02 грудня 2021 р.Справа № 520/2385/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,
за участю секретаря судового засідання Севастьянової А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної служби України з питань праці, Головного управління Держпраці у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2021, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., м. Харків, по справі № 520/2385/2020
за позовом ОСОБА_1
до Державної служби України з питань праці, Головного управління Держпраці у Харківській області
про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної служби України з питань праці (далі - Держпраці, перший відповідач), Головного управління Держпраці у Харківській області (далі - Управління Держпраці, другий відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ від 06.02.2020 № 13-кт Державної служби України з питань праці про звільнення ОСОБА_1 та наказ від 06.02.2020 року №08-03/28 Головного управління Держпраці у Харківській області про оголошення наказу про звільнення ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Державну службу України з питань праці поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Харківській області;
- запропонувати ОСОБА_1 посаду, на яку він може претендувати, з урахуванням його фаху, кваліфікації, досвіду трудової діяльності та працевлаштування на відповідну посаду, у разі його згоди, шляхом переведення;
- зобов'язати Державну службу України з питань праці відшкодувати ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 06.02.2020 по дату ухвалення судового рішення по даній справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до наказу Державної служби з питань праці № 13-кт від 06.02.2020 та наказу Головного управління Держпраці у Харківській області № 08-03/28 від 06.02.2020 позивача звільнено з посади першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Харківській області у зв'язку з поновленням на посаді державної служби особи, яка раніше її займала, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 88 Закону України «Про державну службу». Разом з тим, перший відповідач, порушуючи норми п. 6 ч. 1 ст. 40, абз. 6 ст. 49-2 Кодексу законів про працю, не повідомив позивача за 30 календарних днів про звільнення та не запропонував жодну іншу посаду для переведення, що в свою чергу свідчить про незаконність звільнення позивача. У зв'язку з чим, вважає, що ефективним та логічним способом відновлення його порушеного права буде поновлення ОСОБА_1 на посаді шляхом надання першим відповідачем пропозицій позивачу щодо посади, на яку він може претендувати, з урахуванням фаху, кваліфікації, досвіду трудової діяльності та у разі погодження - переведення його на відповідну посаду, а також стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Державної служби України з питань праці (м. Київ, вул. Десятина, буд. 14, 01601, код ЄДРПОУ 39472148), Головного управління Держпраці у Харківській області (61002, м. Харків, вул. Алчевських, буд. 40, код ЄДРПОУ 39779919) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання поновити на посаді та вчинити певні дії - відмовлено в повному обсязі.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2020 року по справі №520/2385/2020 скасовано.
Прийнято постанову, якою позов ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Харківській області, Державної служби України з питань праці про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання поновити на посаді та вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ від 06.02.2020 р. № 13-кт Державної служби України з питань праці про звільнення ОСОБА_1 та наказ від 06.02.2020 р. №08-03/28 Головного управління Держпраці у Харківській області про звільнення ОСОБА_1 .
Зобов'язано Державну службу України з питань праці поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Харківській області.
Стягнуто з Державної служби України з питань праці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, у період з 06.02.2020 року по 15.12.2020 року включно у розмірі 181 265 (сто вісімдесят одна тисяча двісті шісдесят п'ять) гривень 04 коп.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.08.2021 касаційні скарги Головного управління Держпраці у Харківській області та Державної служби України з питань праці - задоволено частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.
У зазначеній постанові Верховний Суд констатував, що при прийняті оскаржуваних рішень, судами попередніх інстанцій не було досліджено: 1) чи були наявні рівнозначні посади та вільні вакансії, на які міг претендувати ОСОБА_1 у Державній службі України з питань праці; 2) чи було запропоновано ОСОБА_1 наявні рівнозначні посади та всі вільні вакансії у Державній службі України з питань праці, на які міг претендувати ОСОБА_1 , перед його звільненням; 3) чи була надана позивачем згода на переведення (за умови пропозицій посад).
Вказані обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору.
Крім того, щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з першого відповідача Верховний Суд зауважив, що в матеріалах справи міститься розрахунок суми середньоденної та середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 станом на 06.02.2020, яка видана Головним управлінням Держпраці у Харківській області. Натомість, суд апеляційної інстанції, здійснивши розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі вищезазначеного розрахунку не навів мотивів, з яких він дійшов висновку щодо стягнення зазначеної суми саме з Державної служби України з питань праці, а не з Головного управління Держпраці у Харківській області, де перебував на державній службі та звідки був звільнений ОСОБА_1 .
Щодо незалучення до участі у справі керівників Держпраці та Головного управління Держпраці у Харківській області, суд касаційної інстанції зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 звернені до відповідачів, як суб'єктів владних повноважень, які в силу ст. 43 КАС України наділені адміністративною процесуальною правосуб'єктністю, та з якими у позивача виник публічно-правовий спір. Жодних позовних вимог до керівників відповідачів ОСОБА_1 не заявлялось, а тому відсутні підстави вважати, що рішення з вирішення даного публічно-правового спору може вплинути на їх права, інтереси та обов'язки.
За таких обставин колегія суддів Касаційного адміністративного суду дійшла висновку, що неповне з'ясування судом дійсних обставин справи та допущені порушення норм процесуального права є підставою для скасування ухваленого рішення та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2021 адміністративну справу № 520/2385/2020 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці, Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання поновити на посаді та вчинити певні дії - прийнято до розгляду.
Встановлено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ст. 236 КАС України.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2021 по справі №520/2385/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, буд. 40, м. Харків, 61002, ЄДРПОУ 39779919), Державної служби України з питань праці (вул. Десятинна, буд. 14, м. Київ, 01601, ЄДРПОУ 39472148) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання поновити на посаді та вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправними та скасовано наказ від 06.02.2020 №13-кт Державної служби України з питань праці про звільнення ОСОБА_1 та наказ від 06.02.2020 №08-03/28 Головного управління Держпраці у Харківській області про звільнення ОСОБА_1 .
Зобов'язано Державну службу України з питань праці поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Харківській області.
Стягнуто з Державної служби України з питань праці на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Звернено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Харківській області.
Звернено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Державної служби України з питань праці на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць.
Перший відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неповне з'ясування судом дійсних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2021 та прийняти постанову, якою залишити без задоволення позовні вимоги ОСОБА_1 .
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції, призначаючи та розглядаючи дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, порушив приписи ст.ст. 12, 260 КАС України, оскільки предметом позову є поновлення на посаді першого заступника начальника Головного управління Держпраці в Харківській області, що є посадою державної служби категорії «Б», відтак особа, яка займає таку посаду, відповідно до примітки до статті 53-1 Закону України «Про запобігання корупції» вважається такою, що займає відповідальне та особливо відповідальне становище, що в силу наведених норм КАС України зобов'язує суд розглядати дану справу в порядку загального позовного провадження.
Також вказав, що суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин положення ст. 40 КЗпП України, оскільки, як вбачається з наданих до суду доказів, зокрема, копії трудової книжки позивача, його було звільнено на підставі п.1 ч.1 ст. 88 Закону України «Про державну службу», а саме у зв'язку з поновленням на посаді державної служби особи, яка раніше її займала, чому судом не було надано оцінку взагалі.
Крім того наполягає, що в даному випадку не підлягають застосуванню приписи ч.2 ст. 40 КЗпП України (в редакції станови на 02.02.2020) щодо наявності у відповідача обов'язку перевести позивача за його згодою на іншу роботу та запропонувати рівнозначну посаду на будь-яку вільну вакансію, оскільки до спірних правовідносин, як вказано вище, слід застосовувати положення Закону України «Про державну службу», який по відношенню до КЗпП України є спеціальним, та відповідно до ст. 2 якого, рівнозначна посада - це посада державної служби, що належить до однієї під категорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів. Такі посади (рівнозначні) як вбачається з наданої до матеріалів справи довідки Держпраці від 29.09.2020 станом на час звільнення ОСОБА_1 були відсутні.
Також вказує на неправильне застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин ч.6 ст. 49-2 КЗпП України, оскільки положення такої норми поширюються на державних службовців, зокрема, виключно у випадку звільнення їх у зв'язку зі зміною в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чого в даному випадку не відбувалось.
Крім того, перший відповідач вказує на неправильність висновків суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу саме з Держпраці, а не з ГУ Держпраці в Харківській області, звідки позивача було звільнено, тим більше, що в матеріалах справи відсутні докази нарахування та виплати позивачу заробітної плати першим відповідачем.
Другий відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неповне з'ясування судом дійсних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2021 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована незгодою з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для поновлення ОСОБА_1 на посаді, обґрунтованим посиланням на приписи ст. 49-2 КЗпП України, оскільки в даному випадку до спірних правовідносин слід застосовувати норми Закону України «Про державну службу», а не КЗпП України. Наполягав на неврахуванні судом першої інстанції висновків Верховного Суду, за якими при розгляді даної справи необхідно встановити наявність рівнозначних посад та вільних вакансій, на які міг претендувати ОСОБА_1 , чого судом зроблено не було, незважаючи на наявність в матеріалах справи довідки Держпраці №116-Д, в якій зазначено про відсутність рівнозначних посад станом на час звільнення позивача. З урахуванням викладено, вважає, що відповідачем було дотримано процедуру звільнення ОСОБА_1 з посади.
Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2021 року відкрито апеляційне провадження по справі за апеляційними скаргами Державної служби України з питань праці, Головного управління Держпраці у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2021 року по справі № 520/2385/2020 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці, Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії та призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні.
29 листопада 2021 року на адресу Другого апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відмову від позову, в якій позивач, посилаючись на положення ст. ст. 189, 314 КАС України та зазначаючи про розуміння наслідків відмови від позову в повному обсязі, просить суд визнати нечинним рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2021 у справі № 520/2385/2020 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці, Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання поновити на посаді та вчинити певні дії та закрити провадження у даній справі № 520/2385/2020.
30.11.2021 від представника першого відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких він, окрім доводів, аналогічних тим, що наведені в апеляційній скарзі, звератає увагу суду апеляційної інстанції на те, що ОСОБА_1 в заяві від 11.11.2021 просив Держпраці не виконувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2021 по справі №520/2385/2020 та відмовився від призначення на посадуц першого заступника Головного управління Держпраці у Харківській області у зв'язку з сімейними обставинами, копію якої додано до пояснень.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи в необхідному обсязі, переглянувши рішення суду, вирішуючи питання про закриття провадження у справі за вищевказаною заявою ОСОБА_1 , дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 10.01.2019 року відповідно до наказу від 09.01.2019 р. №1-кт Державної служби України з питань праці та наказу від 10.01.2019 р. № 711-02/13 Головного управління Держпраці у Харківській області ОСОБА_1 було призначено на посаду першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Харківській області, як переможця конкурсу з випробувальним строком п'ять місяців, що підтверджується копією трудової книжки.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.12.2019 р. у справі №826/12050/15 адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ № 187-к від 09.06.2015 р. заступника Голови комісії з реорганізації Держгірпромнагляду України І.Г. Калиновської про звільнення ОСОБА_2 з посади першого заступника начальника Територіального управління Держгірпромнагляду у Харківській області 09.06.2015 відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату працівників. Зобов'язано Державну службу України з питань праці поновити ОСОБА_2 на роботі на аналогічній посаді першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Харківській області. Зазначене рішення допущено до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі.
06 лютого 2020 року відповідно до наказу № 13-кт Державної служби України з питань праці та наказу Головного управління Держпраці у Харківській області № 08-03/28 від 06 лютого 2020 року позивача було звільнено з посади першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Харківській області 06.02.2020, у зв'язку із поновленням на посаді державної служби особи, яка раніше її займала, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 88 Закону України "Про державну службу".
Підставою прийняття наказу № 13-кт від 06.02.2020 перший відповідач зазначив рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.12.2019 у справі № 826/12050/15.
Вважаючи вказаний наказ про звільнення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом про його скасування.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності наказу про звільнення позивача з посади, оскільки першим відповідачем в порушення вимог ч.6 ст.49-2 КЗпП України, було звільнено ОСОБА_1 з посади без повідомлення його про це за 30 календарних днів та без пропонування жодної іншої посади для його переведення.
У зв'язку з цим, керуючись приписами ст. 235 КЗпП України, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для поновлення позивача на посаді, яку він займав перед звільненням та стягнення з першого відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
При цьому, суд першої інстанції зауважив, що жодними належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами згідно ст.ст. 73-76 КАС України відповідачами не підтверджено обставин щодо відсутності рівнозначних посад станом на час звільнення позивача.
Разом з цим, позивач надав до суду апеляційної інстанції заяву про відмову від позову.
Згідно з п.3 ч.3 ст.44 КАС України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Відповідно до ч.1 ст.47 КАС України крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Порядок дій, які повинен вчинити суд при поданні позивачем заяви про відмову від позову та умови, за наявності яких суд може задовольнити таку заяву визначено приписами ст.189 КАС України.
Так, відповідно до вказаної норми позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
Про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог.
У разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог.
Суд не приймає відмови від позову, визнання позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Так, як вбачається зі змісту вказаної заяви наслідки закриття провадження у справі, передбачені ст.239 КАС України позивачу роз'яснені і зрозумілі.
Вказана заява, подана на підставі ст.ст. 189 та 314 КАС України саме позивачем та містить особистий підпис ОСОБА_1 .
Колегія суддів зазначає, що сторонами по справі не наведено, а судом апеляційної інстанції не встановлено підстав для не прийняття відмови від позову.
Дії позивача не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси, що зумовлює прийняття колегією суддів відмови ОСОБА_1 від адміністративного позову.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Відповідно до ст.314 КАС України позивач може відмовитися від позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного провадження.
У разі відмови від позову або примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 189, 190 цього Кодексу, якою одночасно визнає нечинним судове рішення суду першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
За приписами пункту 4 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у визначених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині.
Згідно з ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Враховуючи, що обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі виникли після ухвалення судом першої інстанції рішення від 01.10.2021, останнє повинно бути визнано нечинним, а провадження у справі - закрито.
Відповідно до ч.3 ст.189 КАС України про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору (ч. 2 ст. 239 КАС України).
Таким чином, враховуючи прийняття колегією суддів відмови ОСОБА_1 від позову, рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/2385/2020 від 01.10.2021 слід визнати нечинним, а провадження у справі № 520/2385/2020 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці, Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії - закрити.
Керуючись ст.ст.189, 229, 314, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Заяву ОСОБА_1 про відмову від позову - задовольнити.
Прийняти відмову ОСОБА_1 від позову до Державної служби України з питань праці, Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/2385/2020 від 01.10.2021 - визнати нечинним.
Провадження у справі № 520/2385/2020 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці, Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії - закрити.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, не допускається.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі безпосередньо до Верхового Суду.
Головуючий суддя Перцова Т.С.
Судді Русанова В.Б. Жигилій С.П.
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 03.12.2021 року