23 листопада 2021 р. Справа № 520/4008/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Катунова В.В.
суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М.
за участю секретаря судового засідання Ігнатьєвої К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Слобожанської митниці Держмитслужби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2021 (суддя Шевченко О.В., 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, повний текст складено 16.07.21) по справі № 520/4008/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛТА ЛТД"
до Слобожанської митниці Держмитслужби
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛТА ЛТД", звернувся до суду з адміністративним позовом до Слобожанської митниці Держмитслужби, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати в повному обсязі податкові повідомлення - рішення від 31.08.2020 року №0000281419 та №0000291419.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2021 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення №0000281419, №0000291419 від 31.08.2020 року, прийняті Слобожанською митницею Держмитслужби.
Стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛТА ЛТД" (код ЄДРПОУ 39161848) судові витрати в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43332958).
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржуване рішення суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що законодавством встановлений обов'язок виключно щодо направлення керівнику підприємства наказу про початок проведення перевірки. Жодним нормативно-правовим актом не встановлено обов'язку вручення наказу про проведення перевірки до початку її проведення. Вважає, що суд першої інстанції фактично неправильно трактує положення законодавства, покладаючи на контролюючий орган додатковий обов'язок щодо вручення наказу про проведення перевірки. Зазначив, що Слобожанською митницею Держмитслужби наказ про початок проведення перевірки направлено на адресу позивача за 7 календарних днів до початку проведення перевірки. Тобто фактично митниця дотрималась положень законодавства та діяла у межах повноважень, наданих МК України. Також скаржник посилався на практику Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-6. Крім того, доводи апеляційної скарги обґрунтовані відсутністю перекладу листа митних органів Словацької Республіки щодо не підтвердження преференційного походження товарів.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства, а висновки суду є законними та обґрунтованими.
В судовому засіданні представники відповідача апеляційну скаргу підтримали з підстав зазначених у скарзі, просили рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників судового засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що Слобожанською митницею Держмитслужби проведено документальну невиїзну перевірку дотримання ТОВ "ЕЛТА ЛТД" вимог законодавства України з питань митної справи в частині правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільненні від оподаткування при ввезенні товарів від "ELTRA TRADE" s.r.o. Словацька Республіка за період 25.10.2017 по 14.11.2018.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 29.07.2020 року №15/20/7.14-19/39161848 (Т.1 а.с. 31 - 62), висновками якого встановлено наступні порушення:
-ч. 4 ст. 280, ч. 5 ст. 280, ст. 295 МК України, що призвело до заниження податкового зобов'язання зі сплати ввізного мита на суму 53 139,56 грн., яка підлягає перерахуванню до державного бюджету України;
- п.190.1 ст. 190 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції) на суму 10 627,88 грн., яка підлягає перерахуванню до державного бюджету України.
На підставі акту перевірки від 29.07.2020 року №15/20/7.14-19/39161848 Слобожанською митницею Держмитслужби прийнято наступні податкові повідомлення - рішення:
- податкове повідомлення - рішення від 31.08.2020 року №0000281419, яким збільшено суму грошового зобов'язання з мита на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності на суму 66 424,45 грн., з яких: 53 139,56 грн. - основний платіж, 13 284,89 грн. - штрафні санкції;
- податкове повідомлення - рішення від 31.08.2020 року №0000291419, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 13 284,85 грн., з яких: 10 627,88 грн. - основний платіж, 2 656,97 грн. - штрафні санкції (Т.2 а.с. 66 - 67).
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями позивач подав скаргу до ДМС України (Т.1 а.с. 71 - 76).
Рішенням ДМС України від 24.11.2020 року №08-1/10-06/13/15718 оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 31.08.2020 року №0000281419 та №0000291419 залишені без змін.
Не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції зазначив про обґрунтованість заявлених позивачем вимог та наявність у зв'язку із цим підстав для їх задоволення.
Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апеляційної карги, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до п.4 ч.5 ст. 54 МК України (в редакції, яка діяла на момент проведення перевірки), митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.
Згідно п.7 ч.1 ст. 336 МК України, митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи (частина 3 статті 345 МК України).
Відповідно до частини 2 статті 351 МК України, документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; 2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу митного органу. Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами митного органу в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки (частини 3 - 4 статті 351 МК України).
Зі змісту наведеної норми вбачається, що документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами митного органу за умови належного повідомлення особи про дату та місце проведення перевірки проведення одним із способів: або шляхом направлення повідомлення рекомендованим листом, або вручення повідомлення під розписку. Тобто з письмовим повідомленням про дату початку та місце проведення перевірки платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб та до її початку.
Cудом першої інстанції встановлено, що наказ Слобожанської митниці Держмитслужби №169 від 13.07.2020 року та повідомлення №15 від 13.07.2020 року про проведення в приміщенні митного органу документальної невиїзної перевірки ТОВ "ЕЛТА ЛТД" з 20.07.2020 року направлялося на податкову адресу підприємства та отримано представником за довіреністю 29.07.2020 року, що підтверджено роздруківкою з сайту Укрпошти (Т.1 а.с. 64 - 65).
Таким чином, позивач на момент початку проведення перевірки (20.07.2020 року) позивач не був сповіщений та повідомлений про її проведення, оскільки повідомлення та наказ на проведення перевірки отримані підприємством лише 29.07.2020 року.
Вказане свідчить про те, що Слобожанською митницею Держмитслужби не дотримано встановлених ч.4 ст. 351 МК України умов, необхідних для проведення документальної невиїзної перевірки підприємства, оскільки на момент проведення перевірки 20.07.2020 року у митного органу були відсутні докази того, що підприємство отримало наказ та повідомлення про проведення перевірки та було сповіщене про призначення її проведення з 20.07.2020 року.
Також судом першої інстанції акцентовано увагу, що присутність уповноважених посадових осіб підприємства або громадянина, що перевіряється, під час проведення невиїзної документальної перевірки не обов'язкова (ч. 5 ст. 351 МК України).
Між тим, відповідно до ч. 1 ст. 350 МК України, посадові особи підприємства, що перевіряється, мають право: 1) вимагати від посадових осіб органу доходів і зборів повідомлення підстав для проведення перевірки, пред'явлення посвідчення на право проведення перевірки, службових посвідчень посадових осіб органів доходів і зборів, які проводитимуть перевірку, а також надання копії наказу органу доходів і зборів про проведення перевірки; 2) надавати посадовим особам органу доходів і зборів, які проводять перевірку, письмові заяви, зауваження, пояснення з питань, що стосуються перевірки; 3) запитувати у посадових осіб органу доходів і зборів та отримувати від них інформацію щодо положень законодавства, що стосуються питань перевірки; 4) надавати посадовим особам органу доходів і зборів всі наявні у їх розпорядженні документи та відомості, що підтверджують процедури декларування та митного оформлення товарів до відповідного митного режиму, а також дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; 5) вимагати від посадових осіб органу доходів і зборів перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь підприємства; 6) звертатися до органу доходів і зборів, посадові особи якого проводять перевірку, з клопотанням про продовження строку подання документів, строку проведення перевірки; 7) подавати письмові зауваження або заперечення до акта перевірки у разі незгоди з викладеними в ньому фактами та обставинами, вимагати розгляду цих зауважень або заперечень посадовими особами органу доходів і зборів по суті та долучати їх до акта, що складається за результатами перевірки; 8) отримувати у посадових осіб органу доходів і зборів після закінчення перевірки примірник акта (довідки), що складається за результатами перевірки; 9) оскаржувати рішення, прийняте органом доходів і зборів за результатами перевірки; 10) складати розрахунок збитків та/або шкоди, заподіяних підприємству у зв'язку з проведенням документальної перевірки, та вимагати в установленому законом порядку відшкодування таких збитків та/або шконодавства та діяла у межах повноважень, наданих МК України. Також скаржник посилався на практику Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17, у постановах Касаційн
Зазначені положення МК України вказують на те, що наказ про проведення перевірки має бути вручений до початку проведення перевірки, що надає платнику податків, який перевіряється, реалізувати свої права, а саме: знати про проведення перевірки та підстави для проведення перевірки, на отримання копії наказу про проведення перевірки; на надання посадовим особам, які проводять перевірку, письмових заяв, зауважень, пояснень з питань, що стосуються перевірки, які у даному випадку, як вбачається з матеріалів справи були наявні у позивача; на надання посадовим особам всіх наявних у їх розпорядженні документів та відомостей, що підтверджують процедури декларування та митного оформлення, вимагати від посадових осіб перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь підприємства.
Слід зазначити, що невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, і завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об'єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової/митної дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження правомірності його рішень/дій.
Невиконання вказаних вимог, не забезпечення гарантій прав платника податків за усталеною судовою практикою призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 27.01.2015 року по справі № 21-425а14 та Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.02.2018 року по справі №821/371/17 (провадження №К/9901/1970/17), від 02 вересня 2020 року по справі №820/3426/16 (адміністративне провадження №К/9901/36355/18), що враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин, дійшов вірного висновку про те, що Слобожанською митницею Держмитслужби порушено встановлений МК України порядок її проведення, що призвело до несвоєчасного повідомлення позивача про призначення і проведення перевірки, та позбавило позивача можливості скористатися своїми правами та гарантіями, наведеними вище, які позивач мав право реалізувати після початку проведення митним органом перевірки.
Колегія суддів не приймає посилання апелянта на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-6, так як такі рішення приймались на підставі досліджених доказів у кожній конкретній справі.
Щодо доводів скаржника про відсутність перекладу листа митних органів Словацької Республіки про не підтвердження преференційного походження товарів, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається зі змісту акту перевірки від 29.07.2020 року №15/20/7.14-19/39161848 ,при формуванні висновків порушення підприємством ч. 4 ст. 280, ч. 5 ст. 280, ст. 295 МК України, що призвело до заниження податкового зобов'язання зі сплати ввізного мита на суму 53 139,56 грн., а також п.190.1 ст. 190 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов'язання зі сплати ПДВ на суму 10 627,88 грн., митним органом взято до уваги інформаційний лист митного відділу Фінансового управління Словацької Республіки в місті Bratislava від 01.04.2020 року №1600392020-2000102/156Не, отриманий 29.04.2020 року на запит ДФС України (арк. акту перевірки 7).
Судом першої інстанції встановлено, що вищевказаний лист митного відділу Фінансового управління Словацької Республіки в місті Bratislava від 01.04.2020 року №1600392020-2000102/156Не (Т.2 а.с. 90) складений англійською мовою, на ньому відсутні будь-які відмітки апостилю, а також відсутній переклад.
Відповідно до ст.13 Закон України «Про міжнародне приватне право» від 3.06.2005 р. №2709-IV, документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Існує два способи такого засвідчення: консульська легалізація та проставляння апостилю.
Порядок консульської легалізації офіційних документів установлюється Віденською конвенцією «Про консульські зносини» 1963 р.
Консульська легалізація офіційних документів - це процедура підтвердження дійсності оригіналів офіційних документів або засвідчення справжності підписів посадових осіб, уповноважених засвідчувати підписи на документах, а також дійсності відбитків штампів, печаток, якими скріплено документ.
У грудні 2003 року для України набула чинності Гаазька Конвенція від 5.10.1961 року, яка скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів.
При застосуванні Гаазької Конвенції виконується процедура проставляння апостилю на офіційних документах компетентними органами для представлення їх на території держав - учасниць Конвенції. Апостиль - це спеціальний штамп у формі квадрата, довжина сторін якого дорівнює щонайменше 9 сантиметрам, який засвідчує справжність підпису, якість, в якій виступала особа, що підписувала документ, і автентичність відбитку печатки або штампа, яким скріплено документ. В Україні розмір спеціального штампу апостилю встановлено 10х10. За правилами ст.4 Конвенції, апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріплюється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції. Текст Гаазької Конвенції, а відповідно і зразка апостилю, викладено французькою та англійською мовами. Однак апостиль може бути складений офіційною мовою органу, що його видає. Типові пункти в апостилі можуть бути викладені також другою мовою. Заголовок «Apostille» (Convention de la Haye du 5 octobre 1961)»» повинен бути викладений французькою мовою.
Суд звертає увагу на те, що Словацька Республіка є учасником Гаазької Конвенції, а відтак офіційні документи цієї країни не потребують консульської легалізації, достатнім є лише проставляння апостилю.
Таким чином, лист митного відділу Фінансового управління Словацької Республіки в місті Bratislava від 01.04.2020 року №1600392020-2000102/156Не, на який йде посилання в акті перевірки, жодним чином не легалізований (відсутній апостиль), що унеможливлює підтвердження автентичності такого документа на предмет ідентифікації органу, що його видав та посадової особи, яка його підписала.
Крім того, вказаний лист митного відділу Фінансового управління Словацької Республіки в місті Bratislava не містить перекладу з англійської на українську мову.
З метою дотримання балансу публічних і приватних інтересів законодавством встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання під час проведення перевірки може бути належною підставою для прийняття суб'єктом владних повноважень законного і обґрунтованого рішення.
Порушення відповідачем порядку проведення перевірки, що виразилось у призначенні перевірки на підставі документа органу іноземної держави, не перекладеного українською мовою та не легалізованого в установлений законом спосіб, та обґрунтування висновків перевірки на підставі документів, також отриманих від органа іноземної держави, не перекладених українською мовою та не легалізованих в установлений законом спосіб, призвело до незаконності як самої перевірки, так і її наслідків.
Крім того, надані митним органом документи складені іноземною мовою на підтвердження правомірності висновків акту перевірки щодо порушення позивачем норм законодавства не є допустимими, достовірними та належними, оскільки такі не перекладені українською мовою та не легалізовані в установлений законом спосіб, а відтак не можуть бути підставою для висновку про порушення позивачем митних правил.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеного в постанові від 02 липня 2019 року по справі №821/2067/17, яка враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.
За наведених обставин, колегія судді визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо протиправності оскаржених позивачем податкових повідомлень-рішень та їх скасування.
Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Слобожанської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2021 по справі № 520/4008/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий І.М. Ральченко
Постанова складена в повному обсязі 03.12.21.