02 грудня 2021 року м. Харків Справа № 917/409/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Барбашова С.В. , суддя Пелипенко Н.М.
за участю секретаря судового засідання Казакової О.В.
та представників сторін:
позивача - не з'явився,
відповідача - Петровська І.Ю.,
Міністерства фінансів України - Нетреба Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.3043) на рішення Господарського суду Полтавської області від 19.08.2021 (суддя Тимощенко О.М., повний текст складено 30.08.2021) у справі №917/409/21
за позовною заявою Головного управління Національної гвардії України, вул. Народного Ополчення. 9-А, м. Київ,03151
до відповідача Державної іпотечної установи, бул. Л.Українки 34, офіс 201, м. Київ, 01133
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
1. Кабінет Міністрів України (вул. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008);
2. Фонд державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9);
3. Міністерство внутрішніх справ України (01601, Київ, вул. Академіка Богомольця, 10),
4. Міністерство фінансів України (м. Київ, вул. Межигірська, 11)
про визнання права власності
Позивач - Головне управління Національної гвардії України звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Державної іпотечної установи про визнання за Головним управлінням Національної гвардії України права власності на квартири № 16, 29, 44 у будинку № 20/15 по вулиці Шевченка в смт Нові Санжари Полтавської області.
Позивач в позові посилається на те, що він на законних підставах добросовісно, відкрито та безперервно здійснює повноваження власника квартир № 16, 29, 44 та розпоряджається ними на власний розсуд шляхом заселення у квартири військовослужбовців Національної гвардії України та членів їх сімей, які тривалий час безперервно користуються цими квартирами та сплачують усі комунальні послуги. Позивач зазначає, що відповідачу, виконавчому комітету Новосанжарської селищної ради, постачальникам комунальних послуг, а також широкому колу інших осіб відомо про належність квартир Головному управлінню Національної гвардії України. Водночас згідно з актуальною інформацією з реєстру прав власності на нерухоме майно на момент звернення з цим позовом право власності на квартири № 16, 29, 44 зареєстровано за відповідачем. Вказані обставини, як зазначає позивач, не дають йому змоги належним чином реалізувати всі права та виконувати обов'язки власника щодо квартир № 16, 29, 44. Правовою підставою позову позивач вказує положення ст.392 ЦК України.
26.07.2021 року від позивача та відповідача до суду надійшла спільна заява про затвердження мирової угоди від 15.07.2021 року ( а.с. 253-259, том 1).
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 19.08.2021 у справі №917/409/21 відмовлено в затвердженні мирової угоди від 15.07.2021. В задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивач виходив з того, що позивачем не подано жодних доказів передачі йому спірного майна саме у власність, а не в управління; майно відповідача є державною власністю і закріплене за Державною іпотечною установою на праві господарського відання.
В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що умови мирової угоди є суперечливими (квартири передаються саме в управління, а не у власність), однак сторони просять суд затвердити мирову угоду та вказати, що ухвала суду про затвердження цієї мирової угоди є підставою для державної реєстрації права власності на спірні квартири за Головним управлінням Національної гвардії України, що суперечить приписам законодавства.
Позивач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.
В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що на виконання постанови Кабінету міністрів України від 05.08.2009 №832, розпоряджень Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 №929-р та від 13.01.2010 №43-р, Головним управлінням внутрішніх військ МВС України за актами приймання-передачі від 13.01.2010 та від 18.10.2010 було отримано від відповідача квартири №№16, 29, 44 у буд.№20/15 по вул.Шевченка в смт.Нові Санжари Полтавської області. Позивач вважає, що ним, як правонаступником Головного управлінням внутрішніх військ МВС України, набуто право власності на спірні квартири. Позивач посилається на те, що під час розгляду справи судом першої інстанції сторони вирішили врегулювати спір мирним шляхом, уклавши мирову угоду, проте, Господарський суд Полтавської області в порушення норм процесуального права, відмовив у затвердженні її умов. Позивач також наголошує на неврахуванні судом першої інстанції судової практики з розгляду аналогічних спорів.
Кабінет Міністрів України надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про те, що відповідно до Статуту, Державна іпотечна установа не має право безоплатно передавати належне їй майно іншим юридичним чи фізичним особам, крім передбачених законом випадків.
Міністерство фінансів України надало суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що спірне майно є державною власністю, закріплене за відповідачем на праві господарського відання; рішення про передачу спірного майна у власність позивачу не приймалося.
Відповідач заявив суду клопотання від 17.11.2021, від 01.12.2021 про оголошення перерви в розгляді справи, які мотивовані тим, що наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2021 №527 утворено Комісію з реорганізації Державної іпотечної установи; 18.11.2021 відбулось засідання Комісії, яка затвердила рішення про укладення мирової угоди з Головним управлінням Національної гвардії України у справі №917/409/21, проте, на теперішній час не отримано відповіді Міністерства фінансів України на лист від 26.11.2021 з проханням надати згоду на передачу квартир позивачу та списання їх з бухгалтерського обліку відповідача.
Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача, оскільки розгляд справи вже неодноразово відкладався судом, в тому числі, 28.10.2021 у зв'язку із намірами сторін укласти мирову угоду.
Апеляційне провадження у цій справі відкрито 08.10.2021, тобто, у сторін було достатньо часу для врегулювання спору мирним шляхом.
Судова колегія враховує приписи статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України, якими до основних засад судочинства віднесено, зокрема, розумні строки розгляду справи судом, що, також є одним з елементів права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи вищевикладене, та з огляду обмежені строки розгляду справи, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотань відповідача про оголошення перерви в розгляді справи.
В судове засідання 02.12.2021 позивач не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення, а також розпискою представника позивача про отримання повідомлення про перенесення судового засідання (а.с.179-180 т.3).
Треті особи - Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України, Міністерство внутрішніх справ України в судове засідання 02.12.2021 не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки судом апеляційної інстанції належним чином повідомлено позивача та третіх осіб - Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України, Міністерство внутрішніх справ України про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності їх представників.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників відповідача та Міністерства фінансів України, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
Державну іпотечну установу утворено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.2004 № 1330 “Деякі питання Державної іпотечної установи”.
Згідно з пунктом 2 Статуту Державної іпотечної установи, затвердженого наказом Мінфіну від 05.02.2020 № 43 (у редакції наказу Мінфіну від 05.04.2021 № 198) (а.с.61-73 т.1), засновником Установи є держава в особі Кабінету Міністрів України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2019 № 1054 “Деякі питання Державної іпотечної установи” Установу віднесено до сфери управління Мінфіну.
Основною метою діяльності Установи є рефінансування іпотечних кредиторів (банків і небанківських фінансових установ, які провадять діяльність з надання забезпечених іпотекою кредитів) за рахунок власних та залучених коштів, у тому числі коштів, що надійшли від розміщення цінних паперів (п.5 Статуту Установи).
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 № 832 врегульовано порядок придбання квартир для забезпечення житлом окремих категорій громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов.
Згідно із вказаною постановою Державна іпотечна установа має право спрямовувати кошти, отримані від запозичень, здійснених шляхом випуску облігацій під державні гарантії відповідно до «Порядку надання державних гарантій за зобов'язаннями Державної іпотечної установи», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 № 1094 “Питання надання державних гарантій за зобов'язаннями Державної іпотечної установи”, на фінансування заходів щодо забезпечення житлом окремих категорій громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов та перебувають на квартирному обліку, зокрема на придбання квартир за переліками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, у житлових будинках, зданих в експлуатацію, у яких виконано внутрішні опоряджувальні роботи, а також квартир на об'єктах незавершеного житлового будівництва.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 №929 «Про придбання квартир для забезпечення житлом громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов» вирішено погодитися з пропозицією Мінрегіонбуду щодо придбання Державною іпотечною установою квартир та доручено Державній іпотечній установі передати придбані квартири відповідно до затвердженого Кабінетом Міністрів України розподілу (а.с.18 т.1).
В додатку до вказаного розпорядження наведено перелік житлових будинків та об'єктів незавершеного житлового будівництва для придбання квартир Державною іпотечною установою для громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов (а.с.19-22 т.1).
Серед вказаного переліку міститься, зокрема, житловий будинок по вул.Шевченка, 20/15 в смт.Нові Санжари Полтавської області (а.с.21 т.1).
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №43-р від 13.01.2010 «Питання надання громадянам квартир, що придбані Державною іпотечною установою у смт. Нових Санжарах» доручено Державній іпотечній установі передати Міністерству оборони, Міністерству внутрішніх справ, Міністерству з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Службі безпеки, Державному департаменту з питань виконання покарань, Генеральній прокуратурі України та Маріупольській міській раді квартири для надання зазначеним у списку громадянам. Виконавчому комітетові Маріупольської міської ради забезпечити в установленому законодавством порядку видачу зазначеним у списку громадянам ордерів на жилі приміщення.
До матеріалів справи надано акт прийому-передачі квартир від 13.01.2010 (а.с.24 т.1), з якого вбачається, що на виконання постанови КМУ від 05.08.2009 року № 832, розпоряджень КМУ №43-р від 13.01.2010, №929-р від 05.08.2009, Державна іпотечна установа передала, а Міністерство внутрішніх справ України прийняло квартири №16, 29, 44 у будинку № 20/15 на вулиці Шевченка в смт Нові Санжари Полтавської області для забезпечення житлом громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов.
На підставі акту прийому-передачі квартир № 74 від 18.01.2010 спірні квартири були передані Міністерством внутрішніх справ до Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (а.с.25 т.1).
У подальшому виконавчим комітетом Новосанжарської селищної ради на спірні квартири були видані ордери № 1440 від 15.01.2010, № 1443 від 15.01.2010 та № 1444 від 15.01.2010, для військовослужбовців Внутрішніх військ України, які потребували поліпшення житлових умов ( а.с.26-31 т.1).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №246997017 від 04.03.2021 (а.с.32-37 т.1), квартири №16, 29, 44 у будинку № 20/15 на вулиці Шевченка в смт Нові Санжари Полтавської області є державною власністю, у відомостях про право власності зазначено: Державна іпотечна установа.
Судова колегія враховує наступне.
Відповідно до пункту 22 Статуту (а.с.65 т.1) майно Державної іпотечної установи є державною власністю і закріплюється за нею на праві господарського відання. Установа в порядку, встановленому законодавством та цим Статутом, володіє, користується і розпоряджається належним їй майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству, меті та предмету її діяльності, з урахуванням обмежень правомочності розпорядження окремими видами майна, визначених законодавством.
Згідно з пунктом 23 Статуту, Установа не має права безоплатно передавати належне їй майно іншим юридичним чи фізичним особам, крім передбачених законом випадків.
Наказом Міністерства юстиції України від 22.01.2010 № 92/5 затверджено «Методичні рекомендації стосовно оформлення права власності на нерухоме майно, придбане Державною іпотечною установою, та державної реєстрації такого права» (далі Методичні рекомендації).
Відповідно до розділу 1 вказаних Методичних рекомендацій, власником майна Державної іпотечної установи, незалежно від джерел його формування, є держава в особі Кабінету Міністрів України, оскільки останній виступив її засновником. Сама є Державна іпотечна установа, відповідно до установчих документів, наділена правом господарського відання щодо цього майна.
Згідно з Розділом 2 Методичних рекомендацій, відповідно до переліків житлових будинків, затверджених Кабінетом Міністрів України, здійснюється розподіл квартир, придбаних Державною іпотечною установою.
При цьому, актами Кабінету Міністрів України, якими затверджуються переліки, передбачається передача квартир від Державної іпотечної установи до головних розпорядників бюджетних коштів та органів місцевого самоврядування із наступною компенсацією Державній іпотечній установі витрат, пов'язаних з їх придбанням.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 року N1482 "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" Кабінет Міністрів України наділений повноваженнями щодо прийняття рішення про передачу об'єктів права державної власності.
У розділі 3 Методичних рекомендацій зазначено, що у випадку оформлення права власності на придбані Державною іпотечною установою квартири відповідно до переліків житлових будинків, затверджених Кабінетом Міністрів України, для забезпечення житлом окремих категорій громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов, та державної реєстрації права власності на такі об'єкти, таке оформлення та державну реєстрацію слід здійснювати за державою в особі Кабінету Міністрів України. При цьому у свідоцтві про право власності на нерухоме майно та, відповідно, у Реєстрі прав власності на нерухоме майно робиться відмітка, що майно закріплено на праві господарського відання за Державною іпотечною установою.
Кабінетом Міністрів України на виконання статті 30 Закону України “Про Державний бюджет на 2011 рік” було прийнято постанову від 27.07.2011 року №855 “Деякі питання передачі квартир, придбаних Державною іпотечною установою”, якою було затверджено «Порядок безоплатної передачі квартир, що придбані Державною іпотечною установою» (далі - Постанова № 855 ).
Відповідно до пункту 2 Постанови №855 квартири передаються безоплатно, відповідно до актів Кабінету Міністрів України:
1) в управління відповідного органу (Міноборони, МВС, МНС, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, ДПтС, Управління державної охорони, Генеральної прокуратури України);
2) з державної власності у комунальну власність територіальних громад.
Пункт 5 вказаного Порядку передбачає, що безоплатна передача квартир оформляється актом приймання-передачі, складеним на підставі актів КМУ щодо надання громадянам квартир.
З огляду на вищевикладені положення законодавства та зміст наданих до матеріалів справи актів прийому-передачі квартир від 13.01.2010, 18.01.2010, спірні квартири були передані безоплатно позивачу саме в управління, а не у власність.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №246997017 від 04.03.2021 (а.с.32-37 т.1), придбані Державною іпотечною установою квартири №16, 29, 44 у будинку № 20/15 на вулиці Шевченка в смт Нові Санжари Полтавської області є державною власністю.
При цьому, в силу положень ст.ст.22, 23 Статуту Державної іпотечної установи, вказані квартири закріплені за нею на праві господарського відання та не можуть передаватися у власність іншим юридичним чи фізичним особам.
Таким чином, спірне майно відповідача є державною власністю і закріплене за Державною іпотечною установою на праві господарського відання, а засновником відповідача є Кабінет Міністрів України.
Стаття 329 ЦК України передбачає, що юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.
Позивачем не надано суду доказів прийняття уповноваженим органом рішення про передачу спірних квартир у власність позивачу.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Стосовно мирової угоди від 15.07.2021, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до п.3 мирової угоди від 15.07.2021, Державна іпотечна установа протягом 30 днів з дня утворення Комісії зобов'язується передати, а Головне управління Національної гвардії України зобов'язується прийняти в управління квартири №№ 16, 29, 44, які розташовані за адресою: Полтавська область, смт Нові Санжари, вулиця Шевченка, будинок № 20/15, згідно акту приймання-передачі, який складається за формою, затвердженою Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 06.12.2011 року №328.
При цьому, згідно п.4 мирової угоди, ухвала суду про затвердження цієї мирової угоди є підставою для державної реєстрації права власності на спірні квартири за Головним управлінням Національної гвардії України.
Акт приймання-передачі спірних квартир, складений та підписаний відповідно до цієї Мирової угоди, є підставою для відображення в установленому порядку факту здійснення операції з передачі спірних квартир в бухгалтерському обліку Державної іпотечної установи та Головного управління Національної гвардії України на відповідну суму ( п. 5 мирової угоди).
З наведеного вбачається, що умови мирової угоди є суперечливими, оскільки в її п.3 передбачено передачу квартир в управління, а не у власність, однак п.4 мирової угоди містить положення, що ухвала суду про затвердження цієї мирової угоди є підставою для державної реєстрації права власності на спірні квартири за Головним управлінням Національної гвардії України.
Крім того, судова колегія враховує, що спірне майно є державною власністю, а уповноваженим органом не приймалося рішення про його передачу у власність позивачу.
За змістом ч.5 ст.192 ГПК України, суд відмовляє у затвердженні мирової угоди якщо її умови суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними.
З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в затвердженні мирової угоди сторін від 15.07.2021.
Доводи позивача в апеляційній скарзі на те, що треті особи не заперечують проти укладення мирової угоди не можуть слугувати підставою для затвердження судом мирової угоди, умови якої не узгоджуються з приписами чинного законодавства та обставинами справи.
Посилання позивача на судову практику при розгляді аналогічних спорів, а саме на те, що ухвалою Господарського суду Сумської області від 24.11.2020 у справі №920/830/20 та ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.06.2021 у справі №915/352/21 затверджено подібні мирові угоди - не можуть бути прийняті судом, оскільки відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Слід зазначити, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У цій справі апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги позивача без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 19.08.2021 року у справі №917/409/21 - без змін.
З урахуванням приписів статті 129 ГПК України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.270, п.1 ч.1 ст. 275, ст.ст.276, 282, Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 19.08.2021 у справі №917/409/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 03.12.2021р.
Головуючий суддя О.Є. Медуниця
Суддя С.В. Барбашова
Суддя Н.М. Пелипенко