Справа № 334/7153/18
Іменем України
01 грудня 2021 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.
суддів: Кондора Р.Ю., Джуги С.Д.
з участю секретаря судового засідання: Жганич К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, ухваленого 29 жовтня 2019 року головуючим суддею Іванов А.П. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Бєлоусова Вікторія Олегівна, про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання спадкоємцем четвертої черги,
встановив:
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом про встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визнання її спадкоємцем четвертої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .
Позов обґрунтовано тим, що вона проживала разом з померлою ОСОБА_3 протягом останніх п'яти років, оскільки та потребувала постійного догляду після смерті чоловіка в 2012 році, дітей у неї не було. За її кошти придбавалися ліки, продукти харчування, оплачувалися комунальні послуги, наймалася доглядальниця, було замінено вхідні двері. Після смерті ОСОБА_3 ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Білоусової В.О. із заявою про прийняття спадщини, згодом до нотаріальної контори звернулася племінниця померлої - ОСОБА_2 . Постановою від 30.08.2018 за №122/02-31 позивачці відмовлено у вчиненні нотаріальної дії. Тож, враховуючи вищенаведене, а також те, що вона проживала з померлою не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини, просить суд встановити факт її постійного проживання з померлою ОСОБА_3 з 2012 року по день смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати її спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_3 .
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.10.2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування скарги посилається на те, що суд дійшов помилкового висновку про недоведеність вимог. Суд невірно дав оцінку акту про проживання, складеному КП «Наше місто». Суд не оцінив, наявні в матеріалах справи договори про заміну верей та надані рецепти про придбання ліків. В судовому засіданні свідки пояснювали, що ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_3 . Також суд не належним чином відкинув докази придбання за час проживання дверей, квитанції про харчування та ліки.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 07.02.2020 року призначено дану справу до розгляду в апеляційній інстанції на 11.03.2020 року о 11 год. 00 хв., Т. 1, а.с. 245.
Після даного судового засідання справа призначалась неодноразово до судового розгляду, а саме: 22.04.20р., 10.06.20р., 14.09.20р., 11.11.20р., 20.01.21р., 24.03.21р., 31.05.21р., 19.07.21р., 29.09.21р. і 01.12.21 року.
У переважній своїй більшості, судові засідання відкладались за заявами ОСОБА_1 , зміст яких зводився до того, що діють карантинні обмеження пов'язані з гострою респіраторною хворобою COVID-19.
Проте доказів про неможливість явки до суду у зв'язку із встановленими карантинними обмеженнями, а саме: неможливістю дістатися до Закарпатського апеляційного суду, у зв'язку з хворобливим станом здоров'я, чи з інших поважних причин, ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_7 не надали суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов'язком цієї особи добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати передбачені процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (§ 35 рішення ЄСПЛ у справі "Alimentaria Sanders S. A. v. Spain" від 07 липня 1989 року N 11681/85).
Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_7 повідомлялись про розгляд справи шляхом надіслання «Судової повістки про виклик до суду в цивільній справі» на 01.12.21р. о 15:15:00 у формі SMS повідомлення на відповідні мобільні номера їх телефонів, які відомі суду. Такі було доставлено - 07.10.2021 р. о 17:32:10 і 17:32:12, що доводиться відповідними Довідками про доставку SMS, а.с. 83, 84.
В призначене судове засідання ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_7 не з'явились та при цьому і не надали апеляційному суду заяви про відкладення розгляду справи з поважних причин. Такі дії порушують право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
З урахуванням наведених обставин та тривалості судового провадження, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в цьому судовому засіданні за відсутності позивачки та її представника, оскільки їх явка не була визнана судом обов'язковою, а обставини справи судом першої інстанції встановлено у повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З приписів ст. 76, ст. 77, ч.ч. 1, 2, ст.ст. 78, 79, 80, ст. 81 ч.ч. 1, 4 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З копії свідоцтва про смерть ОСОБА_3 від 09.01.2018 вбачається, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено відповідний актовий запис №245 (а.с.4).
Згідно з технічного паспорту власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 (а.с.21).
З витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №50500971 від 10.01.2018 зареєстровано спадкову справу №61837656 за спадкодавцем ОСОБА_3 (а.с. 14).
З постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 30.08.2018 №122/02-31, виданої приватним нотаріусом Бєлоусової В.О. вбачається, що 10.01.2018 до нотаріуса звернулася ОСОБА_1 з проханням видати свідоцтво про право на спадщину як спадкоємиці четвертої черги спадкування за законом на майно та грошові кошти померлої ОСОБА_3 . При цьому ОСОБА_1 не було надано рішення суду для підтвердження факту її проживання однією сім'єю зі спадкодавцем не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини. Також у вказаній постанові нотаріуса зазначено, що 31.01.2018 зареєстровано заяву ОСОБА_2 про прийняття спадщини, що засвідчено приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Луцович В.П., згідно з якої вказано, що така є племінницею померлої ОСОБА_3 та відповідно спадкоємцем п'ятої черги спадкування (а.с.25).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його недоведеності.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи.
Зокрема, матеріли справи не містять належних та допустимих доказів, які б достеменно підтверджували, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за період з 2012 по 07.01.2018 року проживали однією сім'єю, тобто спільно проживали, були пов'язані спільним побутом та мали взаємні права та обов'язки, як це передбачено ст. 3 СК України.
Так, на підтвердження факту проживання позивачки однією сім'єю з ОСОБА_3 позивачкою надано квитанції про оплату комунальних послуг (а.с.8-13,48-57), квитанції про оплату лікарських засобів (а.с.15-17, 59-64), квитанції про оплату продуктів харчування (а.с.18-20, 65-68).
Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції частина квитанцій про оплату комунальних послуг датована 2009 роком, а квитанцій по оплаті медичних препаратів - 2011 роком, тоді як вимоги стосується періоду з 2012 року по 07 січня 2018 року. Також позивачем подано квитанції, які датуються 31, 22, 20, 16 січнем 2018 року (а.с.66, 63, 68), на придбання продуктів харчування та медикаментів, оплата яких здійснена після смерті ОСОБА_3 . Отже, зазначені квитанції слід відхилити як неналежні докази, позаяк вони не стосуються предмету доказування у даній справі.
Щодо інших квитанцій, то як вірно зазначив суд першої інстанції, з них неможливо встановити, що оплата комунальних послуг, зокрема за водопостачання та водовідведення, за утримання будинку та прибудинкової території, опалення, здійснювалася за кошти саме позивачки, чи те, що оплату робила саме вона, позаяк в зазначених квитанціях платником вказана ОСОБА_3 (а.с.9-13, 48-57).
Також відсутні докази того, що продукти харчування та медичні препарати, придбавалися позивачкою саме для задоволення потреб померлої. Зокрема в матеріалах справи відсутні докази призначення ОСОБА_3 відповідного лікування, яке б узгоджувалося із наданими квитанціями на придбання медикаментів.
В матеріалах справи наявна лише виписка з епікризу Запоріжської міської багатопрофільої лікарні №9 від 26.06.2017 року щодо ОСОБА_3 , якою призначено певні лікувальні рекомендації (а.с.84), які однак не узгоджуються з медичними препаратами, зазначеними в квитанціях, що подала до суду позивачка (а.с.15, 16, 17, 59, 62, 63). Зокрема відсутні квитанції, які датовані відразу після 26.06.2017 року, і у яких були б зазначені медичні препарати, що вказані у відповідному епікризу.
Щодо наданих позивачкою рецептів та доданих до них чеків (а.с.163-166), то з них не вбачається можливим встановити, чи дійсно такі ліки призначалися лікарем, і чи такі призначалися для лікування ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Отже, судом першої інстанції обґрунтовано відхилено всі надані позивачкою квитанції та медичні документи, а доводи апеляційної скарги даного висновку суду не спростовують.
Також не може бути підставою для задоволення позову долучений позивачкою договір про надання послуг від 10.02.2016 року, на підставі якого виготовлено та встановлено металеві вхідні двері у квартирі за адресою АДРЕСА_2 , позаяк сама по собі оплата позивачем заміни вхідних дверей у квартирі, не може підтверджувати факт спільного проживання.
З приводу показів свідків апеляційний суд зазначає наступне.
Так, з допитаних судом першої інстанції свідків лише ОСОБА_8 пояснила, що позивачка ОСОБА_1 доглядала за померлою з кінця 2012 року, а з весни 2016 року - проживала з померлою.
Водночас, інші допитані свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , вказали, що сторонніх осіб в квартирі померлої ОСОБА_3 протягом 2012-2018 років вони не бачили, не бачили того, що разом із ОСОБА_3 проживає інша особа, не бачили особисто ОСОБА_1 . При цьому ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за їх свідченням доглядали за померлою певний період, а ОСОБА_12 є листоношею, яка обслуговувала будинок АДРЕСА_3 та приносила пенсію померлій ОСОБА_3 .
Отже, покази таких свідків мають важливе значення, а тому суд обґрунтовано надав їм перевагу та критично оцінив покази свідка ОСОБА_8 , які не можна вважати беззаперечними.
Що стосується Акту від 05.12.2017 року, складеному КП «Наше місто», у якому зазначено про спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 20.09.2012 року (а.с.108), то такий суперечить показам свідків. Також, як вірно зазначив суд першої інстанції такий акт складений за життя ОСОБА_3 , проте її підпис у акті відсутній, як і відсутня відмітка про ознайомлення ОСОБА_3 з актом.
Також, апеляційний суд звертає увагу на те, що в акті не вказано ким саме являються особи (сусіди, працівники комунального підприємства, випадкові прохожі тощо), які його підписали, а отже, неможливо встановити достовірність відомостей, які своїми підписами підтвердили вказані у акті особи.
За встановлених обставин, суд першої інстанції обґрунтовано оцінив критично указаний акт.
А звідси, на думку колегії суддів, позивачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів, які б у своєму взаємозв'язку були б достатніми для встановлення факту її спільного проживання з ОСОБА_3 за період з 2012 року по 07.01.2018 року.
Таким чином, перевіривши дану апеляційну скаргу в межах її доводів, апеляційний суд вважає, що вона, відповідно до ст. 375 ЦПК України, підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Зважуючи на встановлене та керуючись приписами статей 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 жовтня 2019 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови суду складено 03 грудня 2021 року.
Суддя-доповідач:
Судді: