охороняються силами позивача, та порядку проведення розрахунків за Договором.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом, з урахуванням прийнятої судом до розгляду заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, про стягнення з відповідача 1 020 580,60 грн заборгованості, 1 461 016,92 грн пені, 126 754,81 грн інфляційних втрат і 36 298,36 грн 3 % річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.03.2020 у справі № 910/4677/19, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2020, позов було задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 1 020 580 грн 60 коп. заборгованості, 237 416 грн 18 коп. пені, 126 754 грн 81 коп. інфляційних втрат, 36 298 грн 36 коп. 3 % річних та 21 315 грн 75 коп. судового збору.
Як зазначає позивач, в процесі примусового виконання судового рішення у справі №910/4677/19 приватним виконавцем Авторговим А.М. 12.02.2021 було перераховано на рахунок позивача грошові кошти в сумі 56 465,52 грн, 04.03.2021 - 543 000,00 грн, 22.03.2021 - 20 059,55 грн та 24.03.2021 - 822 840,63 грн, що разом становить 1 442 365,70 грн, з призначенням платежів: кошти, стягнуті за наказом № 910/4677/19 Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 ВП № 64445949 без ПДВ.
За твердженнями позивача, звертаючись до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення заборгованості за Договором, за прострочення відповідачем оплати наданих охоронних послуг ним було нараховано інфляційні втрати і 3 % річних за загальний період з 07.06.2017 по 06.02.2019.
З огляду на вищенаведене, оскільки відповідачем було виконано взяті на себе грошові зобов'язання за Договором у повному обсязі 24.03.2021, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь, з урахуванням прийнятої судом до розгляду заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, 139 009,13 грн інфляційних втрат та 64 202,25 грн 3 % річних за загальний період з 07.02.2019 по 24.03.2021.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків, та за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Частинами 1, 2, 4 статті 631 Цивільного кодексу України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129, ч. 1 ст. 129-1 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Обставини щодо укладення сторонами Договору, надання охоронних послуг позивачем, а також неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором і наявність заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 1 020 580,60 грн з оплати наданих позивачем охоронних послуг встановлені в рішенні Господарського суду міста Києва від 05.03.2020 у справі № 910/4677/19, яке набрало законної сили 08.12.2020, та відповідно до вищевказаних положень законодавства не підлягають повторному доказуванню при розгляді цієї справи.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Суд встановив, що відповідач, у порядку примусового виконання судового рішення у справі № 910/4677/19, погасив заборгованість за Договором, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку позивача за 12.02.2021, за 04.03.2021, за 22.03.2021 та за 24.03.2021.
Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З аналізу вищевказаних правових норм слідує, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання визначених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, а також у постанові Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 910/6495/18.
Згідно з п. 30.1 ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
З наявних у матеріалах справи банківських виписок вбачається, що 12.02.2021, 04.03.2021, 22.03.2021 та 24.03.2021 на рахунок позивача надійшли грошові кошти в сумі 56 465,52 грн, в сумі 543 000,00 грн, в сумі 20 059,55 грн та в сумі 822 840,63 грн відповідно, тобто в розумінні п. 30.1 ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ вказаних коштів вважається завершеним, відтак правові підстави для нарахування інфляційних втрат і 3 % річних за вказані дні відсутні.
Враховуючи ту обставину, що позивачем було безпідставно нараховано інфляційні втрати та 3 % річних на суми заборгованості, включаючи дати надходження грошових коштів на його рахунок, наявні підстави для їх перерахунку.
За розрахунком суду, на суму заборгованості - 1 020 580,60 грн за період з 07.02.2019 по 11.02.2021 обґрунтованими є інфляційні втрати в розмірі 97 699,46 грн та 3 % річних у розмірі 61 654,25 грн; на суму заборгованості - 964 115,08 грн за період з 12.02.2021 по 03.03.2021 обґрунтованими є інфляційні втрати в розмірі 9 641,15 грн та 3 % річних у розмірі 1 584,85 грн; на суму заборгованості - 421 115,08 грн за період з 04.03.2021 по 21.03.2021 обґрунтованими є інфляційні втрати в розмірі 7 158,95 грн та 3 % річних у розмірі 623,02 грн; на суму заборгованості - 401 055,53 грн за період з 22.03.2021 по 23.03.2021 обґрунтованими є 3 % річних у розмірі 65,93 грн.
Доводи відповідача щодо ненадання позивачем розрахунків інфляційних втрат і 3 % річних, а також незазначення актів виконаних робіт/наданих послуг, які були взяті за основу для їх здійснення, судом відхиляються як необґрунтовані, оскільки вказані обставини спростовуються матеріалами справи (аркуші справи 92 - 109).
З доданих до заяви про зменшення розміру позовних вимог розрахунків вбачається, що інфляційні втрати і 3 % річних були нараховані позивачем за кожним актом надання послуг.
Суд звертає увагу, що розмір грошової заборгованості відповідача за Договором встановлений у судовому рішенні у справі № 910/4677/19, яке набрало законної сили, а надходження грошових коштів на рахунок позивача підтверджується первинними банківськими документами.
Відтак, обґрунтованими за прострочення виконання грошових зобов'язань за Договором є інфляційні втрати в розмірі 114 499,56 грн (97 699,46 + 9 641,15 + 7 158,95) та 3% річних у розмірі 63 928,05 грн (61 654,25 + 1 584,85 + 623,02 + 65,93).
Щодо заяви відповідача про застосування до вимог позивача в частині стягнення інфляційних втрат і 3 % річних, нарахованих за актами № 37 - № 41, строку позовної давності суд зазначає наступне.
Згідно зі статтями 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом наведеної норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Частинами 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
При розгляді цієї справи суд встановив, що відповідачем було неналежним чином виконано грошові зобов'язання за Договором, проте позивачем невірно здійснено розрахунки інфляційних втрат і 3 % річних, відтак питання спливу строку позовної давності в частині позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат понад 114 499,56 грн та 3 % річних понад 63 928,05 грн судом не досліджується, оскільки вимоги позивача в цій частині є необґрунтованими.
Враховуючи ту обставину, що внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року в справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10 та 27 квітня 2018 року в справах №910/16945/14 та №908/1394/17, від 16 листопада 2018 року в справі №918/117/18, від 30 січня 2019 року в справах №905/2324/17 та №922/175/18 та від 13 лютого 2019 року в справі №924/312/18.
Предметом позову в цій справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат і 3 % річних за загальний період з 07.02.2019 по 24.03.2021, у свою чергу, згідно з інформацією з офіційного сайту АТ "Укрпошта" за пошуковим ідентифікатором поштового відправлення №0829201781188 позовну заяву було надіслано до суду 09.06.2021, тобто у межах трирічного строку з дати початку триваючого правопорушення відповідача (07.02.2019), відтак правові підстави для застосування до вимог позивача строку позовної давності у суду відсутні.
З огляду на вищенаведене, судом відхиляються як необґрунтовані посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності при зверненні до суду з цим позовом в частині вимог про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних, нарахованих за вищевказаними актами, оскільки відповідач допустив триваюче правопорушення (несплата грошових коштів за надані позивачем охоронні послуги за Договором за вказаний період).
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати в розмірі 114 499,56 грн та 3 % річних у розмірі 63 928,05 грн.
Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 2 676,41 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, а решта витрат позивача зі сплати судового збору, у зв'язку з необхідністю часткової відмови у задоволенні позову - на позивача.
Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Варда Спецбуд Монтаж" (Україна, 01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 10, оф. 420; ідентифікаційний код: 39481351) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортбест" (Україна, 04053, м. Київ, вул. Юрія Коцюбинського, буд. 7, оф. 5-А; ідентифікаційний код: 37406707) інфляційні втрати в розмірі 114 499 (сто чотирнадцять тисяч чотириста дев'яносто дев'ять) грн 56 коп., 3 % річних у розмірі 63 928 (шістдесят три тисячі дев'ятсот двадцять вісім) грн 05 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 676 (дві тисячі шістсот сімдесят шість) грн 41 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 371,76 грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортбест".
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 06.12.2021
Суддя О.В. Нечай