02 грудня 2021 року м. Харків Справа № 922/3073/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А.
за участю секретаря судового засідання Новікової Ю.В.,
за участю представників сторін:
позивача: адвокат Седньов М.Ю., доручення № 6306 від 12.01.2021;
відповідача: Ремінний В.І., доручення № 32-20-0.14-20/62-21 від 29.04.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вх. № 3279 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від "30" вересня 2021 р. (повний текст складено 07.10.2021, суддя Погорелова О.В.) у справі № 922/3073/21
за позовом Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії АТ "Укртелеком", м. Харків,
до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків,
про стягнення коштів,
У серпні 2021 року АТ "Укртелеком" в особі Харківської філії АТ "Укртелеком" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якому просить суд стягнути: заборгованість в сумі 56099,40 грн; пеню в сумі 404,84 грн; інфляційні втрати в сумі 791,00 грн; три відсотки річних у сумі 169,68 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору № 3817/53 від 18.02.2021 щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.09.2021 по справі № 922/3073/21 (суддя Погорелова О.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на користь АТ "Укртелеком" в особі Харківської філії АТ "Укртелеком" 22439,76 грн основного боргу, 404,84 грн пені, 791,00 грн інфляційних втрат, 169,68 грн три проценти річних та 940,37 грн судового збору. Закрито провадження у справі в частині стягнення 33659,64 грн основного боргу. Повернуто АТ "Укртелеком" в особі Харківської філії АТ "Укртелеком" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1329,63 грн.
Головне управління Держгеокадастру у Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
В обгрунтування апеляційної скарги вказує на те, що в бухгалтерському обліку відповідача обліковується кредиторська заборгованість перед позивачем, зокрема, за договором від 18.02.2021 №3817/53 на суму 33659,64 грн. У листі-відповіді на претензію від 29.04.2021 №32-20-14-3329/0/19-21 було повідомлено позивача про те, що після отримання фінансування на погашення кредиторської заборгованості, заборгованість за вказаним договором буде погашена. Крім того скаржник зазначає, що Головне управління фінансується за рахунок Державного бюджету України, у зв'язку з чим, оплата кредиторської заборгованості здійснюється за умови надходження з Державного бюджету коштів на оплату за вказаним договором. З цих підстав скаржник вважає, що судом першої інстанції не враховано, що відповідач звільняється від відповідальності за несвоєчасну оплату кредиторської заборгованості яка обліковується в бухгалтерському обліку, оскільки вона виникла внаслідок затримки фінансування.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.11.2021 у справі № 922/3073/21 апеляційну скаргу відповідача було залишено без руху з підстав ненадання доказів сплати судового збору та доказів надсилання копії апеляційної скарги на адресу позивача.
Приймаючи до уваги усунення скаржником недоліків апеляційної скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на рішення Господарського суду Харківської області від 30.09.2021 та призначено справу до розгляду на 02.12.2021.
На виконання зазначеної ухвали позивач 29.11.2021 за вх. № 13850 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
В обгрунтування заперечень посилається на те, що укладеним між сторонами договором та нормами чинного законодавства не передбачена така підстава звільнення від обов'язку сплачувати надані послуги, як відсутність фінансування.
У судовому засіданні 02.12.2021 були присутні представники сторін, які висловили свої позиції по справі.
Представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити у повному обсязі.
Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги з посиланням на закриття судом першої інстанції провадження у справі в частині стягнення 33659,64 грн за період - січень, лютий, березень 2021 у зв'язку з оплатою цієї заборгованості у серпні 2021. Решта заборгованості в сумі 22439,76 грн за квітень, травень 2021 підлягає стягненню, оскільки на підставі п.5.2.договороу від 18.02.2021 № 3817/53 його термін дії продовжено з підстав не виявлення бажання відповідачем припинити дію цього договору.
Дослідивши матеріали справи та викладені в апеляційній скарзі відповідача та відзиві на апеляційну скаргу позивача доводи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.
ПАТ Укртелеком є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України Про телекомунікації, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, інших законодавчих актів України.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.02.2021 між АТ "Укртелеком" (оператор) та Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області (бізнес-абонент) укладено договір № 3817/53 про надання послуг бізнес-мережі.
Відповідно до п. 1.1. договору оператор надає бізнес-абоненту телекомунікаційні послуги бізнес-мережі, що визначаються у замовленні послуг та відповідних угодах/додатках до цього договору, а бізнес-абонент отримує послуги, визначені у відповідних угодах, додатках та замовленні, та сплачує їх вартість. У разі зміни законодавства у сфері телекомунікацій, щодо порядку надання та отримання телекомунікаційних послуг, оператор та бізнес-абонент зобов'язуються з дати набрання чинності новим актом законодавства дотримуватись його положень. У такому випадку договір застосовується лише в частині, яка не суперечить чинному законодавству.
Згідно з п.1.2. договору під бізнес-мережею розуміється система комплексного обслуговування бізнес-абонента, що забезпечує надання повного спектра телекомунікаційних послуг з підвищеним рівнем обслуговування.
Відповідно до п. 4.1. договору бізнес-абонент здійснює оплату замовлення послуг згідно з тарифами, зазначеними у додатках до угод до цього договору та умовами Укртелекому.
У п. 4.2. договору зазначено, що загальна вартість договору становить 33660,00 грн, у т.ч. ПДВ 20 % - 5610,00 грн.
Відповідно до п. 4.4. договору рахунок (рахунок-акт) за послуги бізнес-абонент повинен оплати не пізніше останнього числа місяця, що настає за розрахунковим, шляхом перерахування належної до сплати суми на розрахунковий рахунок оператора
У п. 5.1. договору сторони визначили, що він набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.03.2021. Умови договору поширюються на відносини між сторонами, які виникли з 01.01.2021 у відповідності до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 5.2. Договору у разі, коли жодна із сторін за два тижні до закінчення строку дії договору не заявить про своє небажання надалі продовжувати відносини, договір вважається продовженим на кожний наступний рік на таких самих умовах.
На виконання умов договору, у період з січня 2021 року по травень 2021 року позивачем було надано відповідачу послуги доступу до мережі Інтернет по особовому рахунку № НОМЕР_1 та були виставлені наступні рахунки-акти на загальну суму 56099,40 грн:
- № 1.2021.633000000150100 за телекомунікаційні послуги за січень 2021 року від 31.01.2021 згідно договору №3817/53 на суму 11219,88 грн;
- № 2.2021.633000000150100 за телекомунікаційні послуги за лютий 2021 року від 28.02.2021 згідно договору №3817/53 на суму 11219,88 грн;
- № 3.2021.633000000150100 за телекомунікаційні послуги за березень 2021 року від 31.03.2021 згідно договору №3817/53 на суму 11219,88 грн;
- № 4.2021.633000000150100 за телекомунікаційні послуги за квітень 2021 року від 30.04.2021 згідно договору №3817/53 на суму 11219,88 грн;
- № 5.2021.633000000150100 за телекомунікаційні послуги за травень 2021 року від 31.05.2021 згідно договору №3817/53 на суму 11219,88 грн.
Проте, відповідач надані послуги не оплатив, внаслідок чого у останнього станом на 02.08.2021 виникла заборгованість у розмірі 56099,40 грн.
Зважаючи на неналежне виконання відповідачем вищенаведених зобов'язань за договором від 18.02.2021 №3817/53, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до змісту статей 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (статті 628, 629 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно статті 193 ГК України, статей 525-526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не заперечує, що надані за договором № 3817/53 послуги у встановлений строк сплачено не було.
Так, у відповідь на претензію позивача, листом від 29.04.2021 №32-20-14-3329/0/19-21 відповідач повідомив, що за 2021 рік за надані послуги Інтернету за договором від 18.02.2021 №3817/53 в бухгалтерському обліку Головного управління обліковується кредиторська заборгованість у розмірі 33659,64 грн, яка буде сплачена після отримання фінансування на погашення кредиторської заборгованості.
У апеляційній скарзі скаржник зазначає, що Головне управління фінансується за рахунок Державного бюджету України, у зв'язку з чим, оплата кредиторської заборгованості здійснюється за умови надходження з Державного бюджету коштів на оплату за вказаним договором.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відсутність державних асигнувань не звільняє відповідача від виконання своїх зобов'язань за господарським договором.
Згідно з ч.1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
У постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №914/1556/17 викладено аналогічну правову позицію, зокрема зазначено, що така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, в тому числі і від надходження бюджетних асигнувань. Між сторонами виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету. Оскільки між сторонами виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч.1 ст. 1 ЦК України), що регулюються актами цивільного законодавства України, то відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов'язку виконати зобов'язання за спірним договором.
Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Відповідно до положень ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що після відкриття провадження у справі, 13.08.2021 відповідачем була сплачена частина основної заборгованості у розмірі 33659,64 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 948, № 949, № 952, оплачених банком 16.08.2021.
З цих підстав 26.08.2021 представник відповідача подав суду першої інстанції заяву про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 33659,64 грн у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи, що заявлена до стягнення сума у розмірі 33659,64 грн сплачена відповідачем, що підтверджується наданими відповідачем доказами, господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення 33659,64 грн основної заборгованості відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Решта заборгованість відповідача за період квітень, травень 2021 в сумі 22439,76 грн задоволена з підстав продовження дії договору №3817/53 про надання послуг на новий період згідно п.5.2. договору. Відповідач не надав доказів щодо небажання продовжити дію договору та доказів ненадання послуг інтернету у квітні, травні 2021.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 404,84 грн, колегія суддів зазначає таке.
За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
За приписами ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Відповідно до ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Згідно пункту 4.5 договору сторонами погоджено, що пеня за прострочення оплати послуг, починає нараховуватись з 1 числа місяця, що настає по закінченню періоду зазначеного у пункті 4.3 цього договору.
Пунктом 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Здійснивши перевірку розрахунку пені за визначений позивачем період, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у сумі 404,84 грн.
Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 791,00 грн та 3 % річних у розмірі 169,68 грн, колегія суддів зазначає таке.
За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду ухвалене з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права. Наведені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, тому колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та залишення без змін рішення Господарського суду Харківської області від 30.09.2021 у справі № 922/3073/21.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Отже, в силу приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги відповідача, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 129, 247, 248, 252, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, ст.ст. 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 30.09.2021 у справі № 922/3073/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок оскарження передбачено ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 03.12.2021.
Головуючий суддя Н.М. Пелипенко
Суддя С.В. Барбашова
Суддя О.А. Істоміна