Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
18 листопада 2021 року № 820/1097/17
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Севастьяненко К.О.
за участю:
секретаря судового засідання - Дяченко Ю.В.,
представника позивача - Зінченка Ю.В.,
представника відповідача - Лютянського М.Я.,
розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідний завод "ГНЦЛС" (вул. Воробйова, буд. 8, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 33338513) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд.46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про скасування податкових повідомлень-рішень,-
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідний завод "ГНЦЛС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 12.12.2016 року №0002321401 та №0002311401.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про правомірність формування даних податкового обліку за результатами господарських відносин із ТОВ “Торгівельна фірма “РІЗОЛ” та ТОВ “Компанія “Інтеграл Центр” у періоді, що перевірявся, у зв'язку з чим вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем протиправно, відтак останні підлягають скасуванню у судовому порядку.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, згідно змісту якого вказав, що відповідач діяв у межах та у спосіб передбачений чинним законодавством, у задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі.
Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, у якій позов підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2017 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідний завод "ГНЦЛС" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, - задоволено.
Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 12.12.2016 року №0002321401 та №0002311401.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідний завод "ГНЦЛС" судовий збір у розмірі 9370,94 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2017 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2017 залишено без змін.
Постановою Верховного суду від 28.08.2021 касаційну скаргу відповідача задоволено, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2017 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного суду від 27.08.2021 здійснено заміну в порядку процесуального правонаступництва відповідача у справі №820/1097/17 з Головного управління ДФС у Харківській області на Головне управління ДПС у Харківській області.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 21.09.2021 справу передано на розгляд судді Севастьяненко К.О.
Ухвалою суду від 23.09.2021 прийнято до провадження адміністративну справу №820/1097/17.
Представники позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні у задоволенні позову просив суд відмовити з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступні обставини справи.
Головним управлінням ДФС у Харківській області на підставі направлень від 27.10.2016 року №6232, №6233, №6234, №6235, №6236, №6237, згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.75, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010, наказу від 17.10.2016 р. №2810 проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ “Дослідний завод “ГНЦЛС” з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2016.
Результати перевірки оформлено актом від 01.12.2016 №756/20-40-14-01-08/33338513.
Відповідно до акту від 01.12.2016 №756/20-40-14-01-08/33338513 відповідачем встановлені порушення:
- пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого Товариству зменшено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за червень 2016 року на 24729,00 грн. та встановлено заниження податку на додану вартість у розмірі 400000,00 грн, зокрема: за січень 2015 року - 292471,00 грн, лютий 2015 року - 107529 грн.
Не погодившись з висновками перевірки, позивач направив на адресу відповідача письмові заперечення на акт перевірки від 01.12.2016 №756/20-40-14-01-08/33338513, в яких надаючи пояснення щодо обставин здійснення господарської діяльності, просив не враховути висновки співробітників податкової служби, викладені в акті перевірки.
Листом від 09.12.2016 №6837/10/20-40-14-01 Головне управління ДФС у Харківській області повідомило позивача, що висновки, викладені в акті перевірки від 01.12.2016 №756/20-40-14-01-08/33338513 правомірні, не спростовані ході розгляду заперечень ТОВ ТОВ “Дослідний завод “ГНЦЛС”, а тому не підлягають перегляду.
На підставі акту від 01.12.2016 756/20-40-14-01-08/33338513 контролюючим органом складені податкові повідомлення-рішення від 12.12.2016:
- №0002321401, яким ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 24279,00 грн;
- №0002311401, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 600000,00 грн, з яких 400000,00 грн - основний платіж, 200000,00 грн - штрафні (фінансові) санкції.
З метою скасування податкових повідомлень-рішень від 12.12.2016 №0002321401 та №0002311401, позивачем направлено до ДФС України скаргу від 22.12.2016 вих. №04/4271.
Рішенням ДФС України від 16.02.2017 №3149/6/99-99-11-01-01-25 податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 12.12.2016 №0002321401 та №0002311401 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом.
Перевіряючи правомірність прийняття контролюючий орган спірних податкових повідомлень-рішень, суд дійшов до висновку про наступне.
Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку (п. 22.1 ст. 22 ПК України).
Відповідно до приписів п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України; в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п. 198.6 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регулюється статтею 200 ПК України.
Пунктом 200.1 статті 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з пунктом 200.4 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Таким чином, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності здійснюється на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податку та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог статті 71 КАС України, (тут і далі у редакції чинній на час вирішення спору), обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податку задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 71 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.
При цьому про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку, та інші обставини, які в сукупності можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави (податковий кредит).
Як було встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, слугували встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки контролюючого органу про відсутність реального характеру укладених між позивачем та контрагентами - ТОВ "Торгівельна фірма "Різол" та ТОВ "Компанія "Інтеграл-центр" господарських операцій.
Судом з матеріалів адміністративної справи встановлено, що між ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС" (в якості покупця) та ТОВ "Торгівельна фірма "Різол" (в якості продавця) укладено договір на поставку обладнання №12-12-14 від 12.12.2014.
Предметом вказаного договору є поставка обладнання, найменування та кількість якого зазначеного в Специфікації до Договору.
В специфікації №1 від 12.12.2014 р. сторонами обумовлені асортимент, кількість та ціна товару, а саме: автомат для блістерного пакування у кількості 1 шт., автомат для пакування таблеток у кількості 1 шт., установка для покриття таблеток у кількості 1 шт., сушарка порційна у кількості 1 шт, на загальну суму 2400000,00 грн., крім того ПДВ 400000,00 грн.
На підтвердження факту виконання робіт, між сторонами складені рахунки-фактури №СФ-14/01-01 від 14.01.2015 р. на суму 1279500,00 грн. (у т.ч. ПДВ 213250,00 грн.), №СФ-21/01-01 від 21.01.2015 р. на суму 1120500,00 грн. (у т.ч. ПДВ 186750,00 грн.) та видаткові накладні №РН-14/01-07 від 14.01.2015 р. на суму 1279500,00 грн. (у т.ч. ПДВ 213250,00 грн.), №РН-21/01-01 від 21.01.2015 р. на суму 1120500,00 грн. (у т.ч. ПДВ 186750,00 грн.).
Оплата позивачем вартості отриманого за вищевказаним договором товару підтверджується наданими позивачем копіями платіжних доручень №734 від 17.02.2015 р. на суму 439500,00 грн., №735 від 17.02.2015 р. на суму 340500,00 грн., №1406 від 23.03.2015 р. на суму 780000,00 грн., №310 від 23.01.2015р. на суму 84000,00 грн.
Поставка придбаного обладнання здійснювалась відповідно до п.4.2 договору №12-12-14 від 12.12.2014, згідно правил Інкотермс 2010 на умовах EXW склад продавця (вул.Сириківська, буд. 1, м.Харків). Датою поставки вважається дата відвантаження товару покупцю зі складу продавця, що зазначається у відповідній видатковій накладній.
Відповідно до видаткових накладних № PH-14/01-07 та PH-1/01-01 передача обладнання здійснювалась 14 та 21 січня 2015 року (т.1 а.с.145-146). Вказані накладні підписані ОСОБА_1 . Надані представником позивача суду копії наказів №40-к від 13.02.2014 та №296-к від 11.06.2018, підтверджують факт зайняття вказаною особою посади завідуючого складом сировини та матеріалів на підприємстві позивача, наявність посадових обов'язків по прийняттю та оприбуткуванню придбаних товарів.
На спростування доводів відповідача щодо відсутності інформації про фактичне отримання товару судом приєднано до матеріалів справи копії подорожнього листа №493471 вантажного автомобіля від 14.01.2015 та подорожнього листа №493493 вантажного автомобіля від 21.01.2015. Зазначені докази підтверджують факт транспортування обладнання зі складу ТОВ “Торгівельна фірма “Різол” на склад ТОВ “Дослідний завод “ГНЦЛС”.
Поставка обладнання зі складу ТОВ “Торгівельна фірма “Різол” на склад ТОВ “Дослідний завод “ГНЦЛС” здійснювалась транспортним засобом позивача - автомобіль ЗИЛ 433360, д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2 від 13 червня 2007. Водій - ОСОБА_2 .
Згідно витягу з наказу філії ТОВ “Дослідний завод “ГНЦЛС” від 31.10.2005 № 8-к “Про прийом на роботу” та витягу з наказу ТОВ “Дослідний завод “ГНЦЛС” від 02.02.2009 № 4 “Про переміщення” ОСОБА_3 прийнятий на посаду водія автотранспортних засобів ВМТЗ (відділ матеріально-технічного забезпечення) ТОВ “Дослідний завод “ГНЦЛС".
Крім того, представником позивача надано суду копію трудової книжки № НОМЕР_3 від 04.12.1976 ОСОБА_2 , що підтверджує факт перебування вказаної особи у трудових відносинах з позивачем до теперішнього часу.
Відповідно до наказу ТОВ “Дослідний завод “ГНЦЛС” №476 від 05.07.2010 «Про закріплення автомобілів» за водієм ОСОБА_2 закріплений автомобіль ЗИЛ 433360, д.н.з. НОМЕР_1 .
Обладнання, придбане за договором № 12-12-14 від 12.12.2014 було зараховано ТОВ “Дослідний завод “ГНЦЛС” на баланс основних засобів та оприбутковане позивачем, що підтверджується копіями приходних актів №1 від 14.01.2015 р. на суму 1279500,00 грн. та №2 від 21.01.2015 р. на суму 1120500,00грн. та в послідуючому прийнятий в експлуатацію, про що надано копії Актів приймання-передачі основних засобів.
Наявність у позивача необхідних складських та виробничих приміщень не заперечується податковим органом та підтверджується наявними з матеріалах справи доказами: договором купівлі-продажу нежитлових будівель від 21.07.2007, зареєстрованого в реєстрі за №5297, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
За наслідком вказаних господарських операцій ТОВ "Торгівельна фірма "Різол" виписано на адресу позивача відповідні податкові накладні№69 від 21.01.2015 р. на суму 1120500,00 грн. (у т.ч. ПДВ 186750,00 грн.); №35 від 14.01.2015 р. на суму 1279500,00 грн. (у т.ч. ПДВ 213250,00 грн.). Заперечень щодо форми та порядку складення податкових накладних, ані під час проведеної перевірки, ані під час судового розгляду справи податковим органом не вказано.
В обґрунтування господарської мети придбаного у ТОВ "Торгівельна фірма "Різол" обладнання, позивач в письмових поясненнях зазначив, що згідно статуту та відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основними видами діяльності Товариство з обмежено діяльністю “Дослідний завод “ГНЦЛС” (код ЄДРПОУ 33338513), зареєстроване як суб'єкт господарювання - юридична особа. Видами діяльності товариства за КВЕД: є виробництво фармацевтичних препаратів і матеріалів (основний), оптова торгівля фармацевтичними товарами; оптова торгівля іншими проміжними продуктами; роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах.
ТОВ “Дослідний завод “ГНЦЛС” - це фармацевтичне підприємство, що спеціалізується на розробці промислових технологій готових лікарських форм високої якості для реалізації на внутрішньому ринку України та в країнах ближнього зарубіжжя, на що має відповідні ліцензії Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров'я України: серія АВ №501324 від 28.09.2010 на виробництво лікарських засобів, серія АГ № 501002 від 08.12.2010 на оптову торгівлю лікарськими засобами.
Таким чином, необхідність в придбаному обладнанні зумовлена власними господарськими потребами підприємства з метою покращення та пришвидшення процесу виробництва лікарських засобів.
Також, як вбачається з матеріалів справи, 05.10.2015 року між ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС" (Замовник) та ТОВ "Компанія "Інтеграл-центр" (Підрядник) укладено Договір №1/5, за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується своїми силами виконати, згідно проектно-кошторисної документації, умов даного договору, ремонтно-будівельних робіт в ГНЦЛС, а замовник зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх.
На підтвердження доводів про реальність наданих послуг за правочином представник позивача подав до суду складені контрагентом копії: договірної ціни №1 на ремонт теплових мереж, що здійснювались в 2015 році, платіжного доручення №5040 від 21.10.2015 р. на суму 148371,60 грн.; податкової накладної №12 від 21.10.2015 р. на суму 148371,60 грн. (у т.ч. ПДВ 24728,60 грн.); довідка про вартість виконаних будівельних робіт та затрат за січень 2016 року на виконання договору №1/5 від 05.10.2015 р. на суму 148371,60 грн. (у т.ч. ПДВ 24728,60 грн.); акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2016 р.
З наданих, на виконання вимог постанови Верховного суду від 28.08.2021 року щодо наявних у контрагента необхідних трудових ресурсів для виконання ремонтно-будівельних робіт, представником позивача письмових пояснень встановлено, що відповідно до ст.839 Цивільного кодексу України, підрядник зобов'язаний виконувати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.
За умовами п.2.1 договору №1/5 від 05.10.2015, роботи виконуються із матеріалів замовника (ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС") та підрядника (ТОВ "Компанія "Інтеграл-центр").
Під час виконання робіт за договором №1/5 від 05.10.2015 позивачем матеріали не надавалися, що було погоджено між договірними сторонами та не суперечило умовам договору. Відповідно матеріали підрядника, що були використані під час проведення ремонтних робіт вказані в акті приймання виконаних робіт №1.
Також, на підтвердження наявності у контрагента позивача - ТОВ "Компанія "Інтеграл-центр", будівельної ліцензії на момент виконання робіт за договором №1/5 від 05.10.2015 року, представником позивача надано витяг з офіційного Порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (https://e-construction.gov.ua/), з якого вбачається дата початку дії ліцензії контрагента позивача - 08.09.2015 року, що повністю узгоджується з періодом виконання договірних відносин.(а.с. 195)
Зазначений витяг спростовує висновки контролюючого органу в акті перевірки про відсутність ліцензій у контрагента позивача - ТОВ "Компанія "Інтеграл-центр".
Одночасно, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 78 КАС України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.
Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.
Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
На виконання вимог ч.5 ст.242 КАС України суд бере до уваги, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 20.12.2019р. по справі №826/16776/18 (адміністративне провадження №К/9901/29228/19) "Для цілей оподаткування ПДВ операції з постачання (придбання) товарів (послуг) мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку.
Наявність у платника ПДВ первинних документів, які складені для оформлення операції з постачання, не є безумовною підставою для визнання за платником податку права на податковий кредит. Обов'язковою умовою є достовірність цих документів.".
При цьому, суд зважає, що за визначенням ч.1 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Окрім того, у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 08.09.2020р. у справі №819/1250/17 "Норми Податкового кодексу України Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не ставлять у залежність право платника податків на податковий кредит та можливість формування витрат від виконання податкового обов'язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Однак, у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов'язань, зокрема, у створенні штучних підстав для збільшення валових витрат та/чи податкового кредиту, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов'язку, при встановлених обставинах, які спростовують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на податковий кредит є безпідставною.".
Назване рішення Верховного Суду є останнім у часі, де викладена правова позиція з приводу наслідків власної необізнаності, необачності, необережності платника податків у контексті наміру на безпідставне отримання податкової вигоди, а тому у силу ч.5 ст.242 КАС України має пріоритет над іншими судовими актами з даного питання.
Фактичне виконання господарської операції, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах а також факт, що придбаний товар, був використаній підприємством у власній господарської діяльності повністю підтверджується наданими до перевірки документами, наявними у підприємства основних засобів, оприбуткування отриманих ТМЦ, виконаних робіт підтверджується дослідженим у ході перевірки документами.
Відтак висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198,6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого зменшено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації 0110) (рядок 19 декларації 0121-0123. 0130) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового періоду) за червень 2016 в сумі 24729 грн., та встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 400000,00 грн., в тому числі : за січень 2015 р. в сумі 292471,00 грн. та лютий 2015 в сумі 107529,00 грн. не відповідають дійсності є необґрунтованими, незаконними та здійснені з перевищенням наданих повноважень.
Відносно посилань відповідача на наявність кримінальних проваджень відносно контрагентів за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3, ч. 4 ст.191 КК України, а саме: справи №640/17985/13-к та №640/15524/15-к (відносно ТОВ “Торгівельна фірма “Різол”) та справа № 640/18461/15-к (щодо ТОВ “Компанія Інтеграл - Центр”), суд зазначає, що виходячи з приписів ч. 1 ст. 62 Конституції України, за відсутності відповідного вироку ці обставини не можуть слугувати беззаперечним доказом нереальності господарських операцій між суб'єктами господарювання.
Крім того, за інформацією, наданої представником позивача з офіційних сайтів «Судова влада України» та «Єдиний державний реєстр судових рішень» відносно справ №640/17985/13-к та №640/15524/15-к та № 640/18461/15-к встановлено, що станом на дату прийняття рішення, зазначені кримінальні справи так і не були розглянуті, обвинувальні вироки стосовно контрагентів відсутні.
Посилання контролюючого органу щодо обриву ланцюга постачання базуються лише на результатах податкового контролю контрагентів позивача, за відсутності інших об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із його контрагентами.
Разом з тим, суд враховує правовий висновок Верховного Суду, сформований у постанові від 04.08.2021 у справі №200/14552/19-а, за яким оцінка господарських операцій повинна даватись на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов укладення конкретного правочину з обов'язковим врахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. При цьому, наявність певних недоліків при заповненні не може свідчити на невідповідність вказаних документів та, за умови наявності інших первинних документів, оформлених у відповідності до приписів Закону № 996-XIV, які підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій, не може бути безумовною підставою для висновків про безпідставність формування позивачем показників податкової звітності за вказаними господарськими операціями. Колегія суддів Верховного Суду звернула увагу, що ПК України не встановлює залежність податкового обліку (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Податковий кодекс України також не зобов'язує платника податків (покупця) перевіряти від яких підприємств та коли отриманий товар, що є предметом договору, платником податків (продавцем).
Доводи представника відповідача про припинення юридичної особи - ТОВ «Торгівельна фірма «Різол» за рішенням Господарського суду Харківської області у справі №922/4677/15, як на докази нереальності господарських відносин з контрагентом, не беруться судом до уваги, оскільки, припинення юридичної особи відбулося 04.01.2017, в той час як господарські операції по поставці обладнання позивачу вчинені в 2015 році.
З системного аналізу норм чинного законодавства, первинних документів, наданих представниками позивача, пояснень сторін у судовому засіданні, суд дослідивши кожен доказ окремо та її взаємозв'язок у сукупності приходить до висновку, що правочини вчинені позивачем знайшли своє документальне підтвердження, в зв'язку з чим позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідний завод "ГНЦЛС" до Головного управління ДПС у Харківській області - задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області форми "В4" №0002321401 від 12.12.2016 р.
Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області форми "Р" №0002311401 від 12.12.2016 р.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідний завод "ГНЦЛС" (вул. Воробйова, буд. 8, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 33338513) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд.46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) судовий збір у розмірі 9370,94 грн. (дев'ять тисяч тристав сімдесят гривень гривень 94 копійки).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст рішення складено 02 грудня 2021 року.
Суддя Севастьяненко К.О.