03 грудня 2021 р. Справа № 520/11770/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2021, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., м. Харків, по справі № 520/11770/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають в перерахунку пенсії ОСОБА_1 виходячи з 70% грошового забезпечення з 01.01.2018 та виплаті лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 та лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2019 року.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3-й під'їзд, 2-й поверх) перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) пенсію у розмірі 83% грошового забезпечення з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 р. однією сумою з нарахуванням компенсації за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 згідно з постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 року.
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог пояснив, що відповідачем протиправно здійснено перерахунок його пенсії виходячи з 70% грошового забезпечення з 01.01.2018, а не з 83%, як було визначено при призначенні пенсії, оскільки при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, тобто розмір призначеної позивачу пенсії не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві. Також вважає протиправними дії відповідача щодо виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року з 01.01.2018 року, та 75% підвищення - з 01.01.2019, що в свою чергу порушує право позивача на отримання розміру пенсії в повному обсязі з 01.01.2018, визначеного безпосередньо Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Отже, обмеження щодо строків і розмірів виплати сум доплати (підвищення) до пенсії (50% підвищення - з 01.01.2018 по 31.12.2018, та 75% підвищення - з 01.01.2019 по 31.12.2019), які передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018, № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", не можуть бути застосовані. Посилаючись на порушення відповідачем строків виплати йому пенсії в належному розмірі, вважає, що також має право на отримання компенсації втрати частини доходів, а також виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 однією сумою.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2021 по справі № 520/11770/21, прийнятим в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи,6, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) щодо зменшення розміру встановленої пенсії з 83% до 70% грошового забезпечення ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) з 01.01.2018 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) основного розміру пенсії у розмірі 83% грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2018 року із урахуванням проведених виплат.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) внаслідок виплати пенсії не в повному обсязі, а у розмірі 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 05.03.2019 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ14099344) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1 ) з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 05.03.2019, з урахуванням раніше виплачених платежів.
У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ14099344) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) у розмірі 454,00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривень 00 копійок).
Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його необґрунтованість та незаконність, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2021 по справі № 520/11770/21 в частині відмови у задоволенні позовних вимог, та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача перерахувати та виплачувати позивачу пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018, здійснивши суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 однією сумою, помилково посилався на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018, № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яка була чинна в період з 01.01.2018 по 04.03.2019, підлягала застосуванню до спірних правовідносин, оскільки позивач отримав право на перерахунок пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ, а вказаною постановою КМ України № 103 фактично було звужено право позивача на отримання розміру перерахованої пенсії за 2018-2019 роки, без внесення змін до відповідного Закону. Таким чином, позивач мав «законні сподівання» отримати пенсію у збільшеному розмірі після перерахунку її розміру.
У зв'язку з чим, вважає, що оскільки позивач внаслідок протиправного діяння відповідача щодо виплати лише 75% підвищення до пенсії отримував виплати за пенсією не у повному обсязі, у даному конкретному випадку відсутні правові підстави для звільнення відповідача від виконання обов'язку, встановленого ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , є військовим пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ.
Як вбачається з матеріалів справи, до 01.01.2018 року позивач отримував пенсію у розмірі 83% грошового забезпечення.
З 01.01.2018 року відповідачем було перераховано пенсію ОСОБА_1 , відповідно до вимог статті 63 Закону № 2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» на підставі довідки, виданої уповноваженим органом.
Судом встановлено, що під час проведення перерахунку пенсії позивача в 2018 році пенсійним органом було зменшено основний розмір пенсії ОСОБА_1 у відсотках від грошового забезпечення, а саме: позивачу, який є військовим пенсіонером, призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ в розмірі 83 % грошового забезпечення. Відповідно ж до довідки ГУ ПФУ у Харківській області від 26.04.2021 року, виданої позивачу, судом встановлено, що з 01.01.2018 після перерахунку розмір пенсії позивача становить 70 % від сум грошового забезпечення.
Крім того, починаючи з 01.01.2018 року позивачу проводена виплата підвищеної пенсії у розмірі 50 % суми підвищеної пенсії, визначеної станом на 01.03.2018 року та 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2019 року.
Не погодившись з виплатою пенсії після перерахунку не в повному обсязі, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 з 83 % грошового забезпечення до 70 % грошового забезпечення з 01.01.2018 року, суд першої інстанції виходив з протиправності застосування статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яка регулює призначення пенсій, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення, а порядок перерахунку призначених пенсій військовослужбовців урегульований нормами статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яка змін не зазнавала, а також нормами постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 та від 21 лютого 2018 року № 103.
При цьому, з метою захисту прав позивача суд вважав за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 розмірі 83% від відповідних сум грошового забезпечення.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Харківській області, які полягають у виплаті лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, з 05.03.2019 року та зобов'язання ГУ ПФУ в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 05.03.2019 року, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права з 05.03.2019 отримувати пенсію у розмірі 100% суми підвищення пенсії та, відповідно, обов'язку відповідача з цієї дати виплачувати позивачу перераховану пенсію з урахуванням 100% підвищення.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання визнання протиправними дій відповідача щодо не перерахунку пенсії та не виплаті позивачу 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року з 01.01.2018 по 04.03.2019, включно, а також в частині зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, з 01.01.2018 по 04.03.2019 включно, суд першої інстанції зазначив, що виплачуючи в період з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 50% підвищення до пенсії, а з 01.01.2019 по 04.03.2019 - 75% підвищення до пенсії позивача, перерахованої з 01.01.2018 згідно з постановою КМ України № 103, відповідач діяв відповідно до п.2 постанови КМ України № 103 та не порушив вимог ч.4 ст.63 Закону № 2262-ХІІ, оскільки саме такий спосіб дій було передбачено вказаною постановою.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 однією сумою, суд першої інстанції, посилаючись на приписи статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови КМУ №649 від 22.08.2018 року дійшов висновку, що належним виконанням судового рішення буде вважатися, як перерахування присудженої суми кількома платежами, так і однією сумою, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання ГУ ПФУ в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 року, згідно з постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 року, суд першої інстанції, виходив з ї передчасності, оскільки право позивача щодо її отримання може буде порушеним лише після виплати заборгованості за відповідний період, та лише за умови не виплати компенсації у тому ж місяці.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог), колегія суддів зазначає наступне.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі - Закон № 2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до ч.4 ст.63 Закону № 2262-ХІІ (в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06.12.2016 № 1774-VIII, далі по тексту - Закон № 1774-VIII) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі по тексту - постанова КМ України № 103) постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. N 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
У свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції, чинній на дату проведення перерахунку пенсії позивача, далі по тексту - постанова №704) затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу; додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу; розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 постанови КМ України № 103 врегульовано проводити виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) з 1 січня 2018 р. у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Колегія суддів зауважує, що з прийняттям Закону № 1774-VIII, яким частину четверту статті 63 Закону № 2262-XII було викладено у новій редакції, Верховна Рада України делегувала Кабінету Міністрів України право встановлювати умови, порядок та розміри пенсійних виплат при перерахунку пенсій військовослужбовців, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, у зв'язку зі зміною грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, що узгоджується з повноваженнями Уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.
Зазначені положення Закону № 1774-VIII набрали чинності з 1 січня 2017 року та рішенням Конституційного Суду України такими, що суперечать Конституції України (є неконституційними), не визнавались.
Як зазначив Конституційний Суд України у пункті 2.1 Рішення від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом, на що вказав Конституційний Суд України у Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України.
У пункті 2.2 цього ж Рішення Конституційний Суд України вказав, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116 Конституції України).
У Рішенні від 02 березня 1999 року № 2-рп/99 у справі про комунальні послуги Конституційний Суд України звернув увагу на те, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України, здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади.
Отже, політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення проведення якої на підставі пункту 3 статті 116 Конституції України здійснюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабміну від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45.
Відповідно до ч. 2 ст. 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Згідно з ч. 1 ст. 325 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Таким чином, враховуючи зазначене вище рішення суду, з 05.03.2019 пункт 2 постанови від 21.02.2018 № 103, який передбачав поетапну виплату пенсіонерам суми підвищення перерахованої пенсії, втратив чинність, а тому лише з 05.03.2019 позивач набув право на виплату пенсії у 100% розмірі підвищення пенсії, і саме з цієї дати у відповідача виник обов'язок з виплати перерахованого розміру пенсії, що виплачується позивачеві без обмеження сімдесятьма п'ятьма відсотками підвищення пенсії.
Разом з цим, у період з 01.01.2018 по 04.03.2019 постанова КМ України № 103 була чинною, не була визнана неконституційною, а тому у вказаний проміжок часу підлягала застосуванню відповідачем до спірних правовідносин.
З огляду на викладене, враховуючи відсутність у ГУПФУ в Харківській області, в силу ст.19 Конституції України, в період з 01.01.2018 по 04.03.2019 іншого законного способу дій, ніж передбачений постановою КМ України № 103, колегія суддів зазначає, що відповідач, виплачуючи в період з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 50% та з 01.01.2019 по 04.03.2019 - 75% підвищення до пенсії позивача, перерахованої з 01.01.2018 згідно з постановами КМ України № 103 та № 704, діяв у відповідності до п. 2 постанови КМ України № 103 та не порушив вимог ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ, оскільки такий спосіб дій був прямо передбачений постановою КМ України № 103, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в цій частині.
З приводу позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити виплату позивачу суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 однією сумою, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі ст. 55 Закону № 2262-ХІІ нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Таким чином, стаття 55 Закону № 2262-ХІІ, на яку посилається позивач, передбачає виплату недоплаченої пенсії однією сумою лише в тому разі, якщо пенсія належала пенсіонеру, однак, не була отримана ним вчасно з власної вини.
Між тим, ця норма не містять приписів, які б визначали спосіб дій органу Пенсійного фонду щодо виплати суми пенсії, що утворилася з вини органу Пенсійного фонду, зокрема, внаслідок перерахунку за рішенням суду.
Отже, спосіб виконання дій, які має вчинити суб'єкт владних повноважень за рішенням суду, не визначений у спірних відносинах нормативно.
Належним виконанням судового рішення про зобов'язання ГУПФУ в Харківській області перерахувати та виплатити позивачу пенсію, буде вважатися як перерахування присудженої суми одним платежем, так і кількома платежами, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці.
Кількість платежів у межах однієї суми коштів не порушує прав особи на соціальний захист у формі пенсійного забезпечення.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити виплату позивачу суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 однією сумою.
Щодо вимог позивача про зобов'язання ГУПФУ в Харківській області нарахувати позивачу компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 згідно з постановою КМУ №159 від 21.02.2001 року, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі по тексту - Закон № 2050-III) від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно з положеннями статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії (частина друга статті 2 Закону № 2050-III).
Статтею 3 Закону № 2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно з положеннями статті 4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до статті 6 Закону № 2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
Пунктом 2 вказаного Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.
Згідно з пунктом 4 цього Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Системний аналіз даних положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Враховуючи, що позивачу не був нарахований та виплачений дохід у вигляді перерахованої пенсії, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання ГУПФУ в Харківській області нарахувати позивачу компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 згідно з постановою КМУ №159 від 21.02.2001 року.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі № 134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі №140/1547/19, від 16.04.2020 по справі № 200/11292/19-а.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2021 по справі № 520/11770/21 - в частині відмови у задовленні позову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій