03 грудня 2021 р. Справа № 520/18506/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Курило Л.В.,
Суддів: Кононенко З.О. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2021, головуючий суддя І інстанції: Зоркіна Ю.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 26.05.21 по справі № 520/18506/2020
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі за текстом - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у нездійсненні поновлення виплати і виплати раніше призначеної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком та інших пенсійних надбавок за період часу: з 07.10.2009 до 10.04.2014; установлення і виплати до пенсії підвищення, встановленого статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”; підвищення і виплати призначеної пенсії, як члену сім'ї - сину, репресованої особи - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити: поновлення виплати, перерахунок, нарахування, розрахунок і виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше призначеної пенсії за віком та інших пенсійних надбавок і підвищень за період часу: з 07.10.2009 до 10.04.2014, які застосовувати в подальшому при перерахунках пенсії за віком довічно; установлення, нарахування, розрахунок і виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до пенсії підвищення, встановленого статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з 10.04.2014 по теперішній час, яке застосовувати в подальшому при перерахунках пенсії за віком довічно; підвищення, нарахування, розрахунок і виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначеної пенсії, як члену сім'ї - сину, репресованої і розстріляної особи, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком, з 11.04.2014 по теперішній час, яке застосовувати в подальшому при перерахунках пенсії за віком довічно.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 24.08.2020 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2019 у справі № 520/10142/19, перераховано і виплачено ОСОБА_1 пенсію за віком та інші пенсійні надбавки з 10.04.2014. Однак, з дня ухвалення - 07.10.2009 рішення Конституційного Суду України № 25- рп/2009 про визнання неконституційними положення пункту 2 частини 1 статті 49, другого речення статті 51 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, та до 10.04.2014 пенсія за віком та інші пенсійні надбавки ОСОБА_1 не виплачувалися взагалі. Позивач зазначив, що право на отримання пенсії та інших пенсійних надбавок за період часу: з 07.10.2009 р. до 10.04.2014 р., як складова права на соціальний захист, є його основоположним конституційним правом. З метою поновлення порушеного конституційного права позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою від 30.09.2020 № 00013-30-9-20 з вимогою: поновити виплату і виплатити раніше призначену пенсію за віком та інші пенсійні надбавки за період часу: з 07.10.2009 до 10.04.2014 з урахуванням загального страхового стажу за період з 24.10.1953 по 06.06.2000, який складає 46 років 06 місяців 09 днів; поновлення виплати здійснити за документами, що є в пенсійній справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; прийняти рішення щодо поновлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше призначеної пенсії у встановлений законом строк - не пізніше 10 днів після надходження заяви; установити та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що має статус “Дитина війни”, до пенсії підвищення, встановленого статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”; підвищити та виплатити призначену ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію, як члену сім'ї - сину, репресованої особи, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком. Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області листом від 07.10.2020 № 2000-0216-8/75510 відмовило у задоволенні вказаної заяви.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2021 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у нездійсненні поновлення виплати і виплати раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком та інших пенсійних надбавок, в тому числі підвищення, встановленого статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”; підвищення і виплати призначеної пенсії, як члену сім'ї - сину, репресованої особи - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком у період з 07.10.2009 до 10.04.2014.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 пенсії за віком та інших пенсійних надбавок, в тому числі підвищення, встановленого статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”; підвищення і виплати призначеної пенсії, як члену сім'ї - сину, репресованої особи - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком у період з 07.10.2009 до 10.04.2014.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2021 виправлено допущену описку. Абзац третій резолютивної частини рішення від 26.05.2021 року по справі №520/18506/2020 читати: «Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 поновлення виплати і виплату раніше призначеної пенсії за віком та інших пенсійних надбавок, в тому числі підвищення, встановленого статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”; підвищення і виплати призначеної пенсії, як члену сім'ї - сину, репресованої особи - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком у період з 07.10.2009 до 10.04.2014».
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2021 по справі № 520/18506/2020 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що ОСОБА_1 не зазначає про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду та не надає належних та допустимих доказів на підтвердження наявності таких обставин.
Зазначає, що 07.10.2020 Управлінням було надано відповідь на заяву представника позивача - адвоката Спаскіна Дмитра Анатолійовича, в якій було повідомлено, що пенсія ОСОБА_1 перерахована та виплачується з додержанням вимог чинного законодавства, а усі судові рішення виконані в частині покладених на Управління зобов'язань та в межах повноважень.
Звертає увагу, що чинним законодавством не передбачено поновлення пенсії, яка на даний час вже виплачується. Крім того, для проведення перерахунку пенсії, позивач не звертався до Управління із відповідною заявою, що передбачена додатком № 3 Порядку № 22-1 та не надавав жодних документів, передбачених цим Порядком, тому Управління не вчиняло бездіяльності щодо позивача, натомість призначило, виплачує та перераховує пенсію позивачу відповідно до чинного законодавства.
Представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на безпідставінсть доводів апеляційної скарги, просить залишити апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2021 по справі № 520/18506/2020 - без змін.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке .
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач є пенсіонером за віком з 21.01.1996, перебував на обліку та отримував пенсію у відділі соціального захисту населення № 2 Виконавчого комітету Московському районі м. Харкова, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 27.02.1996 (а.с.20).
Позивач виїхав з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль, внаслідок чого йому виплачено пенсію за 6 місяців наперед, особовий рахунок закрито, з обліку знято з 01.12.2000, що не заперечується сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, в якому просив зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова поновити виплату пенсії за віком з 07.10.2009 (дати прийняття рішення КСУ № 25-рп/2009) відповідно до Конституції та чинного пенсійного законодавства України.
Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що відповідно до постанови Московського районного суду м. Харкова від 12.12.2014 у справі № 643/17990/14-а, яка набрала законної сили, ОСОБА_1 було поновлено виплату пенсії за віком, як не працюючому громадянину у розмірі та за документами, які є в пенсійній справі, починаючи з 10.04.2014 року.
Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2019 у справі 520/10142/19 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області, яка полягає у нездійсненні перерахунку та невиплаті ОСОБА_1 пенсії за віком та інших пенсійних надбавок відповідно до розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком та інші пенсійні надбавки з 10.04.2014 з урахуванням індексу інфляції, у розмірі, не нижчому від прожиткового мінімуму, встановленого законом, з урахуванням раніше виплачених сум; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області, яка полягає у нездійсненні перерахунку та невиплаті ОСОБА_1 пенсії за віком та інших пенсійних надбавок з урахуванням загального страхового стажу за період з 24.10.1953 по 06.06.2000, який складає 46 років 06 місяців 09 днів; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком та інші пенсійні надбавки з 10.04.2014 з урахуванням загального страхового стажу за період з 24.10.1953 по 06.06.2000, який складає 46 років 06 місяців 09 днів(а.с.64-71).
Представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою від 30.09.2020 № 00013-30-9-20 про поновлення виплати і виплату ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за віком та інші пенсійні надбавки за період часу: з 07.10.2009 до 10.04.2014 з урахуванням загального страхового стажу за період з 24.10.1953 по 06.06.2000, який складає 46 років 06 місяців 09 днів; поновлення виплати здійснити за документами, що є в пенсійній справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; прийняття рішення щодо поновлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше призначеної пенсії у встановлений законом строк - не пізніше 10 днів після надходження заяви; установлення та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що має статус “Дитина війни”, до пенсії підвищення, встановленого статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”; підвищення та виплату призначеної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії, як члену сім'ї - сину, репресованої особи, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком, з 01.01.2012 по теперішній час (а.с.37-42).
Листом від 07.10.2020 № 2000-0216-8/75510 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повідомило заявника про відсутність підстав для задоволення вимог вказаної вище заяви, посилаючись на те, що пенсія ОСОБА_1 перерахована та виплачується з додержанням вимог чинного законодавства (а.с. 43-46).
Позивач, не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо нездійснення поновлення виплати пенсії за віком з 2009 року, звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що з дня набрання чинності Рішенням №25-рп/2009 щодо неконституційності положень п.2 ч.1 ст.49, другого речення ст. 51 Закону №1058-ІV, виникли підстави щодо поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог), колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Згідно з п.2 ч.1 ст.49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV) виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Статтею 51 цього Закону визначено, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст.147 Конституції України, Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України, законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції.
Рішенням Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009 визнано не конституційними положення п.2 ч.1 ст.49 Закону №1058-IV та другого речення ст.51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які втратили силу з моменту прийняття Конституційним Судом України рішення.
Як зазначено в Рішенні №25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону №1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).
У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до ст.46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі «Пічкур проти України», як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Ураховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що з дня набрання чинності Рішенням №25-рп/2009 щодо неконституційності положень п.2 ч.1 ст.49, другого речення ст. 51 Закону №1058-ІV, виникли підстави щодо поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу управління ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.
Отже, проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, позивач має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року (справа №523/5348/17).
На даний час порядок призначення, перерахунку та виплати пенсії встановлений Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1 (далі по тексту-Порядок).
Згідно з ч. 2 ст. 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.07.2005 р. № 22-1 (в подальшому - Порядок №22-1).
Згідно із абзацом 1 пункту 2.8 Порядку № 22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (абзац перший пункту 4.1 Порядку № 22-1).
Пунктом 4.3 Порядку № 22-1 передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Таким чином, поновлення виплати пенсії здійснюється протягом 10 днів після надходження відповідної заяви пенсіонера.
Згідно з пунктом 1.5 Порядку № 22-1 подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління пенсійного Фонду України, заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України.
Отже, особа має право звертатись до органу пенсійного фонду через свого представника, повноваження якого підтверджені в установленому законодавством порядку.
У пункті 2.9 Порядку № 22-1 зазначено, що особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).
Згідно із пунктом 2.23 Порядку № 22-1, документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.
Судовим розглядом встановлено, що 30.09.2020 представник позивача звернувся із заявою до пенсійного органу про поновлення позивачу виплати пенсії з 07.10.2009 р.
Проте, листом від 07.10.2020 № 2000-0216-8/75510 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області позивачу було відмовлено в такому поновленні, оскільки пенсія позивача перерахована , починаючи з 10.04.2014.
Колегія суддів враховує, що згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20 травня 2020 року у справі № 815/1226/18 та у постановах Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі № 160/10737/19, від 13 жовтня 2020 року у справі №120/2276/19-а, від 24 листопада 2020 року у справі № 815/460/18, від 23 березня 2021 року у справі 520/11158/19 положення статей 122, 123 КАС України не підлягають застосуванню до спорів, які виникли у зв'язку з поновленням виплати раніше призначених (нарахованих) пенсій громадянам України, які проживають за її межами, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009, оскільки непроведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, поновлення виплати пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18 відступила від правового висновку Верховного Суду України щодо строків поновлення виплати раніше призначених (нарахованих) пенсій громадянам України, які проживають за її межами, визначивши, що поновлення виплати раніше призначених (нарахованих) пенсій громадянам України, які проживають за її межами, має проводитися з дати ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 07 жовтня 2009 року у справі № 25-рп/2009 без обмеження її виплати жодними строками.
Аналогічні висновки також викладені у постановах Верховного Суду від 23.09.2021 у справі 465/7442/16-а, від 14.07.2021 у справі 461/5776/16-а, від 09.06.2021 у справі 489/473/17.
Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Ураховуючи викладене вище, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у нездійсненні поновлення виплати і виплати раніше призначеної позивачу пенсії за віком та інших пенсійних надбавок за період часу: з 07.10.2009 до 10.04.2014 та зобов'язання поновити та виплатити пенсії позивачу у період з 07.10.2009 до 10.04.2014.
Доводи апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду колегія суддів вважає помилковими з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Колегія суддів зазначає, що пенсія призначається конкретній особі та виплачується державою протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом. Водночас пенсія стає «нарахованою» в момент призначення пенсії і залишається такою («нарахованою») до її чергової зміни.
У свою чергу, спеціальне законодавство у сфері соціального захисту, а саме стаття 46 Закону № 1058-IV, визначає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Аналіз зазначених положень статті 46 Закону № 1058-IV свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.
Таким чином, у разі, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах до тих пір, поки такі виплати передбачено законодавством. Конституція України та Закон № 1058-ІV гарантують всім громадянам України, за певних умов, право на матеріальне забезпечення за рахунок трудових та соціальних пенсій.
Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 30.07.2020 по справі № 461/5775/16-а.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Положеннями статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Ураховуючи те, що за наслідками апеляційного перегляду цієї справи рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, відсутні правові підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2021 по справі № 520/18506/2020 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Курило
Судді З.О. Кононенко А.О. Бегунц