ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.12.2021Справа № 910/10044/21
Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка"
до Державного підприємства "Завод 410 ЦА"
про стягнення 303 659,53 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (відповідач) про стягнення 303 659,53 грн., з яких 246 000,00 грн. основного боргу, 18 399,45 грн. 3 % річних, 39 260,08 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором купівлі - продажу № УМТЗ-18-428/4 від 22.11.2018 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/10044/21 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/10044/21 позивач та відповідач повідомлялися належним чином, що підтверджується повернутими на адресу суду повідомленнями про вручення поштових відправлень.
21.07.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно якого проти позову заперечував. Зазначив, що позивачем разом з товаром не надано супровідну документацію, а також, що оплата товару має відбуватись після проходження вхідного контролю. З цих підстав просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
26.07.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивач надав до суду відповідь на відзив, згідно якої заперечував проти доводів, викладених у відзиві на позов та зазначив, що приймання продукції має здійснюватися за приписами Інструкцій П-6, П-7, а відтак відповідачем не надано жодного належного доказу щодо заявлених доводів. З цих підстав просив суд позовні вимоги задовольнити.
26.07.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивач подав до суду заяву про стягнення витрат на правничу допомогу разом з відповідними доказами понесення заявлених витрат.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд
22.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (постачальник) та Державним підприємством "Завод 410 ЦА" (покупець) було укладено Договір № УМТЗ-18-428/4 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується протягом строку дії Договору поставити покупцю товари, зазначені в п. 1.3. цього Договору, а покупець - прийняти та оплатити такі товари.
Відповідно до п. 1.2. Договору поставка товарів здійснюється окремими партіями згідно з заявкою покупця переданою факсимільним зв'язком або електронною поштою у рамках Специфікації, які є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно п. 1.4. Договору номенклатурний перелік, асортимент, кількість товарів та ціна, які поставляються за цим Договором, передбачені у специфікаціях (додатках), що є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до п. 3.1. Договору загальна ціна цього Договору на момент його укладення складає 246 000,00 грн. в тому числі ПДВ.
Відповідно до п. 4.1. Договору розрахунки проводяться наступним шляхом:
-покупець направляє продавцю (факсимільним зв'язком або електронною поштою) заявку на поставку партію товару в рамках специфікацій, які є невід'ємними додатками до даного договору.
-продавець передає покупцю рахунок для оплати замовленої продукції.
-покупець згідно рахунку в рамках специфікації (Додатку), проводить платіж, умови зазначаються в кожній специфікації окремо.
Згідно з п. 5.7. Договору приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем відповідно до Інструкції № П-6 від 15.06.1965 р. "О порядке приёмки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству" та Інструкції № П-7 від 25.04.1966 р. "О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству" затверджених Держарбітражем з наступними змінами та доповненнями.
Специфікацією № 1 до Договору сторони погодили поставку товару на загальну суму 246 000,00 грн. з урахуванням ПДВ. Умови оплати: 100% оплата проводиться після поставки та проходження вхідного контролю на ДП "ЗАВОД 410 ЦА", з відстрочкою платежу 10 банківських днів.
На виконання умов Договору та Специфікації № 1 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 246 000,00 грн. з ПДВ, що підтверджується укладеною між сторонами видатковою накладною № РН-02338 від 03.12.2018. У свою чергу відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару не виконав, у зв'язку із чим позивач і звернувся до суду.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно ст. 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем поставлено на користь відповідача товар, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної.
Суд критично сприймає доводи відповідача відносно не настання строку для оплати товару з огляду на умови оплати, встановлені специфікацією та відносно не надання позивачем документів, підтверджуючих якість поставленого товару з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 16 Інструкції П-7 у разі виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування вхідної продукції, тари або пакування вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, зазначеним у маркуванні та у супровідних документах, на підтвердження якості продукції (пункт 14 цієї Інструкції П-7), отримувач призупиняє подальше приймання та складає акт, в якому зазначає кількість оглянутої продукції та характер виявлених під час приймання дефектів.
Отримувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршенню її якості та змішуванню з іншою однорідною продукцією. Отримувач також зобов'язаний викликати для участі у продовженні приймання продукції та складання двостороннього акта представника міжміського виробника (відправника), якщо це передбачено в Основних та Особих умовах поставки, інших обов'язкових правилах або договорі.
У договорах можуть бути передбачені випадки, коли явка міжміського виробника (відправника) для участі у приманні продукції за якістю і комплектності та складанні акта є обов'язковими.
У разі поставки в межах одного міста виклик представника виробника (відправника) та його явка для участі у перевірці якості та комплектності продукції та складанні акта є обов'язковими.
У пунктах 18-20 Інструкції П-7 передбачено, що у повідомленні про виклик, направленому виробникові (відправнику), повинно бути зазначено, зокрема: а) найменування продукції, дата та номер рахунка-фактури або номер транспортного документа, якщо на момент виклику рахунок не отримано; б) основні недоліки, виявлені в продукції; в) час, на який призначено прийняття продукції за якістю або комплектністю (у межах визначеного для приймання строку); г) кількість продукції неналежної якості або некомплектної продукції.
Повідомлення про виклик представника виробника (відправника) повинно бути направлено (передано) йому телеграфом (телефоном) не пізніше 24 години, а стосовно швидкопсувної продукції - невідкладно після виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, тари або пакування визначеним вимогам, якщо інші строки не встановлені в Основних та Особливих умовах поставки, інших обов'язкових для сторін правилах або договорі.
У разі неявки представника виробника (відправника) на виклик отримувача (покупця) у визначені строки та у випадку, коли виклик представника міжміського виробника (відправника) не є обов'язковим, перевірка якості продукції проводиться представником відповідної галузевої інспекції з якості продукції, а перевірка якості товару - експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції з якості.
У разі відсутності відповідної інспекції з якості або бюро товарних експертиз у місці знаходження отримувача (покупця), у разі їх відмови направити представника або у разі неявки його на виклик отримувача (покупця) перевірка проводиться: а) за участю конкретного представника іншого підприємства (організації), направленого керівником або заступником керівника підприємства (організації), або б) за участю компетентного представника громадськості підприємства-отримувача, призначеного керівником підприємства із переліку осіб, затвердженого рішенням фабричного, заводського або місцевого комітету профсоюзу цього підприємства, або в) односторонньо підприємством-отримувачем, якщо виробник (відправник) надав згоду на одностороннє приймання продукції.
Згідно з пунктами 20, 30 Інструкції П-7 за наслідками приймання продукції за якістю та комплектністю за участю представників, зазначених у пунктах 19 та 20 цієї Інструкції, складається акт про фактичну якість та комплектність отриманої продукції. Акт має бути складено у день закінчення приймання продукції за якістю та комплектністю.
Акт повинен бути підписаний всіма особами, які брали участь у перевірці якості та комплектності продукції. Особа, не згодна зі змістом акта, зобов'язана підписати його із зауваженням про свою незгоду та викласти свою позицію.
В акті перед підписом осіб, які брали участь у прийманні, повинно бути зазначено, що ці особи попереджені про те, що вони несуть відповідальність за підписання акта, який містить дані про невідповідність дійсності.
Якщо між виробником (відправником) та отримувачем виникнуть розбіжності стосовно характеру виявлених дефектів і причин їх виникнення, для визначення якості продукції отримувач зобов'язаний запросити експерта бюро товарних експертиз, представника відповідної інспекції з якості або іншої компетентної організації.
З огляду на викладене та за умовами договору передбачено обов'язок відповідача у разі виявлення факту поставки позивачем неякісного товару обов'язково письмово викликати представника позивача для участі в прийманні такого товару (повідомлення про виклик має містити певний перелік відомостей), а у випадку якщо позивач не направить представника для участі у прийманні продукції за якістю, приймання продукції (товару) необхідно проводити за участю представника відповідної галузевої інспекції з якості продукції, або експерта бюро товарних експертиз, або представника відповідної інспекції з якості, і лише у випадку відсутності відповідної інспекції з якості, або бюро товарних експертиз в місці знаходження покупця, або у випадку відмови таких осіб направити представника, або у випадку неявки такого представника на виклик перевірка проводиться за участю компетентного представника іншого підприємства або компетентного представника громадськості.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 75, 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Аргументи відповідача про поставку товарів неналежної якості суд вважає безпідставними, оскільки відповідно до чинного законодавства саме на відповідача покладено обов'язок належними та допустимими доказами довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, тобто у наведеному випадку саме відповідач має довести, що за видатковою накладною № РН-02338 від 03.12.2018 позивач поставив товар неналежної якості, проте належних і допустимих доказів зазначеного відповідач не надав.
Датою виконання позивачем обов'язку щодо поставки товару за спірною накладною є дата передачі товару відповідачу. При цьому з огляду на відсутність у договорі умов щодо терміну, в якій відповідач повинен провести вхідний контроль товарів, а також оскільки у договорі фактично не визначено термін оплати товару, такий товар має бути оплачений після отримання його відповідачем.
Відповідачем не надано суду доказів оплати поставленого товару, а відтак суд установив, що відповідачем порушено умови Договору в частині строку оплати поставленої продукції.
З врахуванням того, що відповідачем порушено умови Договору в частині строку оплати поставленої продукції, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 18 399,45 грн. 3 % річних та 39 260,08 грн. інфляційних втрат.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом перевірено розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, в зв'язку з чим суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 18 399,45 грн. 3 % річних та 39 260,08 грн. інфляційних втрат.
Підсумовуючи наведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" про стягнення 303 659,53 грн., з яких 246 000,00 грн. основного боргу, 18 399,45 грн. 3 % річних, 39 260,08 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За змістом ч. 1, ч. 3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України , разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесених витрат позивача на професійну правничу допомогу, позивачем надано: Договір-доручення про надання правової допомоги № б/н від 01.02.2021, укладений позивачем з Адвокатським бюро "Сергія Жечева"; Акт приймання-передачі № ОУ-000012; Розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу до Акту; Рахунок-фактура № СФ-0000121 від 21.07.2021; Платіжне доручення № 8203 від 21.07.2021.
З аналізу зазначених документів вбачається, що позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн., яку суд, приймаючи до уваги предмет спору та складність підготовки правової позиції, вважає співмірною з зазначеними чинниками.
За таких обставин, усі понесені судові витрати позивача, що складаються із суми судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, покладаються на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" про стягнення 303 659,53 грн. - задовольнити повністю.
2.Стягнути з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (03151, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 94, ідентифікаційний код 01128297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, 4А, ідентифікаційний код 24510970) 246 000 (двісті сорок шість тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 18 399 (вісімнадцять тисяч триста дев'яносто дев'ять) грн. 45 коп. 3% річних, 39 260 (тридцять дев'ять тисяч двісті шістдесят) грн. 08 коп. інфляційних втрат, 4 554 (чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 90 коп. судового збору та 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 06.12.2021.
Суддя С. В. Стасюк